Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №420/975/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/975/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153, яка оформлена листом від 15.12.2025 №81/3648.

- Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень на підставі абзацу 2 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 06 липня 2023 року відбулася юридично значуща подія — зміна виду військової служби Позивача. Уклавши контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського складу, Позивач, відповідно до ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», припинив проходження військової служби за контрактом осіб рядового складу та був прийнятий на новий вид військової служби — військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу. Ця подія відбулася в період дії воєнного стану, коли Позивачу виповнилося 23 роки, що повністю відповідає критеріям Постанови КМУ № 153. Відповідно до довідки від 11.01.2026 №37/5, виданої т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , Позивач в складі військової частини НОМЕР_1 в період з 24.02.2022 по 03.08.2022, з 19.08.2022 по 22.02.2023, 26.02.2024, 27.02.2024, 28.02.2024, з 16.03.2024 по 19.03.2024, 20.03.2024, 21.03.2024, 20.06.2024, 21.06.2024, 02.07.2024, 03.07.2024, 04.07.2024, 07.07.2024, 08.07.2024, 28.07.2024, 29.07.2024, 31.07.2024, 01.08.2024, 07.08.2024, 08.08.2024, 09.08.2024, 11.08.2024, 13.08.2024, 14.08.2024, 15.08.2024, 23.08.2024, 24.08.2024, 26.08.2024, 27.08.2024, 28.08.2024, 03.09.2024, 08.09.2024, 20.09.2024, 21.09.2024, 22.09.2024, з 27.09.2024 по 30.09.2024, 02.10.2024, 03.10.2024, 06.10.2024, 07.10.2024, 08.10.2024, 09.10.2024, 10.10.2024, 11.10.2024, 18.10.2024, 23.10.2024, 24.10.2024, 06.03.2025, з 18.03.2025 по 26.03.2025, 07.04.2025, 11.04.2025, 12.04.2025, 14.04.2025, з 22.04.2025 по 25.04.2025, з 01.07.2025 по 03.07.2025, з 06.07.2025 по 21.07.2025, з 23.07.2025 по 25.07.2025, з 27.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 09.08.2025, 15.08.2025, 29.09.2025, з 01.10.2025 по 02.10.2025, 04.10.2025, 06.10.2025, з 08.10.2025 по 14.10.2025, з 25.10.2025 по 27.10.2025, з 29.10.2025 по 31.10.2025, 01.11.2025, 06.11.2025, з 08.11.2025 по 12.11.2025, 23.11.2025, 30.11.2025, 15.12.2025, 16.12.2025, 17.12.2025, 18.12.2025, 19.12.2025, 20.12.2025, 25.12.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Покровському районі, Добропільській міській ТГр; Херсонській області, Херсонському районі, Білозерській селищній ТГр; Херсонській області, Херсонському районі, Чорнобаївській сільській ТГр. Листом від 15.12.2025 №81/3648 Відповідач відмовив Позивачу у виплаті грошової винагороди. Відмова мотивована тим, що Позивач уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Сил України на посадах рядового (сержантського) складу до введення воєнного стану в країні. Військовослужбовцям, які на 24 лютого 2022 року вже перебував на строковій службі та в подальшому уклали контракт на проходження військової служби, виплата винагороди не передбачена умовами Постанови. Водночас, оскаржуване рішення Відповідача базується на помилковому встановленні фактичних обставин справи. Відповідач у своєму рішенні стверджує, що станом на 24.02.2022 Позивач нібито проходив строкову військову службу. Це твердження є хибним та спростовується матеріалами особової справи, зокрема Контрактом від 11.03.2021, згідно з яким Позивач вже майже рік проходив службу за контрактом осіб рядового складу, а не строкову службу. Крім того, Відповідач повністю ігнорує юридичний факт укладення нового контракту від 06.07.2023 про проходження служби на посадах осіб сержантського складу, який є підставою для виникнення права на виплату відповідно до Постанови № 153. Таким чином, Відповідач не здійснив належного розгляду рапорту Позивача, застосувавши шаблонну відмову, яка не стосується фактичних обставин даної справи, що є самостійною підставою для визнання дій Відповідача протиправними.

Ухвалою від 20.01.2026 року прийнято до розгляду вказану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

30.01.2026 року від представника відповідача військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на адміністративний позов, згідно якого останній з позовними вимогами не погоджується та просить у задоволенні позову відмовити. У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що ОСОБА_1 2000 р.н у віці 21 рік уклав 11.03.2021 перший контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на посаді рядового складу, що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 11.03.2021 №47. У подальшому, у зв`язку з отриманням звання молодший сержант Позивачем 06.07.2023 було укладено контракт про проходження військової служби на посаді сержантського складу вже після введення воєнного стану в Україні. Так у період з 24.02.2022 по 24.10.2024 ОСОБА_3 приймав безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України , захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України до набрання чинності Постановою №153 11.02.2025, що підтверджується Довідкою 6 від 11.01.2026 №3715. Зі встановлених обставин убачається, що ОСОБА_3 первинно уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України 11.03.2021 на посаді рядового складу терміном на три роки, тобто до введення воєнного стану в Україні, що не підпадає під дію умов Постанови №153. У подальшому ним було укладено контракт про проходження військової служби на посаді сержантського складу від 06.07.2023 вже під час дії воєнного стану в Україні терміном на три роки, що свідчить виключно про безперервне проходження служби та реалізацію кар`єрного зростання, а не про первинне прийняття або призов на військову службу під час дії воєнного стану. При цьому сам факт укладення нового контракту не змінює підстави проходження військової служби, а лише визначає умови її подальшого проходження. Контракт про проходження військової служби на посаді сержантського складу від 06.07.2023 був укладений Позивачем у межах вже існуючих службових правовідносин та не породив нових правовідносин щодо прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану у розумінні Постанови №153.

04.02.2026 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що укладення контракту від 06.07.2023 року де-юре та де-факто є прийняттям особи на новий вид служби у розумінні Постанови №153. Постанова №153 не містить жодного застереження про «вперше» прийнятих осіб. Будь-яке розширювальне тлумачення на користь обмеження прав військовослужбовця є неприпустимим. Підставою позову є контракт, укладений 06.07.2023 року — тобто в період дії воєнного стану. На цей момент Позивачу було 23 роки, що повністю відповідає віковому критерію Постанови (до 25 років). Водночас участь Позивача у бойових діях протягом понад 6 місяців підтверджена Довідкою №3715 від 11.01.2026. Відсутність форми внутрішнього обліку через протиправну бездіяльність Відповідача не може бути перешкодою для реалізації законного права особи на виплату.

Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Судом встановлено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.07.2020 №151, військовослужбовця строкової військової служби ОСОБА_1 2000 р.н зараховано до списків військової частини та на всі види забезпечення та згідно п.15.5 того ж наказу матроса ОСОБА_1 було призначено на посаду номера обслуги 1 розрахунку2 реактивного артилерійського о взводу 5 реактивної артилерійської батареї 2 реактивного артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 , шпк “матрос” , ВОС – 140533А.

11.03.2021 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

06.07.2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2026 року № 3715, ОСОБА_1 дійсно в періоди з 24.02.2022 по 03.08.2022, з 19.08.2022 по 22.02.2023, 26.02.2024, 27.02.2024, 28.02.2024, з 16.03.2024 по 19.03.2024, 20.03.2024, 21.03.2024, 20.06.2024, 21.06.2024, 02.07.2024, 03.07.2024, 04.07.2024, 07.07.2024, 08.07.2024, 28.07.2024, 29.07.2024, 31.07.2024, 01.08.2024, 07.08.2024, 08.08.2024, 09.08.2024, 11.08.2024, 13.08.2024, 14.08.2024, 15.08.2024, 23.08.2024, 24.08.2024, 26.08.2024, 27.08.2024, 28.08.2024, 03.09.2024, 08.09.2024, 20.09.2024, 21.09.2024, 22.09.2024, з 27.09.2024 по 30.09.2024, 02.10.2024, 03.10.2024, 06.10.2024, 07.10.2024, 08.10.2024, 09.10.2024, 10.10.2024, 11.10.2024, 18.10.2024, 23.10.2024, 24.10.2024, 06.03.2025, з 18.03.2025 по 26.03.2025, 07.04.2025, 11.04.2025, 12.04.2025, 14.04.2025, з 22.04.2025 по 25.04.2025, з 01.07.2025 по 03.07.2025, з 06.07.2025 по 21.07.2025, з 23.07.2025 по 25.07.2025, з 27.07.2025 по 31.07.2025, з 01.08.2025 по 09.08.2025, 15.08.2025, 29.09.2025, з 01.10.2025 по 02.10.2025, 04.10.2025, 06.10.2025, з 08.10.2025 по 14.10.2025, з 25.10.2025 по 27.10.2025, з 29.10.2025 по 31.10.2025, 01.11.2025, 06.11.2025, з 08.11.2025 по 12.11.2025, 23.11.2025, 30.11.2025, 15.12.2025, 16.12.2025, 17.12.2025, 18.12.2025, 19.12.2025, 20.12.2025, 25.12.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області, Покровському районі, Добропільській міській ТГр; Херсонській області, Херсонському районі, Білозерській селищній ТГр; Херсонській області, Херсонському районі, Чорнобаївській сільській ТГр.

03.12.2025 року ОСОБА_1 через представника звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою про виплату одноразової грошової винагороди, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153.

Листом від 15.12.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 надано відповідь та повідомлено, що згідно п.5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 11.03.2021 №47 військовослужбовець строкової служби матрос ОСОБА_1 уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового (сержантського) складу, до введения воєнного стану в країні. У відповідності до відповіді на питання №10 роз`яснення директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 26.03.2025 №220/13/19466 з окремих питань щодо умов виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 мільйон гривень, передбаченої п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 "Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану" (далі - Постанова). військовослужбовцям, які па 24 лютого 2022 року вже перебували на строковій службі та в подальшому уклали контракт на проходження військової служби. виплата Винагороди не передбачена умовами Постанови. Таким чином, беручи до уваги положення Постанови та роз`яснення Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від 26.03.2025 220/13/19466 можна зробити висновок, що права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах під час перебування на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , військовослужбовець ОСОБА_3 не набув.

Не погоджуючись з діями відповідача, щодо відмови у виплаті одноразової грошової винагороди, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Згідно ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до ст.106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Надалі, воєнний стан був неодноразово продовжений Указами Президента України, і Верховна Рада України щоразу їх затверджувала відповідними законами.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-XII, в редакції чинні на час виникнення спірних правовідносин)).

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною 3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом (ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Частиною 6 ст. 2 Закону № 2232-XII визначено види військової служби, зокрема: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 2 ст. 2 Закону № 2232-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Частинами 1-2 ст. 10 – 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що для проходження базової військової служби направляються придатні для цього за станом здоров`я громадяни України чоловічої статі (жіночої статі - добровільно), яким до дня відправлення на базову військову службу виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 25-річного віку.

Зазначені громадяни України можуть один раз обрати рік проходження базової військової служби до досягнення ними 24-річного віку.

Громадяни України, які перебувають на військовому обліку призовників, у добровільному порядку можуть бути прийняті на військову службу за контрактом на умовах, передбачених частиною першою статті 20 цього Закону, та в порядку, визначеному положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Порядок прийняття на військову службу за контрактом врегульовано ст. 20 Закону № 2232-XII).

За приписами абз. 1 та 2 ч. 1 ст. 20 Закону № 2232-XII на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби:

особи рядового складу з числа військовослужбовців базової військової служби, які пройшли базову загальновійськову підготовку, проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань сержантського, старшинського і офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну, повну або базову загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі та/або пройшли базову загальновійськову підготовку - на військову службу за контрактом осіб рядового складу;

військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, особи рядового складу, які проходять військову службу за контрактом, резервісти, військовозобов`язані, які не мають військових звань офіцерського складу, особи віком від 18 років, які мають вищу, фахову передвищу, професійну або повну загальну середню освіту, та не досягли граничного віку перебування на військовій службі - на військову службу за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, як це передбачено ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За правилами ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 4 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 11.02.2025 № 153 “Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану” (далі - Постанова № 153) та затверджено “Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану”.

Пунктом 3 Постанови №153 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови №153 установлено, що:

особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується.

30.07.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 942 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 153”, якою пункт 4 постанови №153 доповнено абзацами такого змісту:

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Отже, з аналізу норм Постанови № 153 видно, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

У свою чергу, військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою № 153, у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином, одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн виплачується військовослужбовцям рядового, сержантського та старшинського складу, які були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану у віці до 25 років, проходять службу, брали безпосередню участь у бойових діях не менше шести місяців.

У разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.

При цьому, така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Як встановлено судом, 11.03.2021 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу.

Пунктом 3 Контракту передбачено, що Контракт є строковим та укладається за погодженням сторін на 3 (три) роки.

Тобто строк дії вказаного Контракту спливав 11.03.2024 року.

Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону №2232-XII під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Відтак, дія контракту від 11.03.2021 року підлягала продовженню.

Разом з тим, 06.07.2023 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб сержантського складу.

В той же час, та обставина, що позивач первісно був прийнятий (призваний) на військову службу до введення воєнного стану, не може бути покладено в основу висновку про відсутність у нього права на винагороду за пунктом 4 Постанови №153 без урахування факту укладення нового контракту у 2023 році.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба за контрактом осіб рядового складу та військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу є окремими видами військової служби. Укладення позивачем у 2023 році нового контракту про проходження військової служби особами сержантського складу відбулося вже в умовах воєнного стану та мало наслідком набуття ним нового правового статусу у межах проходження військової служби.

Зазначена обставина не може розглядатись як підстава для позбавлення позивача права на передбачену державою заохочувальну виплату. Інше тлумачення фактично призвело б нівелювання мети прийняття Постанови №153, якою запроваджено додатковий мотиваційний підхід для стимулювання осіб відповідного віку проходити військову службу під час воєнного стану.

Більше того, постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року №942 пункт 4 Постанови №153 було доповнено положенням, відповідно до якого виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, які відповідають установленим вимогам та були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу.

Суд також наголошує на тому, що тлумачення пункту 4 Постанови №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, які вперше були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, буде дискримінаційним відносно осіб, котрі станом на 24 лютого 2022 року вже перебували на військовій службі та у подальшому продовжили проходження військової служби за контрактом в умовах воєнного стану.

Суд зауважує, що Постанова № 153 не містить жодних застережень чи обмежень щодо необхідності підписання контракту саме вперше, за умови дотримання інших передбачених Постановою умов.

Норми вказаної Постанови не містять положень, які б встановлювали обмеження щодо: 1) повторного укладення контракту; 2) врахування чи впливу попереднього проходження військової служби за контрактом на право особи на отримання одноразової грошової винагороди.

Отже, позивач у віці до 25 років був прийнятий на військову службу, проходив службу під час воєнного стану та будучи особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, брав безпосередню участь у бойових діях в районі ведення воєнний (бойових) дій, строком, що за сукупністю становить більше шести місяців.

З урахування наведених законодавчих норм та встановлених обставин, суд доходить висновку про протиправність відмови Військової частини НОМЕР_1 у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень, виплата якої передбачена Постановою КМУ від 11 лютого 2025 р. № 153.

При цьому суд враховує, що Міністром оборони України було видано Окреме доручення від 26.09.2025 № 5601/уд (далі Доручення № 5601/уд), відповідно до пункту 9 цього Окремого доручення, попереднє Доручення № 999/уд від 20.02.2025 визнано таким, що не застосовується з 7 серпня 2025 року.

Дорученням № 5601/уд відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 2025 року № 942) (далі - Постанова) передбачено виплату:

- одноразової грошової допомоги після укладення контракту на проходження військової служби громадянами України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу у розмірі один мільйон гривень, яка виплачується трьома частинами (далі - Допомога);

- одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - Винагорода) у розмірі один мільйон гривень. Виплата здійснюється один раз за весь період проходження військової служби та не підлягає поділу на частини.

Право на Винагороду мають виключно громадяни України, які до набрання чинності Постанови (до 13.02.2025) у віці до 25 років (яким не виповнилося 25 років) були прийняті або призвані на військову службу (під час мобілізації або за контрактом) під час воєнного стану, проходили військову службу (станом на 13.02.2025) та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (далі військовослужбовці) строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на 13.02.2025, з числа осіб: - рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; - які були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; - які проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу "молодший лейтенант"; - які проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Також право на Винагороду мають військовослужбовці з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, а також інших утворених відповідно до законів України військових формувань, що відповідають умовам Постанови, яким після набрання чинності Постанови (13.02.2025) присвоєно офіцерське звання.

Іншим військовослужбовцям офіцерського складу (окрім тих категорій, які перелічені вище) Винагорода не виплачується.

Підтвердження участі військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій здійснюється на підставі щонайменше одного документа з кожної з наступних груп: а) бойовий наказ (бойове розпорядження); б) журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення; в) рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій.

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025, Винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від одного мільйону гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених).

Військовослужбовцям, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на 13.02.2025 у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни (пов`язаних із захистом Батьківщини), або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон), Винагорода виплачується в повному обсязі.

Виплата Винагороди не здійснюється військовослужбовцям, які притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився (далі – випадки притягнення до відповідальності).

Цим же дорученням, зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, зокрема:

а) провести аналіз наявності зазначених вище військовослужбовців (у тому числі, які після 13.02.2025 загинули (померли) або були звільнені зі служби та виключені зі списків особового складу військових частин (установ)) та не отримали Винагороду, за результатами аналізу скласти контрольні списки;

б) провести серед цих військовослужбовців роз`яснювальну роботу щодо умов та особливостей виплати Винагороди;

в) організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці або до яких вони відряджались для виконання бойових (спеціальних) завдань, щодо:

- створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати Винагороди або Допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення (при цьому обов`язково врахувати, що довідка зазначена в Додатку 6 до Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій та довідка за формою, наведеною у додатку № 1 окремого доручення Міністра оборони України від 06.03.2023 № 5718/3, не є документами, що підтверджують безпосередню участь у бойових діях лише в районах ведення воєнних (бойових) дій, оскільки ці довідки також підтверджують участь в інших місцях виконання завдань);

- документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення до відповідальності;

- з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон);

- в п`ятиденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається (Додаток 1), в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин (у разі розформування військової частини (установи) оформлення (надання) довідок покладається на військову частину (установу), яка визначена правонаступником, інформація в довідці в даному випадку зазначається за наявності підтверджуючих документів).

Витяги (копії) бойових наказів (бойових розпоряджень), журналів бойових дій (вахтових, навігаційно-вахтових, навігаційних журналів) або журналів ведення оперативної обстановки або бойових донесень, рапортів (донесень) командирів підрозділів (груп), кораблів (суден), катерів про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових в районах ведення воєнних (бойових) дій, а також рапортів самих військовослужбовців не вимагати.

Також Дорученням № 5601/уд зобов`язано командування видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України проводити заходи внутрішнього контролю шляхом здійснення попередніх перевірок законності нарахування Винагороди та Допомоги (далі - попередня перевірка) протягом трьох днів з дати отримання підтверджуючих документів.

Таким чином, командир військової частини, куди звертається з відповідним рапортом військовослужбовець щодо виплати 1000000 грн., зобов`язаний організувати роботу, в тому числі шляхом здійснення відповідних запитів до інших військових частин (установ), в яких проходили службу військовослужбовці, щодо: створення (отримання) інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій для виплати винагороди або допомоги у відповідності до Постанови та цього доручення; документального підтвердження відсутності (наявності) у вказаних військовослужбовців випадків притягнення відповідальності; з`ясування (отримання) інформації щодо наявності у військовослужбовця захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, перебування військовослужбовця у полоні (крім тих, які добровільно здалися в полон); в триденний термін здійснити оформлення (надання) довідок за формою, що додається, в тому числі за запитами з інших військових частин, про безпосередню участь вказаних військовослужбовців у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин.

Суд встановив, що відповідачем не вчинено жодних дій, передбачених Дорученням № 5601/уд щодо встановлення переліку осіб, які мають право на отримання винагороди, передбаченої Постановою № 153, перевірки наявності права позивача на отримання такої винагороди, формування пакету документів щодо виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої пунктом 4 Постанови №153, направлення його на попередню перевірку щодо законності нарахування одноразової грошової винагороди.

Таким чином, оскільки перевірку цих ознак відповідач не проводив, що є його дискреційними повноваженнями, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача не може бути зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої Постановою № 153, як того просить позивач, а тому в цій частині позову слід відмовити.

З огляду на вищенаведене, з метою ефективного захисту порушених прав позивача, відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача вирішити питання щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до п.4 Постанови КМУ №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивачем не понесені, а тому розподілу між сторонами не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 139, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ) - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2025 року №153, яка оформлена листом від 15.12.2025 №81/3648.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 вирішити питання щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до п.4 Постанови КМУ №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У решті позову - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Андрухів