Постанова від 21 вересня 2026 р. у справі №758/9393/26 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9393/26

3/758/3440/26

Категорія 146

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року місто Київ

Суддя Подільського районного суду міста Києва Ларіонова Н.М., за участю: особи, що притягується до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 , захисника - адвоката Лантуха Я.В., потерпілого ОСОБА_2 , представника потерпілого - адвоката Лагодіна Д.С., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в м. Києві Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ст. 124 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до протоколу серії ЕПР1 № 678484 від 29.05.262026 року встанолено, що 29.05.2026 року о 09 год. 45 хв. ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «BMW», д.н.з. НОМЕР_2 , за адресою: проспект Європейського Союзу, що у Подільському районі м. Києва, при зміні напрямку руху не переконалася, що це буде безпечним для інших учасників дорожнього руху та не дотрималася бокового інтервалу, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3 . При даній дорожньо-транспортній пригоді вказаний транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

На підставі ч. 1 ст. 276 КУпАП справа розглянута за місцем вчинення правопорушення.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні вказаного правопорушення при вищевказаних обставинах не визнала, пояснила, що керувала автомобілем ««BMW», д.н.з. НОМЕР_2 по проспекту Європейського Союзу, рухаючись по колу зі сторони вул. І. Виговського в напрямку проспекту Європейського Союзу в крайньому правому положенні на проїзній частині та мала намір здійснити з`їзд на проспект Георгія Гонгадзе з дотриманням положень ПДР України, які регулюють порядок проїзду перехресть з круговим рухом. У свою чергу, автомобіль «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3 до моменту виникнення зіткнення рухався по колу в крайньому лівому положенні та різко почав змінювати своє положення на дорозі з наміром здійснити з`їзд на проспект Європейського Союзу. Здійснюючи перестроювання та різкий маневр з`їзду саме водій автомобіля «Toyota» не дотримався бічного інтервалу та не надав їй переваги в русі, що стало причиною зіткнення транспортних засобів.

При цьому, ОСОБА_1 зауважила, що завчасно зайняла відповідну крайню смугу руху та не вчиняла будь-яких маневрів, які могли б створити небезпеку чи перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, тобто дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок неправомірних дій іншого учасника ДТП, який раптово, без увімкнення покажчика повороту, змінив смугу руху.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Лантух Я.В. просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. Крім того, зазначив, що відповідно до фотокопій кінцеве розташування транспортних засобів після зіткнення спростовує версію, викладену в протоколі, та об`єктивно вказує на зовсім інший механізм виникнення дорожньо-транспортної пригоди. Автомобіль «BMW» після зіткнення залишився практично у напрямку свого руху, тоді як автомобіль «Toyota» зупинився під значним кутом відносно напрямку руху по кільцю. Така конфігурація транспортних засобів не підтверджує висновок про виконання маневру перестроювання саме водієм «BMW» та, навпаки, вказує про те, що зміну напрямку руху здійснював саме автомобіль «Toyota».

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що він керував автомобілем марки «Toyota», д.н.з. НОМЕР_3 та здійснював рух по перехрестю з круговим рухом. Виїжджаючи з кругового руху в напрямку проспекту Європейського Союзу, ОСОБА_2 рухався в лівому (крайньому лівому) ряду. У цей момент з правої сторони від його автомобіля, у середньому ряду, рухався автомобіль марки «BMW». Водій автомобіля «BMW» здійснював маневрування без увімкнення відповідних покажчиків повороту, внаслідок чого допустив нерегульоване зближення та зіткнення з автомобілем «Toyota» під керуванням ОСОБА_2 .

Потерпілий наголосив, що діяв відповідно до вимог Правил дорожнього руху, натомість аварійна ситуація та зіткнення транспортних засобів сталися внаслідок непередбачуваних і неправомірних дій водія автомобіля «BMW».

Представника потерпілого - адвокат Лагодіна Д.С. в судовому засідання підтримав обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, підтвердив беззаперечну вину водія ОСОБА_1 у спричиненні ДТП та просив суд притягнути останнього до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов такого.

Згідно ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративним правопорушенням є протиправна, винна дія, яка посягає на громадський порядок, встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до положень ст. ст. 245, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Разом з тим Пленум Верховного Суду України в абз.3, 5 п.24 своєї постанови №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» роз`яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП, у тому числі шляхом допиту свідків та призначення експертиз. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Так, із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 678484 від 29.05.2026 вбачається, що працівниками поліції ОСОБА_1 ставиться у провину порушення п. 10.1 ПДР та п. 13.1 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність ст. 124 КУпАП.

За змістом ст. 124 КУпАП об`єктивна сторона правопорушення, характеризується діями спрямованими на порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

У п. 10.1 ПДР України, згідно якого, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Відповідно до п. 13.1 ПДР України, згідно якого, водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України «Про дорожній рух» та п. 10.4 Правил дорожнього руху України, перевага в русі на перехрестях, де організовано круговий рух, надається транспортним засобам, які вже рухаються по колу. Виїзд з такого перехрестя здійснюється з будь-якої смуги, якщо напрямок руху не визначено дорожніми знаками чи розміткою, проте при перестроюванні діють загальні правила маневрування.

Всебічно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, суд не може погодитись із висновком працівників поліції зазначених в протоколі ЕПР1 № 678484 від 29.05.2026 про те, що виникнення дорожньо-транспортної пригоди є в прямому безпосередньому причинному зв`язку з порушенням п. 10.1 та п. 13.1 ПДР України водієм ОСОБА_1 .

Аналіз пояснень ОСОБА_1 та обставин ДТП свідчить про те, що вона рухалася по колу у крайній правій смузі без зміни напрямку руху, тоді як водій автомобіля «Toyota» виконував маневр перестроювання з лівої смуги праворуч для з`їзду з кола, а отже, саме на нього покладався обов`язок виконати вимоги п. 10.3 ПДР України та надати перевагу автомобілю «BMW».

Суд не приймає до уваги вказані пояснення потерпілого ОСОБА_2 та оцінює їх критично, як такі, що спрямовані на уникнення власної відповідальності за порушення ПДР України, з огляду на таке.

Як самостійно зазначив потерпілий, він здійснював маневр виїзду (з`їзду) з перехрестя з круговим рухом, перебуваючи в лівому (крайньому лівому) ряду. При цьому автомобіль «BMW» під керуванням ОСОБА_1 рухався праворуч від нього.

Відповідно до вимог п. 10.3 ПДР України, при перестроюванні водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися. За змістом даної норми, саме на водія автомобіля «Toyota» ОСОБА_2 , який здійснював маневр з`їзду з кола праворуч (що неминуче пов`язано з перетинанням траєкторії руху автомобілів, які рухаються праворуч), покладався обов`язок переконатися в безпеці маневру та дати дорогу автомобілю «BMW», що рухався у своїй смузі праворуч без зміни напрямку руху.

Твердження ОСОБА_2 про те, що водій автомобіля «BMW» здійснювала маневрування, не підтверджуються жодними об`єктивними матеріалами справи та повністю спростовуються послідовними поясненнями ОСОБА_1 щодо її руху в крайній смузі без зміни напрямку для подальшого з`їзду на проспект Георгія Гонгадзе. За таких обставин, саме дії водія ОСОБА_2 , який здійснював з`їзд з лівого ряду кругового руху та перетинав траєкторію руху попутного транспорту, знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку з виникненням ДТП.

Крім того, матеріали справи не містять беззаперечних та належних доказів (відеозаписів, висновків експертизи або чіткої схеми ДТП), які б спростовували пояснення ОСОБА_1 та підтверджували порушення нею вимог ПДР України.

Відповідно до статті 62 Конституції України, положення якої знайшли подальшу конкретизацію в національному законодавстві України, особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Тейксейра де Кастро проти Португалії» та «Шабельник проти України» неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази, а порядок збирання доказів має відповідати передбаченим національним правом вимогам основним правам гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Тобто, якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи, самостійно змінювати, на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Якщо уповноваженим органом не доведено підставність притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд не може в ході розгляду справи взяти на себе функції щодо самостійного відшукування доказів винуватості особи.

За таких умов, суть вчиненого правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 ст. 124 КУпАП є сумнівними, що є не прийнятним, та не кореспондується із стандартом доказування поза розумним сумнівом, а тому, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважаю, що вина особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не підтверджується належними та допустимими доказами по справі.

Тому приходжу до висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 283-285, 287 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП - закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Н. М. Ларіонова