Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №420/19350/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/19350/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 29 червня 2026 року надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі-відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №155250034219 від 11.04.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 , пенсії за віком, відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 11.04.2025 та зарахувати до страхового стажу періоди згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 : - проходження строкової військової служби з 01.11.1979 по 29.12.1981; - навчання у підготовчому відділенні з 01.12.1982 по 1983 рік у ЛПІ,; - навчання з 01.09.1983 по 14.03.1985 у Львівському політехнічному інституті; - період роботи з 04.11.1985 по 22.04.1986 у Львівській обласній дитячій клінічній лікарні; - періоди роботи з 02.12.1988 по 21.12.1991 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ; - періоди роботи з 30.07.1993 по 10.11.2002 згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_3 . - період перебування на обліку як фізична особа-підприємець з 14.04.2003 по 17.07.2014;

- стягнути з відповідача на користь позивача сплачену суму судового збору в сумі 1064,96 грн

Позиція позивача обґрунтовується наступним

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 155250034219 від 11.04.2025 року йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому відповідач визначив страховий стаж позивача у розмірі 5 років 6 місяців 27 днів та не зарахував низку періодів військової служби, навчання, трудової і підприємницької діяльності.

Позивач вважає безпідставним незарахування до страхового стажу періоду строкової військової служби з 01.11.1979 по 29.12.1981, оскільки факт її проходження підтверджується записами трудової книжки та військовим квитком, а відсутність дати видачі військового квитка у відповідному записі є лише технічним недоліком.

Також позивач не погоджується з незарахуванням періодів навчання у Львівському політехнічному інституті, зокрема з 01.09.1983 по 14.03.1985, оскільки факт навчання на денній формі підтверджується архівною довідкою навчального закладу.

Щодо періодів роботи з 04.11.1985 по 22.04.1986, з 02.12.1988 по 21.12.1991 та з 30.07.1993 по 10.11.2002 позивач зазначає, що вони підтверджуються записами у трудових книжках. Наявність окремих технічних недоліків у їх оформленні, допущених роботодавцями, не може покладати на позивача негативні наслідки та бути самостійною підставою для неврахування фактично набутого трудового стажу.

Крім того, позивач вважає необґрунтованим незарахування періоду підприємницької діяльності з 14.04.2003 по 17.07.2014, оскільки перебування його на обліку як фізичної особи-підприємця, застосування спрощеної системи оподаткування та надходження відповідних платежів підтверджуються відомостями органів Пенсійного фонду.

Позивач наголошує, що у разі виникнення сумнівів щодо поданих документів відповідач мав можливість витребувати необхідні додаткові відомості та перевірити спірні періоди, а не покладати негативні наслідки недоліків оформлення документів виключно на позивача.

З огляду на викладене позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та просить його скасувати, зобов`язавши відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії із зарахуванням до страхового стажу спірних періодів військової служби, навчання, роботи та підприємницької діяльності.

Відзив на адміністративний позов обґрунтовано наступним

В обґрунтування своєї позиції зазначив, що за результатами розгляду заяви позивача та поданих ним документів його страховий стаж склав 5 років 6 місяців 27 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком відповідно до вимог статті 26 Закону України № 1058-IV, у зв`язку з чим рішенням від 11.04.2025 № 155250034219 правомірно відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідач зазначив, що спірні періоди військової служби, навчання та трудової діяльності не були зараховані до страхового стажу через неналежне оформлення записів у трудових книжках, наявність виправлень, відсутність необхідних реквізитів та документів, які відповідно до Порядку № 637 підтверджують відповідні періоди.

Зокрема, період строкової військової служби потребував додаткового підтвердження військовим квитком або довідкою; щодо навчання у Львівському політехнічному інституті відсутні належні відомості про завершення повного періоду навчання або його окремих етапів; записи про окремі періоди роботи містять виправлення та не відповідають вимогам щодо оформлення трудових книжок.

Щодо періоду роботи у ПП «Новіком приват» з 30.07.1993 по 10.11.2002 відповідач послався на відсутність у трудовій книжці дат і номерів наказів про прийняття та звільнення, а також на суперечність між датою її заповнення у 1993 році та зазначеним на бланку 2002 роком його виготовлення.

Стосовно підприємницької діяльності з 14.04.2003 по 17.07.2014 відповідач зазначив, що сам факт перебування позивача на обліку як фізичної особи-підприємця не підтверджує набуття страхового стажу, оскільки до заяви не було надано належних документів про сплату страхових внесків, а відповідні відомості у системі персоніфікованого обліку відсутні.

Також відповідач наголосив, що питання перевірки поданих документів та призначення пенсії належить до компетенції органів Пенсійного фонду України, а суд не може підміняти пенсійний орган при здійсненні відповідних повноважень.

З огляду на викладене відповідач вважає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством, права позивача не порушено, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою суду від 03 липня 2026 року позов залишено без руху та позивачу надано строк на усунення недоліків.

Заявою від 15 липня 2026 року позивач усунув недоліки позову та ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

29 липня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області надійшов відзив на позовну заяву з додатками.

18 серпня 2026 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення з додатками.

Станом на 28 вересня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

За принципом екстериторіальності заяву позивача та додані до неї документи було передано на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області.

До заяви про призначення пенсії позивачем, зокрема, було надано трудову книжку серії НОМЕР_1 від 13.04.1978, трудову книжку серії НОМЕР_2 від 02.12.1988 та трудову книжку серії НОМЕР_3 від 30.07.1993.

За результатами розгляду поданих документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області страховий стаж позивача визначено у розмірі 5 років 6 місяців 27 днів.

При обчисленні страхового стажу відповідачем не зараховано період проходження позивачем строкової військової служби з 01.11.1979 по 29.12.1981 з підстав не зазначення у трудовій книжці дати видачі військового квитка серії НОМЕР_4 .

Також не зараховано період навчання на підготовчому відділенні Львівського політехнічного інституту з 01.12.1982 по 1983 рік та частину періоду навчання у Львівському політехнічному інституті з 01.09.1983 по 12.03.1985. При цьому до страхового стажу відповідачем зараховано період навчання з 01.09.1983 по 31.08.1984 як повний навчальний рік.

Період роботи позивача з 04.11.1985 по 22.04.1986 у Львівській обласній дитячій клінічній лікарні не зараховано у зв`язку з наявністю виправлення номера наказу про прийняття на роботу.

Період роботи з 02.12.1988 по 21.12.1991 за трудовою книжкою серії НОМЕР_2 не зараховано через наявність виправлення по батькові позивача, яке не засвідчене у встановленому порядку, а також у зв`язку з відсутністю належного засвідчення запису про звільнення.

Крім того, відповідачем не зараховано період роботи позивача з 30.07.1993 по 10.11.2002 у приватному підприємстві «Новіком приват». Підставою для цього визначено відсутність у трудовій книжці дат та номерів наказів про прийняття на роботу і звільнення, відсутність відповідних відомостей у системі персоніфікованого обліку, а також те, що на бланку трудової книжки зазначено 2002 рік його виготовлення, тоді як датою її заповнення вказано 30.07.1993.

Також матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємець у період з 14.04.2003 по 17.07.2014. Водночас відповідачем зазначений період до страхового стажу у повному обсязі не зараховано з посиланням на відсутність документів та відомостей про сплату страхових внесків за відповідні періоди здійснення підприємницької діяльності.

За результатами розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області прийнято рішення №155250034219 від 11.04.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Не погоджуючись із рішенням відповідача та вважаючи, що спірні періоди військової служби, навчання, трудової та підприємницької діяльності підлягають зарахуванню до страхового стажу, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Джерела права та висновки суду

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку-на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених Законом №1058-IV.

Отже, вирішуючи питання про зарахування до страхового стажу позивача періодів трудової діяльності, військової служби та навчання, які мали місце до набрання чинності Законом №1058-IV, необхідно виходити із законодавства, чинного у відповідні періоди.

Відповідно до статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також інша суспільно корисна діяльність, передбачена цією статтею.

До стажу роботи відповідно до положень зазначеної статті зараховуються також військова служба та передбачені законом періоди навчання.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі-Порядок №637).

Відповідно до пункту 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження системи персоніфікованого обліку, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в ній відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу можуть прийматися інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, законодавством визначено трудову книжку основним документом, який підтверджує трудову діяльність особи, тоді як інші документи використовуються, зокрема, у випадку відсутності необхідних записів або наявності в них неправильностей чи неточностей.

При вирішенні цього спору суд також враховує сформовану практику Верховного Суду щодо оцінки недоліків оформлення документів, якими підтверджується страховий стаж.

Так, у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №687/975/17 зазначено, що на особу не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, зазначених у її трудовій книжці. Верховний Суд виходив із того, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист.

Аналогічний підхід висловлений Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17. Верховний Суд звернув увагу, що відповідальність за організацію ведення, обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, у зв`язку з чим недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки для особи, яка допустила відповідне порушення, а не для працівника, та не повинно впливати на його особисті права.

У постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а Верховний Суд сформулював правовий підхід, відповідно до якого певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть самі по собі бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи при обчисленні стажу для призначення пенсії.

Крім того, у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а Верховний Суд зазначив, що формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

У зазначеній постанові Верховний Суд також звернув увагу на повноваження пенсійного органу при розгляді заяви про призначення пенсії перевіряти правильність оформлення поданих документів, їх зміст, виявлені розбіжності, вимагати дооформлення документів та подання додаткових документів, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Таким чином, у разі виникнення сумнівів щодо відомостей, зазначених у документах особи, пенсійний орган не повинен обмежуватися констатацією формального недоліку такого документа, якщо відповідні обставини можуть бути перевірені в межах наданих йому повноважень.

З урахуванням наведеного визначальним при вирішенні питання про зарахування відповідного періоду до страхового стажу є встановлення фактичних обставин трудової діяльності, служби чи навчання особи на підставі належних та допустимих доказів, а не виключно формальна відповідність кожного реквізиту документа вимогам інструкцій щодо його оформлення.

Як встановлено судом з матеріалів справи, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області визначено страховий стаж позивача у розмірі 5 років 6 місяців 27 днів та прийнято рішення №155250034219 від 11.04.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що до страхового стажу позивача не зараховано, зокрема, період проходження строкової військової служби з 01.11.1979 по 29.12.1981 з підстав незазначення у трудовій книжці дати видачі військового квитка серії НОМЕР_4 .

Водночас матеріалами справи підтверджується наявність у трудовій книжці позивача запису про проходження строкової військової служби, а також військового квитка серії НОМЕР_4 , відповідно до якого ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 01.11.1979 по 29.12.1981.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII військова служба належить до періодів, які зараховуються до стажу роботи.

Таким чином, відсутність у трудовій книжці дати видачі військового квитка не спростовує самого факту проходження позивачем строкової військової служби, який підтверджений окремим належним документом-військовим квитком.

У контексті правових висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а, наведений відповідачем недолік не може бути достатньою підставою для неврахування відповідного періоду, оскільки має суто формальний характер та не ставить під сумнів фактичне проходження позивачем військової служби.

За таких обставин суд доходить висновку, що період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби з 01.11.1979 по 29.12.1981 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Також спірним є питання зарахування періоду навчання позивача у Львівському політехнічному інституті.

Як вбачається з архівної довідки Національного університету «Львівська політехніка», ОСОБА_1 з 01.09.1983 зараховано студентом денної форми навчання електромеханічного факультету, а наказом від 14.03.1985 №550-4-01 відраховано з інституту за академічну неуспішність.

Отже, архівним документом навчального закладу безпосередньо підтверджується фактичне навчання позивача у Львівському політехнічному інституті з 01.09.1983 по 14.03.1985.

Та обставина, що навчання позивача було припинено у зв`язку з відрахуванням, не спростовує факту його навчання до дати такого відрахування.

При цьому відповідачем уже зараховано до страхового стажу позивача частину зазначеного періоду-з 01.09.1983 по 31.08.1984.

Суд не вбачає обґрунтованих правових підстав для різної оцінки окремих частин одного періоду навчання, факт та тривалість якого підтверджені архівним документом навчального закладу.

Отже, період навчання ОСОБА_1 у Львівському політехнічному інституті з 01.09.1983 по 14.03.1985, з урахуванням уже зарахованої відповідачем частини такого періоду, підлягає врахуванню при визначенні страхового стажу позивача.

Стосовно навчання позивача на підготовчому відділенні Львівського політехнічного інституту суд зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був слухачем денної форми навчання підготовчого відділення, а наказом від 26.07.1983 №1559-4-01 його як успішного слухача підготовчого відділення зараховано на перший курс інституту.

Таким чином, факт навчання позивача на підготовчому відділенні документально підтверджений.

Разом із тим при вирішенні питання про зарахування зазначеного періоду необхідно розмежовувати матеріально-правові норми, які визначали види діяльності та навчання, що включалися до стажу, та положення Порядку №637, предметом регулювання якого є насамперед порядок документального підтвердження стажу.

Тому саме по собі посилання на положення Порядку №637 без з`ясування того, чи передбачало законодавство, чинне в період навчання позивача, зарахування відповідного виду навчання до стажу, не є достатнім для вирішення питання про його врахування.

Відтак при повторному розгляді заяви позивача відповідач повинен надати цьому періоду належну правову оцінку з урахуванням законодавства, чинного на час проходження навчання, та архівних документів, якими підтверджується фактичне перебування позивача на підготовчому відділенні.

Крім того, відповідачем не зараховано до страхового стажу позивача період роботи з 04.11.1985 по 22.04.1986 у Львівській обласній дитячій клінічній лікарні у зв`язку з наявністю виправлення номера наказу про прийняття на роботу.

Суд зазначає, що наведена обставина стосується виключно правильності оформлення роботодавцем відповідного запису трудової книжки.

При цьому матеріали справи не містять доказів, які б спростовували факт роботи позивача у зазначений період.

Застосовуючи правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06.02.2018 у справі №677/277/17 та від 21.02.2018 у справі №687/975/17, суд виходить із того, що працівник не повинен нести негативні наслідки неналежного ведення роботодавцем трудової документації, оскільки обов`язок належного оформлення та ведення трудової книжки покладається саме на роботодавця.

Крім того, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи при обчисленні стажу для призначення пенсії.

Виправлення номера наказу за відсутності доказів недостовірності самого запису не спростовує факту роботи позивача та не може нівелювати весь відповідний період трудової діяльності.

За таких обставин період роботи ОСОБА_1 з 04.11.1985 по 22.04.1986 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Аналогічних висновків суд доходить стосовно періоду роботи позивача з 02.12.1988 по 21.12.1991, який відповідачем не зараховано у зв`язку з наявністю у трудовій книжці серії НОМЕР_2 виправлення по батькові позивача, яке не засвідчено у встановленому порядку, та недоліками оформлення запису про звільнення.

У постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а Верховний Суд сформулював правовий висновок про те, що формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду щодо обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Подібний за змістом підхід застосований Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, у якій Суд виходив із неприпустимості перекладення на працівника негативних наслідків неналежного оформлення роботодавцем трудової документації.

Матеріали цієї справи не містять доказів того, що трудова книжка серії НОМЕР_2 належить іншій особі, а також доказів недостовірності самих записів щодо роботи ОСОБА_1 .

Відповідачем не наведено й інших обставин, які б спростовували сам факт трудової діяльності позивача протягом зазначеного періоду.

Тому незасвідчене виправлення по батькові та недоліки оформлення запису про звільнення не можуть мати наслідком втрату позивачем фактично набутого трудового стажу.

Отже, період роботи позивача з 02.12.1988 по 21.12.1991 підлягає зарахуванню до його страхового стажу.

Іншої оцінки потребують обставини, пов`язані з періодом роботи позивача у ПП «Новіком приват» з 30.07.1993 по 10.11.2002.

Відповідачем зазначений період не зараховано з посиланням, зокрема, на відсутність у трудовій книжці дат і номерів наказів про прийняття на роботу та звільнення, а також на те, що датою заповнення трудової книжки серії НОМЕР_3 зазначено 30.07.1993, тоді як на її бланку міститься інформація про виготовлення у 2002 році.

Суд зазначає, що наведена обставина за своїм характером відрізняється від звичайної формальної неточності окремого запису трудової книжки.

У цьому випадку сумнів стосується не лише окремого реквізиту запису, а хронологічної узгодженості відомостей самого документа, що об`єктивно потребує перевірки.

Водночас установлення зазначеної суперечності саме по собі не є достатнім доказом того, що позивач взагалі не перебував у трудових відносинах із ПП «Новіком приват» протягом усього заявленого періоду.

Матеріалами справи встановлено, що представником позивача вживалися додаткові заходи з метою перевірки відповідних обставин.

Так, управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради повідомило, що ПП «Новіком приват» зареєстровано 09.08.1993 за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, буд. 26, кв. 4Б.

При цьому у реєстраційній справі відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 був керівником зазначеного підприємства.

Суд звертає увагу, що відсутність у реєстраційній справі юридичної особи інформації про перебування позивача на посаді керівника не є тотожною відсутності трудових відносин позивача з підприємством як найманого працівника.

Водночас документально встановлена дата державної реєстрації ПП «Новіком приват»-09.08.1993-не узгоджується із зазначеною у трудовій книжці датою початку роботи позивача-30.07.1993.

Отже, у цьому випадку наявні об`єктивні суперечності між різними доказами, які не можуть бути прирівняні виключно до формального недоліку ведення трудової книжки.

Разом із тим Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а звернув увагу, що орган Пенсійного фонду при виникненні сумнівів щодо поданих документів наділений повноваженнями вимагати їх дооформлення, отримання додаткових документів та перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Отже, наявність обґрунтованого сумніву щодо документа не означає, що пенсійний орган вправі автоматично зробити висновок про відсутність відповідного стажу без використання передбачених законом можливостей перевірки спірних відомостей.

У зв`язку із цим суд не вбачає достатніх підстав за наявною доказовою базою для безпосереднього зобов`язання відповідача зарахувати весь період роботи у ПП «Новіком приват» з 30.07.1993 по 10.11.2002, однак вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення не здійснив належної перевірки відповідних обставин.

При повторному розгляді заяви відповідач повинен надати оцінку сукупності наявних документів, відомостям реєстраційної справи ПП «Новіком приват», а також використати передбачені законодавством можливості отримання та перевірки додаткових відомостей щодо фактичної трудової діяльності позивача.

Судом також установлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку як фізична особа-підприємець у період з 14.04.2003 по 17.07.2014.

При цьому самим відповідачем до страхового стажу позивача вже зараховано період з 01.03.2006 по 02.02.2010 за даними Реєстру з урахуванням відомостей про сплату страхових внесків.

Суд зазначає, що правове регулювання зарахування періодів підприємницької діяльності до страхового стажу має оцінюватися з урахуванням законодавства, чинного протягом кожного відповідного періоду, та відомостей щодо сплати внесків і платежів, з якими законодавство пов`язувало можливість зарахування відповідного періоду.

Сам факт державної реєстрації особи як фізичної особи-підприємця не є безумовною підставою для автоматичного зарахування всього періоду такої реєстрації до страхового стажу.

Водночас відсутність у зв`язку із закінченням установлених строків зберігання окремих документів податкового органу сама по собі не є доказом несплати позивачем відповідних платежів.

Тому відповідач при повторному розгляді заяви повинен дослідити кожний спірний період підприємницької діяльності позивача з урахуванням правового регулювання, чинного у відповідний час, даних інформаційних систем Пенсійного фонду України, відомостей податкових органів та інших наявних документів.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; добросовісно; розсудливо та пропорційно.

За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У межах цієї справи відповідач не довів, що під час прийняття рішення №155250034219 від 11.04.2025 ним забезпечено повне, всебічне та об`єктивне дослідження документів позивача та використано передбачені законодавством можливості для перевірки обставин, які орган Пенсійного фонду поставив під сумнів.

Натомість щодо періоду проходження строкової військової служби з 01.11.1979 по 29.12.1981, навчання у Львівському політехнічному інституті з 01.09.1983 по 14.03.1985, роботи з 04.11.1985 по 22.04.1986 та роботи з 02.12.1988 по 21.12.1991 матеріали справи містять достатню сукупність доказів для встановлення відповідних юридично значимих обставин.

Тому в цій частині повторне надання відповідачу можливості вирішувати питання про наявність або відсутність зазначених періодів на власний розсуд не забезпечувало б ефективного відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про необхідність зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 01.11.1979 по 29.12.1981; період навчання у Львівському політехнічному інституті з 01.09.1983 по 14.03.1985 з урахуванням уже зарахованої частини цього періоду; період роботи з 04.11.1985 по 22.04.1986; період роботи з 02.12.1988 по 21.12.1991.

Стосовно періоду навчання на підготовчому відділенні, періоду роботи у ПП «Новіком приват» та незарахованої частини періоду здійснення підприємницької діяльності відповідач при повторному розгляді заяви повинен здійснити належну перевірку та надати відповідним періодам правову оцінку з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

За таких обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №155250034219 від 11.04.2025 не відповідає критерію обґрунтованості, встановленому частиною другою статті 2 КАС України, оскільки прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для вирішення питання про право позивача на пенсію за віком.

Відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №155250034219 від 11.04.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, із зарахуванням до страхового стажу періодів, щодо яких судом встановлено достатність належних та допустимих доказів, та з вирішенням питання щодо інших спірних періодів з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати в сумі 1064 грн. 96 коп. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області, про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області №155250034219 від 11.04.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 : період проходження строкової військової служби з 01.11.1979 по 29.12.1981, період навчання у Львівському політехнічному інституті з 01.09.1983 по 14.03.1985, з урахуванням частини цього періоду, яка вже зарахована до страхового стажу, період роботи з 04.11.1985 по 22.04.1986, період роботи з 02.12.1988 по 21.12.1991.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.04.2025 про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, з урахуванням зарахованих судом періодів страхового стажу та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, у тому числі стосовно: періоду навчання на підготовчому відділенні Львівського політехнічного інституту, періоду роботи у ПП «Новіком приват» з 30.07.1993 по 10.11.2002, незарахованої частини періоду здійснення підприємницької діяльності з 14.04.2003 по 17.07.2014, з урахуванням уже зарахованого до страхового стажу періоду з 01.03.2006 по 02.02.2010.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в розмірі 1064 грн. 96 коп. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області (вул. В. Чорновола, 157, м. Черкаси, 18003, код ЄДРПОУ 21782461).

Суддя С.О. Cтефанов