Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №554/1563/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/1563/26 Номер провадження 22-ц/814/3171/26Головуючий у 1-й інстанції Шевська О. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дорош А.І., Дряниця Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Буцьківського М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 07 квітня 2026 року (час ухвалення судового рішення та дата виготовлення повного текста судового рішення не зазначені) у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про застосування наслідків недійсності правочину.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, просила ухвалити рішення, яким визнати такими, що не підлягають виконанню умови договору споживчого кредиту за № 8521820 від 20.11.2025 в частині: стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 6 210 грн (пункт1.5.1); стягнення щомісячної комісії у розмірі 3 358 грн, що в сумі складає 73 876 грн (п.1.5.2); нарахування штрафних санкцій (п.4.1); зобов`язати ТОВ «Мілоан» зарахувати: комісію в розмірі 6 210 грн (пункт 1.5.1), щомісячну комісію у розмірі 3 358,00 грн, що в сумі складає 73 876.00 грн (пункт 1.5.2), штрафні санкції (пункт 4.1) у рахунок інших обов`язкових платежів за договором № 8521820 від 20.11.2025.

Стягнути з ТОВ «Мілоан» судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 20.11.2025 між нею та ТОВ «Мілоан» укладено договір споживчого кредиту №8521820, відповідно до умов якого відповідач надав позивачці споживчий кредит в розмірі 23 000 грн, строком на 360 днів.

Договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно - комунікаційної системи, шляхом заповнення та підписання електронним цифровим підписом одноразовим ідентифікатором у формі типової онлайн-публічної оферти, без можливості індивідуального узгодження умов.

За умовами вказаного договору орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом складає 103 086,00 грн, яка складається з відсотків за користування кредитом за стандартною ставкою, штрафу та комісії за надання та обслуговування кредиту.

Відповідно до пункту 1.5.1 Договору передбачено комісію за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 27.00 % від суми кредиту і складає 6 210 грн. Відповідно до пункту 1.5.2 Договору передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредиту, яка відповідно до Графіку повернення кредиту відповідно до Додатку № 1 до Договору (надалі - Графік) встановлена наступним чином: щомісячно, починаючи з 04.01.2026 по 15.11.2026 (включно) встановлена у розмірі 3 358,00 грн, а відповідно на весь період користування кредитними коштами згідно графіку складає 73 876,00 грн, і нараховується щомісячно за ставкою 14,60 % від суми кредиту, тоді як розмір наданого кредиту - 23 000 грн. Встановивши у Договорі № 8521820 від 20.11.2025 сплату комісійної винагороди за обслуговування кредиту щомісячними платежами у розмірі 3 358 грн та сплату одноразової комісії за надання кредиту в розмірі 6 210 грн, що у загальному розмірі складає 80 086 грн, відповідач не повідомив, які саме послуги за вказану плату надаються позичальнику, а розмір такої комісійної винагороди, зокрема, розмір кредиту та процентів, вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, що в сукупності свідчить про те, що оспорювані умови кредитного договору є несправедливими і нікчемними.

Пункт 4.1 договору споживчого кредиту передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту чи сплати процентів, комісій або інших платежів за користування кредитом, він зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 1 000 грн за кожний випадок порушення зі сплати платежів визначених у Графіку, в силу положень статті 625 Цивільного кодексу України, але дана стаття не містить такої вимоги, що вводить позичальника в оману.

Стаття 625 Цивільного кодексу України передбачає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних, якщо інше не встановлено договором. Проте встановлена у пункті 4.1 Договору відповідальність зі сплати штрафу у розмірі 1 000 грн за кожний випадок порушення зі сплати платежів визначених у Графіку виходить за межі розумного та допустимого тлумачення цієї норми, фактично перетворюючи компенсаційний механізм на каральний, що суперечить природі цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, встановлені договором комісія в розмірі 6 210 грн, щомісячна комісія у розмірі 3 358,00 грн, що в сумі складає 73 876,00 грн, штраф в розмірі 1 000 грн за кожний випадок порушення зі сплати платежів визначених у Графіку, призводять до нарахувань, які є очевидно непропорційними до суми основного зобов`язання - отриманого кредиту.

Такий розмір фінансових санкцій виходить за межі розумного співвідношення між сумою боргу та відповідальністю за його невиконання, що фактично перевищує встановлені законом обмеження.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Полтави від 07 квітня 2026 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Мілоан» про застосування наслідків недійсності правочину задоволено.

Визнано такими, що не підлягають виконанню умови договору споживчого кредиту за №8521820 від 20.11.2025 в частині: стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 6 210 грн (пункт 1.5.1); стягнення щомісячної комісії у розмірі 3 358,00 грн, що в сумі складає 73 876,00 грн (пункт 1.5.2); нарахування штрафних санкцій (пункт 4.1.)

Зобов`язано ТОВ «Мілоан» зарахувати комісію в розмірі 6 210 грн (пункт 1.5.1), щомісячну комісію у розмірі 3 358,00 грн, що в сумі складає 73 876.00 грн (пункт 1.5.2), штрафні санкції (пункт 4.1) у рахунок інших обов`язкових платежів за договором № 8521820 від 20.11.2025.

Стягнуто із ТОВ «Мілоан» на користь держави судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м.Полтави від 29 квітня 2026 року заяву ОСОБА_1 про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено частково: стягнуто з ТОВ «Мілоан» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 4 000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «Мілоан», посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що висновки суду не відповідають обставинам справи, оскільки в кожному кредитному договорі, після преамбули міститься розділ «Терміни та визначення», в якому серед іншого надано визначення терміну «Комісія за обслуговування кредиту», що включає опис та періодичність надання послуг за які вона встановлюється.

В обґрунтування свого рішення суд посилається на висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, а також у інших постановах, проте вони не є нерелевантними для даної справи, з огляду на різні обставини справи.

Наголошують, що ЗУ «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право позивача встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, що відповідає і висновкам Великої Палати Верховного Суду у справі №496/3134/19 (п.31.18 постанови).

Суд першої інстанції міг прийти до висновку про нікчемність комісії за видачу кредиту, лише якщо це прямо передбачено законом. Інформація про таку комісію зазначена також в паспорті споживчого кредиту, з яким ознайомлювався Позивач перед укладенням кредитного договору. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, який в подальшому підтримувався Верховним Судом, зокрема, в постанові від 24 травня 2024 року в справі № 461/2735/23 (провадження № 61-16948св23).

Звертає увагу апеляційного суду, що договір укладено на 360 днів, і до його закінчення невідомо чи буде існувати ще військовий стан, тобто, такий договір може містити положення про неустойку чи штраф, але така пеня підлягає списанню, а не визнанню нікчемною, як це зроблено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У підтвердження заперечень проти апеляційної скарги вказує, що скаржник маніпулює, стверджуючи, що комісія - це плата за «інформаційні послуги та сервіси» (особистий кабінет, оновлення балансу, онлайн - перекази). Проте, всі ці дії не є самостійними послугами, вони є лише способом виконання банком своїх законодавчих обов`язків та інструментом для забезпечення повернення кредиту, що здійснюється у власних інтересах банку.

Скаржник стверджує, що переказ є «безкоштовним», але при цьому вимагає щомісячну комісію за обслуговування цього ж кредиту. Тобто переказ насправді є платним, просто плата за нього прихована під виглядом щомісячної фіксованої комісії. Більш того, надання каналу для погашення боргу - це інтерес самого банку, щоб вчасно отримувати гроші.

Скаржник заявляє про нерелевантність висновку Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі 496/3134/19 намагаючись його звузити, оскільки Велика палата встановила чітке правило: для того, щоб комісія була законною, вона має сплачуватися за додаткові супутні послуги, які надають споживачу окреме благо, яке пов`язане безпосередньо з кредитуванням. Відображення балансу в додатку чи кабінеті не є окремим благом.

Споживач прийшов до банку за грошима (кредитом), а не за послугою «перегляду балансу в інтернеті». Аргументи скаржника про те, що комісія за п. 1.5.2 Договору є правомірною, оскільки вона покриває витрати на функціонування особистого кабінету та оновлення інформації, є безпідставними та такими, що грунтуються на хибному тлумаченні норм права. Оновлення інформації про стан заборгованості та забезпечення технічної можливості повернення коштів є прямим законодавчим обов`язком Кредитора згідно зі ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» та здійснюється Банком у власних інтересах для контролю за поверненням кредиту. Такі дії не створюють для Позичальника жодного самостійного блага, а тому плата за них (комісія) є незаконною подвійною оплатою, що повністю узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі 496/3134/19, який є абсолютно релевантним до даних правовідносин.

Ознайомлення з паспортом кредиту та факт підписання договору свідчать лише про те, що споживач отримав інформацію. Це жодним чином не робить протиправну умову договору законною.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з таких підстав:

Відповідно п.2 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що 20.11.2025 між ОСОБА_1 і ТОВ «Мілоан» укладено договір споживчого кредиту за №8521820, відповідно до умов якого відповідач надав позивачці споживчий кредит в розмірі 23 000 грн строком на 360 днів.

Відповідачка в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/ подала заявку на отримання кредиту №8521820, тобто відбулося оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля, що прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Також ТОВ «Мілоан» направило відповідачці електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідачка підтвердила прийняття умов кредитного договору від 20.11.2025.

Згідно з умовами договору про споживчий кредит №8521820 від 20.11.2025 ТОВ "Мілоан" зобов`язалося на умовах визначених цим договором надати ОСОБА_1 грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 23 000 грн строком на 360 днів з 20.11.2025 до 15.11.2026. Проценти за користування кредитом становлять 80 086 грн, які нараховуються за ставкою 0,97 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки - фіксована.

За умовами договору орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом складає 103 086 грн.

Відповідно до пункту 1.5.1 Договору передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 6 210 грн, яка нараховується за ставкою 27.00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Якщо згідно графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті частинами, сума комісії може складати менш ніж 27 відсотків від суми кредиту, якщо внаслідок поділу цієї суми на кількість розрахункових періодів/кількість платежів згідно графіку платежів, утворюється не ціле число (дріб). В такому разі дріб округлюється до цілого числа в меншу сторону. Сума цілого числа помножена на кількість платежів згідно графіку платежів становить розмір комісії за надання кредиту визначений цим пунктом.

Відповідно до пункту 1.5.2. Договору, комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 73876 грн, що нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів, який є додатком №1 до цього Договору.

Відповідно до пункту 1.5.3. договору проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом.

Відповідно до пункту 1.5.4. договору проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного Графіком платежів. Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування, складатимуть: 0,00 грн.

Відповідно до пункту 1.6. договору тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування та сплати комісій та процентів, а також тіла кредиту встановлені п.п.2.2.2, 2.2.3 цього Договору.

Відповідно до пункту 1.7. договору позичальник не повинен сплачувати на користь Кредитодавця будь-які платежі не передбачені цим Договором та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної реальної річної процентної ставки. Укладаючи цей Договір сторони виходять з того, що протягом строку його дії, вказані в цьому Договорі тарифи, розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород Кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом всього строку дії Договору. У випадку зміни обставин після його укладення, вказані в цьому Договорі тарифи, розміри комісій, процентів та будь-яких інших винагород Кредитодавця можуть бути змінені відповідно до п.3.2.8 Договору (при зменшені) або за письмовою згодою Позичальника (при збільшенні). Отримання Позичальником додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб для укладення цього Договору не вимагається.

Відповідно до пункту 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 2.2.2. договору комісія за надання кредиту нараховується кредитодавцем одноразово в момент видачі кредиту. Строк сплати Позичальником загальної (всієї) суми комісії за надання кредиту настає в момент її нарахування і для кожної окремої частини комісії завершується у відповідну дату платежу – дату завершення розрахункового періоду, сума платежу за який включає цю частину комісії, відповідно до Графіку платежів, а якщо відповідно до Графіку платежів комісія за надання кредиту підлягає сплаті в повному обсязі в першу дату платежу, строк її сплати завершується в цю першу дату платежу. Комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) нараховується Кредитодавцем в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені Графіком платежів. Строк сплати Позичальником нарахованої суми комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) настає в момент її нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому така комісія була нарахована, згідно Графіку платежів. Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату остаточного погашення заборгованості (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування. База для нарахування процентів: Фактична кількість днів в місяць 365 днів у році. Строк сплати процентів настає в день їх нарахування і триває до дати платежу (включно), з настанням якої завершується розрахунковий період, в якому такі проценти були нараховані, згідно Графіку платежів. Строк сплати кожної окремої частини кредиту (тіла кредиту) настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату цієї частини (тіла) кредиту, згідно Графіку платежів. Якщо відповідно до Графіку платежів вся сума (тіло) кредиту підлягає сплаті одноразово, строк сплати всієї суми (тіла) кредиту настає та завершується у відповідну дату платежу, що передбачає сплату тіла кредиту, згідно Графіку платежів.

Відповідно до пункту 2.2.3. договору проценти нараховуються за стандартною ставкою, що визначена п.1.5.4. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, та з інших причин визначена в п.1.5.3 процентна ставка протягом встановленого Графіком платежів першого розрахункового періоду запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну ставку визначену п.1.5.4 Договору. Якщо визначена п.1.5.3 процентна ставка є нижчою від стандартної ставки, то після завершення першого розрахункового періоду, проценти, починаючи з другого розрахункового періоду встановленого Графіком платежів, продовжують нараховуватись за стандартною ставкою, згідно п.1.5.4. Договору. Стандартна процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом першого розрахункового періоду є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк та нарахованих на одну базу протягом будь-якого іншого періоду кредитування, це означає, що протягом першого розрахункового періоду Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною ставкою встановленою п.1.5.4. та процентною ставкою визначеною п.1.5.3 Договору. Після спливу строку кредитування нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника.

Відповідно до пункту 2.4.1. договору позичальник зобов`язується здійснювати повернення кредиту, сплачувати проценти за користування кредитом, комісії за надання та обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) в розмірі та у терміни, що встановлені у Графіку платежів, наведеному у додатку №1 до Договору, що є невід`ємною частиною Договору. Позичальник має сплачувати поточний загальний платіж за розрахунковий період в день закінчення розрахункового періоду (дату платежу), згідно Графіку платежів. Сплата заборгованості до настання дати платежу не звільняє Позичальника від необхідності сплати заборгованості в дату платежу, проте може зменшувати її розмір. Сплата заборгованості після спливу дати платежу призводить до прострочення і є підставою виникнення у Позичальника додаткових обов`язків щодо сплати штрафів та/або процентів, згідно розділу 4 Договору.

Відповідно до пункту 3.1.3. договору протягом всього строку кредитування надавати Позичальнику сервіси за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення Позичальника але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов Договору, Кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту повернутої Кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані Позичальником у зверненні канали комунікації.

Відповідно до пункту 4.1. договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів) та/або сплати процентів за його користування та/або комісій та/або інших платежів згідно з умовами цього Договору та Графіку платежів, Позичальник зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 1000 гривень за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання) зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення відповідної дати платежу триває більш ніж 2 днів.

Відповідно до пункту 4.2. договору у разі прострочення Позичальником зобов`язань з повернення кредиту (частини кредиту згідно Графіку платежів), Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку сплати чергового платежу, згідно Графіку платежів, має право (не обов`язок) нарахувати проценти за ставкою 0 відсотків річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України. Нарахування процентів відбувається (якщо Кредитодавець скористався правом) щоденно на суму простроченої заборгованості за кредитом. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги Кредитодавця.

Відповідно до пункту 4.3. договору кредитодавець на свій розсуд може не застосовувати жодного виду відповідальності передбаченого п.п.4.1, 4.2 цього Договору, застосувати один з них або всі одночасно. Вимога(и) Кредитодавця про сплату вказаних процентів та/або штрафів Позичальником вважається здійсненою(ими), якщо заборгованість зі сплати процентів та/або штрафів відображена в Особистому кабінеті Позичальника чи іншим чином доведена до його відома (листування, повідомлення, тощо). Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті Позичальником за порушення виконання його зобов`язань передбачених пп.4.1, 4.2. цього Договору не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума платежів передбачених пп.4.1,4.2 Договору не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим Договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказані платежі розраховуються по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності обставин, якими обгрунтовані заявлені вимоги.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Щодо порушення судом норм процесуального права.

В апеляційній скарзі ТОВ «Мілоан» наголошує на неотриманні копії позовної заяви, а отже відсутності можливості надання відзиву на позов, що призвело до ухвалення у справі незаконного рішення.

Згідно положень ЦПК України суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє дотримання позивачем вимог статей 175 і 177 ЦПК України щодо форми та змісту позовної заяви.

Відповідно до частин п`ятої, шостої та сьомої статті 43 ЦПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «;Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

За визначенням підпунктів 5.4 - 5.4-2 пункту 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 (далі Положення) електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, який містить обов`язкові реквізити документа, правовий статус якого засвідчено кваліфікованим електронним підписом автора. Електронний кабінет персональний кабінет (вебсервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) ЄСІТС, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів ЄСІТС або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу. Зовнішні електронні інформаційні ресурси систематизовані відомості і дані, створені, оброблені та збережені в електронній формі за допомогою технічних засобів та/або програмних продуктів, які не є частиною ЄСІТС.

Пунктом 26 розділу ІІІ Положення передбачено, що електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених Інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 13.01.2026 № 26/0/15-26 пункт 26 розділу ІІІ Положення доповнено абзацом другим, згідно з яким у разі підключення до підсистеми за допомогою розширеного клієнтського доступу електронні документи створюються з використанням корпоративної системи документообігу клієнта. До пакета документів, що надсилаються до суду, додається протокол перевірки підписів основного документа та додатків, поданих разом із ним.

Згідно з пунктом 2.1 цих Технічних вимог АРІ ЕС забезпечує доступ ПЗ КО до даних Електронного суду (далі - ЕС), які забезпечують можливість повністю дистанційної участі КО в судових процесах, як однієї з сторін судового процесу. В першу чергу дане АРІ ЕС призначено для використання КО, у яких участь в судових процесах має масовий характер (банки, адвокатські контори та ін.) та для внутрішньої організації відповідних процесів використовується спеціалізоване або адаптоване корпоративне програмне забезпечення для оптимізації та управління такими процесами. Загальний процес взаємодії ПЗ КО з АРІ ЕС наступний: 1. В ПЗ КО формується пакет документів для подачі судового позову (позовна заява, додатки та інші необхідні документи) в електронному вигляді та підписуються КЕП представниками КО, які мають відповідні повноваження та/або довіреності. При цьому позовні заяви можуть подаватись як для відкриття нової справи, так і по вже відкритим справам на оскарження в суди вищих інстанцій. 2. В ПЗ КО для сформованого пакету документів формуються метадані, необхідні для коректної обробки в ЕС. Ці метадані підписуються КЕП (електронною печаткою) організації та разом з пакетом документів відправляються до ЕС через АРІ ЕС. 3. Отримавши позовну заяву з відповідним пакетом документів через АРІ ЕС, сервіси ЕС забезпечують прийом документів до відповідного суду, обробку, реєстрацію позовної заяви та відкриття провадження.

ОСОБА_1 надіслала до суду першої інстанції позовну заяву з додатками із застосуванням підсистеми «Електронний суд» з використанням корпоративної системи документообігу клієнта.

Направляючи до суду першої інстанції позовну заяву з додатками, позивачкою також сформовано квитанцію № 5866632 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЕЕСІТС, а саме ТОВ «Мілоан».

Як вбачається з картки руху документу, ТОВ «Мілоан» отримало позовну заяву з додатками направлену ОСОБА_1 24.09.2026 о 19:09 год.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, щодо неотримання копії позову разом з додатками, є безпідставними та не заслуговують на увагу колегії суддів.

Щодо суті спору.

У приватному праві недійсність (нікчемність чи оспорюваність) може стосуватися або «вражати» договір, правочин, акт органу юридичної особи, державну реєстрацію чи документ.

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18)).

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу / набуття / зміни / встановлення / припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21)).

Як слідує зі змісту позовної заяви, ОСОБА_1 вважає положення п.1.5.1, п.152, п.4.1 такими, що є недійсними відповідно до закону, тобто нікчемними.

Щодо п.1.5.1 договору про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 6 210 грн.

Пунктом 2 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» (чинного станом на час укладення договору) визначено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`я зані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

За обставин цієї справи, комісію за кредитним договором встановлено у п.1.5.1 договору не за надання інформації по кредиту, а за послуги з надання кредиту, тобто безпосередньо пов`язані з оформленням кредитного договору та перерахунком кредитних кошів позичальнику відповідно п.2 ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що пункт 1.5.1 договору не підлягає виконанню в силу його нікчемності є помилковим, оскільки суперечить приписам закону, а саме п.2 ч.2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування». Вимоги про визнання недійсним вказаного пункту договору не заявлено.

З наведених підстав рішення суду у цій частині необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог.

Щодо п.1.5.2 договору про стягнення щомісячної комісії у розмірі 3358 грн.

Після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит (частина перша статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» чинного на час укладення договору).

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит (частина друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування»чинного на час укладення договору).

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (частина п`ята статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» чинного на час укладення договору).

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць.

У кредитному договорі від 20.11.2025 комісія за обслуговування кредиту встановлена у п.1.5.2 договору як винагорода, а не плата за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуваннями про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього договору службами підтримки кредитодавця, тощо, тощо яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений графіком платежів розрахунковий період (крім останнього) (розділ термін та визначення спірного договору).

Надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов`язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що :

«згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи те, що позивачці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які вона не вимагає частіше одного разу на місяць, колегія суддів дійшла висновку про те, що положення пунктів 1.5.2. кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан», щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню п.1.5.2. договору № 8521820 від 20.11.2025, є обгрунтованими.

Щодо визнання таким, що не підлягає виконанню п.4.1. договору.

Штраф — це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).

Тобто умова кредитного договору сама по собі не є нікчемною, якщо вона відповідає вимогам закону.

Однак відповідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем ( позикодавцем).

Отже, оскільки договір про споживчий кредит № 8521820 від 20.11.2025 укладений у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану, то пункт 4.1. договору є нікчемним та таким що не підлягає виконанню.

Однією з позовних вимог ОСОБА_1 є вимога про зобов`язання відповідача зарахувати комісію в розмірі 6 210 грн (п.1.5.1.), щомісячну комісію у розмірі 3 358 грн, що в сумі складає 73 876 грн (п.1.5.2.), штрафні санкції (п.4.1.) у рахунок інших обов`язкових платежів за договором № 8521820 від 20.11.2025.

Матеріали справи не містять відомостей про внесення позивачкою будь яких коштів на погашення заборгованості за спірним кредитним договором, зокрема про сплату нею комісій, штрафів.

Оскільки умови п.1.5.2 і п.4.1 є нікчемними, то у кредитодавця відсутнє право нараховувати відповідні платежі, тому вимога про покладення на відповідача обов?язку зарахувати вказані платежі у рахунок майбутніх платежів не може бути задоволена.

За наведених обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Додаткове рішення суду першої інстанції є похідним, отже також підлягає скасуванню.

Частиною 1 та п.1 ч.2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно п.36 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №10 від 17 жовтня 2014 року, якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позовних вимог точно визначити неможливо, то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 була звільнена від сплати судового збору відповідно п.3 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір»

Позовні вимоги задоволені частково, достеменно встановити відсоток задоволених позовних вимог не є можливим.

Таким чином з ТОВ «Мілоан» на користь держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 993,6/ 2 = 1 996,80 грн.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ТОВ «Мілоан» сплатив судовий збір у розмірі 3 994,50 грн, тоді як необхідно було сплатити 5 990,40 грн, отже недоплачено 1 995,90 грн.

Апеляційна скарга задоволена частково, достеменно встановити відсоток задоволеної апеляційної скарги не є можливим.

Таким чином, у зв?язку зі звільненням ОСОБА_1 від сплати судового збору за рахунок держави необхідно відшкодувати ТОВ «Мілоан» судовий збір у розмірі 5 990,40 /2 = 2 995,2 - 1 995,90 = 999,30 грн.

Відповідно до ч.10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Оскільки за рахунок держави необхідно відшкодувати ТОВ «Мілоан» судовий збір у розмірі 999,3 грн, а з ТОВ «Мілоан» на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 996,8 грн, то, враховуючи ч.10 ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «Мілоан» на користь держави необхідно стягнути різницю судових витрат, покладених на обидві сторони, в розмірі 1 996,80 - 999,30 = 997,50 грн, а також звільнити державу від обов`язку компенсувати ТОВ «Мілоан» частину судового збору.

Щодо витрат на правничу допомогу понесених сторонами.

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції професійна правнича допомога ОСОБА_1 надавалася адвокаткою Кузь Ю.О. на підставі договору про надання правової допомоги № 112 від 24.12.2025 та ордеру.

На підтвердження витрат, понесених позивачкою, надано копію договору про надання правової допомоги № 112 від 24.12.2025, ордер, копія акту про отримання правової допомоги від 02.04.2026 та копія квитанції про сплату 7000 грн за послуги адвоката.

Разом з тим, слід зазначити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з акту №1, правнича допомога ОСОБА_1 , надавалась адвокатом Кузь Ю.О. у виді:

консультації щодо перспективи судового врегулювання спору між клієнтом та ТОВ «Мілоан», яка оцінена у 2 000 грн,

складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви), моніторинг та аналіз судової практики, яка оцінена у 2000 грн;

інші клопотання, заяви до суду, складання відповіді на відзив, моніторинг» ЄДРСС» щодо процесуального статусу справи, відвідування судових засідань, яка оцінена у 3000 грн.

Виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, слід звернути увагу на те, що консультації щодо перспективи судового врегулювання спору між клієнтом та ТОВ «Мілоан», складання та подання до суду позовної заяви (підготовка доказів/додатків до позовної заяви, моніторинг та аналіз судової практики, за своє суттю є складовою підготовки та подання позовної заяви, що заявлені як окремі послуги, тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом, а отже підлягають зменшенню до 2 000 грн.

Складання інших клопотань, заяв до суду, складання відповіді на відзив, моніторинг» ЄДРСС» щодо процесуального статусу справи, відвідування судових засідань взагалі не підлягає до задоволення, оскільки: заява подана представником позивача про розгляд справи за її відсутності є шаблонною та не вимагає багато часу для її складання; складання відповіді на відзив взагалі не знайшло підтверджень матеріалами справи; моніторинг «ЄДРСС» щодо процесуального статусу справи не є видом адвокатської діяльності в розумінні ст. 19 ЗУ «Про адвокатуру»

Таким чином ОСОБА_1 має право на відшкодування понесених нею витрат за послуги адвоката з врахуванням проценту задоволених позовних вимог, які складають 2000 / 2 = 1 000 грн.

Керуючись ст.367, ст.374, ст.376, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 07 квітня 2026 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» про застосування наслідків недійсності правочину задовольнити частково.

Визнати такими, що не підлягають виконанню умови договору споживчого кредиту за № 8521820 від 20.11.2025 в частині стягнення щомісячної комісії у розмірі 3 358 грн, що в сумі складає 73 876 грн (п.1.5.2); нарахування штрафних санкцій (п.4.1).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на користь держави судовий збір у розмірі 997,50 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дати виготовлення повного текста постанови.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: А.І.Дорош

Ю.В.Дряниця