Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №553/2401/25 — Полтавський апеляційний суд

Суд: Полтавський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про стягнення аліментів

Дата: 27 вересня 2026 р.

Справа: №553/2401/25

Суддя: Лобов О. А.

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 553/2401/25 Номер провадження 22-ц/814/2115/26Головуючий у 1-й інстанції Тимчук Р. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.

судді: Дряниця Ю.В., Панченко О.О.

за участю секретаря судового засідання Буцьківського М.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Полтави від 27 січня 2026 року (час ухвалення судового рішення не зазначено, дата виготовлення повного текста судового рішення - 30 січня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

у с т а н о в и в :

У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на підставі судового рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 16.04.2015 по справі №553/1080/15-ц на користь відповідачки на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частини його доходу до 1/6, а також, які стягуються на підставі судового рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 10.03.2016 у справі №553/974/16-ц, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з частини до 1/6.

В обґрунтування позову зазначав, що сторони мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також зазначав, що з нього стягуються аліменти:

за рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 16.04.2015 у справі № 553/1080/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки починаючи з 23 березня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття;

за рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 10.03.2016 у справі № 553/974/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку,

за рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 03.04.2025 у справі № 554/1664/25 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на її утримання в розмірі 1/4 частки заробітку(доходу), щомісячно, починаючи з 11.02.2025.

Вказував, що загальний розмір аліментів з його доходу складає 83,33%, йому залишається 16,67% доходу, що є меншим ніж прожитковий мінімум для працездатних осіб. Крім того діти отримують різний розмір аліментів, що ставить їх у нерівне становище, тому зменшення розміру аліментів ще й є необхідним для досягнення балансу між дітьми.

Рішенням Подільського районного суду м.Полтави від 27 січня 2026 року в задоволенні позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про штучний характер позову щодо стягнення аліментів на користь його матері - ОСОБА_6 , оскільки, хоча рішення і не було звернуто до примусового виконання, кошти він перераховував на банківську картку матері, а з 05.02.2026 відкрито виконавче провадження щодо примусового його виконання.

Наголошував, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що на його потреби після відрахування всіх витрат залишається лише 16,67% від доходу (заробітку).

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У підтвердження заперечень проти апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, повно та всебічно розглянув справу та ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 26.01.2016 року.(т.1 а.с.18-19)

Позивач та відповідачка мають спільних дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с.26-29)

Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 16.04.2015 у справі № 553/1080/15-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей та на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти щомісячно в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 23 березня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.20-23).

Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 10.03.2016 у справі № 553/974/16-ц позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 23 лютого 2016 року, до досягнення дитиною повноліття (т.1 а.с.24-25).

Ухвалою Ленінського районного суду міста Полтави від 30.05.2019 у справі № 553/333/18 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів залишено без розгляду.

Рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 30.05.2019 року по справі № 553/333/18 зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів задоволено: збільшено розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 квітня 2015 року по справі № 553/1080/15-ц; вирішено стягувати з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 аліменти щомісячно в розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з набрання рішенням законної сили та до досягнення повноліття; збільшено розмір аліментів, що стягнуті з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 згідно рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 10 березня 2016 року по справі № 553/974/16-ц. Вирішено стягувати з ОСОБА_1 на корить ОСОБА_2 аліменти щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з набрання рішенням законної сили та до досягнення повноліття.(т.1 а.с. 65-66)

У подальшому рішенням Ленінського районного суду міста Полтави від 17.06.2020 року по справі № № 553/2332/19 в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів відмовлено в повному обсязі (т.1 а.с.67-69).

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 03.04.2025 у справі № 554/1664/25 позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання матері задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), щомісячно, починаючи стягнення з 11.02.2025 (т.1 а.с.15-17).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності обставин, на які зроблене посилання у позові. Зокрема вказував, що дії позивача мають штучний характер для того, щоб зменшити розмір аліментів своїм донькам за рахунок стягнення аліментів на свою ж маму. Окрім того, обов`язок по утриманню мами покладається і на його сестру – ОСОБА_7 , що не було враховано взагалі при розгляді справи № 554/1664/25.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до положень ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч.1 ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з ч.1 ст.192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст.ст.181,192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин.

Частиною 1 ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про зменшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до ч.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено наступне: «Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен урахувати стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів, наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, батьків, повнолітніх дочки, сина, інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у ч.2 ст.182 СК України.

Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у постанові від 16.09.2020 р. у справі №565/2071/19 прийшов до висновку про те, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, не залежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів.

Позивач просить зменшити розмір аліментів з 1/3 та 1/4 до 1/6 частки заробітку (доходу) щомісячно на кожну дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили до досягнення дитиною повноліття, оскільки в нього погіршилось матеріальне становище у зв`язку зі сплатою аліментів на користь мами.

Станом на час ухвалення судового рішення щодо стягнення аліментів на користь мами вже існували рішення щодо стягнення аліментів на утримання дітей.

Як вбачається з рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 03.04.2025 щодо стягнення аліментів на користь мами позивача у розмірі частини заробітку (доходу), відповідач в судове не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі (т.1 а.с.15), тобто відповідач, знаючи про існування вказаного позову, не заперечив щодо стягнення аліментів у розмірі саме частини заробітку (доходу), та не надав суду відомості щодо наявності у нього зобов`язань зі сплати аліментів на двох дітей.

З наданих позивачем доказів на підтвердження позовних вимог неможливо встановити, що у ОСОБА_1 відбулись зміни в бік погіршення матеріального стану, або зміни сімейного стану після 2019 (остання дата винесення судом судового рішення про стягнення аліментів на користь дитини), погіршення або поліпшення здоров`я. Лише факт стягнення з позивача аліментів на користь матері у розмірі частини заробітку.

З огляду на встановлене слід дійти висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, зробив правильні висновки по суті заявлених вимог, у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів кожної із сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів. Отже, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим.

В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов`язує можливість скасування чи зміни судового рішення.

У відзиві на позов адвокат Голяніщев Д.Ю., представник ОСОБА_2 , просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається з матеріалів справи правнича допомога ОСОБА_2 , надавалась адвокатом Сліпченком Ю.А. на підставі договору про надання правової допомоги від 07 липня 2025 року (т.1 а.с.70, т.2 а.с.45 ) і ОСОБА_2 сплачено кошти у розмірі 10 000 грн в суді першої та апеляційної інстанції. (т.1 а.с.71, т.2 а.с.46 )

Виходячи з розумності розміру витрат на професійну правничу (правову) допомогу, слід звернути увагу на те, що надані адвокатом послуги в суді першої та апеляційної інстанціях, які оцінені у 10000 грн визначені частиною 5 договору, за своє суттю є складовою підготовки та подання відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, а тому не можуть вважатися фактично понесеними як окремий вид робіт, виконаних адвокатом, отже підлягають зменшенню до 1000 грн.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Полтави від 27 січня 2026 року залишити без змін.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 000 грн витрат на правову допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 28 вересня 2026 року.

Головуючий суддя О.А. Лобов

Судді: Ю.В. Дряниця

О.О. Панченко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua