Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №755/7225/26 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7225/26

Провадження №: 3/755/3204/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" вересня 2026 р. місто Київ

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва Вовк О.І., розглянувши матеріали адміністративної справи, яка надійшла з Управління патрульної поліції у м. Києві, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першого статті 164 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

до Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення зі складеним протоколом стосовно ОСОБА_1 за частиною першої статті 164 КУпАП.

Як вбачається з протоколу від 07 травня 2026 року ВАД №527757, складеного поліцейським взводу №2 роти №5 батальйону №1 полку №1 УПП у місті Києві ДПП сержантом поліції Кисличкою О.В., 07 травня 2026 року о 13 годині 40 хвилин по пр-ту Броварському, 26 в місті Києві, ОСОБА_1 , керував автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , який використовується для перевезення пасажирів на комерційній основі без дозвільних документів, що підтверджує використання транспортного засобу на законних підставах, а саме: без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання на даний вид діяльності, чим порушив статтю 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», ЗУ «Про ліцензування», тобто свої діями вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП.

В судове засідання призначене на 04 червня 2026 року ОСОБА_1 не з`явився. На адресу суду надійшло клопотання адвоката Лисенка С.В., який здійснює захист ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи для надання часу на ознайомлення з матеріалами справи про адміністративне правопорушення.

В подальшому в судові засідання ОСОБА_1 та його адвокат Лисенко С.В. не з`явились, повідомлялись належним чином у встановленому законом порядку.

Крім того, дата судового засідання відображалась на веб-сайті Дніпровського районного суду міста Києва в рубриці список справ, призначених до розгляду.

Згідно довідки АСДС «Д-3» доставки sms, ОСОБА_1 отримав повідомлення про судове засідання на зазначений ОСОБА_1 в протоколі про адміністративне правопорушення номер телефону. Клопотань про відкладення розгляду справи від нього не надходило.

11 червня 2026 року через «Електронний суд» від адвоката Лисенка С.В., який здійснює захист ОСОБА_1 надійшли письмові заперечення на протокол. У письмових запереченнях адвокат зазначає, що ОСОБА_1 пояснив, що 07 травня 2026 року рухався на належному йому автомобілі марки «Mercedes-Benz Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , за адресою: м. Київ, пр-т Броварський, 26. До нього підійшли працівники управління патрульної поліції у місті Києві ДПП та безпідставно склали протокол серії ГП №527757 про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 164 КУпАП. ОСОБА_1 заперечує факт здійснення такої господарської діяльності, оскільки належний йому автомобіль марки «Mercedes-Benz», державний номерний знак НОМЕР_1 використовується ним виключно в особистих цілях, не пов`язаних із здійсненням підприємницької діяльності.

Адвокат зазначає, що істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності. Зокрема, у протоколі серії ГП №527757 про адміністративне правопорушення відсутні відомості про здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності на постійній основі, систематично, три і більше разів, з надання платних послуг з перевезення громадян. Так, працівниками поліції на підтвердження вчення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП, надано: протокол серії ГП №527757 про адміністративне правопорушення від 07 травня 2026 року; рапорт від 07 травня 2026 року та фото.

Таким чином, на думку адвоката сам по собі протокол про адміністративне правопорушення без підтвердження іншими належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини ОСОБА_1 , а долучені до матеріалів справи докази не вказують на систематичну реалізацію без державної реєстрації суб`єктом господарювання з метою отримання доходу (прибутку), яка була регулярною, постійною та суттєвою. Крім того, жодні докази того, що під час складання протоколу був присутній пасажир-отримувач послуг, а також його пояснень до матеріалів справи не додано. В протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, чи був автомобіль обладнаний як пасажирський, не вказано осіб, яким, нібито, надавались послуги, чи існувала регулярність таких послуг та чи взагалі такі послуги надавалися. Виявлений згідно протоколу епізод був одиничним, доказів систематичності вчинення аналогічних дій матеріали справи не містять, доказів отримання доходів в грошовій матеріальній або нематеріальних формах ОСОБА_1 не надано, а тому в діях останнього не вбачається складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП. Також, адвокат просить звернути увагу суду на те, що у протоколі про адміністративне правопорушення № 527757 не зазначено жодних свідків, що унеможливлює використання пояснень будь-яких осіб, які по-перше, не вказані у протоколі, а по друге, не можуть бути безпосередньо допитані в ході судового розгляду із попередженням їх про кримінальну відповідальність. Також наданий відеозапис жодним чином не підтверджує наявність складу адміністративного правопорушення, яке передбачене частиною першою статті 164 КУпАП, оскільки на ньому не зафіксовано ані системності в діях ОСОБА_1 , ані самого факту надання послуг з перевезень, ані пояснень, які б могли бути використані в якості доказу. Тому на підставі вищевикладеного просить закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.

Суд, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності, вивчивши письмові заперечення, дійшов наступного.

Відповідно до вимог частини першої КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно зі статті 245 КУпАП одним з завдань провадження в справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

На підставі частини другої статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами статті 280 КУпАП суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в числі інших визначених законом обставин, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до вимог статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями статті 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за частиною першою статті 164 КУпАП.

Частина перша статті 164 КУпАП передбачає відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Істотною ознакою адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті статті 164 КУпАП, є не тільки факт надання послуг за винагороду, а систематичний характер таких дій, їх самостійний та ініціативний характер, що і становить суть господарської діяльності.

Отже, диспозиція частини першої статті 164 КУпАП передбачає відповідальність за дії, які полягають у провадженні господарської діяльності: без державної реєстрації як суб`єкта господарювання, без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування. Суб`єктом відповідальності в даному випадку є суб`єкт господарювання.

Разом з тим, відповідно до пункту 14.1.36 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно положень статті 1 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» визначено, зокрема, що ліцензія - запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про рішення органу ліцензування щодо наявності у суб`єкта господарювання права на провадження визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню.

Згідно частини першої статті 20 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02 березня 2015 року №222-VIII, за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи здійснення таких видів господарської діяльності з порушенням умов ліцензування посадові особи суб`єктів господарювання несуть адміністративну відповідальність, передбачену Кодексом України про адміністративну відповідальність.

Також згідно з пунктом 24 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» під господарською діяльністю розуміється діяльність у сфері суспільного виробництва, спрямована на виробництво та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Відповідно до частини третьої статті 2 Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані у встановленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Відповідно до частини першої статті 20 ГПК України комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З метою визначення складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУПАП, необхідно встановити всі характеризуючи ознаки підприємницької діяльності, основними з яких є: самостійність, ініціативність та систематичність.

При цьому, чітких кількісних критеріїв систематичності (тобто, скільки разів потрібно зайнятися діяльністю для того, щоб вона вважалася підприємницькою) законодавством не встановлено. Разом з тим, пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3, від 25 квітня 2003 року «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини у сфері господарської діяльності» передбачено, що під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.

Так, з матеріалів справи вбачається, що доказами вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті164 КУпАП, є: протокол про адміністративне правопорушення серії ГП №527757 від 26 серпня 2026 року, фотокартка із зображенням номерного знаку транспортного засобу, рапорт, складений уповноваженою особою, фотокарта із зображенням салону транспортного засобу, відеозапис з БК 472268.

Надаючи оцінку вищевказаним доказам, суд звертає увагу на наступне.

Об`єктивною стороною адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, є провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

При цьому, відповідно до статті 251 КУпАП обов`язок відшукання доказів вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, покладений на орган (посадову особу), яка складає протокол, тобто у цьому випадку на посадових осіб Управління патрульної поліції.

Проте, до протоколу не додано жодних доказів, які б підтверджували систематичне здійснення ОСОБА_1 господарської діяльності у вигляді перевезення пасажирів автомобільним транспортом та з метою отримання від цієї діяльності прибутку. Крім того, у протоколі не зазначено, яким саме особам ОСОБА_1 надавав послуги пасажирського перевезення автомобільним транспортом та за яку суму були надані такі послуги, а лише формально вказано, що ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів на комерційній основі без відповідних дозвільних документів.

Крім того, з відеозапису, який доданий до матеріалів справи, вбачається, що особа, яка знаходилась в транспортному засобі марки «MERCEDES-BENZ Sprinter», державний номерний знак НОМЕР_1 , повідомила, що послуги перевезення не замовляла та кошти за це не сплачувала, що підтверджує факт відсутності у діях ОСОБА_1 господарської діяльності.

Таким чином, з наданих суду матеріалів справи стосовно ОСОБА_1 не вбачається, що останній є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті164 КУпАП.

Суд вправі обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series А заява № 25).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії», серед іншого зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принцип рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Відповідно до пункту першого статті 247 Кодексу України про адміністративне правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Таким чином, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення в повному обсязі, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, враховуючи, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 164 КУпАП, а зібрані у справі докази не можуть бути визнанні достатніми для доведення його вини, провадження у справі підлягає закриттю, оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення.

Керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», статтями 1, 7, 9, 44-3, 245, 247, 251-252, 280, 283-285 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В:

провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за частиною першою статті 164 КУпАП закрити за відсутністю в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником або прокурором протягом десяти днів з дня її винесення до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва.

Суддя Дніпровського районного суду

міста Києва О.І. Вовк