Постанова від 14 вересня 2026 р. у справі №554/4494/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/4494/25 Номер провадження 22-ц/814/1804/26Головуючий у 1-й інстанції Савченко Л. І. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Панченка О.О.

суддів: Одринської Т.В., Пікуля В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – адвоката Гайтоти Ірини Миколаївни на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Савченко Л.І., повний текст судового рішення виготовлено – 12 грудня 2025 року

у справі за позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства «Полтаватеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії та постачання гарячої води з урахуванням індексу інфляції та 3% річних,-

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У квітні 2025 року ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» звернулося до Шевченківського районного суду м. Полтави з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги постачання теплової енергії та постачання гарячої води з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго», відповідно до положень статті 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Позивач надає комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води споживачу відповідачу ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , згідно особового рахунку НОМЕР_1 .

В результаті невиконання відповідачем зобов`язання щодо оплати наданих послуг за період з 01.05.2022 по 01.02.2025 утворилася заборгованість за надані послуги в сумі 22 613,83 грн., а також позивачем за період з 21.01.2024 по 01.02.2025 нараховано індекс інфляції в сумі 2088,73 грн та 3% річних в сумі 495,55 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2025 року Позов Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» заборгованість за послуги постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.05.2022 року по 01.02.2025 року з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції в сумі 25 198 грн. 11 коп.

Сплачений Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» судовий збір у сумі 3028 грн. компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення суду мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги.

Не погодившись з вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржила представниа ОСОБА_1 – адвокат Гайтота І.М. просила його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що відповідач договір з Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» на комунальні послуги з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води не укладала, а також не підписувала заяви - приєднання до договору.

Вважає неналежним розрахунок заборгованості, оскільки при проведенні останнього було застосовано двоставковий тариф.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З огляду на ціну позову та зазначені норми закону, дана справа має розглядатися у письмовому провадженні без повідомлення її учасників.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справит

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» надає послуги з постачання теплової енергії та надання послуги з постачання гарячої води на підставі індивідуальних договорів від 01.12.2021, які є публічними договорами приєднання, що укладаються з метою надання послуги з постачання теплової енергії та надання послуги з постачання гарячої води індивідуальному споживачу.

Дані договори вважаються укладеним через 30 днів з моменту розміщення на офіційному сайті підприємства: http://te.pl.ua/ Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунку за надану послугу, факт отримання послуги.

ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» в період з 01.05.2022 по 01.02.2025 надавало послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які надаються Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства «Полтаватеплоенерго» за вказаною адресою.

Згідно із розрахунком заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 із травня 2022 року по лютий 2025 року складає 22 613 грн. 83 коп. (а.с. 11-12).

ОСОБА_1 належним чином зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг не виконувала, а саме не вносила платежі за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в повному розмірі, у зв`язку з чим за період з 01 травня 2022 року по 01 лютого 2025 року за нею утворилася заборгованість в сумі 22 613 грн. 83 коп., позивачем за період з 01 січня 2024 року по 01 лютого 2025 року нараховано індекс інфляції в сумі 2088 грн. 73 коп. та за період з 24 січня 2024 року 3 % річних в сумі 495 грн.55 коп. (а.с.13-14), які підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на викладене суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за послуги постачання теплової енергії та постачання гарячої води за період з 01.05.2022 року по 01.02.2025 року з урахуванням 3 % річних та індексу інфляції в сумі 25 198 грн. 11 коп. (заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в сумі 22 613 грн. 83 коп., інфляційні втрати в сумі 2088 грн. 73 коп. та 3 % річних в сумі 495 грн.55 коп.).

Позиція апеляційного суду

Вирішуючи спір у частині наявності у відповідача обов`язку зі сплати за житлово-комунальні послуги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 150, 156, 162 ЖК України власник житлового будинку (квартири) зобов`язаний утримувати квартиру, сплачувати за комунальні послуги за затвердженими тарифами.

Згідно частини шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до статті 25 вищезазначеного Закону, у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Як вже було встановлено судом, ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» було виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води за адресою АДРЕСА_1 .

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до абзацу 6 частини третьої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача вчасно одержувати якісні житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та згідно з умовами договору на надання таких послуг.

Водночас, відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 цього ж Закону, такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Приписами частини першої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» також передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

У Правилах надання послуги з постачання теплової енергії, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, та в Правилах надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1182, зазначено, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Також, споживач не звільняється від оплати послуги за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (на іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб.

Аналізуючи вище викладені норми, колегія суддів приходить до висновку, що обов`язок сплачувати за житлово-комунальні послуги покладається саме на споживачів житлово-комунальних послуг, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з споживачем (споживачами) не позбавляє його обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Аналогічна правова позиція є усталеною та викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17 та постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, від 04 вересня 2022 року у справі № 201/1807/21, від 07 листопада 2023 року у справі № 643/17352/20, від 22 грудня 2023 року у справі № 607/2611/22.

Частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Положеннями статті 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (стаття 611 ЦК України).

Згідно частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Верховний Суд у постанові від 04 вересня 2019 року по справі № 539/2869/16-ц висловив висновок про те, що постачання теплової енергії та гарячої води здійснюється не квартирі як об`єкту права власності, а певному суб`єкту (власнику, співвласнику, наймачу, суб`єкту сервітуту тощо), який проживає в квартирі. З урахуванням цього, постачальник самостійно визначає особу або осіб, які є споживачами за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу і мають відповідати за позовом про стягнення відповідної заборгованості.

Відтак, правовідносини, які склалися між ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго» і відповідачами як споживачами послуг, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) щодо оплати наданих послуг.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить відомості про нараховані та сплачені суми, із їх розмежуванням за кожним видом послуг, здійснений на підставі затверджених тарифів, а також відображає розмір заборгованості за кожен місяць. Доказів, які б спростовували цей розрахунок, відповідачем не надавалося.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризик наслідків, пов`язаних із ненаданням доказів.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, що заявлені вимоги в апеляційній скарзі не знайшли свого відображення в наявних у справі доказах. Розглядаючи спір між сторонами, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази та надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як передбачено пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гайтоти Ірини Миколаївни слід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2025 року - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Гайтоти Ірини Миколаївни залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 09 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 вересня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль