Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №420/18916/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18916/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марина П.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність комісії із встановлення факту здійснення догляду Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області під час проведення процедури встановлення факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за дружиною – ОСОБА_2 ;

визнати протиправним та скасувати акт про встановлення факту здійснення постійного догляду від 26 березня 2026 року, складений комісією із встановлення факту здійснення догляду Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області, яким не підтверджено факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за дружиною - ОСОБА_2 ;

зобов`язати Новокальчевську сільську раду об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області в особі комісії із встановлення факту здійснення постійного догляду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду та у відповідності і з дотриманням норм Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, щодо процедури встановлення факту здійснення особою постійного догляду та скласти і надати ОСОБА_1 новий акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач звернувся до Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області (далі - Відповідач) із відповідною заявою про встановлення факту догляду за дружиною - ОСОБА_2 , яка тривалий час страждає на психічні розлади та на підставі чого Позивач був звільнений з військової служби у відставку та є учасником бойових дій з вагомими відзнаками. Дане звернення до Відповідача є необхідним для подальшого розгляду можливості надання відстрочки від призову на військову службу. За результатами роботи комісії з питань встановлення факту здійснення особою догляду 26.03.2026 року Позивачу було видано Акт, що викликало у Позивача обґрунтовані сумніви в дотримані посадовими особами Відповідача положень Порядку №560 під час своєї роботи, так як в акті вказано, що «факт здійснення догляду не підтверджено », а в самому акті містяться суперечності стосовно прийнятого комісією рішення, а саме: - підставою потреби особи в догляді зазначено висновок ЛКК № 258 від 13.03.2026 (форма №080-4/о) про наявність порушень функцій організму, через які невиліковно хвора дружина не може самостійно пересуватися та самообслуговуватись;- підтвердження відсутності інших осіб, які можуть здійснювати догляд;- підтвердження факту спільного проживання.

Позивач вказує, що 27.04.2026 року представником Позивача було подано до Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області заяву про перегляд акту щодо встановлення факту здійснення догляду, так як при повторному поданні того ж дня гр. ОСОБА_1 заяви до структурного підрозділу з надання соціальних послуг Новокальчевської сільської ради, працівник даного підрозділу – ОСОБА_3 демонструвала упереджене ставлення та фактично висловлювала наперед сформовану позицію комісії щодо результату повторного розгляду заяви, зокрема ставила під сумнів потребу у постійному догляді, наполягала на тому, що особа не потребує догляду лише з підстав можливості самостійного пересування, посилалась на чутки третіх осіб, які не можуть спростовувати висновок ЛКК, а також робила висновки щодо лікування та медичних препаратів, хоча не має повноважень та необхідних знань здійснювати оцінку стану здоров`я, безпідставно стверджувала про ненадання при візиті комісії лікарських засобів для ознайомлення та необізнаність гр. ОСОБА_1 щодо лікування і це все попри фактичне надання відповідних пояснень та документів при обстеженні. 05.05.2026 року до будинку, де постійно проживає Позивач з хворою дружиною, повторно прибула комісія в попередньому складі для встановлення факту здійснення догляду, проте останніх Позивач завчасно та коректно повідомив про намір здійснювати відеофіксацію їхніх дій. У подальшому зазначена обставина була використана та викладена в листі відмові від 07.05.2026 року №235/02-25 як одна із причин не проведення обстеження емоційний тиск на членів комісії, а також інші безпідставні, необ`єктивні та такі, що не підтверджуються жодними належними доказами твердження, адже чинним законодавством України не встановлено заборону на здійснення відеофіксації посадових осіб під час виконання ними службових повноважень, особливо у приватному будинку громадянина. Таким чином комісія самостійно припинила проведення обстеження, після чого використала власну відмову від продовження обстеження як одну із підстав для прийняття передбаченого рішення щодо встановлення факту здійснення догляду. Додатково представником Позивача було отримано відповідь від 08.05.2026 року (вих. №245/02-25) на заяву від 27.04.2026 року, в якій наведені висновки не ґрунтуються на вимогах Постанови КМУ №560 від 16.05.2024 та виходять за межі компетенції комісії.

Позивач вважає, що висновки комісії не ґрунтуються на належних доказах, містять суб`єктивні припущення, виходять за межі її повноважень та не відповідають вимогам законності й обґрунтованості, тому вважаємо вищевказаний Акт від 26.03.2026 комісії з питань встановлення факту здійснення особою догляду Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області року протиправним, необґрунтованим та таким, що не відповідає вимогам законодавства.

Ухвалою суду від 03.07.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Ухвалою суду від 29.09.2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі третьої особи та витребування доказів, - відмовлено.

До суду від Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області надійшов відзив на позов, в якому представником відповідача зазначено, що позовна заява є безпідставною, необґрунтованою та такою що не підлягає задоволенню.

Представник відповідача вказує, що позивач звернувся до сільської ради із заявою про встановлення факту здійснення ним постійного догляду за дружиною. На виконання вимог законодавства заяву було прийнято до розгляду. Розпорядженням (рішенням) уповноваженого органу було утворено комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду. Комісією у встановлений строк проведено виїзд за місцем проживання Позивача та особи, за якою, за твердженням Позивача, здійснюється догляд. За результатами безпосереднього обстеження складено Акт, у якому зазначено, що факт здійснення Позивачем постійного догляду не підтверджено. Отже, заява Позивача була розглянута по суті. Крім того, до роботи з сім`єю було залучено фахівця із соціальної роботи, проведено оцінювання потреб сім`ї, та запропоновано оформлення соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, від якої сім`я відмовилась, та це підтверджено відповідними копія документів.

Представник відповідача зазначає, що відповідно до пункту 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560, комісія: відвідує місце проживання особи; встановлює факт здійснення постійного догляду; перевіряє відповідні відомості; за результатами складає акт встановлення факту здійснення особою постійного догляду. Саме такі дії були виконані комісією Новокальчевської сільської ради. Комісія не встановлює медичних діагнозів, не оцінює правильність медичних висновків та не вирішує питання про надання відстрочки від мобілізації. Її функція полягає виключно у встановленні фактичних обставин здійснення постійного догляду шляхом безпосереднього обстеження. За результатами проведеного обстеження комісією встановлено відсутність достатніх фактичних підстав для підтвердження здійснення Позивачем постійного догляду, що відображено в Акті. Позивач не навів доказів порушення процедури проведення обстеження або складання Акта.

Представником позивача подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач визнав, що на момент проведення обстеження існував чинний медичний документ, який підтверджував потребу ОСОБА_2 у постійному сторонньому догляді. При цьому будь-яких відомостей про скасування, визнання недійсним чи припинення дії зазначеного висновку ЛКК на момент складення Акта не існувало. Навпаки, як убачається із самого висновку ЛКК №258, строк його дії був визначений до 12 березня 2027 року, тобто на дату проведення комісією обстеження він був чинним та підлягав обов`язковому врахуванню. За таких обставин комісія не мала правових підстав самостійно ставити під сумнів висновки лікарсько-консультативної комісії або підміняти їх власними судженнями щодо стану здоров`я особи. Її повноваження обмежувалися перевіркою факту здійснення Позивачем постійного догляду, а не повторним визначенням наявності чи відсутності медичних показань для такого догляду. Фактично відповідач допустив внутрішню суперечність: з одного боку, комісія офіційно визнала висновок ЛКК належним документом, що підтверджує потребу у догляді, а з іншого — дійшла протилежного висновку, ґрунтуючись не на медичних документах, а на власних суб`єктивних спостереженнях. Такий підхід не відповідає принципу правової визначеності та свідчить про перевищення комісією меж наданих їй повноважень. функція комісії полягає виключно у встановленні факту здійснення постійного догляду, вона не наділена повноваженнями оцінювати медичний стан особи, яка потребує догляду, перевіряти правильність висновків лікарсько консультативної комісії чи робити власні висновки щодо наявності або відсутності медичних показань для стороннього догляду. Разом із тим саме такі дії були фактично вчинені комісією під час розгляду заяви Позивача. Як убачається зі змісту Акта та доводів відзиву, комісія, незважаючи на наявність чинного висновку ЛКК №258, зробила власний висновок про відсутність достатніх підстав для підтвердження факту здійснення постійного догляду, мотивуючи це обставинами, які фактично стосуються стану здоров`я особи, її здатності до самообслуговування та пересування. При цьому сам відповідач у складеному Акті визнав, що документом, який підтверджує потребу особи у догляді, є саме висновок ЛКК №258 від 13.03.2026. Таким чином, відповідач допустив очевидну внутрішню суперечність. З одного боку він стверджує, що комісія не оцінює медичні висновки, а з іншого — фактично обґрунтовує законність Акта саме оцінкою медичного стану дружини Позивача та неврахуванням висновку ЛКК.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Судом встановлено, що 16.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області із заявою, в якій просив здійснити обстеження умов проживання з метою встановлення факту здійснення догляду за його дружиною ОСОБА_2 .

26.03.2026 року Комісією Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області складено акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду, яким не підтверджено факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за дружиною - ОСОБА_2 .

27.03.2026 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області із заявою, в якій просив здійснити обстеження умов проживання з метою встановлення факту здійснення догляду за його дружиною ОСОБА_2 .

Листом від 07.05.2026 року № 237/02-25 Новокальчевською сільською радою об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області повідомлено ОСОБА_1 наступне:

«.. Комісією з питань встановлення факту здійснення особою догляду у складі: сільського голови ОСОБА_4 , начальника ВОС Зоряни Пестрикової, начальника фінансового відділу Оксани Дерев`янченко, начальника структурного підрозділу з надання соціальних послуг ОСОБА_5 , головного спеціаліста із земельних відносни ОСОБА_6 (далі - Комісія) розглянуто Вашу заяву щодо встановлення факту здійснення Вами постійного стороннього догляду за дружиною ОСОБА_2 , подану відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16.05.2024 року.

За результатами повторного виїзду за місцем Вашого проживання 05.05.2026 року, вивчення матеріалів попереднього обстеження від 26.03.2026 року, а також аналізу наданих документів і фактичних обставин Комісією встановлено таке.

Під час проведення обстеження встановлено, що громадянка ОСОБА_2 зберігає здатність до самостійного пересування, орієнтації в побутових умовах та самообслуговування. Зокрема, встановлено, що вона самостійно відвідувала приміщення Новокальчевської сільської ради з метою подання заяви, а також самостійно відвідує заклади охорони здоров`я та інші громадські місця без супроводу сторонніх осіб. Зазначені обставини свідчать про відсутність підтвердженої потреби у постійній сторонній допомозі в розумінні критеріїв встановлення факту здійснення постійного догляду, який передбачає регулярну необхідність сторонньої допомоги у задоволенні життєвих потреб особи.

Крім того, під час попереднього обстеження 26.03.2026 року Комісією встановлено, що заявник не володіє базовою інформацією щодо стану здоров`я дружини, зокрема не обізнаний з її діагнозом, а також переліком і дозуванням лікарських засобів, які вона приймає. Також під час обстеження в житловому приміщенні не виявлено лікарських засобів, які зазвичай застосовуються при станах, що потребують постійного стороннього догляду. Зазначені обставини у сукупності свідчать про відсутність належних підтверджень фактичного та системного здійснення догляду.

Додатково встановлено, що під час повторного виїзду 05.05.2026 року заявником було розпочато відеозйомку членів Комісії. На висловлені заперечення щодо фіксації їхніх облич та прохання припинити зйомку заявник не відреагував та повідомив про намір використовувати відеозапис на власний розсуд. Такі дії створили умови, що ускладнили проведення обстеження в повному обсязі, у зв`язку з чим Комісія була обмежена у можливості повного та всебічного з`ясування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Враховуючи викладене, а саме: відсутність підтвердженої потреби особи у постійному сторонньому догляді, відсутність належних підтверджень фактичного здійснення такого догляду, а також обмеження можливості проведення обстеження в повному обсязі, Комісією прийнято рішення про відмову у видачі Акта за формою відповідно до Додатка 8 до Постанови Кабінету Міністрів України №560».

Вирішуючи спірні правовідносини суд зазначає таке.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно ч.5 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Згідно ч.7 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі Порядок №560).

Відповідно до пункту 61 Порядку №560, військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та не отримують компенсації (допомоги, надбавки) на догляд за ними, для розгляду питання надання їм відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації звертаються за встановленням факту здійснення постійного догляду із заявою у довільній формі на ім`я керівника виконавчого органу сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її утворення) ради, районної у м.Києві військової адміністрації за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання особи, зазначеної у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за якою здійснюється догляд. У заяві повинні бути зазначені такі відомості про військовозобов`язаного, який здійснює постійний догляд: прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса задекларованого/зареєстрованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті); відомості про особу, за якою здійснюється постійний догляд (прізвище, власне ім`я, по батькові (за наявності), адреса зареєстрованого/задекларованого місця проживання, контактні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті).

Військовозобов`язані, які здійснюють постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до заяви, зазначеної в абзаці першому цього пункту, додають документи, визначені у підпунктах 9 і 14 додатка 5 (крім акта про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Районні, міські держадміністрації (військові адміністрації), виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад для розгляду документів щодо встановлення факту здійснення військовозобов`язаним постійного догляду за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», утворюють постійно діючу комісію із встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду здійснює розгляд заяви протягом десяти календарних днів з дати її подання.

До складу комісії із встановлення факту здійснення особою постійного догляду можуть входити депутати місцевої ради, представники виконавчих органів місцевого самоврядування, громадських організацій загальною чисельністю не менше ніж п`ять осіб.

Під час своєї роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду:

відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;

перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві, зокрема інформацію щодо наявних прийнятих структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, міських держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад рішень про надання соціальних послуг з догляду за особою, за якою здійснює догляд військовозобов`язаний, за її задекларованим/зареєстрованим місцем проживання.

За результатами роботи комісія із встановлення факту здійснення особою постійного догляду складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (додаток 8).

Отже, пунктом 61 Порядку №560 чітко врегульовано порядок звернення особи, яка здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за встановленням факту здійснення постійного догляду.

Також, пунктом 61 Порядку №560 регламентовано порядок дій органу до якого звернулася особа за встановленням факту здійснення постійного догляду, зокрема такий орган повинен протягом 10 днів із дня отримання заяви розглянути та вчинити такі дії:

- відвідує місце проживання особи, за якою здійснюється постійний догляд, зазначене у заяві військовозобов`язаного, для встановлення факту здійснення постійного догляду;

- перевіряє відомості щодо наявності/відсутності інших осіб, які здійснюють постійний догляд за особою, зазначеною в заяві;

- складає та надає військовозобов`язаному акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду.

Судом встановлено, що за результатами розгляду звернення позивача щодо складання акту про встановлення факту здійснення постійного догляду відповідач прийняв акт від 26.03.2026, в графі висновок якого зазначено – факт здійснення догляду не підтверджено.

Проте, з вказаного акту не являється за можливе встановити наявність яких саме обставин унеможливила видачу позивачу акту про встановлення факту здійснення особою постійного догляду та підтвердження факту здійснення ним догляду за дружиною, яка відповідно до висновку ЛКК № 258 від 13.03.2026 (форма №080-4/о) (чинного на дату складання оскаржуваного акту) потребує постійного стороннього догляду.

В контексті цього спору, суд враховує, що 15.12.2023 набрав чинності Закон України від 17.02.2022 №2073-ІХ «Про адміністративну процедуру» (далі Закон - №2073-ІХ), який регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

Стаття 4 Закону №2073-ІХ відносить до принципів адміністративної процедури пропорційність та гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Поняття принципу пропорційності розкрито у статті 14 Закону №2073-ІХ, відповідно до частин другої, третьої якої адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт. Негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими. Адміністративний орган зобов`язаний використовувати свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані. Мета, з якою надано повноваження, визначається законом або випливає з його положень. Тож головною метою принципу пропорційності є захист обсягу та змісту фундаментальних прав і свобод особи від свавільного впливу з боку публічних органів, а саме від їх надмірного впливу (у тому числі дискреційного характеру), необґрунтованої дискримінації, неналежного виконання ними своїх обов`язків щодо захисту цих прав і свобод.

Водночас принцип пропорційності має сприяти балансуванню публічних і приватних інтересів, що є найбажанішим результатом його використання.

Частиною першою статті 6 Закону №2073-IX визначено, що адміністративний орган здійснює адміністративне провадження виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, а також на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону (частина третя статті 8 Закону № 2073-IX).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону №2073-ІХ особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини першої статті 2 КАС України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 55 Конституції кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом частин першої-другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність своїх дій щодо винесення акту про встановлення факту здійснення постійного догляду від 26 березня 2026 року, яким не підтверджено факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за дружиною - ОСОБА_2 , оскільки комісія у вказаному акті не зазначила, яка саме обставина, являється не підтвердженою під час вирішення питання про складання акту про встановлення факту здійснення постійного догляду.

При цьому, суд зауважує, що обставини, викладені у листі Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області від 07.05.2026 року № 237/02-25 стосуються повторного виїзду комісії, а не розгляду заяви від 16.03.2026 року.

Будь-яких доказів на підтвердження існування обставин, які б унеможливлювали складання акту про встановлення факту здійснення постійного догляду ОСОБА_1 за дружиною - ОСОБА_2 станом на 26 березня 2026 року, суду не надано.

При цьому, Верховний Суд в постанові від 29.01.2020 року по справі № 814/1460/16 вказав, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Відтак, обставина подальшого скасування висновку ЛКК не впливає на розгляд справи та не свідчить про правомірність оскаржуваного акту про встановлення факту здійснення постійного догляду від 26 березня 2026 року.

Разом з тим, питання тлумачення та застосовування національного законодавства є, перш за все, компетенцією національних органів влади. Проте Суд повинен перевірити, чи породжує спосіб тлумачення та застосування національного законодавства наслідки, що відповідають принципам Конвенції, як вони тлумачаться у світлі практики Суду (п.41 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Будченко проти України», рішення у справі «Скордіно проти Італії».

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія.

Суд вважає, що відсутність в оскаржуваному рішенні мотивів його прийняття позбавляє взагалі можливості позивача навести аргументи щодо його неправомірності. Акт індивідуальної дії не відповідає вимогам обґрунтованості та вмотивованості. Проте саме невідповідність акту індивідуальної дії вимогам обґрунтованості та вмотивованості призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду (від 04.12.2018 року по справі №821/1173/17, від 09.07.2019 року у справі №140/2093/18).

З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що акт про встановлення факту здійснення постійного догляду від 26 березня 2026 року не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та породжує його неоднозначне трактування, прийняте не у спосіб, визначений законом , а отже є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та про доцільність їх задоволення з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України шляхом:

- визнання протиправним та скасування акту про встановлення факту здійснення постійного догляду від 26 березня 2026 року, складений комісією із встановлення факту здійснення догляду Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області, яким не підтверджено факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за дружиною - ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Новокальчевську сільську раду об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області в особі комісії із встановлення факту здійснення постійного догляду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 та з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 21, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування акту, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасувати акту про встановлення факту здійснення постійного догляду від 26 березня 2026 року, складений комісією із встановлення факту здійснення догляду Новокальчевської сільської ради об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області, яким не підтверджено факту здійснення ОСОБА_1 постійного догляду за дружиною - ОСОБА_2 .

Зобов`язати Новокальчевську сільську раду об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області в особі комісії із встановлення факту здійснення постійного догляду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 та з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Новокальчевська сільська рада об`єднаної територіальної громади Березівського району Одеської області (код ЄДРПОУ 40146330, адреса: вул. Паркова, буд. 71, с. Новокальчеве, Березівський район, Одеська область, 67340).

Суддя П.П. Марин