Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №546/901/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 546/901/24 Номер провадження 22-ц/814/3148/26Головуючий у 1-й інстанції Лівер І. В. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дряниця Ю.В., Триголов В.М.,

за участю секретаря судового засідання Буцьківського М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Білогруда Дмитра Олександровича, представника ОСОБА_1 , на рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року (час ухвалення судового рішення з 15:16:04 до 15:35:56; дата виготовлення повного тексту судового рішення – 30 березня 2026 року) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

установив:

У вересні 2024 року АТ «Акцент Банк» звернулося до суду з вказаним позовом, просило ухвалити рішення, яким витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь Банку транспортний засіб марки Chevrolet, модель Lacetti, номер шасі НОМЕР_1 , загальний легковий хечбек, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ключі від транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

В обґрунтування заявлених вимог посилався на такі обставини і доводи.

06 травня 2021 року між АТ "Акцент Банк" і ОСОБА_1 укладений договір фінансового лізингу №APSU000000000133604, за умовами якого відповідачка отримала в лізинг транспортний засіб марки Chevrolet, модель Lacetti, номер шасі НОМЕР_1 , загальний легковий хечбек, реєстраційний номер НОМЕР_2 (Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , видане органом ТСЦ 5946) строком на 60 місяців і зобов`язалася сплачувати щомісяця лізингові платежі згідно погодженого сторонами графіку. Вартість об`єкта лізингу на дату укладання договору склала 167 000,00 грн.

Рішенням суду у справі №202/5943/22 від 05.09.2022р., яке залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 13.03.2024р., договір про надання фінансового лізингу №APSU000000000133604 визнано дійсним.

Останній лізинговий платіж відповідачка здійснила 18.08.2022 р. Отже, на день подання позову відповідачка користується належним АТ «А-Банк» автомобілем без здійснення лізингових платежів. Позивачу не відоме ні місце знаходження об`єкта лізингу, ні його технічний стан.

У зв`язку з несплатою відповідачкою лізингових платежів АТ «А-Банк» направив відповідачці лист № 14-06/24 від 14.06.2024р., яким вимагав негайно повернути позивачу об`єкт лізингу як безпідставно набуте майно, проте вимога Банку не виконана.

Рішенням Решетилівського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року позов задоволений.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент Банк" транспортний засіб марки Chevrolet, модель Lacetti, номер шасі НОМЕР_1 , загальний легковий хечбек, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ключі від транспортного засобу та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент Банк" судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 (вісім тисяч) грн 00 коп.

В апеляційній скарзі адвокат Білогруд Д.О., представник ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції не дав належної оцінки істотній обставині, про яку повідомляла відповідачка, а саме те, що об?єкт лізингу (автомобіль) відповідачка передала на потреби ЗСУ, конкретно - своєму синові, який служить, і автомобіль був знищений внаслідок влучання ворожого боєприпасу, що може підтвердити син відповідачки та його побратими. З огляду на цю обставину та, враховуючи висновки, викладені у постановах Верховного Суду, на які зроблене посилання в апеляційній скарзі та за якими не може бути витребувана річ, якої не існує, рішення суду першої інстанції є незаконним і невиконуваним.

Наголошується, що відповідно до ст.323 ЦК України ризик випадкового знищення та/або пошкодження майна несе його власник.

За наведених обставин відповідальність за знищення об?єкта лізингу має бути покладена на рф як країну-агресора.

Звертається увага, що суд не врахував позицію відповідачки, яка у добровільному порядку погоджується сплатити банку заборгованість за лізинговими платежами.

У відзиві адвокатка Качмар А.І., педставниця АТ «Акцент Банк», посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Наголошується, що позиція відповідачки, яка, по суті, визнає невиконання нею умов договору, полягає у тому, що вона не може нести цивільно-правову відповідальність, посилаючись на не підтверджені належним чином обставини – знищення автомобіля.

Стверджується про нерелевантність судової практики, на яку посилається представник відповідачки, з огляду на відмінність фактичних обставин у справах.

Твердження апеляційної скарги про покладення відповідальності на країну-агресора є необгрунтованим, оскільки форс-мажорні обставини відповідно до ст.323, ст.617, ст.1166 ЦК України у розрізі лізингових правовідносин звільняють сторону лише від відповідальності за прострочення виконання зобов?язання, тобто сплати штрафів, пені, проте не звільняють від обов?язку повернути об?єкт лізингу.

Звертається увага, що банк підтримує заявлену суді першої інстанції вимогу про стягнення із відповідачки повної вартості автомобіля, тому у відзиві заявлена вимога про зміну рішення суду першої інстанції, а саме про стягнення із відповідачки на користь Банку 263 000 грн вартості автомобіля.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу – без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що 06 травня 2021 року між АТ «Акцент Банк» (лізингодавець) і ОСОБА_1 (лізингоодержувач) укладено договір про надання послуги з фінансового лізингу №APSU000000000133604 шляхом підписання заяви про приєднання до публічного договору, за яким ОСОБА_1 отримала в лізинг автомобіль згідно Специфікації, викладеної в Додатку № 1.

Згідно п. 1.1.2 договору строк лізингу – 60 днів з моменту підписання Додатку № 2 (Графік лізингових платежів).

Згідно п. 1.1.3 договору щомісячні платежі та порядок їх сплати щомісячно, згідно Графіку, включають в себе: платіж по відшкодуванню частини вартості предмету лізингу у розмірі згідно Додатку 2 («Графік лізингових платежів") якщо інше не зазначено в Договорі; відсотки за користування предметом лізингу в розмірі згідно Додатку 2 («Графік лізингових платежів») якщо інше не зазначено в Умовах та правилах надання банківських послуг; щомісячна комісія лізингодавця в розмірі згідно Додатку 2 («Графік лізингових платежів»). У випадку дострокового погашення зобов`язань за цим Договором, лізингоодержувач сплачує комісію за проведення щомісячного моніторингу Об`єкта лізингу за період фактичного строку лізингу.

В п. 1.1.4 вказаний період сплати, що становить: з 10 по 15 число кожного місяця.

Згідно п. 1.1.7 договору після прийняття лізингодавцем позитивного рішення про надання фінансового лізингу лізингоодержувач вносить аванс у розмірі 33400,00 грн. на транзитний рахунок.

В п. 1.2. договору сторони погодили, що лізингоодержувач сплачує щомісячний платіж в розмірі 4 330,00 грн та відшкодовує лізингодавцю всі витрати, що пов`язані з виконанням договору та які виникли у лізингодавця протягом місяця.

Згідно Додатку № 1 до договору фінансового лізингу №APSU000000000133604 від 06.05.2021 – Специфікація та Акт приймання-передачі позивач АТ «АКЦЕНТ-БАНК» передав, а відповідачка ОСОБА_1 прийняла автомобіль CHEVROLET LACETTI, колір: сірий, рік випуску: 2007, вартість: 167 000,00 грн., реєстраційний номер: НОМЕР_2 . Разом з транспортним засобом передано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, сервісну книжку, ключ від транспортного засобу, пульт сигналізації.

В Додатку № 2 до договору фінансового лізингу №APSU000000000133604 від 06.05.2021 сторони погодили графік платежів, згідно якого останній платіж повинен бути здійснений 06.05.2026.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 07.05.2021 власником автомобіля CHEVROLET LACETTI, колір: сірий, рік випуску: 2007 реєстраційний номер: НОМЕР_2 є АТ «А-БАНК».

Вказаний транспортний засіб застрахований відповідачкою згідно договору добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) №FA-00140786 від 06.05.2021.

Листом №14-06/24 від 14.06.2024р. АТ «А-БАНК» повідомив відповідачку ОСОБА_1 про те, що у зв`язку з тим, що останній лізинговий платіж від відповідачки надійшов 18.08.2022р., АТ «А-Банк» відмовляється від Договору фінансового лізингу шляхом дострокового розірвання та вимагає негайно з дня отримання даного листа повернути об`єкт лізингу, а саме автомобіль марки «Chevrolet Lacetti», 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

На підтвердження направлення відповідачці зазначеного листа позивачем надано накладну Укрпошти № 4912007705720 від 18.06.2026 та опис вкладення в цінний лист з відбитком штампу Укрпошти від 18.06.2026.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався такими мотивами.

Відповідачка, користуючись предметом лізингу, не виконувала належним чином умови Договору лізингу, допустила порушення покладених на неї зобов`язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів, не повідомила про відмову від договору лізингу в односторонньому порядку у встановлені законом строки, прострочену заборгованість не сплатила, тому відповідно до пункту 4 ст. 17 ЗУ «Про фінансовий лізинг» після отримання лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу лізингодавець має право відмовитися від договору фінансового лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача, та/або вимагати повернення об`єкта фінансового лізингу.

Щодо твердження представника відповідачки про знищення автомобіля, що є предметом лізингу, в зоні бойових дій внаслідок попадання в нього ворожого боєприпасу суд зазначив, що будь-яких доказів на підтвердження вказаної обставини ні відповідачкою, ані її представником до суду не було надано.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції відповідає наведеним вимогам закону.

Як слідує із пояснень відповідачки у суді першої інстанції, письмових пояснень її представника (а.с.160), змісту апеляційної скарги, єдиним аргументом заперечень проти позову є твердження про те, що об?єкт лізингу був фізично знищений, тому не може бути витребувана річ, якою не володіє сторона спору (відповідачка).

Відповідачка та її представники не заперечували і не спростували факт прострочення зобов?язання зі сплати лізингових платежів та не заперечують передбачене ст.17 ЗУ «Про фінансовий лізинг» право лізингодавця (позивача у справі) вимагати повернення об?єкта лізингу (автомобіля) у разі прострочення лізингоодержувачем сплати лізингових платежів.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги про фізичне знищення об?єкта лізингу, апеляційний суд враховує таке.

Відповідно до положень ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними і достатніми (ст.77- ст.80 ЦПК України).

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»).

На переконання апеляційного суду суд першої інстанції виконав вимоги закону щодо оцінки доказів, поданих у справу, обгрунтовано виснуючи про те, що у справу не надано жодного доказу на підтвердження факта знищення автомобіля. Справа розглядалася судом з вересня 2024 року по березень 2026 року, відповідачка приймала участь у розгляді справи, користувалася правовою допомогою; у справі відсутні докази того, що відповідачка була об?єктивно обмежена у поданні доказів на підтвердження обставин, якими вона заперечувала позов, жодних клопотань в порядку ст.84 ЦПК України суду не подано.

Одна єдина загальновідома обставина (ст.82 ЦПК України) – збройна агресія рф, не є достатньою для висновку про знищення автомобіля в умовах війни; твердження апеляційної скарги про те, що вказаний факт може бути підтверджений сином відповідачки та його побратимами, апеляційний суд до уваги не приймає з огляду на незаявлення такого клопотання у суді першої інстанції.

Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує обов?язковість скасування чи зміни судового рішення.

Доводи і вимоги відзиву на апеляційну скаргу про необхідність зміни рішення суду – стягнення із відповідачки вартості автомобіля, апеляційний суд не перевіряє, адже позивач рішення суду першої інстанції не оскаржив, зокрема у частині відмови у розгляді по суті заяви про зміну предмету позову, яка подана з порушенням ст.49 ЦПК України.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката Білогруда Дмитра Олександровича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Решетилівського районного суду Полтавської області від 30 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді Ю.В. Дряниця

В.М.Триголов