Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №754/8247/24 — Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:754/8247/24

Провадження №: 2/755/5613/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" серпня 2026 р. місто Київ

Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про захист прав споживача, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звертаючись з позовом до суду, просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» на свою користь 13 678 грн. 20 коп. за велосипеди та 5 000 грн. 00 коп. моральної шкоди.

Мотивуючи тим, що ОСОБА_1 08 березня 2024 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» придбав два велосипеди марки EXPLORER RED та EXPLORER-29 YELLOW.

Зазначив, що після придбання товару під час його використання були виявлені недоліки, а саме неналежна робота перемикачів швидкостей, у зв`язку із чим він звернулася до відповідача із вимогою про повернення коштів за товар.

Позивач зазначив, що відповідач відмовив у задоволенні вимоги, чим порушив його права як споживача.

24 липня 2024 року до Дніпровського районного суду м. Києва за підсудністю з Деснянського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про захист прав споживача.

09 серпня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києвавідкрито провадження у цивільній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Положеннями статті 174 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

30 жовтня 2024 року представник відповідача Максимкова Марія Всеволодівна подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у позові відмовити та заначила, що під час продажу покупцю були роз`яснені особливості експлуатації велосипедів та необхідність проведення регулювання переднього та заднього перемикачів швидкостей перед початком використання.Також зазначила, що вже наступного дня після придбання позивач звернувся із вимогою повернення коштів, однак велосипеди були передані до сервісного центру для проведення діагностики. За результатами огляду сервісним центром встановлено, що обидва велосипеди мають сліди експлуатації, а саме:дрібнодисперсний пил на робочій поверхні шин; затирання ротора гальмівними колодками; незначну кількість піску у вузлах трансмісії; відбитки ланцюга на рамі. На її думку, такі ознаки підтверджують використання товару після придбання. Крім того, сервісним центром не встановлено жодного виробничого дефекту чи істотного недоліку.Також вона вказує, що у подальшому велосипеди були передані позивачу після проведення регулювання перемикачів швидкостей, а тому відсутні правові підстави для розірвання договору купівлі-продажу.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 81 ЦПК України саме сторона, яка заявляє певні вимоги або заперечення, повинна довести обставини, на які вона посилається.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що 08 березня 2024 року позивач придбав у відповідача два велосипеди: EXPLORER RED та EXPLORER-29 YELLOW.

Факт придбання підтверджується наявними у справі товарними документами та сторонами не заперечується.

09 березня 2024 року позивач звернулася до відповідача із заявами про проведення діагностики та повернення товару.

З наданих суду заяв на ремонт №№ 01-0000003544 та 01-0000003545 вбачається, що претензія полягала саме у проведенні діагностики та поверненні товару.

Разом із тим суд звертає увагу, що за результатами огляду сервісним центром було складено відповідні висновки, у яких зазначено про наявність ознак експлуатації велосипедів.

Так, у документах сервісного центру зазначено, що на обох велосипедах виявлено: дрібнодисперсний пил на поверхні шин; затирання ротора колодками; незначну кількість піску у вузлах трансмісії; сліди контакту ланцюга з рамою.

Зазначені документи містяться у матеріалах справи та оформлені працівниками сервісного центру у день звернення позивача.

Сам по собі факт незгоди позивача із висновками сервісного центру не свідчить про їх недостовірність, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували викладені у цих документах обставини, матеріали справи не містять.

У свою чергу, суд враховує, що відповідно до листа ТОВ «Епіцентр К» від 04 квітня 2024 року відповідач повідомив позивача про результати проведеної діагностики та зазначив про відсутність виробничих недоліків товару.

Крім того, із заяв на ремонт від 30 травня 2024 року вбачається, що сервісним центром було виконано регулювання велосипедів, після чого вони були повернуті позивачу.

Саме по собі проведення регулювання механізмів велосипеда не свідчить про наявність виробничого дефекту товару, оскільки регулювання є звичайною процедурою технічного налаштування механізмів велосипеда після складання або у процесі експлуатації.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав є, зокрема, відшкодування збитків, припинення правовідношення, відновлення становища, яке існувало до порушення права, та інші способи захисту, встановлені законом.

Відповідно до статті 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.

Згідно зі статтею 675 ЦК України товар повинен відповідати вимогам щодо його якості саме на момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару не встановлений договором.

Частиною першою статті 678 ЦК України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право відмовитися від договору та вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми або вимагати заміни товару.

Отже, для застосування наслідків, передбачених статтею 678 ЦК України, необхідним є встановлення саме істотного порушення вимог щодо якості товару.

Спеціальним законом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до пункту 12 статті 1 цього Закону істотний недолік - це недолік, який робить неможливим або недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин та наділений хоча б однією із визначених законом ознак.

Таким чином, законодавець пов`язує право споживача на розірвання договору купівлі-продажу не з будь-яким недоліком товару, а саме з істотним недоліком, існування якого має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника (продавця), споживач має право вимагати розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Отже, для задоволення вимог позивача суд повинен встановити сукупність таких обставин: наявність недоліку товару; істотність такого недоліку; виникнення цього недоліку саме з вини виробника або продавця; наявність причинного зв`язку між виявленим недоліком та порушенням прав споживача.

Водночас відповідно до статей 76, 77, 78 та 81 ЦПК України саме позивач повинен довести зазначені обставини.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодного висновку експерта, висновку спеціаліста або іншого технічного документа, який би підтверджував наявність виробничого дефекту велосипедів.

Подані позивачем акти сервісного центру не містять висновку про істотний недолік товару.

Навпаки, у зазначених документах зафіксовано лише технічний стан велосипедів на момент їх огляду та необхідність проведення регулювання окремих механізмів.

Також відсутні будь-які дані про те, що сервісним центром здійснювалася заміна деталей, усунення конструктивних дефектів або гарантійний ремонт, який би свідчив про існування виробничого браку.

Наведені у позовній заяві доводи про неналежну якість велосипедів фактично ґрунтуються виключно на суб`єктивному сприйнятті позивачем роботи перемикачів швидкостей.

Однак відповідно до статті 89 ЦПК України судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Саме тому твердження сторони, які не підтверджені належними доказами, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Суд також враховує, що відповідно до наявних у справі заяв на ремонт від 30 травня 2024 року сервісним центром було виконано саме регулювання велосипедів.

Будь-яких доказів того, що після проведення регулювання велосипеди не могли використовуватися за призначенням або що виявлений недолік проявився повторно, матеріали справи не містять.

За таких обставин суд не знаходить достатніх правових підстав вважати доведеним факт продажу відповідачем товару неналежної якості у розумінні статей 673, 678 ЦК України та статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів».

Окремо суд оцінює доводи відповідача щодо втрати велосипедами товарного вигляду.

Сам по собі факт наявності пилу, слідів контакту ланцюга з рамою, незначної кількості піску у вузлах трансмісії та інших слідів використання не є самостійною підставою для відмови у захисті прав споживача у разі доведення існування істотного недоліку товару.

Разом із тим у цій справі зазначені обставини мають значення лише в сукупності з іншими доказами, оскільки вони свідчать про експлуатацію велосипедів після їх передачі покупцю та не підтверджують існування виробничого дефекту.

Крім того, суд звертає увагу, що жоден із документів сервісного центру не містить висновку про неможливість експлуатації велосипедів або необхідність їх заміни.

Саме по собі регулювання перемикачів швидкостей не свідчить про істотний недолік товару, оскільки таке регулювання є технічним налаштуванням механізмів велосипеда та не пов`язане із заміною його основних конструктивних елементів.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність істотного недоліку товару, який є необхідною умовою для розірвання договору купівлі-продажу та повернення сплаченої за товар грошової суми.

Надаючи оцінку вимогам позивача про стягнення моральної шкоди, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї, приниженні честі, гідності чи ділової репутації, а також в інших негативних наслідках немайнового характеру.

За змістом статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується за наявності таких юридично значимих обставин: протиправної поведінки заподіювача шкоди; наявності моральної шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини особи, яка завдала шкоди, якщо інше не встановлено законом.

Відсутність хоча б одного із зазначених елементів виключає можливість покладення на відповідача обов`язку щодо відшкодування моральної шкоди.

Крім того, частиною другою статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, саме по собі звернення до суду із позовом про захист прав споживача не породжує безумовного права на відшкодування моральної шкоди.

Необхідною умовою є встановлення факту порушення права споживача та наявності передбачених законом підстав для покладення відповідальності на продавця.

У позовній заяві позивач зазначає, що внаслідок дій відповідача він зазнав душевних переживань, був вимушений витрачати власний час на захист своїх прав, звертатися із заявами та претензіями, що негативно вплинуло на його емоційний стан.

Разом із тим такі твердження мають загальний характер та не підтверджені будь-якими належними та допустимими доказами.

Матеріали справи не містять медичних документів, висновків психолога чи психотерапевта, інших доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральної шкоди саме внаслідок дій відповідача.

Сам по собі факт виникнення між сторонами спору щодо якості товару та необхідність звернення до суду не може розцінюватися як безумовна підстава для стягнення моральної шкоди.

Крім того, враховуючи висновок суду про відсутність підстав для задоволення основних позовних вимог, вимога про стягнення моральної шкоди також не підлягає задоволенню як похідна від основної вимоги.

Відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, підстав для стягнення з відповідача судових витрат не вбачається.

Інших доказів понесення сторонами витрат, пов`язаних із розглядом справи, матеріали справи не містять.

Оцінюючи докази у їх сукупності відповідно до вимог статті 89 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що придбані велосипеди мали істотний недолік у розумінні пункту 12 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», який виник з вини виробника чи продавця та давав би право вимагати розірвання договору купівлі-продажу відповідно до статті 8 зазначеного Закону та статті 678 ЦК України.

Подані до суду акти сервісного центру підтверджують лише проведення діагностики та подальшого регулювання велосипедів, однак не містять висновків про наявність виробничого дефекту чи істотного недоліку товару.

Відсутні також належні та допустимі докази, які б підтверджували, що виявлені позивачем недоліки виникли до передачі товару або були наслідком порушення відповідачем вимог щодо якості товару.

Отже, передбачені статтями 673, 678 ЦК України та статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів» підстави для розірвання договорів купівлі-продажу, повернення сплаченої вартості товару та відшкодування моральної шкоди у даній справі відсутні.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 15, 16, 23, 673-680, 698, 708, 709, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 6, 8, 17, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», суд -

у х в а л и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Епіцентр К» про захист прав споживача - відмовити.

Сторони цивільного процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Епіцентр К», адреса: 02139, м. Київ, вулиця Братиславська, будинок 11, ЄДРПОУ 32490244.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С у д д я: