Постанова від 28 вересня 2026 р. у справі №0312/699/2012 — Волинський апеляційний суд

Справа № 0312/699/2012 Головуючий у 1 інстанції: Ференс-Піжук О. Р.

Провадження № 22-ц/802/1275/26 Доповідач: Матвійчук Л. В.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Матвійчук Л. В.,

суддів: Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність державного виконавця Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо незняття арешту з рахунків за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 27 липня 2026 року

В С Т А Н О В И В:

У липні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Бакуна В. О. звернувся до суду із зазначеною скаргою та у своїх вимогах просив суд визнати протиправною бездіяльність Володимирського відділу державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі – Володимирський ВДВС у Володимирському р-ні Волинської обл. ЗМУ МЮ) щодо незняття арешту з усіх його рахунків, накладеного по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-228, виданого 15 травня 2008 року у виконавчому провадженні (далі – ВП) № 29170461 та зобов`язати посадових осіб Володимирського ВДВС у Володимирському р-ні Волинської обл. ЗМУ МЮ зняти арешт з усіх його рахунків, накладених по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-228, виданого 15 травня 2008 року у ВП № 29170461.

Ухвалою Нововолинського міського суду Волинської області від 27 липня 2026 року скаргу ОСОБА_1 повернуто заявнику без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати як незаконну і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу представник Володимирського ВДВС у Володимирському р-ні Волинської обл. ЗМУ МЮ Іщук Л. М., посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано повернув заявникові скаргу без розгляду у зв`язку із пропуском строку для її подання та відсутністю поважних причин для його поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені, зокрема в п. 6 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу (повернення заяви позивачеві (заявникові)), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, ця справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 369 ЦПК України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 29 вересня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувану ухвалу суду належить скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, виходячи з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що заявник ОСОБА_1 оскаржує дії державного виконавця щодо незняття арешту з усіх його рахунків, накладеного по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-228, виданого 15 травня 2008 року у ВП № 29170461, посилаючись на лист Володимирського ВДВС у Володимирському р-ні Волинської обл. ЗМУ МЮ від 11 грудня 2024 року № 197772/22.1-21. З цього листа вбачається, що на виконанні у відділі перебувало ВП № 29170461 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-228, виданого 15 травня 2008 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованості у розмірі 82 134 грн 11 коп., витрат за конвертацію валюти у розмірі 1 343 грн 21 коп. Виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла на час винесення постанови). У знятті арешту відмовлено з посиланням на ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд у своїх висновках зазначив, що основним предметом оскарження є відмова (лист) Володимирського ВДВС у Володимирському р-ні Волинської обл. ЗМУ МЮ від 11 грудня 2024 року № 197772/22.1-21, тоді як скарга у цій справі подана до суду засобами поштового зв`язку 15 липня 2026 року, тобто більше як через рік з дня прийняття оскаржуваного рішення (листа) державного виконавця.

Вважаючи, що заявником скаргу подано з пропуском встановленого ст. 449 ЦПК України строку та за відсутності поважних причин для його поновлення, суд оскаржуваною ухвалою від 27 липня 2026 року повернув скаргу заявникові без розгляду.

Апеляційний суд не погоджується із таким висновком суду, враховуючи наступне.

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2021 року у справі №760/19348/20 (провадження № 61-7645св21) висловив наступний правовий висновок.

Частиною 5 ст. 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі – Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) – це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження»).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Положеннями ст. 449 ЦПК України передбачено, що скаргу може бути подано до суду: у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Положення наведених статей дають підстави для висновку, що до суду можуть бути оскаржені не тільки дії державного виконавця, а й бездіяльність.

Бездіяльність, на відміну від дії, має триваючий характер та існує до часу початку дій, які свідчать про припинення бездіяльності. Триваюче правопорушення передбачає перебування у стані безперервного тривалого невчинення особою певних дій (бездіяльності), у зв`язку із чим неправомірна бездіяльність може бути оскаржена упродовж усього часу її перебігу. Отже, ухвала про залишення скарги на бездіяльність державного виконавця, яка триває, без розгляду з мотивів пропуску процесуального строку подання скарги є такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права.

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 23 жовтня 2019 року у справі № 127/2-2177/2005 (провадження № 61-38328св18) та від 08 липня 2020 року у справі № 589/6044/13 (провадження № 61-35606св18).

Зважаючи на те, що предметом скарги є оскарження саме бездіяльності Володимирського ВДВС у Володимирському р-ні Волинської обл. ЗМУ МЮ щодо незняття арешту з усіх рахунків ОСОБА_1 , накладеного по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-228, виданого 15 травня 2008 року у ВП № 29170461, а не рішення (лист органу державної виконавчої служби) суб`єкта владних повноважень про відмову у скасуванні арешту, тому колегія суддів дійшла висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою поза межами процесуального строку, передбаченого ст. 449 ЦПК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, яке призвело до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування і направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Вищевикладене свідчить про те, що апеляційна скарга є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 268, 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Нововолинського міського суду Волинської області від 27 липня 2026 року у цій справі скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий-суддя

Судді: