Рішення від 05 липня 2026 р. у справі №496/991/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/991/26

Провадження № 2/496/2244/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2026 року Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого – судді Буран В.М.,

за участю: секретаря – Бойчук Р.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільний позов ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача – ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №164468 від 30.11.2020 року в розмірі 20880,00 грн, яка складається з: - прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі становить 4000,00 грн.; прострочена заборгованість за процентами в розмірі становить 16880,00 грн., а також понесені судові витрати, які уточнив шляхом надіслання заяви про компенсацію судових витрати, де визначено витрати на професійну правничу допомогу склали 10 500 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу №01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року до договору факторингу №01-28/10/2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1

30.11.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та відповідачем було укладено кредитний договір №164468, у відповідності до умов якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 4000,00 грн, строком на 30 днів, шляхом переказу на його банківську картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2 % в день.

Відповідач, в установлений договором строк, свої зобов`язання не виконала, внаслідок чого має заборгованість в розмірі 20880,00 грн, яку і просить позивач стягнути з відповідача, разом із судовими витратами.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 16.02.2026 року відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного провадження (а.с.10).

В судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позову просив справу розглядати за його відсутністю, на задоволенні позовних вимог наполягає, не заперечує проти винесення заочного розгляду справи (зворотній а.с.5)

Відповідач у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце судового засідання повідомлялась належним чином, шляхом надіслання судової повістки на зареєстровану адресу проживання, але до суду повернувся конверт з відміткою «адресат відсутній» (а.с.15), тому судом було здійснено виклик відповідача до суду, шляхом створення оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Судової влади (а.с.17).

В установлені ч. 7 ст. 178 ЦПК України строки, відповідач не подала до суду відзив на позовну заяву.

Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явилась в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подала відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У зв`язку з тим, що відповідач повідомлена належним чином про час та місце слухання справи, відповідач не з`явилась в судове засідання без повідомлення причин, відповідач не подала відзив та враховуючи згоду позивача на заочний розгляд справи, суд вважає за необхідне ухвалити рішення про заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

В судовому засіданні встановлено, що 30.11.2020 р. між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №164468, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора KL1838, як і паспорт споживчого кредиту.

Так, ТОВ «ЗАЙМЕР» правонаступником якого являється ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», надав відповідачу грошові кошти на наступних умовах: сума виданого кредиту: 4000,00 грн; строк кредиту: 30 днів; стандартна процентна ставка - 2% в день.

Факт отримання коштів позичальником підтверджується інформаційною довідкою від 17.12.2025р. ТОВ «Платежі Онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція на банківську картку перераховано кредитні кошти в сумі 4000,00 грн.

28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» було укладено договір факторингу № 01-28/10/2021, відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01-28/10/2021 від 28.10.2021 року, який є додатком до договору факторингу № 01-28/10/2021, ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №164468 від 28.10.2021 року.

В порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання не виконала, у зв`язку із чим, за кредитним договором за відповідачем наявна заборгованість в загальній сумі 20880,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту 4000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами 16880,00 грн, що підтверджується випискою з особовою рахунку.

Однак суд не погоджується заявленим позивачем розміром відсотків за користування кредитними коштами виходячи із наступних підстав.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Суд додатково зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи ч. 4 ст. 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09.04.1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17.05.1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (п.п. 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11.05.2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09.04.1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз. 3 пп. 3.2. п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічну правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23.

З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення відсотків за користування кредитними коштами, які складає у сумі 16880,00 грн, що перевищує тіло кредиту у 4 рази та враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, суд вважає за можливе зменшити заявлений позивачем до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами до розміру основного боргу та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки у розмірі 4000 грн.

Інше не відповідало б принципам справедливості, розумності і пропорційності.

З огляду на встановлені судом обставини, наявні підстави вважати, що позовні вимоги ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Понесені ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» витрати на правову допомогу адвоката Пархомчук С.В. згідно з актом про отримання правової допомоги від 24.03.2026 року, склали 10 500 грн., а саме зустріч та консультація перспективи судового врегулювання 2 000 грн., складання та подання позовної заяви 5 000 грн., інші клопотання, заяви до суду тощо 3 000 грн., канцелярські витрати 500 грн. Про що складено відповідний рахунок 24.03.2026-130 до Договору від 29.12.2023 року на загальну суму 10 500 грн. та надано квитанцію про перерахування коштів у розмірі 10 500 грн. з призначенням платежу згідно вказаного рахунку.

Так, з метою дотримання принципу справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що заявлена сума витрат на правову допомогу є завищеною з огляду на складність та фактичний розгляд справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

Також Верховний Суд, здійснюючи розгляд справи №873/212/21, у якій досліджував питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспіввісною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у сумі 10 500,00 грн. є не співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом Пархомчуком С.В. обсягом та часом послуг у суді (розгляд даної справи здійснювався за відсутності представника позивача), не відповідають критерію розумності їхнього розміру, співмірності та справедливості.

Суд дійшов висновку про зменшення розміру таких витрат від попередньо заявленої суми та стягненути з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 гривень.

Згідно із ч.1, ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з наданого платіжної інструкції № 3 10132 від 08.01.2026 року, позивач за подання даного позову до суду, сплатив судовий збір в розмірі 2662,40 гривень, а тому, у зв`язку з частковим задоволенням позову відповідачем підлягає відшкодуванню сума судового збору пропорційна до розміру задоволених вимог, а саме 1261,80 гривень (розмір задоволених позовних вимог помножено на розмір сплаченого судового збору та поділено на розмір заявлених позовних вимог: 8000,00 грн. ? 2662,40 грн. ? 16880,00 грн.). При цьому суд враховує роз`яснення, надані Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. № 36 постанови № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Керуючись ст. ст. 11, 509, 526, 546, 549, 551, 610, 611, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ТОВ «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та суми судових витрат - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) суму заборгованості за кредитним договором № 164468 від 30.11.2020 року у розмірі 8 000,00 грн., яка складається з: 4000,00 грн. прострочена заборгованість за сумою кредиту; 4 000,00 грн. прострочена заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7, код ЄДРПОУ 42228158) витрати по сплаті судового збору, в розмірі 1 261,80 грн. та витрат на оплату професійної правової допомоги в розмір 3 000,00 грн.

В інший частині позову - відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 28 вересня 2026 року, з урахуванням навантаження на склад суду, яке пов`язано з тим, що від штатної кількості – 13 суддів, зараз здійснюють правосуддя тільки - 6, недостатня кількість суддів, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ, введенням воєнного стану, відпустки у липні – серпні, вересні 2026 р., що обумовлює збільшення строку виготовлення повного тексту рішення суду, оскільки показники навантаження перевищують нормативні у 8 разів, передачі справ 2-х інших суддів, суд першої інстанції позбавлений можливості дотримання строків, передбачених національним законодавством.

З урахуванням рекомендованих Вищою радою правосуддя показників, ДСА України зробила розрахунок необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23. Згідно розрахунків ДСА України, чисельність суддів Біляївського районного суду Одеської області, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб. Зараз штатна кількість – 13 суддів, фактично здійснюють правосуддя тільки – 6 суддів.

Суддя В.М. Буран