Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №380/25321/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 рокусправа № 380/25321/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). Позивач просить суд:

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 1,5 % від суми виплаченого та утримання військового збору у розмірі 5 % від суми перерахованого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період його безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 03.04.2022 по 16.10.2022, а також за період з 31.03.2023 по 05.07.2023;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) повернути військовий збір у розмірі 1,5 % від суми виплаченого та утримання військового збору у розмірі 5 % від суми перерахованого ОСОБА_1 грошового забезпечення за період його безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації з 03.04.2022 по 16.10.2022 року, а також за період з 31.03.2023 по 05.07.2023;

-визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми перерахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі №380/4568/25;

-зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) повернути ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми перерахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі №380/4568/25.

Позивач проходив службу у в/ч НОМЕР_1 з 14.03.2022 по 18.11.2023. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі №380/4568/25 відповідача було зобов`язано здійснити перерахунок грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги із застосуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 та 01.01.2023. На виконання вказаного рішення Відповідач 28.11.2025 виплатив перераховані суми, проте утримав військовий збір за підвищеною ставкою 5%. Позивач вважає це протиправним, оскільки дохід за період проходження військової служби підлягає оподаткуванню за ставкою 1,5% (п.п. 4 п.п. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ). Крім того, Позивач зазначає, що в періоди з 03.04.2022 по 16.10.2022 та з 31.03.2023 по 05.07.2023 він брав безпосередню участь у бойових діях/заходах із забезпечення нацбезпеки і оборони, а відтак на підставі п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ його грошове забезпечення за ці періоди взагалі звільнялося від оподаткування військовим збором.

Ухвалою суду від 05.01.2026 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п`ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві. Вказав, що виплата грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №380/4568/25 здійснювалася 28 листопада 2025 року, тобто вже після звільнення позивача з військової служби (виключений зі списків 18.11.2023). На момент здійснення виплати (листопад 2025 року) позивач вже не мав статусу військовослужбовця, а отже, на думку відповідача, пільгова ставка військового збору 1,5% для військовослужбовців до нього не застосовувалася. Оподаткування відбувалося за загальною ставкою 5%, яка на той час була чинною відповідно до ПКУ.

Відповідач вважає, що право на звільнення від сплати військового збору на підставі п.п. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПКУ стосується виключно поточного грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю безпосередньо в період виконання ним бойових завдань. Оскільки донараховані кошти виплачувалися за рішенням суду через тривалий час після закінчення таких періодів і після звільнення позивача, відповідач утримав військовий збір у загальному порядку. Відтак, відсутні підстави для стягнення будь-яких додаткових компенсаційних виплат, пов`язаних із затримкою розрахунку чи виплати грошового забезпечення. Крім того вказує, що позивач пропустив строк звернення до суду.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходив військову службу за призовом під час мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) у період з 14 березня 2022 року по 18 листопада 2023 року.

Згідно з наданими документами Позивач направлявся у службові відрядження для виконання бойових завдань та завдань з відсічі збройної агресії:

згідно з витягом з наказу від 03.04.2022 № 103-ВВ — з 08 квітня 2022 року в оперативне підпорядкування для виконання бойових завдань з прикриття Державного кордону з військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 );

згідно з витягом з наказу від 04.07.2022 №212-ВВ — з 05 липня 2022 року до НОМЕР_3 прикордонного загону з метою виконання бойових завдань;

згідно з витягом з наказу від 17.10.2022 №331-ВВ — з 16 жовтня 2022 року прибув з НОМЕР_3 прикордонного загону в підпорядкування начальника НОМЕР_4 прикордонного загону ( АДРЕСА_2 );

згідно з витягом з наказу від 31.03.2023 №115-ВВ — з 31 березня 2023 року з н.п. Дитятки Київської області до НОМЕР_5 прикордонного загону з метою виконання завдань з відсічі збройної агресії;

згідно з витягом з наказу від 18.07.2023 № 398-ВВ — з 05 липня 2023 року прибув з НОМЕР_5 прикордонного загону в підпорядкування начальника НОМЕР_6 прикордонного загону.

Наказом начальника НОМЕР_7 прикордонного загону від 18.11.2023 №1395-ос сержанта ОСОБА_1 з 18 листопада 2023 року виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення та направити для подальшого проходження служби до НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі № 380/4568/25 зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснити перерахунок та виплату Позивачу грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги за 2022– 2023 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 та 01.01.2023.

28.11.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснив перерахунок та виплату ОСОБА_1 заборгованості за рішенням суду. Під час виплати відповідач як податковий агент утримав з перерахованої суми військовий збір за ставкою 5%, а також не застосував пільгу щодо звільнення від оподаткування військовим збором за періоди безпосередньої участі Позивача у бойових діях.

Позивач з такими діями не погодився, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Визначаючись щодо заявлених вимог в контексті цієї спірної ситуації суд керується та виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” №2011-XII від 20 грудня 1991 року до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст.9 Закону №2011-ХІІ).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

Згідно з пунктом 16-1 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ платниками збору є, зокрема особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 162.1.1. пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Відповідно до підпункту 1 підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ об`єктом оподаткування збором є для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Як слідує з підпункту 163.1.1 пункту 163.1 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з підпунктом 164.2.1 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Ставка військового збору становить, зокрема для платників, зазначених у підпункті 1 підпункту 1.1 цього пункту, - 5 відсотків від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1 підпункту 1.2 цього пункту, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною підпунктом 4 цього підпункту (підпункт 1 підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України).

Зокрема, відповідно до Закону України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” №4015-ІХ від 10.10.2024 збільшено ставку військового збору з 1,5 % до 5 % від оподатковуваного доходу фізичних осіб.

Між тим, Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” №4113 від 04.12.2024 уточнений перелік доходів військовослужбовців, до яких застосовується ставка військового збору у розмірі 1,5 відсотка.

Відповідно до підпункту 4 підпункту 1.3 підрозділу 10 Інші перехідні положення розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України зазначена ставка військового збору застосовується до доходу, одержаного у вигляді грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, які здійснюються відповідно до законодавства України (за винятком доходів, які звільняються від оподаткування військовим збором відповідно до підпункту 1.7 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Кодексу) військовослужбовцями та працівниками Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Головного управління розвідки Міністерства оборони України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Державної спеціальної служби транспорту України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Згідно з п.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №4113 від 04.12.2024 зміни до пунктів 16-1 і 25 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України застосовуються з дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” №4015-ІХ від 10.10.2024.

З огляду на те, що Закон України №4015-IX від 10.10.2024 набрав чинності 01.12.2024, то зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України внесені Законом України №4113 від 04.12.2024 щодо ставки військового збору у розмірі 1,5 відсотка застосовуються з 01.12.2024.

Крім того, пунктом 2 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 10.10.2024 №4015-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану” встановлено, що доходи платників військового збору - осіб, визначених п.162.1 ст.162 Кодексу, нараховані за наслідками податкових періодів до набрання чинності Законом, оподатковуються за ставкою військового збору, що діяла до набрання чинності цим Законом, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання), крім випадків, прямо передбачених Кодексом.

Враховуючи викладене, до доходів (їх частини), які нараховані (виплачені, надані) податковими агентами платникам податку у вигляді заробітної плати за податкові періоди до 01.12.2024 застосовується ставка військового збору 1,5% незалежно від дати їх фактичної виплати (надання).

Оскільки на виконання рішення суду позивачу нараховано та виплачено заборгованість за грошовим забезпеченням за період 2022-2023 роки, а відтак в даному випадку має застосовуватись ставка військового збору у розмірі 1,5 %.

За таких обставин, дії відповідача щодо утримання військового збору у розмірі 5% з суми, виплаченого грошового забезпечення, є протиправними та відповідач безпідставно надмірно утримав 3,5% військового збору з виплаченого грошового забезпечення позивача.

Отже, відповідач безпідставно та надмірно утримав зайві 3,5 відсотків військового збору (5 відсотків замість 1,5 відсотків) з виплаченого грошового забезпечення позивача.

Згідно з п.1.7 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” Податкового кодексу України у період дії правового режиму воєнного стану не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Судом встановлено з матеріалів справи, що позивач період з 03.04.2022 по 16.10.2022 та з 31.03.2023 по 05.07.2023 виконував бойові завдання та брав безпосередню участь у заходах із відсічі збройної агресії.

Водночас, норму, що визначає умови звільнення від оподаткування військовим збором у період дії правового режиму воєнного стану, внесено до ПК України Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо особливостей оподаткування військовим збором грошового забезпечення військовослужбовців та інших осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях в умовах воєнного стану” №2308-IX від 19.06.2022, який набрав чинності 19.06.2022.

Законами та нормативно-правовими актами України визначено, що підтвердженням безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є первинні документи: бойові накази (розпорядження), журнали бойових дій, довідки про безпосередню участь у бойових діях встановленої форми, а також фактичне нарахування та виплата додаткової винагороди (до 100 000 грн) розрахованої пропорційно дням такої участі.

Надані Позивачем витяги з наказів про відрядження (№ 103-ВВ, № 212-ВВ, № 331-ВВ, № 115-ВВ, № 398-ВВ) підтверджують лише факт перебування Позивача у службових відрядженнях. Жодних довідкових матеріалів про конкретні дні безпосередньої участі в бойових зіткненнях чи підтверджень нарахування/виплати додаткової (бойової) винагороди за ці періоди матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, позовні вимоги про повне звільнення від сплати військового збору та повернення утриманих 1,5% і 5% за вказані періоди відряджень є необґрунтованими, недоведеними та підлягають відмові в задоволенні в цій частині.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача понесені судові витрати суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження сум понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано суду договір №458 від 01.12.2025 про надання правової допомоги, ордер серії ВМ №1077225; акт про надані послуги від 26.12.2025; розрахунок від 26.12.2025; квитанцію від 26.12.2025 на суму 4000 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У цьому випадку суд зазначає, що ця справа згідно з положеннями ст. ст. 4, 12, 262 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Вказаний обсяг наданих послуг адвокатом, суд вважає завищеним, оскільки ця справа незначної складності та не потребує значної затрати часу на вказані послуги.

Отже, з огляду на незначну складність справи та обсяг наданих послуг, суд, виходячи з критерію пропорційності вважає, що розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, повинен становити 2000,00 грн.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо утримання військового збору у розмірі 5 % з суми перерахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі №380/4568/25;

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) повернути ОСОБА_1 надмірно утриманий військовий збір, а саме 3,5% від суми перерахованого та виплаченого ОСОБА_1 грошового забезпечення на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.05.2025 у справі №380/4568/25.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 2000 грн витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна