Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №161/1422/24 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/1422/24 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В.

Провадження № 22-ц/802/1303/26 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – судді Киці С. І.,

суддів – Бовчалюк З. А., Карпук А. К.,

секретар судового засідання Черняк О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою боржника ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2026 року про видачу дубліката виконавчого листа,

В С Т А Н О В И В:

Стягувач Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (скорочено - ТОВ «ФК «ЄАПБ») 10.08.2026 звернувся в суд з заявою про видачу дубліката виконавчого листа. В обґрунтування вимог вказує, що 22.02.2024 Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором. 28.04.2024 представником позивача було подано заяву про видачу виконавчого листа. На виконання вказаного рішення було видано виконавчий лист. На разі, вказаний виконавчий документ втрачено, строк пред`явлення його до виконання не закінчився. Просить видати дублікат виконавчого листа в цивільній справі № 161/1422/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 лютого 2024 року.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2026 року заяву задоволено. Видано дублікат виконавчого листа у цивільній справі № 161/1422/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Боржник ОСОБА_1 28.08.2026 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу. Посилається на порушення норм процесуального права. Вказує, що 15 січня 2026 року Луцький міськрайонний суд Волинської області вже розглядав аналогічну заяву ТОВ «ФК «ЄАПБ» про видачу дубліката виконавчого листа у справі № 161/1422/24 та відмовив у її задоволенні. Вказана ухвала від 15.01.2026 набрала законної сили. Повторний розгляд того самого питання за відсутності нових підстав суперечить принципу остаточності судових рішень (res judicata). Згідно з п.п. 17.4 п. 17 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, дублікат видається лише у разі підтвердженого факту втрати оригіналу. Наданий стягувачем внутрішній акт ТОВ «ФК «ЄАПБ» № 007111776 від 10.08.2026 є лише внутрішнім документом компанії. Відповідно до правової позиції Верховного Суду (постанови у справах № 2-6471/06 та № 2-1073/11), самі лише внутрішні акти чи довідки стягувача не є достатнім доказом втрати виконавчого листа, якщо факт не підтверджено довідками поштових служб чи органів виконання. Стягувач у заяві сам піддає сумніву факт оригінального виготовлення та видачі виконавчого листа судом, що робить вимогу про видачу саме дубліката (повторного примірника) передчасною та необґрунтованою. Просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким відмовити у видачі дублікату виконавчого листа.

Стягувач ТОВ «ФК «ЄАПБ» подав відзив на апеляційну скаргу в якому вказує, що факт існування та видачі виконавчого документа підтверджений матеріалами справи та безпосередньо встановлений судом першої інстанції. До заяви про видачу дубліката виконавчого листа було надано відповідні докази, зокрема витяг з автоматизованої системи виконавчого провадження, відповідно до якого відкритого виконавчого провадження, в якому ТОВ «ФК «ЄАПБ» є стягувачем, не встановлено, документи щодо поштового відправлення/отримання виконавчого документа, а також акт № 007111776 від 10 серпня 2026 року, складений за результатами внутрішньої службової перевірки, якою встановлено відсутність у ТОВ «ФК «ЄАПБ» постанови про повернення виконавчого документа разом з його оригіналом. Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність оригіналу виконавчого листа ґрунтується не на одному внутрішньому документі стягувача, як помилково зазначає апелянт, а на сукупності наданих до суду доказів, які були належним чином оцінені судом. Саме відсутність належних доказів неотримання виконавчого документа була предметом оцінки суду під час попереднього звернення ТОВ «ФК «ЄАПБ» із заявою про видачу дубліката. В ухвалі від 15 січня 2026 року суд відмовив у задоволенні заяви саме у зв`язку з недостатністю доказів, які підтверджували б обставини втрати виконавчого документа. Отже, повторна заява не була тотожною попередній за доказовим наповненням, а була подана з урахуванням недоліків, на які суд звернув увагу в ухвалі від 15 січня 2026 року. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 186/871/14-ц (провадження № 14-97цс24) сформулювала правову позицію, відповідно до якої питання, пов`язані з виконанням судових рішень, зокрема питання про видачу дубліката виконавчого документа, є процесуальними питаннями, пов`язаними з виконанням судового рішення, а відповідні правовідносини є триваючими до моменту фактичного виконання судового рішення. Просить апеляційну скаргу боржника залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції – без змін.

Стягувач ТОВ «ФК «ЄАПБ» у відзиві на апеляційну скаргу заявив клопотання про розгляд справи судом апеляційної інстанції без участі їхнього представника.

Боржник ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи судом апеляційної інстанції без його участі.

За змістом частин четвертої, п`ятої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Апеляційний суд в складі колегії суддів, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За приписами ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Стаття 18 ЦПК України визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Конституційний Суд України у Рішенні від 27 січня 2010 року №3-рп/2010 у справі №1-7/2010 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення пункту 18 частини першої статті 293 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 129 Конституції України (про апеляційне оскарження ухвал суду) зробив висновок, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 листопада 2021 року по справі №419/310/12 зроблено висновок, що: «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином, дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року по справі №196/673/14-ц зроблено висновок, що: «аналіз пункту 17.4. розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України дозволяє дійти висновку, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. При цьому виконавчий лист може бути виданий лише за умови, якщо у встановлені строки з відповідною заявою до суду звернувся стягувач або державний/приватний виконавець. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Таким чином дублікат виконавчого документа видається замість втраченого оригіналу, лише за наявності достатніх доказів того, що виконавчий документ дійсно втрачено. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, викрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист. Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 лютого 2022 року у справі №201/4043/19-ц, від 09 лютого 2022 року у справі №757/14604/20-ц, від 06 листопада 2019 року у справі №2-1053/10, від 23 вересня 2020 року у справі №127/2-3538/10».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 листопада 2023 року по справі №6-66/2011 зроблено висновок, що: «дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду, на підставі якого його видано, та чи не втратило судове рішення законної сили. Єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено».

У постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі №916/922/16 стверджується, що за встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката виконавчого листа не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат виконавчого листа має повністю відтворювати втрачений виконавчий лист, у тому числі містити дату його видачі. Натомість відсутність виконавчого листа у стягувача унеможливлює виконання рішення суду та порушує його права.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини 1-3 статті 89 ЦПК України).

Отже, при вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен подати докази, а суд має перевірити, чи не було виконано судове рішення, чи не втратило рішення законної сили, чи отримував стягувач оригінали виконавчих листів, та, якщо так, то коли, ким, на якій правовій підставі і за яких обставин, чи пред`являв стягувач виконавчий лист до виконання, а також обставини втрати виконавчого документа (коли виявлено втрату оригіналу виконавчого листа і якими доказами це підтверджується).

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 року у справі №902/761/18, від 04.12.2019 року у справі №917/2101/17.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

ЦПК України, як і Закон України «Про виконавче провадження», не передбачає форми конкретного доказу про втрату виконавчого документа, а, отже, за сукупності факту неотримання виконавчого документа стягувачем, що підтверджується відсутністю підтвердження отримання ним документа і відсутності виконавчого документа в органах виконавчої служби, то таке свідчить про втрату виконавчого документа.

Судом встановлено, що 22.02.2024 Луцьким міськрайонним судом Волинської області ухвалено рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» заборгованості за кредитним договором № 3052424 від 16.07.2022 року в розмірі 81640 грн, заборгованість за договором позики № 72749981 від 10.08.2022 в розмірі 12735,11 грн та судових витрат у справі (встановлено згідно даних АСДС).

На підставі рішення, що набрало законної сили, 01.04.2024 стягувачу видано виконавчий лист (надіслано поштою).

Станом на дату розгляду заяви, строк пред`явлення виконавчого документу до виконання не закінчився.

Судом першої інстанції з Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що відомості про відкриті виконавчі провадження щодо боржника, стягувачем в яких є ТОВ «ФК «ЄАПБ» відсутні.

З копії акту про відсутність документу № 007111776 від 10.08.2026 слідує, що стягувачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» було ініційовано службову перевірку, за результатами якої встановлено відсутність надходження засобами поштового зв`язку за період з 15.07.2020 по 10.08.2026 на адресу ТОВ «ФК «ЄАПБ» постанови про повернення виконавчого документа разом з оригіналом виконавчого листа №161/1422/24 виданого щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 94375,11 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

У справі, що розглядається заявником надані не лише внутрішній акт, але й інші докази, які свідчать про втрату виконавчого листа і оцінені судом першої інстанції у їх сукупності.

Те, що стягувач уже звертався з заявою про видачу дубліката виконавчого листа і йому було відмовлено судом, не позбавляє права на повторне звернення.

Заява подана з процесуальних питань і заявником були обґрунтовані підстави звернення з цією заявою, усунуті недоліки попередньої заяви шляхом подання додаткових доказів на підтвердження втрати виконавчого листа. При цьому судом не порушено принципу остаточності судових рішень та правової визначеності.

З огляду на те, що оригінал виконавчого документа втрачено, а строк для пред`явлення виконавчого документу до виконання стягувачем на день звернення до суду не пропущений, відомостей про виконання рішення суду немає, правильним є висновок суду першої інстанції про задоволення заяви про видачу дублікату виконавчого документа.

Ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права і підстав для її скасування немає.

Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 371, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу боржника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 серпня 2026 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 вересня 2026 року.

Головуючий суддя

Судді