Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №160/10486/26 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 160/10486/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання спадкоємцем за законом, стягнення недоотриманої пенсії та допомоги на поховання,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 23.04.2026 року через систему "Електронний суд" звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, яка була передана 24.04.2026 року, в якій просить:

- визнати його спадкоємцем за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- стягнути з Головного управління ПФУ в Херсонській області на його користь недоотриману пенсію матері ОСОБА_2 ;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на мою користь допомогу на поховання матері ОСОБА_2 в розмірі двох пенсій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року адміністративну справу № 160/10486/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання спадкоємцем за законом, стягнення недоотриманої пенсії та допомоги на поховання передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.

23 червня 2026 року від Дніпропетровського окружного адміністративного суду до Одеського окружного адміністративного суду надійшли матеріали справи №160/10486/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання спадкоємцем за законом, стягнення недоотриманої пенсії та допомоги на поховання.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2026 року, адміністративну справу за №160/10486/26 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Позивач зазначає, що є сином ОСОБА_2 , яка проживала на тимчасово окупованій території України – у смт Горностаївка Каховського району Херсонської області та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказує, що до початку повномасштабного вторгнення постійно проживав разом із матір`ю за вказаною адресою, однак у серпні 2022 року був змушений виїхати на підконтрольну Україні територію, а з листопада 2023 року проходить військову службу. У зв`язку з окупацією місця проживання та виконанням службових обов`язків на момент смерті матері фактично не перебував за місцем реєстрації, проте вважає себе таким, що прийняв спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України.

Позивач зазначає, що до складу спадщини, зокрема, можуть входити суми пенсії, належні спадкодавцю, але не отримані ним за життя, а також просить виплатити допомогу на поховання. З цією метою 11 вересня 2025 року він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії матері, а 08 вересня 2025 року – із заявою про виплату допомоги на поховання.

За результатами розгляду зазначених звернень відповідач відмовив у виплатах, пославшись на те, що на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України.

Позивач вважає такі відмови протиправними, зазначаючи, що мати фактично не отримувала пенсію з 24 лютого 2022 року до дня смерті через об`єктивну неможливість пройти ідентифікацію та вчинити необхідні дії для продовження пенсійних виплат, оскільки проживала на тимчасово окупованій території. На думку позивача, припинення нарахування та виплати пенсії з цих підстав не позбавляє його права на отримання належних матері сум після її смерті.

У зв`язку з наведеним позивач просить суд визнати його спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_2 , витребувати у відповідача інформацію про розмір недоотриманої пенсії та допомоги на поховання, а також стягнути відповідні суми на його користь.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Головне управління не погоджується із заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, посилаючись в цілому на те, що ОСОБА_2 проживала в с-щі Горностаївка Херсонської області, яке відноситься до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786.

У зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 статті 49 Закону, виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.06.2023 року. З часу припинення виплати пенсії, ОСОБА_2 із заявою про поновлення виплати згідно з Порядком № 22-1, не зверталася. Також відсутня інформація про одержання/неодержання нею пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Щодо зобов`язання здійснити виплату недоотриманої пенсії, що належала померлій ОСОБА_2 , повідомляє, що пенсія ОСОБА_2 за період з 01.06.2023 по 09.07.2025 не нараховувалась, заборгованість за вказаний період відсутня.

Щодо вимоги виплати допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 повідомляє наступне. Згідно статті 53 Закону № 1058 у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Отже, звертаємо увагу, що основною передумовою для отримання допомоги на поховання пенсіонера, виходячи з положень вищевказаної норми Закону, є отримання ним пенсії на момент смерті. Відповідно до пункту 5.1 Порядку № 22-1 особа, яка звертається по допомогу на поховання подає документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання, свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян для отримання допомоги на поховання (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 № 1269/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за № 691/15382) або довідку про смерть пенсіонера.

ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис від 27.08.2025 № 3710. Однак, враховуючи що на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України, Головним управлінням правомірно з урахуванням норм чинного законодавства прийнято рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2026 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання спадкоємцем за законом, стягнення недоотриманої пенсії та допомоги на поховання - залишено без руху, та надано позивачу 5-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Заявою від 29 червня 2026 року позивач усунув недоліки.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 липня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

14 липня 2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області надійшов відзив на позовну заяву.

16 липня 2026 року від відповідача до суду надійшла відповідь на відзив.

Станом на 15 листопада 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиції позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_2 проживала в с-щі Горностаївка Херсонської області, яке відноситься до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786.

У зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 статті 49 Закону, виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.06.2023 року.

Судом встановлено, що з часу припинення виплати пенсії, ОСОБА_2 із заявою про поновлення виплати згідно з Порядком № 22-1, не зверталася.

Також відсутня інформація про одержання/неодержання нею пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Пенсія ОСОБА_2 за період з 01.06.2023 року по 09.07.2025 року не нараховувалась, заборгованість за вказаний період відсутня.

ОСОБА_1 , є сином ОСОБА_2 , яка проживала на тимчасово окупованій території України (селище Горностаївка Каховського району Херсонської області) та померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії №3710 від 27.08.2025 року.

08 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис від 27.08.2025 № 3710 (проживала за адресою: АДРЕСА_1 ) та подав наступні документи: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; довідка про взяття на облік ВПО; свідоцтво про смерть; витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 965020114472 від 18.09.2025 року відмовлено у виплаті допомоги на поховання гр. ОСОБА_1 . В якості підстави для відмови зазначено, що оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України, прийнято рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання.

11 вересня 2025 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_2 .

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області №965020114472 від 22.09.2025 року позивачу відмовлено у виплаті неоодотриманої пенсії.

В обґрунтування відмови у виплаті недоотриманої пенсії відповідач посилається на те, що виплату пенсії ОСОБА_2 було припинено з 01.06.2023, відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону. Місце проживання ОСОБА_2 включено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства Розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376. За даними електронної пенсійної справи, ОСОБА_2 з часу припинення виплати пенсії із заявою про поновлення виплати пенсії з повідомленням про одержання / неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення Російської Федерації у встановленому порядку не зверталася. Оскільки на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України, прийнято рішення про відмову у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_1 за померлу ОСОБА_2 .

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонеській області, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у справі.

Джерела права та висновки суду

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема:

1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина;

6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки;

12) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.

Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положенням частини 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно частин 1 статті 2 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон №1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

За приписами частини 2 цієї статті, пенсія може виплачуватися за довіреністю, порядок оформлення і строк дії якої визначаються законом. Виплата пенсії за довіреністю здійснюється протягом усього періоду дії довіреності за умови поновлення пенсіонером заяви про виплату пенсії за довіреністю через кожний рік дії такої довіреності.

Згідно із частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

За змістом наведеної норми випадки, за яких може бути припинено виплату пенсії, можуть бути передбачені виключно законом.

Водночас, таке припинення можливе виключно на підставі рішення територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду (постанова Верховного Суду від 20.04.2022 у справі № 236/2495/17).

Статтею 46 Закону №1058-IV визначено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

За приписами частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 1.1 розділу I Порядку №22-1, заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію). Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436.

Згідно з пунктом 1.8 розділу ІІ Порядку №22-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Відповідно до пункту 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії. У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року. При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).

Згідно з пунктом 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І, пунктом 3.1 розділу III та пунктом 5.1 розділу V цього Порядку, особою пред`являється паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України (для іноземців та осіб без громадянства - паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства, посвідка на постійне проживання, посвідчення біженця або інший документ, що підтверджує законність перебування іноземця чи особи без громадянства на території України), свідоцтво про народження дитини (за відсутності у дитини паспорта громадянина України). Особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

В заявах зазначається інформація про місце проживання, для підтвердження якої особа може надати відомості про місце проживання, що були внесені до документів, визначених Законом України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні. Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання. Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пункту 2.23 розділу ІІ Порядку №22-1 при поданні особою заяви в паперовій формі документи можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. До заяви, поданої в електронній формі через вебпортал або засобами Порталу Дія, додаються скановані копії оригіналів документів. На створені електронні копії заявник накладає електронний підпис, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. До заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.

Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб: ідентифікує заявника (його представника); надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії; реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта; уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/ або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування; проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії; з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат; повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів; сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис; надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія; видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі; повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації. Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 розділу IV Порядку №22-1 створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви. Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Таким чином, Порядком №22-1 чітко визначена процедура поновлення виплати пенсії, яка включає в себе: - подачу заяви про поновлення виплати пенсії; - вчинення органом, що розглядає питання перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії відповідних дій, пов`язаних з перевіркою поданих заявником документів; - розгляд поданих заявником документів та прийняття відповідного рішення.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 проживала в с-щі Горностаївка Херсонської області, яке відноситься до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786.

У зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 статті 49 Закону, виплату пенсії ОСОБА_2 припинено з 01.06.2023 року.

Судом встановлено, що з часу припинення виплати пенсії, ОСОБА_2 із заявою про поновлення виплати згідно з Порядком № 22-1, не зверталася.

Також відсутня інформація про одержання/неодержання нею пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Пенсія ОСОБА_2 за період з 01.06.2023 року по 09.07.2025 року не нараховувалась, заборгованість за вказаний період відсутня.

Судом встановлено, що з часу припинення виплати пенсії, ОСОБА_2 із заявою про поновлення виплати згідно з Порядком № 22-1, не зверталася. Також відсутня інформація про одержання/неодержання ним пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації.

Відтак, як встановлено судом, пенсія ОСОБА_2 за період з 01.06.2023 року по 09.07.2025 року не нараховувалась, заборгованість за вказаний період відсутня, оскільки Відповідачем було припинено нарахування та виплату пенсії ОСОБА_2 з 01.06.2023 року у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

При цьому, за життя вона не виявила бажання звернутись із заявою про поновленням виплати пенсії з повідомленням про одержання/ неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації відповідно до норм чинного законодавства.

Статтею 25 Цивільного кодексу України передбачено, що у зв`язку із смертю фізичної особи припиняється її цивільна правоздатність.

Відповідно до статті 328 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України), право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) право на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

В той же час, статтею 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, у контексті спірних правовідносин, які виникли у цій справі, особливість пенсійних (публічно правових) відносин у сфері соціального захисту між конкретною особою та Пенсійним фондом України полягає в тому, що вони нерозривно пов`язані з особою пенсіонера, а відтак після смерті цієї особи зобов`язання Пенсійного фонду України, за загальним правилом, не можуть бути об`єктом спадкування та виплат на майбутнє його спадкоємцям.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верхового Суд у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що: право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім`ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення.

Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім`ї- спадкоємцями.

Це має важливе значення, оскільки дозволить зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми по спадкування за заповітом або за законом, зокрема щодо усунення від спілкування (стаття 1224), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов`язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК). Відповідно при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або за законом.

Право на перерахування певних виплат, яке мав винятково спадкодавець, що був їх одержувачем, оскільки така можливість пов`язана з його суб`єктивним правом (зокрема право на страхові виплати). Саме тому у членів сім`ї спадкодавця бо ж у спадкоємців не виникає права вимагати перерахунку відповідних сум. Теж саме стосується і випадку вимагати призначення тієї чи іншої виплати.

Тому потрібно відмежувати ситуації при застосуванні положень статті 1217 ЦК України, за яких члени сім`ї чи спадкоємці вимагають перерахунку чи призначення певних виплат та випадки за яких спадкодавцю неправомірно припиняють ті чи інші виплати.

Як зазначено вище, з 01.06.2023 року (дата припинення виплати пенсії) до 09.07.2025 (дата смерті) ОСОБА_2 із заявою про поновленням виплати пенсії з повідомленням про одержання/неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації не зверталася, а тому у члена сім`ї, позивача, не виникає права вимагати здійснювати, поновлення та нарахування пенсії за період з 01.06.2023 року по 09.07.2025 року.

Як вже зазначалось відповідачем, виплату пенсії померлому пенсіонерові – ОСОБА_2 припинено з 01.06.2023 року на підставі п.4 ч.1 ст. 49 Закону №1058 у зв`язку з неотриманням призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Тобто, для нарахування пенсійних виплат за період з 01.06.2023 року по 09.07.2025 року необхідно було здійснити дії щодо поновлення пенсії.

Разом з тим, саме по собі припинення виплати пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 49 Закону №1058-IV у зв`язку з неотриманням пенсії протягом шести місяців підряд не свідчить про припинення права особи на пенсію як такої. Зазначена норма регулює саме порядок виплати вже призначеної пенсії та визначає підставу для припинення її виплати, а не припинення суб`єктивного права особи на пенсійне забезпечення.

Водночас після припинення виплати пенсії її поновлення здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України після з`ясування відповідних обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Отже, для виникнення у спадкоємця або члена сім`ї права на отримання сум пенсії за період, протягом якого виплата була припинена, необхідно встановити, що такі суми на момент смерті пенсіонера вже були нараховані або що за результатами належного розгляду питання про поновлення виплати пенсії встановлено право пенсіонера на їх отримання.

Як встановлено судом, за життя ОСОБА_2 після припинення виплати пенсії з 01.06.2023 року із заявою про її поновлення до органів Пенсійного фонду України не звертався. Відповідно, питання про наявність підстав для поновлення виплати пенсії за період з 01.06.2023 року до дня її смерті – ІНФОРМАЦІЯ_1 - за її життя органом Пенсійного фонду України не вирішувалося, а відповідні суми пенсії за цей період не нараховувалися.

При цьому суд враховує, що відповідно до статті 1227 ЦК України членам сім`ї спадкодавця передаються саме ті суми пенсії, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя. Аналогічне правове регулювання міститься у статті 52 Закону №1058-IV, яка передбачає порядок виплати сум пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоотриманими у зв`язку з його смертю.

Таким чином, положення статті 1227 ЦК України та статті 52 Закону №1058-IV не створюють для члена сім`ї або спадкоємця самостійного права на призначення чи поновлення пенсії, яка не була нарахована спадкодавцеві за його життя. Ці норми передбачають перехід до визначених законом осіб права на отримання вже належних спадкодавцеві сум, які не були ним одержані з причин, що не мають юридичного значення для такого переходу.

Отже, право ОСОБА_1 як члена сім`ї або спадкоємця на отримання сум пенсії ОСОБА_2 за період з 01.06.2023 року по 09.07.2025 року могло б виникнути лише за умови встановлення того, що такі суми пенсії належали ОСОБА_2 на момент його смерті.

Однак матеріалами справи не підтверджено, що за життя ОСОБА_2 органом Пенсійного фонду України було прийнято рішення про поновлення виплати пенсії за спірний період або здійснено відповідне нарахування. Навпаки, судом встановлено, що з 01.06.2023 року виплата пенсії була припинена, а пенсійні суми за період з 01.06.2023 року по 09.07.2025 року не нараховувалися.

При цьому суд не надає оцінки правомірності припинення виплати пенсії ОСОБА_2 з 01.06.2023 року в межах вимоги про виплату недоотриманої пенсії, оскільки за життя останнього питання про поновлення виплати пенсії не порушувалося та відповідне рішення органу Пенсійного фонду України не приймалося. Після смерті пенсіонера позивач не може підміняти спадкодавця у реалізації його особистого права на звернення із заявою про поновлення виплати пенсії та вимагати первинного вирішення органом Пенсійного фонду України питання про поновлення такої виплати за період, за який вона за життя пенсіонеру не була нарахована.

Інший підхід фактично означав би виникнення у спадкоємця самостійного права на поновлення пенсії спадкодавця за період після припинення її виплати, тоді як стаття 1227 ЦК України передбачає передачу лише сум, які вже належали спадкодавцеві.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з Головного управління ПФУ в Херсонській області на користь позивача недоотриманої пенсії матері ОСОБА_2 , задоволенню не підлягають, оскільки такі суми за життя ОСОБА_2 не були їй нараховані, а право на їх отримання не було встановлено рішенням органу Пенсійного фонду України.

Щодо вимоги стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь позивача допомогу на поховання матері ОСОБА_2 в розмірі двох пенсій, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, позивач звернувся із заявою про виплату допомоги на поховання за померлого ОСОБА_2 , який померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, враховуючи що на момент смерті ОСОБА_2 не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України, Головним управлінням прийнято рішення про відмову у виплаті допомоги на поховання, відносно чого суд зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 за життя була особою, якій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» було призначено пенсію. При цьому припинення її виплати з 01.06.2023 року у зв`язку з неотриманням пенсії протягом шести місяців саме по собі не свідчить про припинення права особи на пенсію та не змінює факту її призначення.

Відповідно до статті 53 Закону № 1058 у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті. Отже, для вирішення питання щодо права на таку допомогу підлягають встановленню, зокрема, факт призначення померлому пенсії, факт його смерті, особа, яка здійснила поховання, а також розмір пенсії, що був призначений пенсіонеру на момент смерті.

При цьому законодавством не передбачено, що право на допомогу на поховання виникає виключно у випадку фактичного отримання пенсіонером пенсійної виплати безпосередньо у місяці його смерті. Навпаки, пункт 5.1 Порядку № 22-1 визначає перелік документів, необхідних для звернення за допомогою на поховання, серед яких відсутня вимога щодо підтвердження фактичного отримання пенсіонером пенсії у місяці, в якому настала смерть.

Таким чином, посилання відповідача виключно на ту обставину, що на момент смерті ОСОБА_2 фактично не отримувала пенсію, не може бути достатньою правовою підставою для відмови у виплаті допомоги на поховання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 за життя була призначена пенсія за віком відповідно до Закону № 1058, що підтверджується матеріалами пенсійної справи. Виплата цієї пенсії була припинена з 01.06.2023 року у зв`язку з її неотриманням протягом шести місяців. Водночас доказів припинення призначеної ОСОБА_2 пенсії як такої відповідачем суду не надано.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем не приймалося рішення про припинення права ОСОБА_2 на призначену пенсію, а йшлося саме про припинення її виплати з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 49 Закону № 1058.

За таких обставин суд доходить висновку, що факт припинення виплати пенсії з 01.06.2023 року не може сам по собі бути підставою для висновку про відсутність у ОСОБА_2 статусу пенсіонера на момент смерті.

Відтак відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання лише з мотивів того, що ОСОБА_2 на момент смерті фактично не отримував пенсію, є необґрунтованою.

Щодо вимоги стягнути допомогу на поховання за померлу ОСОБА_2 у розмірі, передбаченому статтею 53 Закону № 1058, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 53 Закону № 1058 у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.

Відповідно до пункту 5.1 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за допомогою на поховання, подає документ, що посвідчує особу заявника, заяву про виплату допомоги на поховання, свідоцтво про смерть та витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян для отримання допомоги на поховання або довідку про смерть пенсіонера.

Як встановлено судом, 08 вересня 2026 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату допомоги на поховання за померлу ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис від 27.08.2025 № 3710 (проживала за адресою: АДРЕСА_1 ) та подав наступні документи: паспорт громадянина України; реєстраційний номер облікової картки платника податків; довідка про взяття на облік ВПО; свідоцтво про смерть; витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Зміст статті 53 Закону № 1058 свідчить, що право на допомогу на поховання пов`язується не лише з фактом смерті пенсіонера, а й з тим, що особа, яка звертається за відповідною виплатою, здійснила його поховання.

Проте матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що саме ОСОБА_1 здійснив поховання ОСОБА_2 . Позивачем таких доказів суду також не надано.

Сам факт того, що позивач є сином померлого та її спадкоємцем, не підтверджує безпосередньо обставину здійснення ним поховання та, відповідно, не є достатнім доказом виникнення у нього права на допомогу, передбачену статтею 53 Закону № 1058.

За таких обставин суд не має правових підстав для зобов`язання відповідача призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання, оскільки позивачем не доведено наявність необхідної умови для отримання такої виплати - здійснення ним поховання пенсіонера.

При цьому посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 на момент смерті не отримувала пенсію в органах Пенсійного фонду України, саме по собі не може бути визнане достатньою підставою для висновку про відсутність права на допомогу на поховання, оскільки вирішальним у цій справі є, зокрема, встановлення особи, яка здійснила поховання, та наявність у такої особи передбачених законом підстав для отримання відповідної допомоги.

Враховуючи, що позивачем не доведено обставину здійснення ним поховання ОСОБА_2 , позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Водночас, оскільки судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату допомоги на поховання та надав документи, передбачені пунктом 5.1 Порядку № 22-1, суд вважає, що у відповідача виник обов`язок розглянути таке звернення з урахуванням положень статті 53 Закону № 1058 та надати належне правове рішення за результатами його розгляду.

Отже, вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню шляхом визнання протиправною відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області у виплаті допомоги на поховання та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату допомоги на поховання з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

З огляду на вищенаведене, суд вважає що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивачки в сумі 1 064,96 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання спадкоємцем за законом, стягнення недоотриманої пенсії та допомоги на поховання – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області № 965020114472 від 18.09.2025 року про відмову у виплаті допомоги на поховання гр. ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.09.2025 року про виплату допомоги на поховання у зв`язку зі смертю громадянина ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1 064 грн. 96 коп.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (вул. Валентини Крицак, буд. 6, м. Херсон, 73036, код ЄДРПОУ 21295057).

Суддя С.О. Cтефанов