Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №420/20018/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/20018/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 02 липня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям», старшому матросу ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні з 28 листопада 2024 року по 10 січня 2025 року;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, старшому матросу ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, з 28 листопада 2024 року по 10 січня 2025 року включно, у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень на місяць — пропорційно часу перебування на такому лікуванні, з урахуванням раніше виплачених сум.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він, старший матрос ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України у зв`язку з мобілізацією з квітня 2022 року. У період з 07.09.2024 року по 16.01.2025 року Позивач проходив військову службу та перебував у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 (Відповідач).

Під час виконання обов`язків військової служби, а саме - бойового завдання під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі н.п. Приютне Запорізької області, Позивач 06 липня 2023 року отримав мінно-вибухову травму та акубаротравматичне ураження вух, що підтверджується Первинною медичною карткою (Форма № 100) та Довідкою про обставини травми № 3022 від 25.08.2023 року, виданою командиром в/ч НОМЕР_3 . Відповідно до вказаної довідки, отримане поранення «ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».

У період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , у зв`язку із різким погіршенням стану здоров`я та загостренням наслідків перенесеної мінно-вибухової травми, Позивач у період з 28 листопада 2024 року по 10 січня 2025 року (всього 44 дні) перебував на безперервному стаціонарному лікуванні та реабілітації у КНП «Багатопрофільний шпиталь ветеранів» Одеської обласної ради, що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1382. У медичній документації чітко зафіксовано клінічний діагноз: «Наслідки МВТ (06.07.23) АКБТ. Ушкодження внаслідок військових дій (Код МКХ-10: Y36.9)». Пов`язаність зазначених ушкоджень із захистом Батьківщини також підтверджена Довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0523-1345-5729-3 від 23.05.2025 року.

Позивач звернувся до Відповідача із заявою № Б-1987 від 10.04.2026 року щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні. Листом військової частини НОМЕР_2 № 942/1407 від 12.05.2026 року Позивачу було відмовлено у здійсненні нарахувань. Відмова вмотивована тим, що Позивачем під час служби нібито «не було надано відповідного рапорту разом з документами, що підтверджують право на виплату». Натомість Відповідач прямо рекомендував Позивачу вирішувати це питання в судовому порядку. Позивач вважає таку бездіяльність військової частини протиправною та такою, що грубо порушує його право на соціальний і правовий захист, гарантований державою.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Вимоги, викладені в позовній заяві позивачем, військова частина НОМЕР_2 визнає, як такі, що є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, посилаючись в цілому на те, що обставини перебування позивача на безперервному стаціонарному лікуванні з 28 листопада 2024 року по 10 січня 2025 року не підтверджується жодним із доданих до позову доказів. Адже як вбачається з Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1382 дата надходження у стаціонар 28.11.2024, натомість дата виписки – 10.12.2024. При цьому в п. 9 Рекомендації зазначено: «Виписується за порушення режиму. Відсутність під час ранкового лікарського обходу.». При цьому згідно Довідки про обставини травми від 25.08.2023 року позивач отримав травму ще 06.07.2023 року. Тобто, Позивач був поранений (отримав травму) 06.07.2023, а лікування, за яке він просить виплату, відбувалося лише наприкінці 2024 року, тобто майже через півтора року після поранення.

Відтак відповідач вважає, що усувається необхідна умова для виплати додаткової допомоги – перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом). Адже виплата здійснюється не у зв`язку з будь-яким лікуванням, а саме у зв`язку з лікуванням, яке є безпосереднім наслідком бойового поранення. Таким чином, стаціонарне лікування, яке проходив позивач не підпадає під дію Постанови №168.

Також відповідач наголошує на тому, що та обставина, що позивач був виписаний за порушення режиму лікування у зв`язку з відсутністю під час ранкового лікарського обходу також беззаперечно свідчить про те, що лікування було припинено не у зв`язку із завершенням курсу лікування або переведенням до іншого лікувального закладу, а внаслідок волевиявлення позивача. Зазначена обставина має істотне значення, адже вона свідчить про те, що перебування позивача у лікувальному закладі припинилося 10 грудня 2024 року.

По-друге, після цієї дати відсутні будь-які докази того, що він перебував на стаціонарному лікуванні. По-третє, відсутність хворого під час обходу свідчить про відсутність зацікавленості у проходженні лікування. Особливої уваги заслуговує і та обставина, що позивач у позовній заяві вибірково виклав зміст медичної документації. Таким чином, будь-які документи, які б підтверджували перебування позивача на стаціонарному лікуванні після 10 грудня 2024 року, матеріали позову не містять. Зокрема, позивачем не надано: виписок із медичних карт; історії хвороби; направлень на подальше лікування; довідок лікувальних закладів; будь-яких інших документів, які підтверджують проходження стаціонарного лікування у період з 11.12.2024 по 10.01.2025. Таким чином, вимоги позивача у частині виплати додаткової винагороди за вказаний період ґрунтуються виключно на його власних твердженнях та не підтверджені належними і допустимими доказами.

Надалі, Позивач посилається на Довідку військово-лікарської комісії №2025-0523- 1345-5729-3 від 23.05.2025 року. Водночас, посилання позивача на довідку військово лікарської комісії від 23.05.2025 року не підтверджує його право на виплату додаткової винагороди за весь заявлений період. Зазначена довідка була оформлена вже після завершення лікування та після вибуття позивача із військової частини НОМЕР_2 . Вона підтверджує тяжкість травми, причинний зв`язок отриманої травми із захистом Батьківщини, однак сама по собі не підтверджує факт перебування позивача на стаціонарному лікуванні в листопаді-грудні 2024 саме у зв`язку з травмою та у період після 10.12.2024, а також не спростовує відсутності належних документів, необхідних для прийняття рішення про виплату додаткової винагороди у спірний період.

Відповідач вважає, що фактично позивач намагається надати документу зворотну дію в часі та покласти на відповідача відповідальність за невчинення дій, які на той момент були юридично неможливими. Такий підхід суперечить фундаментальному принципу правової визначеності та принципу законності діяльності суб`єктів владних повноважень.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.

Зазначеною ухвалою також витребувано у Військової частини НОМЕР_2 належним чином засвідчені копії документів, які підтверджують облік перебування старшого матроса ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні у період з 28 листопада 2024 року по 10 січня 2025 року, а також довідку про нараховані та виплачені йому суми грошового забезпечення за вказаний період із зазначенням окремих видів виплат, зокрема щодо наявності чи відсутності нарахування додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168.

14 липня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов а витребувані докази.

Станом на 29 вересня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивачки та відповідача, третіх осіб, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

Позивач, старший матрос ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України у зв`язку з мобілізацією з квітня 2022 року.

У період з 07.09.2024 року по 16.01.2025 року Позивач проходив військову службу та перебував у списках особового складу військової частини НОМЕР_2 (Відповідач).

Під час виконання обов`язків військової служби, а саме - бойового завдання під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі н.п. Приютне Запорізької області, Позивач 06 липня 2023 року отримав мінно-вибухову травму та акубаротравматичне ураження вух, що підтверджується Первинною медичною карткою (Форма № 100) та Довідкою про обставини травми № 3022 від 25.08.2023 року, виданою командиром в/ч НОМЕР_3 . Відповідно до вказаної довідки, отримане поранення «ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».

Як зазначив позивач, у період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , у зв`язку із різким погіршенням стану здоров`я та загостренням наслідків перенесеної мінно-вибухової травми, він у період з 28 листопада 2024 року по 10 січня 2025 року (всього 44 дні) перебував на безперервному стаціонарному лікуванні та реабілітації у КНП «Багатопрофільний шпиталь ветеранів» Одеської обласної ради, що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1382.

Позивач звернувся до Відповідача із заявою № Б-1987 від 10.04.2026 року щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень за період перебування на стаціонарному лікуванні.

Листом військової частини НОМЕР_2 № 942/1407 від 02.05.2026 року позивачу було відмовлено у здійсненні нарахувань. Відмова вмотивована тим, що позивачем під час служби не було надано відповідного рапорту разом з документами, що підтверджують право на виплату.

Позивач вважаючи таку бездіяльність військової частини протиправною та такою, що грубо порушує його право на соціальний і правовий захист, гарантований державою, звернувся до суду з даним позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Конституції України проголошено, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.

Згідно із статтею 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частинами 1 та 2 статті 17 Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Як гарантовано частиною 5 статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII).

Згідно із ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 № 2011-XII (далі – Закон № 2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пунктів 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (державні органи).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам, визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі – Порядок №260).

Згідно з абзацом 3 пункту 1 розділу І Порядку №260 дія цього Порядку (крім розділів II, V, VI, IX, XII, XVI-XXIV) поширюється на військовослужбовців, умови виплати грошового забезпечення для яких встановлено іншими нормативно-правовими актами.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану”, Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався, воєнний стан діє на даний час.

У справі, що розглядається, спірним є питання про наявність у позивача права на отримання додаткової грошової винагороди під час дії воєнного стану, у періоди з 15.11.2024 року по 13.12.2024 року, з 16.01.2025 року по 05.02.2025 року, з 14.02.2025 року по 24.02.2025 року, з 25.02.2025 року по 12.03.2025 року, з 12.03.2025 року по 23.05.2025 року.

Відповідно до ст. 9-2 Закону № 2011-XII під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова № 168).

Пунктом 1 Постанови № 168 (в редакції до серпня 2023 року) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (абз. 1).

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) (абз. 4).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії (абз. 5, 6).

Вищевказані абзаци пункту 1 Постанови № 168 застосовуються з 24.02.2022.

В серпні 2023 року до вказаної Постанови внесено зміни постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 №836, яка набрала чинності 11.08.2023.

Абзацом 1 пункту 1 Постанови № 168 (в редакції Постанови №836) установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 1-1 (в редакції Постанови №836) на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з абз. 1, 3, 4 п. 1-2 (в редакції Постанови №836) виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Вищевказані абзаци пунктів 1, 1-1, 1-2 Постанови № 168 в редакції Постанови №836 застосовуються з 01.06.2023.

Отже, на період дії воєнного стану Постановою № 168 передбачена виплата додаткової винагороди, починаючи з 24.02.2022, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які безпосередньо перебувають у зоні бойових дій та беруть участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також які перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, зміст пункту 1 Постанови № 168 визначає обов`язкові умови виплати додаткової винагороди у розмірі до 100000 грн, а саме: період дії воєнного стану; безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, або перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення; наявність наказу командира.

11.08.2023 до Постанови № 168 внесено зміни на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.08.2023 № 836, зокрема, Постанову № 168 доповнено пунктом 1-1, згідно з абз. 1, 2 якого на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

За змістом абз. 1, 3, 4 п. 1-2 (в редакції Постанови №836) виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Вищевказані абзаци пунктів 1-1, 1-2 Постанови № 168 в редакції Постанови №836 застосовуються з 01.06.2023.

Таким чином, до червня 2023 року виплата додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України у зв`язку з безпосередньою участю у зоні бойових дій, або пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, чи перебуванні у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, підлягала у розмірі до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у зоні бойових дій, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення, а з 01.06.2023 - в розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць.

Пунктом 2-1 Постанови № 168 (який застосовується з 24.02.2022) установлено, що міністерства та державні органи за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки визначають, зокрема, порядок, умови і розміри виплати додаткової винагороди особам, зазначеним у пункті 1 цієї постанови.

Виплата військовослужбовцям Збройних Сил України у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, додаткової винагороди у розмірі 100000 також передбачена Порядком №260, згідно з абзацом 4 пункту 11 розділу XXXIV якого у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі – Положення №402), видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини (п. 12 розділу XXXIV Порядку №260).

Таким чином, підставою для виплати військовослужбовцю додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є наказ командира військової частини, де такий військовослужбовець проходить службу, виданий на підставі довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, визначеною додатком 5 до Положення №402.

На період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України (п. 17 розділу І Порядку №260).

Порядок та умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України у спірному періоді, встановлений рішенням Міністра оборони України, доведеним телеграмою від 25.03.2022 № 248/1298, в якій зазначено, зокрема:

1. Під терміном “безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів” (бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка(який) веде воєнні(бойові) дії у складі діючих угрупувань військ(сил) Сил оборони держави (визначених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України) в районі ведення воєнних(бойових)дій; бойових(спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових(спеціальних) завдань військовою частиною(підрозділом, утому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу(контрнаступу, контратаки)) підчас перебування у складі органу військового управління, штабу угрупування військ(сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави; бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення діючих угрупувань військ(сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно з бойовими розпорядженнями; бойових завдань зведення руху опору на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; завдань зведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на територіях України, тимчасово окупованих (захоплених) противником; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; бойових завдань з пошуку, виявлення та знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб); здійснення польотів у районах ведення воєнних дій, ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; виконання бойових (спеціальних) завдань кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії.

2. На період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100000 гривень - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30000 гривень - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв`язку зі звільненням з військової служби).

3. Райони ведення бойових дій визначати відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України, а склад діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави-відповідними рішеннями (наказами, директивами, розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил України або начальника Генерального штабу Збройних Сил України. Документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів здійснювати на підставі бойових наказів (бойове розпорядження), журналів бойових дій (вахтовий, журнал) або журналів ведення оперативної обстановки або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад); рапортів (донесення) командира підрозділу (групи) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах надавати довідку керівника органу військового управління, штабу угрупування військ (сил), штабу тактичної групи, командира військової частини (установи, навчального закладу), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець.

5. Виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (військових частини) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командиром (начальником) військових частин. В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100000 гривень за місяць обов`язково зазначити підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 2 до цієї телеграми).

6. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

8. У період дії воєнного стану військовослужбовцям, які отримали поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язані із захистом Батьківщини, додаткову винагороду виплачувати у розмірі 100 000 грн за весь час безпосереднього перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), за час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого та перебування у відпустці у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії.

10. До наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень не включати військовослужбовців, які, зокрема, самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - з дня самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), оголошеного наказом командира; у разі вчинення інших дій (бездіяльності), які мають ознаки адміністративного або кримінального правопорушення – за місяць, у якому здійснено таке правопорушення.

Як встановлено судом з матеріалів справи, під час виконання обов`язків військової служби, а саме - бойового завдання під час забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі н.п. Приютне Запорізької області, Позивач 06 липня 2023 року отримав мінно-вибухову травму та акубаротравматичне ураження вух, що підтверджується Первинною медичною карткою (Форма № 100) та Довідкою про обставини травми № 3022 від 25.08.2023 року, виданою командиром в/ч НОМЕР_3 . Відповідно до вказаної довідки, отримане поранення «ТАК, ПОВ`ЯЗАНЕ З ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ».

Як вказує позивач, у період проходження служби у військовій частині НОМЕР_2 , у зв`язку із різким погіршенням стану здоров`я та загостренням наслідків перенесеної мінно-вибухової травми, Позивач у період з 28 листопада 2024 року по 10 січня 2025 року (всього 44 дні) перебував на безперервному стаціонарному лікуванні та реабілітації у КНП «Багатопрофільний шпиталь ветеранів» Одеської обласної ради, що підтверджується Випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 1382.

У зазначеній Виписці зафіксовано клінічний діагноз: «Наслідки МВТ (06.07.23) АКБТ. Ушкодження внаслідок військових дій (Код МКХ-10: Y36.9)». Пов`язаність зазначених ушкоджень із захистом Батьківщини також підтверджена Довідкою військово-лікарської комісії № 2025-0523-1345-5729-3 від 23.05.2025 року.

Безпосередньо із Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1382 вбачається, що період находження позивача у стаціонарі зазначено з 28.11.2024 року по 10.12.2024 року.

При цьому в п. 9 Рекомендації зазначено: «Виписується за порушення режиму. Відсутність під час ранкового лікарського обходу.».

Будь-які документи, які б підтверджували перебування позивача на стаціонарному лікуванні після 10 грудня 2024 року, матеріали позову не містять. Зокрема, позивачем не надано: виписок із медичних карт; історії хвороби; направлень на подальше лікування; довідок лікувальних закладів; будь-яких інших документів, які підтверджують проходження стаціонарного лікування у період з 11.12.2024 року по 10.01.2025 року.

Разом з тим, суд звертає увагу, що сам по собі факт технічної нестабільності інформаційної системи або наявність у позивача медичного документа, в якому зазначено період перебування у стаціонарі до 10.12.2024 року, не може бути достатньою підставою для встановлення факту безперервного стаціонарного лікування до 10.01.2025 року без належного документального підтвердження такого лікування.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом із тим, покладення на відповідача обов`язку довести правомірність своєї бездіяльності не звільняє позивача від обов`язку довести наявність обставин, з якими закон пов`язує виникнення у нього права на відповідну виплату.

У цьому випадку такою обставиною є, зокрема, фактичне перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, у конкретний заявлений період.

Судом встановлено, що факт отримання позивачем 06.07.2023 року мінно-вибухової травми та акубаротравматичного ураження вух під час виконання бойового завдання, а також пов`язаність зазначеного поранення із захистом Батьківщини підтверджується належними доказами та відповідачем по суті не спростований.

Водночас щодо періоду стаціонарного лікування суд бере до уваги безпосередній зміст Виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1382, відповідно до якої позивач перебував у стаціонарі з 28.11.2024 року по 10.12.2024 року. При цьому у пункті 9 зазначеної виписки міститься відмітка про виписку за порушення режиму у зв`язку з відсутністю під час ранкового лікарського обходу.

Таким чином, наданий позивачем медичний документ підтверджує факт перебування його на стаціонарному лікуванні саме у період з 28.11.2024 року по 10.12.2024 року включно. Натомість доказів того, що після 10.12.2024 року позивач продовжував перебувати на стаціонарному лікуванні в цьому чи іншому закладі охорони здоров`я, суду не надано.

Саме лише посилання позивача на перебування на безперервному лікуванні до 10.01.2025 року не може замінити належного документального підтвердження такого факту. Не підтверджено матеріалами справи і те, що після виписки 10.12.2024 року позивач був переведений до іншого закладу охорони здоров`я, продовжив стаціонарне лікування або перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення відповідно до висновку військово-лікарської комісії.

При цьому Довідка військово-лікарської комісії № 2025-0523-1345-5729-3 від 23.05.2025 року підтверджує причинний зв`язок отриманої позивачем травми із захистом Батьківщини, однак сама по собі не підтверджує факту безперервного стаціонарного лікування позивача у період з 11.12.2024 року по 10.01.2025 року.

Водночас суд не погоджується з доводами відповідача про те, що значний проміжок часу між датою отримання поранення та датою стаціонарного лікування сам по собі виключає можливість застосування положень Постанови № 168. Нормами зазначеної постанови не встановлено вимоги щодо безпосередньої часової близькості між датою отримання поранення та кожним наступним періодом стаціонарного лікування. Визначальним є встановлення причинного зв`язку між пораненням та відповідним стаціонарним лікуванням.

У цьому випадку такий причинний зв`язок підтверджується медичною документацією, оскільки у Виписці із медичної карти стаціонарного хворого № 1382 зазначено діагноз: «Наслідки МВТ (06.07.23) АКБТ. Ушкодження внаслідок військових дій (Код МКХ-10: Y36.9)», а Довідкою військово-лікарської комісії підтверджено пов`язаність отриманої травми із захистом Батьківщини.

Отже, суд доходить висновку, що наведені відповідачем заперечення щодо відсутності причинного зв`язку між отриманим позивачем пораненням та стаціонарним лікуванням не знаходять достатнього підтвердження матеріалами справи. Водночас вимоги позивача в частині періоду після 10.12.2024 року не підтверджені належними та допустимими доказами.

Окремо суд зазначає, що посилання відповідача на відсутність поданого позивачем під час проходження військової служби рапорту разом із документами, що підтверджують право на виплату, саме по собі не може бути безумовною підставою для відмови у реалізації права на додаткову винагороду, якщо наявність передбачених законодавством матеріально-правових підстав для її виплати підтверджується належними доказами. Право на грошове забезпечення та передбачені законодавством додаткові винагороди виникає не лише внаслідок подання рапорту, а у зв`язку з настанням визначених законом юридичних фактів.

Разом з тим, реалізація такого права передбачає встановлення конкретного періоду, за який відповідна виплата підлягає нарахуванню, що у цій справі має істотне значення з огляду на відсутність доказів стаціонарного лікування позивача після 10.12.2024 року.

Таким чином, суд вважає доведеним право позивача на отримання додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за період фактично підтвердженого стаціонарного лікування з 28.11.2024 року по 10.12.2024 року включно, за умови відсутності раніше проведеної виплати за цей самий період.

Водночас у частині вимог щодо нарахування та виплати додаткової винагороди за період з 11.12.2024 року по 10.01.2025 року включно позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено факт перебування на стаціонарному лікуванні у зазначений період.

При цьому суд звертає увагу, що визначення конкретної суми додаткової винагороди має здійснюватися відповідачем виходячи з установленого законодавством порядку її нарахування, фактично підтвердженого періоду перебування позивача на стаціонарному лікуванні та з урахуванням раніше виплачених сум.

З огляду на викладене, наявні підстави для часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору та відмову у задоволенні позову, розподіл судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям», старшому матросу ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні за період з 28 листопада 2024 року по 10 грудня 2024 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, старшому матросу ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, з 28 листопада 2024 року по 10 грудня 2024 року включно, у розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень на місяць - пропорційно часу перебування на такому лікуванні, з урахуванням раніше виплачених сум.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ).

Суддя С.О. Cтефанов