Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №420/10423/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/10423/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.11.2023 року по 19.03.2026 року;

зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.11.2023 року по 19.03.2026 року, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 , проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22.11.2023 року № 336 його виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Позивач вказує, що нарахована відповідачем сума індексації грошового забезпечення за рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 420/35911/23 становить 83625,23 грн. 19 березня 2026 року на розрахунковий рахунок позивача зараховано грошове забезпечення - індексацію на виконання вищезазначеного судового рішення в сумі 79443,97 грн. 21 березня 2026 року позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку за період з 22.11.2023 року по 19.03.2026 року, проте відповіді на заяву не отримав.

Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною та необґрунтованою.

Ухвалою суду від 14.04.2026 року адміністративний позов залишено без руху, позивача повідомлено про необхідність у 5-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки.

Ухвалою суду від 07.05.2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представником відповідача зазначено, що позивач не врахував, що стаття 117 КЗпП України стосується лише звільнених працівників. ОСОБА_1 не був звільнений ні у запас, ні у відставку, а продовжує проходити військову службу на посаді помічника начальника управління з правової роботи – начальника юридичної служби південного замовника робіт м. Одеса, на яку був переведений в порядку переміщення наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 10 листопада 2023 року №309 з військової частини НОМЕР_1 .

До суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.

ОСОБА_1 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 22.11.2023 року № 336 майора юстиції ОСОБА_1 , помічника командира бригади з правової роботи - начальника юридичної групи, призначеного наказом директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України (по особовому складу) від 10 листопада 2023 року №309 на посаду помічника начальника управління з правової роботи - начальника юридичної служби південного управління замовника робіт м. Одеса, вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. З 22 листопада 2023 року виключено із списків частини та всіх видів забезпечення.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року у справі №420/35911/23, яке набрало законної сили, зокрема зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням для обчислення індексації місяця підвищення (базового місяця) - січень 2008 року в розмірі 83625,23 гривень (вісімдесят три тисячі гривень шістсот двадцять п`ять гривень 23 копійки).

Як зазначає позивач у позовній заяві та вбачається з матеріалів справи йому 19.03.2026 року на виконання рішення суду у справі №420/35911/23 виплачено 79453,56 грн.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно із статтею 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між учасниками справи, регулюються Конституцією України та Кодексом законів про працю України (надалі - КЗпП України).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до статті 47 КЗпП України (в редакції, чинній станом на дату звільнення позивача) роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

За приписами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

З аналізу зазначених законодавчих норм вбачається, що умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних саме звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 було затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (чинне на час проходження позивачем військової служби).

Згідно з п. 242 вказаного Положення особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Відповідно до п. 109 вказаного Положення вибуття до нового місця служби військовослужбовця здійснюється після надходження витягу з наказу відповідного командира (начальника) військової частини про призначення, в тому числі доведеного технічними засобами передачі документованої інформації. Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини має відбутися після здавання посади, але не пізніше ніж через місяць від дня одержання військовою частиною зазначеного витягу з наказу або іншого письмового повідомлення про переміщення по службі військовослужбовця.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII (далі Закон №2232-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) початком проходження військової служби вважається:

1) день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту - для громадян, призваних на строкову військову службу;

2) день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації;

3) день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов`язаних;

4) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу;

5) день зарахування до списків особового складу військової частини - для громадян України, які проходять службу у військовому резерві за контрактом, зараховані під час такої служби до військового оперативного резерву та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;

6) день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки - для громадян України, які зараховані до військового оперативного резерву після їх звільнення з військової служби та призиваються на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Як встановлено абзацом 1 частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Отже, початком проходження військової служби громадян в Збройних силах України вважається день зарахування їх до списків особового складу військової частини, а закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби громадянами України.

У разі переміщення військовослужбовця до іншого місця служби командир військової частини приймає наказ про виключення військовослужбовця зі списків особового складу частини.

Відповідно до ч. 7, 11 ст. 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до відповідних районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки України - до відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік.

Суд зауважує, що переміщення військовослужбовця до іншого місця служби не означає припинення проходження військової служби. Обов`язковою умовою для видачі наказу про виключення військовослужбовця зі списків особового складу у зв`язку із звільненням з військової частини є наказ про його звільнення з військової служби.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у період по 22.11.2023 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та вибув з військової частини для подальшого проходження з військової служби у Південне управління замовника робіт в місті Одеса.

З військової служби позивача звільнено не було, тобто правовідносини щодо остаточного розрахунку при звільненні виникли між позивачем та відповідачем не виникали.

Відтак, зважаючи на викладене, оскільки відповідач не є органом, який здійснював з позивачем остаточний розрахунок при звільненні, відтак суд не вбачає протиправності в бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 22.11.2023 року по 19.03.2026 року.

Суд вважає, що у даному випадку виплата відповідачем грошового забезпечення, перерахованого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року у справі № 420/35911/26, не може вважатися підставою для притягнення відповідача до відповідальності, передбаченою ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Відтак, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21,22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Суддя П.П. Марин

.