Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №420/14106/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/14106/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Ізмаїльська міська центральна лікарня» № 2559/25/431 від 30.09.2025 про невстановлення групи інвалідності ОСОБА_1 ;

зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство «Ізмаїльська міська центральна лікарня» провести повторне оцінювання стану функціонування ОСОБА_1 з урахуванням медичних показників.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що з 2010 року позивачу було встановлено інвалідність - інвалід з дитинства з діагнозом – цукровий діабет 1 типу (інсулинозалежний).

В подальшому інвалідність позивача за рішеннями медико-соціальної комісії продовжувалось до виповнювання 18 років, тобто до 09.06.2011, а згодом встановлено ІІІ групу інвалідності та призначено пенсію по інвалідності.

23.04.2026 позивача листом Головного управління ПФУ в Одеській області від 05.03.2026 року за № 1500-0405-8/32304 було повідомлено про припинення виплати пенсії по інвалідності згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» від 30.09.2025 за № 2559/25/431.

Також, у вказаному листі зазначається про не встановлення групи інвалідності позивачу з 01.10.2025 та припинення виплати пенсії по інвалідності згідно рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» від 30.09.2025 за № 2559/25/431.

З таким рішенням позивач не погоджується, оскільки він не повідомлявся про ухвалення рішення комісії, на якому прийнятий індивідуальний акт про невизнання позивача особою з інвалідністю.

Окремо представник позивача наголошує на тому, що позивач не отримував копії самого рішення (індивідуального акта), його стан здоров`я (цукровий діабет 1 типу) не покращився, а характер захворювання виключає можливість повного одужання або зникнення ознак інвалідності без постійної підтримки життєдіяльності ліками.

Також вказує, що оскільки позивач не був ознайомлений з правовими та медичними підставами рішення № 2559/25/431 від 30.09.2025, він був позбавлений можливості подати апеляцію до вищого органу або своєчасно надати додаткові медичні документи, що підтверджують складність перебігу цукрового діабету 1 типу.

На думку представника позивача такі дії відповідача свідчать про порушення встановленої процедури розгляду скарги та обмеження права позивача на участь у розгляді скарги.

Ухвалою суду від 20.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.

До суду від представника відповідача – Комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» (далі - відповідач) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі, в задоволенні позову просить відмовити.

Представник відповідача у відзиві вказує, що позивач був присутній при оголошенні рішення команди, йому було видано на руки паперову форму витягу, із підписами всіх членів команди, у присутності членів команди та адміністратора, які за необхідністю можуть це підтвердити у своїх свідченнях суду. Повторно для отримання витягу з рішення експертної команди позивач не звертався.

Під час розгляду справи членами експертної команди були вивчені надані заявником документи, проведений огляд, та встановлено, що заявником не надано результати інструментальних досліджень, що підтверджують ускладнення основного захворювання. Приймаючи до уваги зазначене вище, з метою всебічного вивчення стану здоров`я пацієнта, ОСОБА_1 було направлено на додаткове обстеження, про що наявна відповідна відмітка у системі та протокол (скрін із системи додається), що регламентоване п. 32 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338. Після проходження додаткового обстеження ОСОБА_1 , 01.10.2025 на огляд комісії були представлені результати лабораторних досліджень, проведений повторний розгляд, в ході якого встановлено наявність у ОСОБА_1 наступного: Цукровий діабет з наявними ускладненнями з незначним порушенням функцій організму: діабетична нефропатія ШКФ від 22.12.2024: 115,26 та креатинін 76.49 що є нормою; креатинін від 15.07.2025- 94.5 ШКФ 95 мл/хв -норма; діабетична ретинопатія з OD 0.8 ; OS 1,0; незначна помірна дистальна сенсорна та сенсомоторна полінейропатія; діабетична ангіопатія з незначними порушеннями функцій організму ХАН 1 ст, що не потребують сторонньої допомоги; діабетична дисметаболічна кардіоміопатя СН1 NYHA 2.

Отже, приймаючи до уваги постанову Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2025 № 1338, а також те, що оцінка ступеня вираженості стійких порушень функцій організму, зумовлених цукровим діабетом, ґрунтується на визначенні ступеня вираженості порушень при верифікованих ускладненнях з боку органів, мішеней, зокрема: діабетичної нефропатії; ретинопатії; катаракти; неврологічних ускладнень (нейропатії); порушень периферичного кровообігу (діабетична ангіопатія, трофічні виразки, гангрена); діабетичної остеоартропатії, у продовженні інвалідності ОСОБА_1 було відмовлено.

Представником позивача подано відповідь на відзив відповідача, в яких зазначено, що твердження відповідачів про те, що позивач пропустив строк звернення до суду є безпідставними, оскільки позивачу не було належним чином вручено або надіслано витяг з рішення експертної команди № 2559/25/431 від 30.09.2025, а в матеріалах справи відсутні докази надсилання рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, як того вимагає п. 53 Порядку № 1338. Про факт наявності оскаржуваного рішення та припинення виплати пенсії позивач дізнався лише 23 квітня 2026 року з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.03.2026 № 1500-0405-8/32304, а позовну заяву подано 14.05.2026, тобто у межах шестимісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав.

Вказує, що відповідач дійшов безпідставного висновку про зняття групи інвалідності, при цьому останнім не наведено належного медичного та правового обґрунтування, які саме показники позивача покращилися порівняно з попередніми періодами огляду, що стали підставою для позбавлення позивача статусу особи з інвалідністю та відповідного соціального захисту.

Також є помилковим довід відповідача про те, що позивач не звертався зі скаргою до Центру оцінювання функціонального стану особи, оскільки попереднє адміністративне оскарження є правом, а не обов`язком громадянина і не позбавляє його права на безпосереднє звернення до суду.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи згідно довідки до акту медико-соціальної комісії серії 12ААГ № 888354, причина інвалідності: «інвалід з дитинства».

05.08.2025 року на підставі направлення лікаря КНП «Центральна міська лікарня Ренійської міської ради» позивача було направлено на оцінювання повсякденного функціонування особи з підстав настання строку повторного огляду. Огляд було призначено на 01.07.2025.

Під час розгляду справи членами експертної команди ОСОБА_1 було направлено на додаткове обстеження, про що наявна відповідна відмітка у електронній системі, скріншот з екрану якої додано відповідачем до відзиву на позов.

Згодом, рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Ізмаїльська міська центральна лікарня» № 2559/25/431/Р від 01.10.2025 ОСОБА_1 не встановлено групу інвалідності, що підтверджується витягом з відповідного рішення № 2559/25/431/В.

З таким рішенням позивач не погоджується, вважає, що з урахуванням наявних медичних висновків йому має бути встановлено IIІ групу інвалідності.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі - Закон № 875-ХІІ).

Частиною першою статті 2 Закону № 875-XII передбачено, що особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Відповідно до статті 3 Закону № 875-XII, інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною другою статті 6 Закону № 875-XII, особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України «Про адміністративну процедуру» з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 № 2961-IV «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (далі -Закон № 2961-IV).

Частиною першою статті 1 Закону № 2961-IV встановлено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі - Постанова № 1338) передбачено, що у закладах охорони здоров`я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, визначається та затверджується наказом керівника такого закладу охорони здоров`я перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, а також перелік адміністраторів для забезпечення роботи таких команд.

Пунктом 6 Постанови № 1338 встановлено, що керівники обласних державних (військових адміністрацій) повинні забезпечити затвердження переліку закладів охорони здоров`я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 3 Постанови № 1338 установлено, що з моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико- соціальної експертизи, встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями, а розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

У відповідності до п. 7 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338, проведення оцінювання організовується у закладі охорони здоров`я, в якому затверджено перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання.

За змістом положень пп. 2 п. 21 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Постановою № 1338, до електронного направлення додаються електронні копії оригіналів медичних документів, що стосуються захворювання чи стану здоров`я, відповідно до якого особу направлено на проведення оцінювання: документи або інформація, що підтверджують безперервну тимчасову непрацездатність протягом чотирьох місяців з дня її настання чи у зв`язку з одним і тим самим захворюванням протягом п`яти місяців з перервою за останні 12 місяців.

Постановою №1338 затверджено окремий розділ «Критерії встановлення інвалідності», пунктом 5 якого передбачено, що ступінь обмеження життєдіяльності визначається як величина відхилення від нормальної функціональності особи, що впливає на її здатність здійснювати основні життєві активності. Таке визначення базується на об`єктивних критеріях, що включають функціональні, соціальні та психологічні аспекти.

Виділяються чотири основні ступені обмеження життєдіяльності:

легкий ступінь обмеження - особа має незначні труднощі у виконанні деяких повсякденних завдань, але здатна справлятися з основними функціями без сторонньої допомоги;

помірний ступінь обмеження (1 ступінь) - особа має помітні труднощі у виконанні повсякденних завдань, таких як навчання, робота, спілкування, орієнтація, контроль за поведінкою, пересування та самообслуговування;

виражений ступінь обмеження (2 ступінь) - особа стикається з істотними труднощами у виконанні більшості основних активностей, що може включати значні обмеження у навчанні, роботі, спілкуванні та самообслуговуванні, які вимагають регулярної допомоги або спеціальних заходів для покращення якості життя;

значний ступінь обмеження (3 ступінь) - особа має серйозні порушення функцій органів і систем, що призводять до неможливості або істотного зниження здатності виконувати основні життєві функції, що супроводжується потребою в сторонній допомозі для забезпечення базових потреб, таких як догляд, харчування та пересування.

Відповідно до п. 6 розділу «Критерії встановлення інвалідності» Постанови №1338 до критеріїв життєдіяльності людини належать: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.

Згідно з пунктом 8 розділу «Критерії встановлення інвалідності» Постанови №1338 підставою для визнання особи особою з інвалідністю є одночасна наявність таких обов`язкових умов:

стійкі порушення функцій організму - хвороба триває не менше 12 місяців, або очікується, що вона триватиме щонайменше 12 місяців або призведе до смерті особи, а також існують мінімальні шанси на значне покращення стану навіть за умов застосування найкращого доступного лікування;

обмеження життєдіяльності - особа має помірний (1 ступінь), виражений (2 ступінь) або значний (3 ступінь) ступінь обмеження здатності до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності;

необхідність вжиття заходів соціального захисту - особа має потребу в підтримці в повсякденному житті, а саме: отриманні послуг з реабілітації, паліативної допомоги, забезпеченні технічними та іншими засобами реабілітації, забезпеченні лікарськими засобами для використання в амбулаторних умовах та/або медичними виробами для використання в амбулаторних та побутових умовах.

В контексті наведених вище критеріїв встановлення інвалідності, при вирішенні питання визнання особи особою з інвалідністю, експертна комісія повинна перевірити наявність або відсутність обов`язкових умов встановлення інвалідності, про що зазначити в своєму рішенні.

Досліджуючи зміст оскарженого рішення, суд зазначає, що воно не містить інформації про оцінку усіх перелічених вище критеріїв, а в п.16 рішення наведено його обґрунтування за результатами оцінювання та зокрема зазначено: «ступені обмеження життєдіяльності в нормі».

Окрім того, відповідно до пункту 31 Порядку проведення оцінювання №1338, під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

У разі отримання від особи додаткових документів під час розгляду справи такі документи завантажуються експертною командою до електронної системи.

Відповідно до пункту 32 Порядку проведення оцінювання №1338, якщо наявної інформації недостатньо для прийняття рішення щодо оцінювання, експертна команда має право направити особу на додаткове медичне обстеження. У такому разі головуючий у справі формує електронне направлення в електронній системі охорони здоров`я відповідно до Порядку ведення Реєстру медичних записів, записів про направлення та рецептів в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого МОЗ.

Строк, протягом якого експертній команді подаються результати такого обстеження, не може перевищувати 60 календарних днів з моменту направлення на додаткове медичне обстеження.

У пункті 33 Порядку № 1338 зазначено, що на час очікування результату додаткового медичного обстеження розгляд справи зупиняється із зазначенням у протоколі причини такого зупинення. Рішення у справі не виноситься.

У разі розгляду справи із застосуванням паперового документообігу відповідно до пункту 14 цього Порядку справа, розгляд якої зупинений, передається на зберігання адміністратору.

Згідно з пунктом 34 Порядку № 1338 експертна команда проводить розгляд справи у визначеному складі. Відомості щодо результатів огляду і прийнятих рішень вносяться до протоколу розгляду. У разі організаційної потреби та технічної можливості окремі члени експертної команди (крім тих, що безпосередньо проводять огляд особи та/або спеціалізація яких безпосередньо стосується рішення, яке повинна прийняти експертна команда) можуть брати участь у розгляді дистанційно з використанням технічних засобів електронних комунікацій із забезпеченням дотримання лікарської таємниці, конфіденційності інформації про стан здоров`я особи та інших вимог законодавства щодо захисту персональних даних.

Відповідно до пункту 35 Порядку №1338, рішення приймаються колегіально більшістю голосів членів експертної команди. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого у справі.

Згідно з пунктом 36 Порядку №1338, розгляд справи фіксується у відповідному протоколі. Протокол розгляду підписується в електронній системі кожним членом експертної команди шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису користувача електронної системи відповідно до Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги.

За результатами проведення оцінювання, як передбачає пункт 40 Порядку №1338, експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства, зокрема інвалідності, фіксації причин та часу її настання відповідно до документів, що це підтверджують.

Так, зі змісту п. 14 «Дата проведення оцінювання» вбачається, що оцінювання позивача проводилось 30.09.2025, а рішення приймалось 01.10.2025.

У відзиві на позов представник відповідача вказав, що під час розгляду справи членами експертної команди були вивчені надані заявником документи, проведений огляд, та встановлено, що заявником не надано результати інструментальних досліджень, що підтверджують ускладнення основного захворювання.

З метою всебічного вивчення стану здоров`я пацієнта, ОСОБА_1 було направлено на додаткове обстеження, про що наявна відповідна відмітка у системі та протокол, що регламентоване п. 32 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 15.11.2024 № 1338.

Після проходження додаткового обстеження ОСОБА_1 , 01.10.2025 на огляд комісії були представлені результати лабораторних досліджень, проведений повторний розгляд, в ході якого встановлено наявність у ОСОБА_1 наступного: Цукровий діабет з наявними ускладненнями з незначним порушенням функцій організму: діабетична нефропатія ШКФ від 22.12.2024: 115,26 та креатинін 76.49 що є нормою; креатинін від 15.07.2025- 94.5 ШКФ 95 мл/хв -норма; діабетична ретинопатія з OD 0.8 ; OS 1,0; незначна помірна дистальна сенсорна та сенсомоторна полінейропатія; діабетична ангіопатія з незначними порушеннями функцій організму ХАН 1 ст, що не потребують сторонньої допомоги; діабетична дисметаболічна кардіоміопатя СН1 NYHA 2.

Обставини щодо направлення позивача на додаткове обстеження представник відповідача підтвердив скріншотом екрану із електронної системи відповідача.

При цьому, відповідач у витязі не зазначив про результати додаткового обстеження та яким чином ці результати вплинули на прийняте відповідачем рішення, як і не надав суду витяг з протоколу розгляду.

Натомість, суд вважає, що отримання відповідачем результатів повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень позивача, яке було проведено 30.09.2025 могло вплинути на прийняття відповідачем рішення про встановлення позивачу групи інвалідності.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд встановив, що спірне рішення є необґрунтованим, оскільки у спірному рішенні не визначено, які саме фактичні підстави слугували його прийняттю з урахуванням розділу «Критерії встановлення інвалідності» Постанови №1338.

Суд зазначає, що для прийняття рішення про відмову у встановленні інвалідності недостатньо лише самого посилання на відсутність підстав для її встановлення, рішення повинно містити опис фактичних підстав на яких воно базується. Оскаржене рішення, не містить відомостей з викладом аналізу наявності або відсутності необхідних умов для встановлення інвалідності, з обов`язковим посиланням на докази, які підтверджують ті чи інші обставини.

Невмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень є підставою для його скасування.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу, що Закон України «Про адміністративну процедуру» від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

В розумінні п. 1, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-IX адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.

Адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Функції публічної адміністрації - надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.

Експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за порядком формування та наданими повноваженнями щодо прийняття рішень відповідають критеріям органу публічної адміністрації, тому на них при виконанні повноважень поширюються вимоги Закону № 2073-IX.

Наділення експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи владними повноваженнями також підтверджується тією обставиною, що відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

У відповідності до ст. 17 Закону № 2073-IX особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

В силу положень ст. 63 Закону № 2073-IX учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви.

Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Заслуховування не проводиться, якщо: 1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди; 2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення; 3) адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі; 4) прохання заявника є очевидно безпідставним.

З наведеного нормативно-правового регулювання адміністративної процедури вбачається, що орган публічної адміністрації повинен проінформувати особу, звернення якої розглядається, про права та обов`язки, в тому числі право брати участь у процедурі адміністративного провадження, а у випадку негативних для особи наслідків, які тягне за собою адміністративний акт - заслуховування особи проводиться в обов`язковому порядку.

Позивач стверджує, що він не повідомлявся про ухвалення рішення комісії, на якому прийнятий індивідуальний акт про невизнання його особою з інвалідністю. Позивач також наголошує на тому, що не отримував копії самого рішення (індивідуального акта), його стан здоров`я (цукровий діабет 1 типу) не покращився, а характер захворювання виключає можливість повного одужання або зникнення ознак інвалідності без постійної підтримки життєдіяльності ліками.

В спростування доводів позивача відповідач у відзиві на позов зазначив, що позивач був присутній при оголошенні рішення команди, йому було видано на руки паперову форму витягу, із підписами всіх членів команди, у присутності членів команди та адміністратора, які за необхідністю можуть це підтвердити у своїх свідченнях суду. Повторно для отримання витягу з рішення експертної команди позивач не звертався.

Водночас, у підтвердження цих обставин відповідач до суду доказів не подав, як і не подав до суду доказів інформування позивача про його права та обов`язки, в тому числі право бути заслуханим.

При цьому, зміст рішення свідчить, що додатковий огляд позивача проводився 30.09.2025, а розгляд справи експертною командою відбувся 01.10.2025, про що позивачу не було відомо.

Отже, наведене свідчить, що розгляд справи експертною командою проводився без участі позивача, що є порушенням вищенаведених вимог Закону № 2073-IX.

Підсумовуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача щодо недотримання відповідачем принципу належного урядування під час прийняття спірного рішення з огляду на порушення процедури його ухвалення.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Отже, суд вважає, що права позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства «Ізмаїльська міська центральна лікарня» від 01.10.2025 № 2559/25/431/Р про невстановлення групи інвалідності ОСОБА_1 .

Із цих підстав, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Комунальне некомерційне підприємство «Ізмаїльська міська центральна лікарня» провести повторне оцінювання стану функціонування ОСОБА_1 .

При цьому, на переконання суду, факт зазначення позивачем у позові дати прийняття рішення 30.09.2025, в той час як воно було прийнято 01.10.2025, не свідчить, що предметом оскарження було інше рішення, оскільки саме 30.09.2025 здійснювався огляд позивача, ця ж дата рішення була зазначена у листі Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.03.2026 р. № 1500-0405-8/32304, яким позивача було повідомлено про ухвалення оскаржуваного рішення, що й стало підставою для оскарження позивачем рішення від цієї дати. Натомість рішення із датою ухвалення 30.09.2025 відповідачем надано не було і про існування відповідного рішення також не зазначалось.

Щодо доводів відповідача про пропуск позивачем строку для звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, то суд звертає увагу на те, що за змістом частини другої наведеної статті для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як стверджує позивач, про факт наявності оскаржуваного рішення та припинення виплати пенсії він дізнався лише 23 квітня 2026 року з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.03.2026 р. № 1500-0405-8/32304, що підтверджується копією цього листа, на якому наявні відмітка про отримання останнього 23.04.2026.

Доказів зворотнього відповідачем не надано, як і не надано доказів вручення або надіслання витягу з рішення протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), як того вимагає п. 53 Порядку № 1338.

Отже, оскільки позивач дізнався про порушення свого права 23.04.2026, а позовну заяву подано 14.05.2026, шестимісячний строк для звернення до суду позивачем дотримано повністю.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

За подання даного адміністративного позову позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, слід стягнути з Комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» № 2559/25/431/Р від 01 жовтня 2025 року, оформлене витягом № 2559/25/431/В.

Зобов`язати Комунальне некомерційне підприємство Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» провести повторне оцінювання функціонального стану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою встановлення групи інвалідності.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство Ізмаїльської міської ради Ізмаїльського району Одеської області «Ізмаїльська міська центральна лікарня» (68600, Одеська обл., Ізмаїльський р-н, місто Ізмаїл, пр.Незалежності, буд. 68, ЄДРПОУ 42489785).

Суддя П.П. Марин