Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №380/7765/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 рокусправа № 380/7765/26

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Ясінянської селищної ради (вул. Борканюка, 7, смт. Ясіня, Рахівський р-н, Закарпатська обл., код ЄДРПОУ 04351452) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ясінянської селищної ради, у якій позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Ясінянської селищної ради щодо нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 04.02.2026 (врученого 24.02.2026) протиправною;

- зобов`язати Ясінянську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 на найближчому пленарному засіданні (сесії) ради та прийняти рішення щодо надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки з кадастровим номером 2123687500:07:001:0282 Площа:0.1194 га, терміном на 20 (двадцять) років, для городництва.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що звернувся до відповідача із клопотанням про надання в оренду земельну ділянку терміном на 20 (двадцять) років, орієнтовною площею 0,12 га для городництва, кадастровий номер земельної ділянки 2123687500:07:001:0282. Вказує, що станом на 22.04.2026 відповідач не виніс клопотання позивача на розгляд сесії, не прийняв жодного рішення сесії щодо розгляду клопотання.

На думку позивача така бездіяльність відповідача є протиправною, оскільки грубо порушує його права як учасника бойових дій на першочергове відведення земельної ділянки для городництва, а також порушує вимоги статті 8 та статті 19 Конституції України, статті 123 Земельного кодексу України, статей 26 та 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Ухвалою суду від 28.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що за результатами розгляду заяви громадянина ОСОБА_1 , зареєстровану за вх. №К-184-07.1-18-26 від 24.02.2026 року, Ясінянською селищною радою було надано відповідь-роз`яснення за вих. №08-07.1 490-26 від 20.03.2026 року. Отримання позивачем вищезазначеної відповіді Ясінянської селищної ради підтверджується належними доказами: особистим підписом ОСОБА_1 на повідомленні про вручення поштового відправлення та інформацією з трекінгу «Укрпошти». Вказане свідчить про відсутність у діях селищної ради протиправної бездіяльності, оскільки селищна рада діяла з дотримання встановленої процедури та в межах встановлених строків для розгляду такої заяви.

Відповідач також вказує, що пряма передача земельної ділянки в оренду для городництва є неможливою. Зазначає, що громадянин ОСОБА_1 не звертався до Ясінянської селищної ради з заявою про надання дозволу щодо розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення в оренду, а відразу просить про передачу земельної ділянки в оренду, що суперечить вимогам закону.

Звертає увагу на невідповідність цільового призначення даної земельної ділянки. Станом на сьогоднішній день, відповідно до даних державного земельного кадастру, земельна ділянка з кадастровим номером 2123687500:07:001:0282 відноситься до земель запасу. До того ж ,на земельну ділянку з кадастровим номером 2123687500:07:001:0282 у 2022 році було видано дозвільне рішення іншому громадянину. Отже, такий громадянин є землекористувачем даної земельної ділянки. Відповідно до абз.2, ч.2, статті 123 Земельного Кодексу України, до заяви додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача. Позивачем не додано письмову згоду землекористувача на надання йому в оренду даної земельної ділянки.

Крім цього відповідач вказує, що суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень. Просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 12.05.2025.

03.02.2026 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив передати в оренду земельну ділянку терміном на 20 (двадцять) років орієнтовною площею 0,12 га (нуль цілих дванадцять сотих гектара), для городництва, кадастровий номер земельної ділянки 2123687500:07:001:0282, Площа:0.1194 га, форма власності: Комунальна власність, Цільове призначення: сільськогосподарського призначення, Вид використання:16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), Категорія: Землі сільськогосподарського призначення Місце розташування на території: Ясінянської селищної ради, Закарпатської області, Рахівського району, Чорнотисянської сільської ради, полонина «Довга».

Листом від 20.03.2026 №03-07.1/490-26 відповідач повідомив позивача про те, що відповідно до п. 2 статті 123 Земельного кодексу України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за документацією із землеустрою, звертається з заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки, що унеможливлює пряму передачу в користування на умовах оренди запитувану позивачем земельну ділянку.

Додатково відповідач у листі повідомив, що на запитувану позивачем земельну ділянку площею 0,1200 га. за вище вказаним кадастровим номером в 2021 році видано дозвільне рішення іншому громадянину. Згідно абзацу 15 п. 24 розділу X «Перехідних положень» ЗКУ «особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2027 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою.».

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду заяви про надання в оренду земельної ділянки, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земельні відносини, які охоплюють питання володіння, користування та розпорядження землею, а також встановлює правовий режим земель сільськогосподарського, житлового, природно-заповідного та іншого призначення, визначаючи права та обов`язки землевласників і землекористувачів, регулюються Земельним Кодексом України від 25 жовтня 2001 року №2768-III (далі – ЗК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч. 2 ст. 116 ЗК України).

Згідно абзаців 1-5 ч. 1 ст. 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі:

проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) та/або надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

технічних документацій із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок у разі поділу та/або об`єднання земельних ділянок.

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання документації із землеустрою приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (ч. 6 ст. 123 ЗК України).

За приписами статті 1 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV (далі – Закон № 161-XIV в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Аналогічне положення викладено у ч. 1 ст. 93 ЗУ України, якою врегульовано, що право оренди земельної ділянки – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначено статтею 124 ЗК України, за змістом частини першої якої передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Аналіз статті 123 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) дає можливість зробити висновок, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу передачі земельних ділянок державної та комунальної власності в оренду громадянам, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у користування; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України (чинної станом на час отримання позивачем необхідних дозволів щодо відведення земельної ділянки); 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності в оренду, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її в оренду.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 22.01.2025 у справі №420/24693/21.

Відтак, передача земельної ділянки в оренду здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування шляхом укладення відповідного договору оренди. Тобто прийняття уповноваженим органом місцевого самоврядування рішення про передачу в користування (оренду) земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, є необхідною умовою для передачі такої земельної ділянки в оренду.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив передати в оренду земельну ділянку терміном на 20 років орієнтовною площею 0,12 га.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вирішення питань регулювання земельних відносин, зокрема, передачі земельних ділянок комунальної власності у користування, вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Проте, відповідач не виніс на розгляд пленарного засідання селищної ради порушене позивачем у заяві від 03.02.2026 питання надання в оренду земельної ділянки, натомість надавши відповідь на заяву позивача листом від 20.03.2026 №03-07.1/490-26.

З наведеного суд робить висновок, що в межах спірних правовідносин відповідачем по суті не прийнято рішення про задоволення, або ж відмову в задоволенні заяви позивача.

Доказів протилежного відповідачем до суду не подано.

Суд зазначає, лист відповідача від 20.03.2026 №03-07.1/490-26 не є належним рішенням суб`єкта владних повноважень, не містить ознак акта індивідуальної дії, та не створює правових наслідків для позивача. Тобто, відповідач обмежившись лише наданням інформаційного листа на заяву позивача, фактично утримався від прийняття рішення, передбаченого законом, що свідчить, про бездіяльність останнього.

Крім цього суд звертає увагу, що 08 листопада 2024 року набрав чинності Закон України № 3993-IX від 08 жовтня 2024 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту інтересів власників земельних часток (паїв), а також застосування адміністративної процедури у сфері земельних відносин, згідно з підпункту 4 пункту 1 якого ЗК України доповнено главою 3-1 Особливості адміністративної процедури у сфері земельних відносин, а статтю 2 Закону №161-XIV доповнено частиною третьою.

Тобто, з 08 листопада 2024 року частиною першою статті 17-2 ЗК України передбачено, що подання заяв, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин, до органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб здійснюється лише у письмовій формі шляхом особистого звернення, надсилання поштовим відправленням або подання в електронній формі.

Органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи здійснюють розгляд заяв у порядку, передбаченому Законом України «Про адміністративну процедуру», з урахуванням особливостей, встановлених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами у сфері земельних відносин.

Відповідно до абзацу третього статті 2 Закону № 161-XIV вчинення процедурних дій, прийняття процедурних рішень у сфері оренди землі здійснюється в порядку, встановленому Законом України «Про адміністративну процедуру», з урахуванням особливостей, визначених цим Законом та статтею 17-2 Земельного кодексу України.

Таким чином, суд робить висновок, що правовідносини, які виникають у сфері розпорядження земельними ділянками комунальної власності, регулюються не лише спеціальними законами у сфері земельних відносин, такими як Земельний кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон № 161-XIV, які визначають зміст правовідносин, суб`єктний склад, права та обов`язки їх учасників, але й Законом України «Про адміністративну процедуру» від 17.02.2022 № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX), який запроваджує єдиний підхід до прийняття рішень і здійснення дій у цій сфері шляхом застосування адміністративної процедури, зокрема, шляхом встановлення чітких вимог до строків розгляду заяв, порядку повідомлення сторін та обґрунтування прийнятих рішень.

Верховний Суд у постановах від 25.01.2019 у справі № 826/382/18, від 13.03.2019 у справі № 826/11708/17, від 08.07.2021 у справі № 160/674/19, від 18.05.2022 у справі № 826/12131/17, від 20.05.2022 у справі № № 340/370/21 та від 21.03.2023 у справі № 640/17821/21 наголосив, що правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Встановлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, в першу чергу, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якої є принцип легітимних очікувань.

Суд вказує, що Закон №2073-IX, який набрав чинності 15 грудня 2023 року, покликаний упорядковувати відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у спосіб прийняття й виконання адміністративних актів (ч. 1 ст. 1 Закону № 2073-IX).

Цим Законом передбачені такі поняття як (п. п. 1-11 ч. 1 ст. 2, ст. 27 Закону № 2073-IX):

адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;

адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб);

адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;

дискреційне повноваження - повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано;

процедурне рішення - рішення адміністративного органу, що приймається під час розгляду справи, але яким справа не вирішується по суті; учасники адміністративного провадження: 1) особа, питання про право, свободу чи законний інтерес або обов`язок якої вирішується в адміністративному акті (адресат), 2) інша особа, на право, свободу чи законний інтерес якої негативно впливає або може вплинути адміністративний акт (заінтересована особа).

Отже, саме участь органу місцевого самоврядування як адміністративного органу в межах регламентованої процедури, як правило, свідчить про публічно-правовий характер правовідносин та можливого вирішення спору в суді адміністративної юрисдикції.

Згідно ч. 1 ст. 69 Закону № 2073-IX за результатами розгляду справи адміністративний орган у межах своїх повноважень приймає адміністративний акт.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Закону № 2073-ІХ письмовий адміністративний акт або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, складається із вступної, мотивувальної, резолютивної та заключної частин.

Адміністративний акт містить підпис та/або печатку (у тому числі електронні), якщо інше не передбачено законом, та повне ім`я відповідальної посадової особи адміністративного органу.

У вступній частині зазначаються найменування адміністративного органу, дата прийняття адміністративного акта та його реєстраційний номер, відомості в обсязі, достатньому для встановлення особи адресата адміністративного акта, та його контактні дані.

Мотивувальна частина адміністративного акта складається згідно з вимогами цього Закону.

У резолютивній частині адміністративного акта зазначається суть прийнятого за результатами розгляду справи рішення. Крім того, можливе викладення додаткових положень, визначених цією статтею.

У заключній частині зазначаються строк набрання адміністративним актом чинності та спосіб визначення такого строку. В адміністративному акті, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи або покладає на неї певний обов`язок, зазначаються строки і порядок його оскарження (у тому числі найменування та місцезнаходження адміністративного органу, який є суб`єктом розгляду скарги, та вид суду, до якого особа може подати позов). У разі якщо подання скарги чи пред`явлення позову не зупиняє дію адміністративного акта, у заключній частині повинна міститися вказівка на такий винятковий правовий наслідок з посиланням на правові підстави для такого винятку.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 27.03.2025 у справі №480/5652/24.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що спірні публічно-правові (адміністративно-правові) відносини щодо ухвалення органом місцевого самоврядування рішення у сфері оренди землі - це відносини адміністративної процедури, які регулюються Законом №2073-IX з урахуванням, зокрема, положень ЗК України та Закону № 161-XIV.

Крім того, у зазначених правовідносинах адміністративний акт (рішення) про задоволення заяви позивача про надання в оренду земельної ділянки як і акт (рішення) про відмову у задоволенні такої заяви є владним управлінським актом, що приймається в межах спеціального повноваження, яке контролюється в адміністративному судочинстві.

Таким чином, відсутність адміністративного акту (рішення) відповідача, прийнятого за результатами розгляду заяви позивача надання в оренду земельної ділянки свідчить про порушення відповідачем адміністративної процедури.

Порушення суб`єктом владних повноважень адміністративної процедури, встановленої Законом України «Про адміністративну процедуру», зокрема принципів забезпечення участі особи у провадженні, надання можливості подання пояснень та доказів, належного інформування про слухання у справі, є самостійною та достатньою підставою для оскарження відповідного адміністративного акта в суді, що здійснює правосуддя в межах адміністративної юрисдикції. У таких справах адміністративний суд насамперед перевіряє дотримання процедурних вимог, що є важливою гарантією законності та справедливості прийнятого адміністративного акта. Навіть за наявності матеріально-правових підстав, недотримання процедурних гарантій може бути самостійною підставою для визнання адміністративного акта протиправним, якщо таке порушення вплинуло на реалізацію прав особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 2073-IX особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.

Таким чином, відповідачем порушено адміністративну процедуру при розгляді заяви позивача від 03.02.2026 про надання в оренду земельної ділянки.

За наведених обставин справи та їх правового регулювання, суд робить висновок про протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 03.02.2026 про надання в оренду земельної ділянки.

Як наслідок, відповідача слід зобов`язати повторно розглянути заяву позивача від 03.02.2026 про надання в оренду земельної ділянки та прийняти відповідне рішення, з урахуванням вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», «Про адміністративну процедуру».

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача прийняти рішення щодо надання позивачу в оренду земельної ділянки, суд враховує, що така вимога фактично спрямована на підміну судом уповноваженого органу у вирішенні питання, віднесеного законом до його компетенції.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 17.12.2004 у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначив, що, здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних органів, винесені з використанням дискреційного права, положенням Конвенції та протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом і не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, що свідчили б про вирішення питань, віднесених до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у постановах від 02.07.2020 у справі №825/2228/18 та від 31.07.2020 у справі №810/2474/18.

Відтак, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Інші доводи сторін не спростовують висновків суду у даній справі.

Згідно із вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд робить висновок про наявність підстав для задоволення позову частково.

Щодо судового збору, суд зазначає, що оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і такий фактично не сплачувався, відсутні підстави для вирішення питання про відшкодування судового збору відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Ясінянської селищної ради (вул. Борканюка, 7, смт. Ясіня, Рахівський р-н, Закарпатська обл., код ЄДРПОУ 04351452) щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.02.2026 про надання в оренду земельної ділянки.

3. Зобов`язати Ясінянську селищну раду (вул. Борканюка, 7, смт. Ясіня, Рахівський р-н, Закарпатська обл., код ЄДРПОУ 04351452) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 03.02.2026 про надання в оренду земельної ділянки та прийняти відповідне рішення, з урахуванням вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про оренду землі», «Про адміністративну процедуру».

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст судового рішення складено 29.09.2026 року.

СуддяКостецький Назар Володимирович