Вирок від 28 вересня 2026 р. у справі №491/443/25 — Ананьївський районний суд Одеської області

УКРАЇНА

АНАНЬЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №491/443/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2 ,

учасників судового провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 62024150020002788, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 грудня 2024 року, за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса Одеської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та фактично мешканця за адресою: АДРЕСА_1 , розлученого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, має профільну середню освіту, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу та перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому звання «солдат», раніше судимого за ч.5 ст.407 КК України – вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2023 року, яким призначено покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки, з відрахуванням із суми його грошового забезпечення 10 (десять) відсотків в дохід держави,

ВСТАНОВИВ:

Вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2023 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, та призначено йому покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі. Згідно ст.58 КК України замість покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі, ОСОБА_4 призначено покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців на строк 2 (два) роки, з відрахуванням із суми його грошового забезпечення 10 (десять) відсотків в дохід держави. Вказаний вироку набрав законної сили та ОСОБА_4 з метою його виконання мав прибути до 08 години 00 хвилин 25 серпня 2023 року до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка розташовувалась за адресою: АДРЕСА_2 . Однак, 25 серпня 2023 року о 08 годині 00 хвилин солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою тимчасово ухилитись від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, за відсутності поважних причин, не з`явився вчасно до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , яка розташовувалась за адресою: АДРЕСА_2 . Незаконно перебуваючи поза місцем служби, солдат ОСОБА_4 проводив час вільно, на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби. В подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не раніше 22 червня 2024 року солдат ОСОБА_4 повернувся на військову службу до військової частини НОМЕР_2 , та згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 22 червня 2024 року №174 зарахований до списків особового складу частини на всі види забезпечення та призначений на посаду номера обслуги гранатометного взводу роти вогневої підтримки мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_2 , чим завершив вчиняти кримінальне правопорушення. Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та перебуваючи у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», в порушення вимог статті 65 Конституції України, статті 17 Закону України «Про оборону України», статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», статтей 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статтей 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби в умовах воєнного стану, 25 серпня 2023 року о 08 годині 00 хвилин не з`явився вчасно на службу до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 , яке розташовувалась за адресою: АДРЕСА_2 (більш точна адреса не підлягає розголошенню в умовах правового режиму воєнного стану) та перебував поза її межами по 22 червня 2024 року, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з обов`язками військової служби, тобто, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України – нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

З наведеного вбачається, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.5 ст.407 КК України, а саме нез`явлення вчасно на службу без поважних причини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 26 травня 2025 року призначено проведення підготовчого судового засідання у вказаній справі.

В подальшому, ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2026 року справу призначено до розгляду по суті та доручено органу пробації скласти досудову доповідь відносно ОСОБА_4 ..

В судовому засіданні 09 вересня 2026 року прокурором оголошено короткий виклад обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, поставлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.

На зазначені питання обвинувачений ОСОБА_4 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.

У відповідності до положень частини першої статті 349 КПК України судом було запропоновано сторонам судового провадження проголосити вступні промови. На означене сторонами було повідомлено про відсутність вступних промов.

У судовому засіданні прокурор зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, та дослідженням досудової доповіді.

Обвинувачений ОСОБА_4 не заперечив щодо спрощеного порядку розгляду справи та проти обсягу і порядку дослідження доказів, запропонованих прокурором.

Судом у відповідності до положень частини третьої статті 349 КПК України було з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Прокурор та обвинувачений зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_4 у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, та, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутність сумніву щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення частини третьої статті 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, обмежившись: допитом обвинуваченого ОСОБА_4 , дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого, та дослідження досудової доповіді. Ухвала занесена секретарем судового засідання в журнал судового засідання.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, визнав повністю та підтвердив фактичні обставини скоєння ним злочину, викладені в обвинувальному акті. Зокрема, зазначив, що не з`явився до військової частини через ставлення до нього командира частини.

Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним обставин вчиненого, добровільності та істинності його позиції.

Після допиту обвинуваченого прокурором було оголошено та надано для долучення до матеріалів справи докази, що характеризують особу обвинуваченого.

Заперечень або доповнень до зазначених доказів від обвинуваченого не надходило, за його згодою зазначені докази було долучено до матеріалів справи.

Крім того, від представника Приморського районного відділу філії державної установи «Центр пробації» в Одеській області надійшли матеріали досудової доповіді відносно обвинуваченого ОСОБА_4 із викладенням матеріалів та висновком органу пробації про те, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, умови його життєдіяльності, відносини у суспільстві, історію правопорушення, результати оцінки ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, виправлення ОСОБА_4 без ізоляції від суспільства не можливе, оскільки становить високий рівень небезпеки для суспільства та окремих осіб. Також згідно вказаної досудової доповіді ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення оцінюється як: високий.

Після дослідження доказів, судом було поставлено питання учасникам процесу про те, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, чи можливо закінчити дослідження доказів та перейти до судових дебатів.

На вказане питання учасники процесу повідомили, що будь-яких доповнень досудового розгляду, заяв або клопотань вони не мають, та вважають за можливе перейти до судових дебатів.

Враховуючи викладене судом без видалення до нарадчої кімнати було постановлено ухвалу про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перехід до судових дебатів.

У судових дебатах:

Прокурор зазначив, що під час розгляду кримінального провадження, в судовому засіданні було встановлено та доведено факт скоєння ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, просив визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення, та призначити покарання у виді позбавлення волі з урахуванням вироку Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2023 року, ухваленим відносно ОСОБА_4 за ч.5 ст.407 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за вказаним вироком, також обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судових дебатах зазначив, що у скоєному розкаюється, шкодує про вчинене, за наявності можливості бажав би продовжити проходження військової служби.

В останньому слові обвинувачений підтримав зазначене ним у судових дебатах.

За встановлених обставин суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме нез`явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, доведена повністю та вона ніким не оспорюється.

Частиною першою статті 65 КК України визначено, що суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2015 року, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів, а згідно пункту 3, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити із особливостей конкретного злочину і його обставин.

У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №182/9765/14-к зазначено, що призначаючи покарання, суд має вивчити та врахувати, зокрема, посткримінальну поведінку винної особи, з метою додержання принципу справедливості при призначенні покарання та відповідного мотивування обраної міри покарання у вироку суду.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який повністю визнав свою вину, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, раніше судимий, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

До обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 згідно зі статтею 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та з`явлення із зізнанням.

В судовому засіданні встановлено, що обвинувачений впродовж судового розгляду не приховував суттєві обставини вчиненого злочину, усвідомив протиправність своєї поведінки, визнав свою вину, розкаявся.

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України, суд відносить рецидив злочинів, враховуючи його судимість за ч.5 ст.407 КК України за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2023 року.

Відповідно до частини другої статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Виходячи із принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації - покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу.

При цьому, судом встановлено, що вироком Малиновського районного суду міста Одеси від 24 липня 2023 року ОСОБА_4 було засуджено за вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України.

Із урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , та того, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, враховуючи наявність пом`якшуючих покарання обставин – щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та з`явлення із зізнанням, обставини, що обтяжують покарання – рецидив злочинів, ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, думку прокурора щодо призначення покарання, суд приходить до висновку про те, що для виправлення та попередження вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень йому необхідно призначити покарання із ізоляцією від суспільства.

На підставі вимог ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами ч.1 цієї статті. На підставі зазначеного,суд вважає необхідним зарахувати обвинуваченому ОСОБА_4 у строк відбування покарання, по зазначеному вироку суду, строк його перебування під вартою згідно ухвали Ананьївського районного суду Одеської області з 31 серпня 2026 року до набрання вироком суду законної сили із розрахунку день попереднього ув`язнення за день позбавлення волі.

Згідно до ч.1 ст.71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Відповідно до ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: 1) одному дню позбавлення волі відповідають – в) три дні службового обмеження для військовослужбовців.

При складанні покарань за сукупністю вироків, суд враховує вимоги п.п.«а» п.1 ч.1ст.72 КК України, згідно до якого, одному дню позбавлення волі відповідають: три дні службового обмеження для військовослужбовців (розрахунки: 2 роки службового обмеження для військовослужбовців: 3 дні службового обмеження, що відповідає 1 дню позбавлення волі = 8 місяців 11 днів позбавлення волі).

Відповідно до ст.71, ст.72 КК України, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_4 , ступеню тяжкості кримінального правопорушення, наявності пом`якшуючої покарання обставини, обставини, що обтяжує покарання, суд вважає можливим до призначеного обвинуваченому покарання не повністю, а частково приєднати невідбуту ОСОБА_4 частину покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2023 року у вигляді позбавлення волі строком на 1 місяць.

Відповідно до статті 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. За відсутності в обвинуваченого коштів, достатніх для відшкодування зазначених витрат, вони компенсуються потерпілому за рахунок Державного бюджету України у випадках та в порядку, передбачених законом для компенсації шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до вимог пункту 13 частини першої статті 368 та частини четвертої статті 374 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Згідно частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Згідно частини дев`ятої статті 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

З матеріалів справи вбачається, що у кримінальному провадженні цивільний позов не подавався, речові докази та процесуальні витрати відсутні, арешт майна не накладався.

Згідно частини першої статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 374 КПК України суд при ухваленні вироку, серед іншого, ухвалює рішення про початок строку відбування покарання та про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

Ухвалою Ананьївського районного суду Одеської області від 31 серпня 2026 року стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 29 жовтня 2026 року із утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави у кримінальному провадженні.

Разом з цим, за приписами частини п`ятою статті 72 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати в строк відбування покарання ОСОБА_4 строк його попереднього ув`язнення з 31 серпня 2026 року по день набрання вироком законної сили включно.

Інші заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження не застосовувались

Враховуючи викладене, керуючись статтями 100, 124, 349, 366-371, 373, 374, 376, 395, 532, 615 ч. 15 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, а саме, нез`явлення вчасно на службу без поважних причини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ст.ст.71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного ОСОБА_4 за цим вироком покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років частково приєднати не відбуте ОСОБА_4 покарання за вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 24 липня 2023 року у вигляді позбавлення волі строком на один місяць, та остаточно призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на п`ять років один місяць.

Раніше обраний запобіжний захід ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою із утриманням його в Державній установі «Одеський слідчий ізолятор», без визначення розміру застави у кримінальному провадженні, - залишити без змін до набрання вироком законної сили.

На підставі частини п`ятої статті 72 КК України до строку відбування покарання, призначеного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахувати строк перебування під вартою з 31 серпня 2026 року по день набрання вироком законної сили включно, з розрахунку один день тримання під вартою дорівнює одному дню позбавлення волі.

Цивільний позов не подавався, речові докази та процесуальні витрати відсутні, арешт майна у кримінальному провадженні не накладався.

Інші, заходи забезпечення кримінального провадження під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувались.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ананьївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини другої статті 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

У відповідності до частини п`ятнадцятої статті 615 КПК України суд обмежився оголошенням резолютивної частини вироку з врученням повного тексту.

Копію повного тексту вироку негайно після оголошення вручити учасникам судового провадження.

Головуючий суддя: ОСОБА_5