Рішення від 21 вересня 2026 р. у справі №496/2246/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2246/26

Провадження № 2/496/2793/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого - судді Горяєва І.М.,

за участю секретаря – Сосненко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду м. Біляївка Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова нова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить стягнути з останнього на користь ТОВ «Іннова Фінанс» заборгованість за договором позики у сумі 34562 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.06.2025 року між ТОВ «Іннова-нова» та ОСОБА_1 укладено договір про надання грошових коштів у позику №8496800625. Вказаний договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст. ст. 3,11,12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до п.1 Договору позики, позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику на суму у розмірі 8 000,00 гривень шляхом перерахунку на поточний рахунок Позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п.2.6.1, 2.6.2, цього договору, його додатків. Умовами вказаного договору позики передбачено: тип позики кредит; мета отримання кредиту для власних потреб; строк позики (строк дії договору) 360 днів; дата надання кредиту: 10.06.2025 року; стандартна процентна ставка становить 1% на день протягом перших 180 днів, надалі 0,87 % за кожен день користування в період з 181 календарного дня. Комісія за надання кредиту – 15% від суми наданого кредиту. Позикодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн. Відповідач, всупереч умовам договору позики, свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив. Внаслідок чого станом на день звернення до суду з даною позовною заявою має заборгованість перед позивачем у розмірі 34562 грн., з яких: 8000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10562 грн. заборгованість за процентами; 16000 грн. сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов`язань позичальником договору. У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідача вказану заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику №8496800625 в сумі 34562 грн. та судові витрати по справі в сумі 2662,40 грн.

Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 13 квітня 2026 року було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін. Окрім того, відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача до судового засідання не з`явився, подав клопотання, в якому просив про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, не заперечував щодо заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, проте представник згідно телефонограми просив провести розгляд справи без його участі, посилаючись на викладені обґрунтування у відзиві на позовну заяву.

Крім того, 10.08.2026 року представник позивача надав відповідь на відзив.

Судом, на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 10.06.2025 року між ТОВ «Іннова-нова» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання грошових коштів у позику №8496800625, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до Договору, позикодавець зобов`язується надати позичальнику позику у розмірі 8000,00 грн. шляхом перерахунку на поточний рахунок (банківську картку) Позичальника на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою, нараховані згідно п. п.2.6.1, 2.6.2, цього договору, його додатків. Тип позики - кредит. Мета отримання кредиту - для власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. Стандартна процентна ставка становить 1% в день та застосовується у межах строку кредиту.

Згідно п.2.5 зазначеного Договору, строк позики (строк дії договору) становить 360 днів.

Позикодавець свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до позовної заяви, станом на дату підготовки позовної заяви (включно), заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 34562 грн., з яких: 8000 грн. заборгованість за тілом кредиту; 10562 грн. заборгованість за процентами; 16000 грн. сукупна сума пені, нарахована за порушення зобов`язань позичальником договору.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

На підставі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в термін передбачений договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно ч. 2 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі ч. 1ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за простроченням платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 629 ЦК України регламентує, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

На підставі ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України регламентує, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка зараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною другою ст. 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику (кредит) частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець (кредитодавець) має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

На підставі ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що також встановлено статтею 12 цього Кодексу. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Позивач належними та допустимими доказами довів факт укладення договору та наявність заборгованості у ОСОБА_1 .

Враховуючи відсутність оплати за Договором № 8496800625 про надання кредиту від 10.06.2025 року з боку відповідача, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 8000,00 грн.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками за користування позикою суд приходить до такого висновку.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 суд, формуючи практику, дійшов такого висновку: «проценти за користування кредитом проценти, які нараховуються в межах строку кредиту (позики), визначені у договорі. Такі проценти розуміються як проценти за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором або законом, які сплачує позичальник. Порядок їх виплати врегульований ч.1 ст.1048 ЦК України.

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1ст.1048 ЦК України).

Позивач вказує, що загальний розмір заборгованості по процентам становить 10562,00 грн.

Разом з тим, згідно зі ст.ст.11, 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг» встановлений обов`язок кредитора щодо неухильного дотримання вимог Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 Закону України, «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

При цьому, для кваліфікації умов договору як несправедливих необхідна наявність таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п.6 ч.1 ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві. Відповідні правові висновки щодо застосування зазначених норм ЦК України та Закону України «Про захист прав споживачів» у спірних правовідносинах викладені у постановах Верховного Суду: від 06.12.2019 у справі №664/1261/16-ц (провадження №61-25248св18), від 27.01.2020 у справі №754/6091/18 (провадження №61-11473св19), від 07.10.2020 у справі №132/1006/19 (провадження №61-1602св20), від 07.04.2021 у справі №623/2936/19 (провадження №61-1416св20).

Згідно з умовами договору кредиту, стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору, та становить: 1% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення цього Договору, 0.87% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше), що на переконання суду є непомірним тягарем для споживача фінансових послуг. Позивач просить суд стягнути відсотки у розмірі, що значно перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, а отже змістовне навантаження встановлення таких відсотків полягає не в компенсаційний, а в каральній, штрафній функції, при цьому, сума нарахованих в такому порядку відсотків є очевидно непропорційною до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права і принципам, встановленим у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Конституційний Суд України зазначив, що з огляду на ч.4 ст.42 Конституції участь у договорі споживача як слабшої сторони, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту (рішення КСУ від 11.07.2013 №7-рп/2013).

З огляду на наведене, суд, при вирішенні питання щодо стягнення відсотків, встановивши співрозмірність нарахованих відсотків по невиконаному зобов`язанню відповідача та враховуючи інтереси обох сторін, з огляду на необхідність беззаперечного дотримання принципів справедливості, добросовісності і розумності, вважає за необхідне зменшити розмір відсотків до розміру 50% від суми позики, а саме: до 4000 грн.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 пеню, нараховану за порушення зобов`язань у розмірі 16000 грн.

Водночас пункт 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

З 24.02.2022 по теперішній час у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 за №64/2022 на території України діє воєнний стан.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, суд доходить переконання, що заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦПК України нарахована під час дії воєнного стану за цим договором підлягає списанню кредитодавцем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованість по відсотках відповідно до ст.625 ЦПК України в розмірі 16000 грн. слід відмовити.

Отже, зважаючи на об`єктивні обставини, що склалися в межах цієї справи, які підтверджуються належними та допустимими письмовими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме: з відповідача належить стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 8000,00 грн. та заборгованість за процентами 4000,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданої платіжної інструкції № 11 від 19.03.2026 року, позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 грн., у зв`язку з чим, відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору.

На підставі ст. ст. 11, 212, 509, 525, 526, 626, 628, 633, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Нова» - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ «Іннова-Нова» (код ЄДРПОУ 44127243, юридична адреса: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, 10) заборгованість за договором позики №8496800625 від 10.06.2025 року в розмірі 12000 грн., з яких:

-8000,00 грн. – заборгованість за тілом кредиту;

-4000,00 грн. – заборгованість за процентами,

та сплачений при подачі позовної заяви судовий збір в розмірі 2662,40 гривень.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя І.М. Горяєв