Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №380/12583/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/12583/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі – ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, відповідач) з такими позовними вимогами:

- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.06.2026 №134550039369 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 ОСОБА_1 період роботи на посаді рентгенлаборанта з 04.07.2001 по 09.02.2021;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з на підставі ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду № 1 р/2020 від 23.01.2020), а саме у зв`язку з досягненням пенсійного віку 45 років при наявності загального стажу більше 15 років, в тому числі пільгового стажу за Списком №1, більше 7 років 6 місяців.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ОСОБА_1 вернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 29.05.2026 про призначення пенсії за віком. За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення №134550039369 про відмову у призначенні пенсії. Вказує на те, що згідно з п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду № 1 р/2020 від 23.01.2020 застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. „б“-„г“ ст. 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: „На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.». Вважає, що рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 05.06.2026 №134550039369 про відмову у призначенні пенсії є протиправним, тому звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 22.06.2026 було залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

24.06.2026 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 25.06.2026 суддя відкрила провадження в адміністративній справі та вирішено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.

13.07.2026 від відповідача за вх. № 61413 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги заперечує, пояснивши, що норми Закону № 1788-ХІІ в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком № 1 не підлягають застосуванню, так як з 11.10.2017 порядок призначення пенсії за віком (в тому числі на пільгових умовах за Списком № 1 регулюється Законом № 1058-IV. Положення ст. 114 Закону № 1058-IV на даний час не змінені, неконституційними не визнавались, є чинними та відповідно підлягають до застосування. Таким чином, рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області від 05.06.2026 №134550039369 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з відсутністю стажу роботи на пільгових умовах за Списком №1 та недосягненням встановленого віку (50 років) прийнято згідно норм чинного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

ОСОБА_1 вернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 29.05.2026 про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності ГУ ПФУ в Івано-Франківській області №134550039369 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії.

Вказане рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» прийнято відповідачем у зв`язку з недосягненням позивачем віку 50 років, а також через відсутність необхідного пільгового стажу.

Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернулася до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 46 Конституції України).

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-ХІІ) та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV).

Закон № 1788-ХІІ був введений в дію з 01.01.1992 в частині норм, що стосуються призначення і виплати пенсій та коригування рівнів пенсій, призначених до введення цього Закону; з 01.04.1992 - в повному обсязі.

01.01.2004 набув чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", що доповнив Закон № 1058-ІV розділом ХІV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 14 такого змісту:

"На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах".

Згідно зі ст. 12 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за віком мають чоловіки після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. «а» ст. 13 Закону № 1788-XII в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213-VІІІ, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України, ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. "б" - "г" ст. 54 Закону № 1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом № 213-VІІІ (п. 1 рішення № 1-р/2020).

Згідно з п. 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають ст. 13, ч. 2 ст. 14, п. п. "б" - "г" ст. 54 Закону № 1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Таким чином, рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення рішення (п. 2 резолютивної частини рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ.

Тому на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ, з урахуванням рішення № 1-р/2020, встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Тому, оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (п. 56 рішення ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

У зв`язку з цим між сторонами виник спір, оскільки позивач вважає, що під час призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах відповідач повинен керуватися положеннями ст. 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції, чинній до внесення змін Законом №213-VІІІ.

Водночас, пенсійний орган під час розгляду заяви позивача про призначення їй пенсії керувався нормами ст. 114 Закону № 1058-ІV.

Отже, визначаючись з тим, нормами якого саме закону слід керуватися під час призначення пенсії позивача, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Так, розглядаючи вказану справу, у постанові від 03.11.2021 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Тому застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Частиною 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої справи № 360/3611/20.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Великою Палатою Верховного Суду у постанові за результатами розгляду справи № 360/3611/20.

Оскільки ключовим для вирішення цієї справи є питання нормами якого саме закону слід застосовувати при призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, і цьому питанню вже надано оцінку Верховним Судом під час розгляду справи № 360/3611/20, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо застосування положень ст. 13 Закону № 1788-ХІІ під час призначення їй пенсії.

Як встановив суд, відповідно до записів трудової книжки позивачка працювала на посаді рентгенлаборанта з 04.07.2001 по 09.02.2021.

Окрім цього, відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії №196 від 28.05.2026, виданої Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний клінічний діагностичний центр», ОСОБА_1 повний робочий день, за період з 04.07.2001 по 09.02.2021 виконувала роботи в шкідливих умовах праці в рентгенкабінеті (іонізуюче випромінювання, проявлення рентгенівської плівки), шкідливі хімічні речовини (озон, свинець, фенол) за посадою ренгенлаборант, що передбачена Списком №1 розділ XIX підрозділ - променева діагностика, підстава: атестація робочих місць.

Відповідно, пільговий стаж становить 19 років 5 місяців 7 днів.

В оскарженому рішенні відповідач вказав, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, стаж роботи за Списком № 1, не розраховано, так як в довідці, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах із особливо шкідливими і важкими умовами праці від 28.05.2026 за № 196 зазначена посада рентгенолаборант, однак, відповідно до розділу ХІХ постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 46) "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсії за віком на пільгових умовах" за Списком № 1 мають право молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок). В матеріалах справи наявні накази про затвердження результатів атестації робочих місць за 2015 рік та 2020 рік, однак відсутні додатки до наказів про затвердження результатів атестації робочих місць. Згідно записів трудової книжки заявниця працює рентгенолаборантом відділення променевої діагностики, при цьому при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи відповідно до п. 3 наказу Міністерства соціальної політики від 18.11.2005 № 383 «Про затвердження Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком пільгових умовах».

Водночас, суд вказує на те, що до відповідно розділу XIХ. Охорона здоров`я постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах включено: молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Як вже встановив суд, ОСОБА_1 , повний робочий день, за період з 04.07.2001 по 09.02.2021 виконувала роботи в шкідливих умовах праці в рентгенкабінеті (іонізуюче випромінювання, проявлення рентгенівської плівки), шкідливі хімічні речовини(озон, свинець, фенол) за посадою ренгенлаборант, що передбачена Списком 1 розділ XIX підрозділ - променева діагностика, підстава: атестація робочих місць. Відповідно, пільговий стаж становить 19 років 5 місяців 7 днів.

Суд вказує на те, що посада позивача відповідає переліку, передбаченому розділом XIХ. Охорона здоров`я постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461, - молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок).

Окрім цього, відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 №442 (далі - Порядок №442), пенсії за віком на пільгових умовах за списками виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, а також пенсії, що можуть встановлюватися підприємствами й організаціями за рахунок власних коштів працівникам інших виробництв, професій та посад залежно від умов праці, призначаються за результатами атестації робочих місць.

Атестація робочих місць за умовами (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров`я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Основна мета атестації полягає у регулюванні відносин між роботодавцем і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з п. 4 Порядку №442, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються для розроблення заходів щодо покращення умов праці і оздоровлення працівників та під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств, установ та організацій, обґрунтування пропозицій про внесення змін до списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.

Таким чином, атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Водночас, на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а, постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 01.03.2021 у справі №376/1528/17.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов`язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду України повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об`єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися, чого відповідачем вчинено не було.

Суд зауважує, для того щоб орган, що призначає пенсію, мав можливість всебічно, повно і об`єктивно установити право особи на одержання пенсії він наділений повноваженнями:

1. вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії;

2. в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість видачі таких документів та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію (ч. 3 ст. 44 Закону № 1058);

3. повідомляти заявника про те, які документи необхідно подати додатково (п. 1.7. Порядку № 22-1).

Позивачу не було запропоновано подати необхідні документи для призначення пенсії.

Також відповідач не довів, що, перш ніж прийняти рішення про призначення пенсії, для перевірки періодів роботи позивача він використав повноваження, надані ч. 3 ст. 44 Закону № 1058.

Отже, суд відхиляє твердження відповідача, викладені в оскарженому рішенні, відповідно до яких стаж роботи за Списком № 1, не розраховано, так як в довідці, яка підтверджує спеціальний трудовий стаж на роботах із особливо шкідливими і важкими умовами праці від 28.05.2026 за № 196 зазначена посада рентгенолаборант, однак, відповідно до розділу ХІХ постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 № 46) "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсії за віком на пільгових умовах" за Списком № 1 мають право молодші спеціалісти з медичною освітою рентгенівських відділень (кабінетів), а також молодші спеціалісти з медичною освітою, зайняті у відділеннях інтервенційної радіології (рентгенохірургічний блок). В матеріалах справи наявні накази про затвердження результатів атестації робочих місць за 2015 рік та 2020 рік, однак відсутні додатки до наказів про затвердження результатів атестації робочих місць.

Отже, спірний період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача, а оскаржуване рішення належить скасувати з огляду на його протиправність.

Щодо вимоги про призначення пенсії, то суд зазначає, що така задоволенню не підлягає з огляду на її передчасність, оскільки загальний розмір пільгового стажу позивача буде встановлено лише після зарахування окремих періодів роботи на виконання цього рішення.

Водночас, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 29.05.2026, з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні, та з урахуванням зарахованого стажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2129,92 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.06.2026 №134550039369 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, 76018) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) до пільгового стажу за Списком №1 період роботи на посаді рентгенлаборанта з 04.07.2001 по 09.02.2021.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, 76018) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 від 29.05.2026 із застосуванням статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ (в редакції, визначеній пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020), та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та з урахуванням зарахованого стажу.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Січових Стрільців, буд. 15, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 коп.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 28.09.2026.

Суддя Потабенко В.А.