Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №2-3393/11 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-3393/11 Номер провадження 22-ц/814/3181/26Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. Дорош А. І.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого – судді - доповідача Дорош А. І.

Суддів: Дряниці Ю. В., Триголова В. М.

при секретарі: Коротун І. В.

учасники справи:

представник відповідача – адвокат Коваленко В.В.

переглянув у судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Коваленко Вікторії Вікторівни

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 01 травня 2026 року, постановлену суддею Самсоновою О. А., повний текст ухвали складений – 01 травня 2026 року

у справі за заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Коваленко Вікторії Вікторівни

про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Полтави від 19 січня 2012 року у справі №2-3393/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, -

В С Т А Н О В И В:

08.11.2011 ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору, в якому просило суд стягнути на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» із ОСОБА_1 борг за кредитним договором №186/07-Б від 05.09.2007, який становить 30 623,63 грн; стягнути на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» із ОСОБА_1 судовий збір у сумі 306,24 грн (а.с. 2).

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.09.2007 між ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №186/07-Б. Відповідно до умов кредитного договору позивач надає відповідачу грошові кошти у сумі 15 000 грн, із встановленням плати у розмірі 24% річних. У порушення умов кредитного договору у встановлений строк відповідачем не проводилися чергові платежі. Станом на 04.11.2011 відповідачем сплачено в рахунок погашення кредиту 289 грн та 300 грн в рахунок погашення процентів, у зв`язку із чим відповідачем порушуються умови кредитного договору, пункт 3.3.3. якого зобов`язує відповідача щомісяця повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами, визначеними п.5.4.1. цього договору. Відповідно до п.4.3. договору за неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 25% від суми неналежного виконання зобов`язання. Загальна заборгованість відповідача перед ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» становить 30 623,63 грн, з яких: заборгованість по кредиту складає - 14 711 грн, заборгованість по відсотках – 14 436,62 грн та плата за пропуск платежів – 1476,01 грн.

Заочним рішенням Київського районного суду Полтави від 19 січня 2012 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 30 623,63 грн та судові витрати в сумі 306,24 грн, а всього стягнуто 30 939,87 грн (а.с. 34-35).

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 01 травня 2026 року відмовлено відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Полтави від 19 січня 2012 року у справі №2-3393/2011.

Заяву ОСОБА_1 , що подана в його інтересах адвокатом Коваленко Вікторією Вікторівною, про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Полтави від 19 січня 2012 року у справі №2-3393/2011 - залишено без розгляду як таку, що подана з пропуском встановленого законом строку (а.с. 202-203).

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що обставини, за яких відповідач вчасно не звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції оцінив критично, оскільки відповідач, достовірно знаючи про розгляд справи судом, добросовісно користуючись своїми процесуальними правами, міг вчасно одержати копію заочного рішення та подати суду заяву про його перегляд. Таким чином, не встановивши поважних причин пропуску відповідачем ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку. Оскільки судом першої інстанції відмовлено у поновленні позивачу строку на звернення з заявою про поновлення пропущеного строку, його заяву про перегляд заочного рішення слід залишити без розгляду як таку, що подана з пропуском встановленого законом строку.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 – адвокат Коваленко В.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та застосування неправильних норм матеріального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що з урахуванням отримання копії заочного рішення 02.04.2026, 10 дений термін, встановлений судом для звернення відповідача з заявою про перегляд заочного рішення, закінчується 12.04.2026. У визначений судом строк відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Коваленко В.В., 11.04.2026 звернулася до Київського районного суду м. Полтави із заявою про перегляд заочного рішення. Також, представник відповідача одночасно подала клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, мотивуючи тим, що під час розгляду даної справи відповідач не був належним чином повідомлений про дату та час призначення судового розгляду, а тому саме ця обставина і стала підставою неявки у судове засідання відповідача та не подання відзиву на позовну заяву, що повністю узгоджується з матеріалами цивільної справи. Окрім того, доказів того, що відповідач отримав копію рішення суду до 02.04.2026, матеріали справи не містять. З урахуванням викладеного та системного аналізу законодавства, що діяло на час ухвалення рішення справі, є всі правові підстави для поновлення процесуальних строків відповідачу ОСОБА_1 для звернення з заявою про перегляд заочного рішення. Вказує, що ухвала Київського районного суду м.Полтави у цивільній справі №2-3393/11 від 01.05.2026 постановлена з порушення норм процесуального права, що призвело до застосування неправильно норм матеріального права, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, що стало наслідком постановлення помилкової ухвали. Так, відповідно до матеріалів справи на адресу відповідача ОСОБА_1 були направлені поштові конверти, однак, останні повернуті до суду з відміткою про закінчення терміну зберігання, що стало підставою неотримання листів, які були адресовані ОСОБА_1 , останній пояснив, що йому не було відомо про їх надходження до поштового відділення та саме ця підстава і стала наслідком неявки ОСОБА_1 до суду. Усі інші поштові конверти, які направлялися на адресу ОСОБА_1 , були повернуті до суду з відміткою: «неправильна зазначена (відсутня) адреса». На даних конвертах зазначена адреса, яка взагалі не відповідає адресі реєстрації відповідача, а саме: « АДРЕСА_1 ». За відомостями адресно-довідкового відділу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Посилання судом першої інстанції на те, що ОСОБА_1 22.12.2011 одержав судову повістку на судове засідання у даній справі, а відтак, був обізнаний про розгляд справи та про ухвалене судове рішення, є помилковим та не ґрунтується на жодному із доказів, які містяться у матеріалах справи. Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, адресоване ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , містить відмітку: «22.12.11 Почеп». Поряд з цим, дана відмітка не містить позначки про вручення конверта відповідачу безпосередньо, а тому із-за відсутності відмітки про вручення даного поштового листа особисто, чи то за довіреністю або уповноваженому, висновки суду про отримання безпосередньо самим відповідачем ОСОБА_1 даної повістки, є припущенням. Крім того, за відсутності особистого підпису відповідача, безперечно вважати отримання відповідачем даного поштового листа, є сумнівним, а відтак висновок суду першої інстанції про те, що відповідач ОСОБА_1 22.12.2011 одержав судову повістку на судове засідання у даній справі ґрунтується на припущенні, що суперечить нормам ЦПК України. Сам відповідач ОСОБА_1 не визнає факту отримання ним особисто поштового листа 22.12.2011, а відтак, за відсутністю належних та допустимих доказів, які б містили інформацію про вручення поштового листа ОСОБА_1 безпосередньо, доводи останнього про неповідомлення його належним чином про дату та час розгляду цивільної справи в суді першої інстанції заслуговують на увагу. Висновок суду першої інстанції про обізнаність відповідача про розгляд справи та судове рішення суперечить нормам ЦПК України, порушує право відповідача ОСОБА_1 на отримання правосуддя для здійснення захисту свого порушеного права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

У судове засідання апеляційного суду 28.09.2026 не з`явився представник позивача, він належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 04.08.2026 судової повістки про виклик до суду у цивільній справі на електронну адресу у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 241), яка була доставлена до електронного кабінету 05.08.2026. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 21.07.2026 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 28.09.2026 о 13-40 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Як встановлено судом, судове рішення у справі ухвалено 19.01.2012 (а.с. 34-35).

Відповідач у судове засідання 19.01.2012 не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Так, у матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яким підтверджується, що ОСОБА_1 22.12.2011 одержав судову повістку на судове засідання у даній справі (а.с. 26).

При цьому, дане поштове відправлення одержано ним за адресою: АДРЕСА_2 .

Зазначеним спростовуються доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що він не знав про розгляд судом даної цивільної справи.

Як передбачено ч. 1 ст. 77 ЦПК України в редакції, що діяла на час розгляду справи судом у 2012, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо особа за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Тому той факт, що в подальшому відповідач не одержував судові повістки та копію судового рішення, суд не розцінює як такий, що свідчить про поважні причини неявки відповідача в судове засідання, про його необізнаність про розгляд справи судом та про ухвалене у справі рішення.

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07.07.1989).

Будучи обізнаним про розгляд справи в суді, відповідач всупереч положенням статті 44 ЦПК України (ст. 27 ЦПК України в редакції, що діяла на день розгляду справи), яка покладає на учасника справи обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами, перестав одержувати судові повістки та інші судові документи, які направлялись на його адресу судом, про хід розгляду справи вчасно не цікавився.

Крім того, оцінюючи ту обставину, що 12.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на виконанні у якого перебуває «виконавчий лист №2-3393/11, виданий 28.03.2012 Київським районним судом міста Полтави про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованість у розмірі 30 929,87 грн» (так вказано у скарзі – а.с. 87-89), суд першої інстанції вважав доведеною ту обставину, що на час звернення з даною скаргою ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи судом та ухвалення оскаржуваного рішення.

Але з заявою про перегляд заочного рішення відповідач звернувся до суду через чотири місяці, а саме 11.04.2026 (а.с. 174-177).

При цьому, будь-яких перешкод для одержання ним копії рішення суду від 19.01.2012 у відповідача не було.

Тому суд першої інстанції відхилив посилання у заяві про перегляд заочного рішення та поновлення пропущеного строку для подання заяви на те, що копія рішення суду отримана представником відповідача лише 02.04.2026.

Підстави для поновлення процесуальних строків передбачені Цивільним процесуальним кодексом України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст.127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідач у своїй заяві просить суд поновити пропущений строк, але доказів поважності пропуску такого строку до матеріалів заяви не надав.

Обставини, за яких відповідач вчасно не звернувся до суду з заявою про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції оцінив критично, оскільки відповідач, достовірно знаючи про розгляд справи судом (а.с. 26), добросовісно користуючись своїми процесуальними правами, міг вчасно одержати копію заочного рішення та подати суду заяву про його перегляд.

Таким чином, не встановивши поважних причин пропуску відповідачем ОСОБА_1 строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні заяви про поновлення пропущеного процесуального строку.

Відповідно до ч.1 ст. ст.126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, або судом.

Частиною 2 ст.126 ЦПК України передбачено, що документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії (стаття 228 ЦПК України в редакції на час ухвалення судом першої інстанції заочного рішення).

Наслідки пропуску процесуальних строків на вчинення процесуальних дій передбачені у статті 126 ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №756/11081/20 (провадження №14-25цс24) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду зауважує, що зміст статей 284, 286, 287 ЦПК України не дає підстав для висновку, що у цих нормах міститься інакший порядок дій суду, ніж той, що встановлений у статтях 126, 127 цього Кодексу. Відсутність у главі 11 «Заочний розгляд справи» розділу III «Позовне провадження» ЦПК України прямої вказівки на ті повноваження суду, які мають бути ним реалізовані у разі пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, дає підстави для висновку про те, що відповідно до загальних положень ЦПК України про наслідки пропуску процесуальних строків (частина друга статті 126 ЦПК України) така заява має бути залишена без розгляду.

Можливість застосування статті 126 ЦПК України до процедури заочного розгляду справи не суперечить і частині другій статті 281 цього Кодексу, за змістом якої розгляд справи і ухвалення рішення проводиться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Підсумовуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що інститут процесуальних строків є наскрізним та міжгалузевим інститутом процесуального права, а положення глави 6 «Процесуальні строки» розділу І «Загальні положення» ЦПК України застосовуються до всіх видів проваджень, на всіх стадіях цивільного судочинства, а також поширюються на процедури заочного розгляду цивільних справ, крім випадків, коли відповідними главами встановлені спеціальні правила.

Так само мають бути застосовані й загальні положення ЦПК України щодо подання та розгляду клопотань про поновлення процесуальних строків, якщо відповідною главою, присвяченою заочному розгляду, це питання прямо не врегульовано. Отже, якщо відповідач подає клопотання про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення, суд повинен застосувати загальні положення ЦПК України, а саме статтю 127 цього Кодексу, у якій вказано, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Велика Палата Верховного Суду, відступаючи від висновків, сформульованих у її постанові від 09.11.2021 у справі №214/5505/16 (провадження №14-74цс21), навела такі висновки щодо застосування положень статей 126, 127 ЦПК України в сукупності зі статтями 284, 286, 287 цього Кодексу:

- передбачені частиною третьою статті 287 ЦПК України повноваження суду першої інстанції стосуються саме суті заяви про перегляд заочного рішення (зокрема, подання чи неподання відповідачем доказів по суті справи і доказів поважності неявки в судове засідання, на якому було ухвалене заочне рішення) і не застосовуються у ситуації пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення;

- оцінка поважності причин пропуску строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та наявності підстав для його поновлення належить до компетенції місцевого суду, до якого подана така заява. Наслідком пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення за умови відсутності поважних причин для його поновлення є залишення такої заяви без розгляду на підставі частини другої статті 126 ЦПК України, а не залишення її без задоволення.

Копії повного судового рішення вручаються учасникам справи, які були присутні у судовому засіданні, негайно після проголошення такого рішення. Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частини перша, п`ята, шоста статті 272 ЦПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2024 у справі №454/1883/22 (провадження №14-117цс23) зазначено, що процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС.

Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов`язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим. Бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв`язку, та не звільняє суд обов`язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції)».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2023 у справі №591/3717/21 (провадження №61-734св22), зазначено, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи та не свідчить про відмову сторони від одержання повістки.

У постанові Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №308/10198/15-ц/, провадження №61-1196св25, зроблено висновок, що суди відмовили у задоволенні клопотання відповідача про поновлення процесуальних строків для звернення з заявою про перегляд заочного рішення суду та залишили вказану заяву без розгляду. Вважали, що твердження відповідача про відсутність в матеріалах справи доказів належного її повідомлення про дату та час розгляду справи і про ухвалене рішення, не відповідає дійсності, оскільки повістки про виклик до суду та заочне рішення суду направлялись за місцем проживання відповідача, проте повертались за закінченням терміну зберігання, тому викладені в клопотанні доводи спростовуються наявними матеріалами справи; аналіз матеріалів справи свідчить, що копія заочного рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27.11.2015 повернулася на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання»; суди залишили поза увагою, що повернення копії заочного рішення з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи відповідно до статті 272 ЦПК України, тому за відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим. З огляду на викладене, суди зробили помилковий висновок про залишення без розгляду заяви віповідача про перегляд заочного рішення. Тому оскаржені судові рішення слід скасувати, передати справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

По справі, яка є предметом апеляційного розгляду, вбачається, що ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 28.11.2011 відкрито провадження у цивільній справі за позовною заявою ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено справі до судового розгляду у приміщенні суду на 21.12.2011 о 09.30 год (а.с. 20).

Судова повістка на 21.12.2011 на 09.30 год, копія ухвали про відкриття провадження від 15.11.2021 та копія позовної заяви з додатками була ОСОБА_1 – 22.12.2011, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 26).

Згідно протоколу судового засідання від 21.12.2011, у судове засідання не з`явилися сторони. Розгляд справи відкладено на 19.01.2012 о 09.00 год (а.с. 25).

Згідно рекомендованого повідомлення судова повістка на 19.01.2012 на 09.00 год ім`я відповідача ОСОБА_1 повернулася до суду першої інстанції без вручення з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 28).

Заочним рішенням Київського районного суду Полтави від 19.01.2012 позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору– задоволено (а.с. 34-35).

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що згідно рекомендованого повідомлення копія заочного рішення від 19.01.2012 на ім`я відповідача ОСОБА_1 повернулася до суду першої інстанції без вручення з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 40).

Згідно ч. 1 ст. 227 ЦПК України (у редакції від 15.01.2012) відповідачам, які не з`явилися в судове засідання, направляється рекомендованим листом із повідомленням копія заочного рішення не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №752/11896/17 (провадження №14-507цс18) викладений висновок, що приписи ЦПК України як на момент ухвалення заочного рішення, так і на момент розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду не дозволяють дійти висновку, що повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не є доказом належного інформування відповідача про час і місце розгляду справи. Окрім того, за висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18.04.2022 у справі №522/18010/18 (провадження №61-13667сво21) міститься правовий висновок про те, що обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що відповідач ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про ухвалене заочне рішення, адже доказів такого повідомлення матеріали справи не містять.

28.12.2012 Київським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист у справі №2/1609/301/2013 (а.с. 46-47).

31.08.2018 постановою старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби м. Полтава Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП №52491401), виконавчий лист №2/1609/301/2013 повернуто стягувачу ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (а.с. 48).

07.12.2020 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Київського районного суду м. Полтави із заявою про заміну сторони у виконавчому листі (а.с. 44-45).

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 18.12.2020 заяву ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження – задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» на правонаступника ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у справі №2-3393/11, провадження №2/1609/301/2012 за позовом ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору (а.с. 64-65).

19.06.2023 постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжоегіонального управління Міністерства юстиції про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП №64949403), виконавчий лист №2-3393/11 повернуто стягувачу ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (а.с. 132 зворот).

12.11.2025 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулося до Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжоегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-3393/11 (а.с. 128).

13.11.2025 постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Східного міжоегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження №79578320 з примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Полтави про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» у справі №2-3393/11, виданого 28.03.2012 (а.с. 129).

12.12.2025 представником ОСОБА_1 – адвокатом Коваленко В.В. в системі «Електронний суд» сформовано до Київського районного суду м. Полтави скаргу на дії/бездіяльність органу примусового виконання (а.с. 87-89).

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 23.03.2026 у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання - відмовлено (а.с. 160-161).

23.03.2026 представник ОСОБА_1 – адвокат Коваленко В.В. звернулася до Київського районного суду м. Полтави з заявою про надання справи на ознайомлення та видачу копії заочного рішення від 19.01.2012 (а.с. 165).

02.04.2026 представник ОСОБА_1 – адвокат Коваленко В.В. отримала копію заочного рішення від 19.01.2012 (а.с. 165 зворот).

11.04.2026 представником ОСОБА_1 – адвокатом Коваленко В.В. в системі «Електронний суд» сформовано до Київського районного суду м. Полтави заяву про перегляд заочного рішення (а.с. 174-177).

Аналізуючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила, що представник ОСОБА_1 – адвокат Коваленко В.В. дотрималася порядку оскарження заочного рішення, передбаченого статтею 284 ЦПК України, оскільки, як свідчать матеріали справи, копію заочного рішення від 19.01.2012 сторона відповідача не отримала, тобто воно не було вручене. Право подачі заяви про перегляд заочного рішення передбачаний ст. 284 ЦПК України (у новій редакції) та відраховується з моменту його проголошення, або з дня вручення повного заочного рішення, тобто 30 днів та 20 днів, відповідно.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права та зробив помилковий висновок про відмову у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення та залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду, а тому ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 2, 368 ч. 1, 374 ч.1 п.6, 379 ч.1 п.4, 381 – 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Коваленко Вікторії Вікторівни- задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 01 травня 2026 року- скасувати.

Справу №2-3393/2011 за заявою представника ОСОБА_1 – адвоката Коваленко Вікторії Вікторівни про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м.Полтави від 19 січня 2012 року у справі №2-3393/2011 за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору– направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2026 року.

СУДДІ: А. І. Дорош Ю. В. Дряниця В. М. Триголов