Постанова від 27 вересня 2026 р. у справі №554/6035/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/6035/26 Номер провадження 33/814/837/26Головуючий у 1-й інстанції Горбунова Я. М. Доповідач ап. інст. Нізельковська Л. В.

ПОСТАНОВА

ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Нізельковська Л.В., із секретарем – Плаксюк І.Ю.,

за участі:

захисника – адвоката Павленка О.А.,

особи, яка притягається

до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Павленка О.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Полтава від 24 червня 2026 року,

в с т а н о в и в :

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, військовослужбовець в/ч НОМЕР_1 , проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 665, 60 грн. в дохід держави.

Постановою судді ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 16.04.2026 року, о 23.56 год., по вул.Соборності, 20, у м.Полтава, керував електричним двоколісним транспортним засобом „Segway Plus”, потужністю 0,45 НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився у КП „Полтавський обласний центр терапії залежностей Полтавської обласної ради”. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.9(а) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України.

В апеляційній скарзі захисник просить постанову судді скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Вказує, що в матеріалах справи відсутній акт огляду на стан сп`яніння.

Заслухавши захисника Павленка О.А. та особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , які підтримали подану апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, приходжу до такого висновку.

Відповідно до вимог ст.ст. 252, 280 КпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суддя місцевого суду вказаних вимог закону дотримався та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. Висновок судді ґрунтується на об`єктивних даних, що маються у справі та були досліджені в судовому засіданні.

Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п.2.9 (а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Допитаний у суді першої інстанції ОСОБА_1 перебування в стані алкогольного сп`яніння не заперечував, однак, вказував, що перебував за кермом двоколісного електросамоката, який не відноситься до переліку механічних транспортних засобів, що приводяться в рух за допомогою двигуна, не підлягає обов`язковій державній реєстрації, а тому на водія такого транспортного засобу не поширюються заборони, визначені ст.130 КпАП України.

Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан сп`яніння проводився в закладі охорони здоров`я із застосуванням спеціального приладу.

Факт сп`яніння ОСОБА_1 , встановлено висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння №120 від 17.04.2026 року.

На наявному в матеріалах справи відеозаписі відображається момент, коли працівники поліції зупинили транспортний засіб „Segway Plus” та виявили у водія ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп`яніння. На вимогу поліцейський пройти огляд у встановленому законом порядку ОСОБА_1 погодився та виявив бажання пройти огляду у закладі охорони здоров`я. Після цього, ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу. Результат проходження огляду виявився позитивний. При цьому, ОСОБА_1 факт вживання алкогольних напоїв не заперечував.

Підстави ставити під сумнів вказані докази відсутні, оскільки ці докази є об`єктивними, відповідають вимогам ст.251 КпАП України, узгоджуються між собою і нічим не спростовані.

Твердження ОСОБА_1 про те, що електричний самокат „Segway Plus” не є транспортним засобом, що на його думку, свідчить про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, є безпідставними.

Згідно з ст.121 КпАП України під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші транспортні засоби.

Як випливає зі змісту п.2.13 ПДР України, транспортними засобами є мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 кубічних сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Відповідно до ч.1 ст.1 ЗУ „Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів” №2956-IX від 24.02.2023 року, електричним колісним транспортним засобом являється дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Крім того, положеннями Закону визначено поняття низькошвидкісного легкового електричного транспортного засобу, що являє собою колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Згідно з ч.ч.1,2 п.1 ч.5 ст.14 ЗУ „Про дорожній рух” учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, ПДР України та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Пунктом 5 частини 2 статті 16 Закону визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Верховний Суд у Постанові від 15 березня 2023 року (справа 127/5920/22) зазначив, що джерелом підвищеної небезпеки слід вважати діяльність, що здійснюється з тим чи іншим залученням/використанням предметів матеріального світу та/або природних (фізичних) процесів, які за певних умов часу та місця в силу своїх якісних та кількісних характеристик об`єктивно створюють в процесі володіння ними (незалежно від факту їх експлуатації) підвищену порівняно із звичайними життєвими обставинами небезпеку завдання шкоди.

Використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо у конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна.

Тобто, для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного транспортного засобу, його характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 рухався по тротуару за кермом двоколісного електросамоката, який приводиться в рух за допомогою двигуна, а тому є транспортним засобом, за керування яким передбачена відповідальність положеннями ст.130 КпАП України.

Водночас, відсутність в матеріалах справи Акту огляду на стан алкогольного сп`яніння, не спростовує висновків судді про винуватість ОСОБА_1 та не може слугувати підставою для скасування чи зміни прийнятого рішення.

Таким чином, посилання захисника щодо недоведеності вини ОСОБА_1 , а також допущення порушень в ході складання протоколу та розгляду справи у місцевому суді є надуманими та такими, що повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, суддя місцевого суду, при вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, дійшов вірного висновку про наявність підстав для накладення на ОСОБА_1 і додаткового адміністративного стягнення з огляду на таке.

Відповідно до ст.23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Згідно зі ст.33 КпАП України стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Положеннями ч.2 ст.30 цього ж Кодексу визначено, що позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом або на строк до десяти років за систематичне порушення порядку користування цим правом.

Санкція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає безальтернативне адміністративне стягнення у виді накладення штрафу на водіїв у розмірі тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Вочевидь, таке стягнення свідчить про підвищену суспільну небезпеку діяння, визначеного статтею 130 КпАП України, а тому законодавець установив, що виховання особи, яка вчинила таке правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як правопорушником, так і іншими особами, неможливе в інший спосіб, незалежно від наявності чи відсутності обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи довідки відділу АП УПП в Полтавській області від 17.04.2026 року, ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.

Однак, у Рішенні №1815/1дп/15-16 від 07.09.2026 року ВРП наголосила на тому, що відсутність у особи посвідчення водія не є обставиною, яка виключає застосування санкції ч.1 ст.130 КпАП України (у частині позбавлення права керування транспортними засобами).

З огляду на викладене, притягнення осіб до адміністративної відповідальності без застосування позбавлення права керування транспортними засобами з тих підстав, що такі особи не отримували посвідчення водія, суперечить змісту правопорушення.

Водночас санкція частини першої статті 130 КУпАП має імперативний (безальтернативний) характер та передбачає застосування до правопорушника одночасно двох обов`язкових видів адміністративного стягнення – штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами.

Таким чином, незалежно від того, отримувала особа раніше посвідчення водія чи ні, суддя зобов`язаний застосувати до особи, яку визнано винною в скоєнні правопорушення, повний обсяг санкцій, передбачених ст.130 КпАП України, а саме накладення штрафу разом із обов`язковим позбавленням права керування транспортними засобами. Суд не наділений повноваженнями трансформувати обов`язкову складову санкції статті у факультативну.

Також потрібно враховувати, що положення статті 30 КпАП України, яка визначає зміст та порядок застосування такого виду адміністративного стягнення, як позбавлення права керування транспортними засобами, не містять прямої заборони застосовувати це стягнення до особи, яка фактично не отримувала посвідчення водія.

Враховуючи дані обставини, всупереч доводам захисника, постанова судді місцевого суду є законною і підстав для її зміни чи скасування немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.294 КпАП України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу захисника Павленка О.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м.Полтава від 24 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя Л.В. Нізельковська