Вирок від 27 вересня 2026 р. у справі №755/15426/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/15426/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" вересня 2026 р. м. Київ Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026100040001754 від 28.07.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Енергодара Запорізької області, громадянина України, із середньо-технічною освітою, ФОП, військовослужбовця, одруженого, маючого на утриманні дружину та трьох дітей, в тому числі малолітню дитину, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України,

за участю учасників кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

28.07.2026 року приблизно о 11:30 поліцейським взводу 1 роти 3 батальйону 4 полку 2 з обслуговування лівого берегу, УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_5 разом з поліцейським взводу 1 роти 3 батальйону 4 полку 2 з обслуговування лівого берегу УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_6 , які відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» є службовими особами правоохоронного органу Національної поліції України, перебуваючи у форменому одязі, знаходились в групі оповіщення на території Дніпровського району міста Києва у складі автопатруля «Рубін-405».

У подальшому, під час виконання вищевказаними особами службових обов`язків, 28.07.2026 року о 11:30, перебуваючи за адресою: м. Київ, бул. Верховної Ради, 2, ОСОБА_5 помітив транспортний засіб марки «Suzuki Swift» червоного кольору, н/з НОМЕР_1 , водій якого розпочав рух заднім ходом на перехресті, чим порушив вимоги Правил дорожнього руху, про що ОСОБА_5 повідомив екіпаж «Рубін 403», який перебував на місці, у складі поліцейського взводу 2 роти З батальйону 4 полку 2 УПП у м. Києві ДПП, капрала поліції, ОСОБА_7 та поліцейського взводу 2 роти 3 батальйону 4 полку 2 УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_8 .

Надалі на підставі пункту 2 частини першої статті 35 Закону України «Про Національну поліцію» працівники поліції у складі екіпажу «Рубін-405» та «Рубін-403» з увімкнутими проблисковими маячками синього та червоного кольорів розпочали рух за вказаним транспортним засобом, який у подальшому було зупинено за адресою: м. Київ, пр-т Соборності, 8/2.

Під час перевірки документів за відповідними інформаційними обліками встановлено, що пасажир транспортного засобу марки «Suzuki Swift» червоного кольору, н/з НОМЕР_1 , - ОСОБА_3 , перебуває у розшуку як особа, яка самовільно залишила військову частину.

Після встановлення працівниками поліції зазначених обставин, з метою уникнення подальшого затримання ОСОБА_3 перемістився на заднє сидіння транспортного засобу марки «Suzuki Swift» червоного кольору, Н/З НОМЕР_1 , а водійка розпочала рух уперед, незважаючи на перебування перед транспортним засобом працівників поліції ОСОБА_6 та ОСОБА_9 , які вийшли перед автомобілем з метою забезпечення безпеки дорожнього руху та недопущення втечі розшукуваної особи. У цей момент двигун транспортного засобу марки «Suzuki Swift» червоного кольору, н/з НОМЕР_1 , вийшов з ладу, у зв`язку з чим водійка повторно намагалася його запустити та продовжити рух. З метою припинення зазначених дій працівник поліції ОСОБА_8 відчинив двері автомобіля та, утримуючи водійку за руку, вивів її з-за керма. Водночас поліцейський взводу 1 роти 3 батальйону 4 полку 2 з обслуговування лівого берегу УПП у м. Києві ДПП ОСОБА_5 , виконуючи службові обов`язки, перебуваючи біля задніх дверей автомобіля, почав здійснював безпосереднє затримання ОСОБА_3 .

Усвідомлюючи факт здійснення працівниками поліції його законного затримання та бажаючи уникнути його проведення, у ОСОБА_3 раптово виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень поліцейському ОСОБА_5 у зв`язку з виконанням ним службових обов`язків.

Реалізуючи свій кримінально-протиправний умисел, не бажаючи виконувати законні вимоги працівника поліції та продовжуючи свої протиправні дії, діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, будучи достовірно обізнаним, що перед ним перебуває працівник правоохоронного органу, ОСОБА_3 наніс приблизно 7-8 ударів ногою в область голови, тулубу та кінцівок ОСОБА_5 та один цілеспрямований удар рукою по обличчю, чим спричинив потерпілому фізичний біль та тілесні ушкодження у формі забійної рани в тім`яно-потиличній ділянці праворуч, що за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження та садна на задній поверхні правого ліктьового суглобу, на передній поверхні правого колінного су глобу, синець на зовнішній поверхні правої гомілки на верхній третині, що за ступенем тяжкості відноситься до легкого тілесного ушкодження.

Після цього, протиправні дії ОСОБА_3 були припинені та останній був затриманий працівниками поліції, а потерпілого ОСОБА_5 з отриманими внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 тілесними ушкодженнями було доставлено до КНП «Київська міська клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» та поміщено на стаціонарне лікування.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе за ч. 2 ст. 345 КК України визнав у повному обсязі та пояснив суду, що йому зрозуміло обвинувачення, права, передбачені КПК України, він погоджується з обставинами, встановленими під час досудового розслідування, із зібраними у кримінальному провадженні доказами як достовірними і допустимими, знає про міру та вид покарання, передбачене КК України за вказаний злочин, і його заява про винуватість не є результатом якихось погроз або обіцянок. Обвинувачений показав, що 28.07.2026 року він та його вагітна дружина їхали на автомобілі у автомобілі марки «Suzuki Swift», н/з НОМЕР_1 , в лікарню в пологове відділення. Приблизно об 11:30 їхній автомобіль зупинили працівники поліції за адресою: м. Київ, пр-т Соборності, 8/2. Під час перевірки документів працівниками поліції було з`ясовано, що він перебуває у розшуку як особа, яка самовільно залишила військову частину, у зв`язку з чим працівник поліції почав здійснювати його затримання. Під час затримання він наніс приблизно 7-8 ударів ногою в область голови, тулубу та кінцівок працівнику поліції ОСОБА_5 та один цілеспрямований удар рукою в обличчя, у результаті чого працівник поліції отримав тілесні ушкодження. Обвинувачений зокрема зазначив, що всі обставини, так як вони викладені в обвинувальному акті, а саме: дата, час та місце скоєння ним кримінального правопорушення відповідають дійсності та розуміє, що його дії були умисними. У скоєному щиро каявся, вибачився перед потерпілим і залагодив з ним цей інцидент. Запевняв, що більше правопорушень вчиняти не буде, готовий понести покарання відповідно до законодавства України. Крім того, повідомив, що бажає продовжити військову службу в іншій військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, про що є письмова згода т.в.о. командира від 03.09.2026 року № 10/2/2/3467. У судовому засіданні досліджено матеріали кримінального провадження, які надала прокурор, та документи, що характеризують особу обвинуваченого. Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченого змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Положення ч. 3 ст. 349 КПК України роз`яснено судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження. За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст його обставин, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, в тому числі і тих, що характеризують особу обвинуваченого. Вина обвинуваченого ОСОБА_3 повністю підтверджується його показаннями, щирим каяттям у скоєному та дослідженими письмовими документами, які суд визнає належними та допустимими доказами у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства. Аналізуючи наведене, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у тому, що він своїми умисними діями заподіяв працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв`язку з виконанням цим працівником службових обов`язків, і тому знаходить правильною кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 345 КК України. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин. При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових злочинів. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 345 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином; конкретні обставини кримінального провадження, його ставлення до вчиненого - вину визнав повністю, щиро каявся у вчиненому; дані про його особу, зокрема: молодий вік, ФОП, військовослужбовець, одружений, має на утриманні дружину та трьох дітей, в тому числі малолітню дитину (1 місяць); під наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; раніше не судимий; планує продовжити військову службу в іншій військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України, про що є письмова згода т.в.о. командира від 03.09.2026 року № 10/2/2/3467; думку сторони обвинувачення, зокрема прокурор просила призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 58 КК України замінити покарання на службове обмеження для військовослужбовців із відрахуванням в дохід держави з суми грошового забезпечення 15 (п`ятнадцяти) відсотків строком на 2 (два) роки; думку сторони захисту - обвинувачений підтримав прокурора. Обставиною, що пом`якшує покарання відповідно до ст. 66 КК України ОСОБА_3 , є щире каяття, оскільки обвинувачений визнав свою вину повністю та висловив щирий жаль з приводу учинених протиправних дій, та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено. Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій. Відповідно до вимог ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. На підставі викладеного, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_3 покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

Підстав для застосування ст. 69, ст. 69-1, ст. 75 КК України до обвинуваченого суд не вбачає.

Відповідно до ст. 58 КК України покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Враховуючи, що ОСОБА_3 є військовослужбовцем, і до нього може бути застосовано службове обмеження для військовослужбовців, передбачене ст. 58 КК України, з урахуванням особистості обвинуваченого, конкретних обставини кримінального провадження, наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд дійшов до висновку про можливість призначення ОСОБА_3 покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців замість позбавлення волі. Суд вважає за необхідне призначити покарання військовослужбовцю ОСОБА_3 у вигляді 2 (двох) років службового обмеження для військовослужбовців з відрахуванням в дохід держави 15 (п`ятнадцять) відсотків із суми грошового забезпечення обвинуваченого, що буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.

Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У підсумку дане покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Приймаючи таке рішення без участі потерпілого, від якого є відповідна заява, в якій він не заперечував проти розгляду справи без його участі, суд виходить з засад ч. 5 ст. 28 КПК України, не допускаючи зайвого формалізму, оскільки кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк стало предметом судового розгляду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до положень ч. 7 ст. 128 КПК України особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній. Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду не обирався.

Процесуальні витрати у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 124 КПК України. Речові докази у кримінальному проваджені підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України. Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст. 58 КК України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , замінити призначене покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки на службове обмеження для військовослужбовців строком на 2 (два) роки із відрахуванням в дохід держави з суми грошового забезпечення 15 (п`ятнадцяти) відсотків.

На підставі ч.ч. 1, 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_3 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 28.07.2026 до 30.07.2026 включно, із розрахунку: один день попереднього ув`язнення відповідає одному дню позбавлення волі, а один день позбавлення волі відповідає трьом дням службового обмеження для військовослужбовців.

Початком строку відбування покарання рахувати день, з якого фактично розпочато відрахування із грошового забезпечення військовослужбовця.

Запобіжний захід ОСОБА_3 під час судового розгляду не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні відсутній.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів для проведення експертизи № 1611-03-149-2026 від 09.09.2026 року у сумі 2995 грн 00 коп.

Речові докази у кримінальному провадженні: - DVD-R диски - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Копія вироку негайно після його проголошення вручається прокурору та обвинуваченому. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1