Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військового обліку, мобілізаційної підготовки та мобілізації
Дата: 27 вересня 2026 р.
Справа: №380/6487/26
Суддя: Морська Галина Михайлівна
ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 вересня 2026 рокусправа № 380/6487/26
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 що полягали у відмові розглянути по суті заяву позивача від 16.03.2026 про надання відстрочки від призову;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву від 16.03.2026 про надання відстрочки ОСОБА_1 від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст.23 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та зобов`язати надати мотивоване рішення за наслідками розгляду зазначеної заяви, а саме надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , маючи на утриманні трьох неповнолітніх дітей, 16.03.2026 звернувся через Центр надання адміністративних послуг Шептицької міської ради із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, направивши відповідний пакет документів поштовим зв`язком. Надалі ЦНАП скерував отримані від позивача заяву та документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де їх отримано 20.03.2026. ОСОБА_1 зазначає, що 23.03.2026 відповідач не прийняв зазначені документи до розгляду по суті, пославшись на порядок їх подання та необхідність особистого звернення, унаслідок чого не розглянув звернення та не прийняв рішення щодо надання або відмови у наданні відстрочки. Позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо нерозгляду заяви від 16.03.2026 та зобов`язати його повторно розглянути її і прийняти за результатами відповідне рішення.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов.
Ухвалою від 10.04.2026 відкрите спрощене провадження у справі без виклику сторін.
23.05.2026 відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти задоволення позову, мотивуючи тим, що відповідно до пункту 58 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, за наявності підстав для отримання відстрочки військовозобов`язані особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови відповідної комісії заяву про надання відстрочки та документи, що підтверджують право на її отримання. Відповідач зазначає, що заява позивача від 16.03.2026 надійшла до ЦНАП поштовим зв`язком, після чого ЦНАП скерував її разом із доданими документами до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де їх отримано 20.03.2026 за вх. № 5195. При цьому позивач особисто до ЦНАП для подання документів не прибув.
З огляду на встановлений пунктом 58 Порядку спосіб подання заяви та відсутність передбаченої ним можливості її направлення засобами поштового зв`язку відповідач 23.03.2026 надіслав позивачу відповідь № 2958, якою повідомив про необхідність особистого звернення до ЦНАП з оригіналами документів або їх копіями, засвідченими в установленому порядку. Відповідач вважає, що за таких обставин заява була подана не у встановлений законодавством спосіб, а тому не підлягала розгляду по суті. Зазначає, що рішення про надання або відмову у наданні відстрочки щодо позивача не приймалося, а лист від 23.03.2026 № 2958 мав роз`яснювальний характер.
Крім того, відповідач зазначає, що питання надання відстрочки передбачає оцінку наведених заявником підстав та поданих документів, що належить до повноважень відповідного органу. У зв`язку з цим вважає, що суд не може підміняти суб`єкта владних повноважень та приймати замість нього рішення про надання відстрочки.
Із вказаних підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
05.06.2026 позивач подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів відповідача та зазначив, що 16.03.2026 особисто звернувся через Центр надання адміністративних послуг Шептицької міської ради із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, до якої додав документи на підтвердження права на відстрочку. Заява та документи були направлені поштовим зв`язком до ЦНАП, який прийняв їх та 18.03.2026 скерував до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Останній отримав їх 20.03.2026 за вх. № 5195.
Наголошує, що ЦНАП не відмовляв у прийнятті поданих документів. Водночас 23.03.2026 відповідач не розглянув заяву по суті, надавши роз`яснення щодо необхідності особистого подання документів. На думку позивача, пункт 58 Порядку № 560 не визначає способу подання документів, що підтверджують право на відстрочку, та не встановлює обов`язку особистого прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Відтак, отримавши заяву та додані до неї документи, відповідач мав розглянути їх по суті та прийняти рішення про надання або відмову у наданні відстрочки.
Вважає, що направлення ним заяви та документів поштовим зв`язком через ЦНАП відповідало вимозі щодо їх особистого подання, а не розгляд відповідачем поданої заяви та неприйняття за результатами її розгляду відповідного рішення свідчать про протиправну бездіяльність.
Із вказаних підстав просить суд задовольнити позов в повному обсязі.
Розглянувши наявні у справі документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.
16.03.2026 року позивач подав до Центру надання адміністративних послуг виконавчого комітету Шептицької міської ради заяву від 16.03.2026 року про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, адресовану голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Листом від 18.03.2026 №7 Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Шептицької міської ради повідомив позивача, що зазначена заява надійшла до ЦНАП поштовим відправленням, та вказав на необхідність особистого звернення до ЦНАП із повним пакетом документів.
Листом від 18.03.2026 №6 Центр надання адміністративних послуг виконавчого комітету Шептицької міської ради скерував до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву позивача від 16.03.2026 та додані до неї документи.
20.03.2026 року за вхідним №5195 ІНФОРМАЦІЯ_2 отримав зазначену заяву та додані до неї документи.
Листом від 23.03.2026 №2958 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив позивача про необхідність особистого подання документів через центр надання адміністративних послуг, зазначивши, що подання заяви про надання відстрочки поштовим зв`язком не передбачено.
Вважаючи, що відповідач допустив протиправну бездіяльність, не розглянувши його заяви по суті та не прийнявши рішення за результатами їх розгляду, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку обґрунтованості позову, суд застосовує наступні правові норми.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, зокрема, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років, за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.
Механізм реалізації відповідного права визначено Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та Порядком подання через центри надання адміністративних послуг із використанням засобів Єдиного державного вебпорталу електронних послуг заяв про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560).
Згідно з пунктом 58 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов`язані особисто через центри надання адміністративних послуг подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку заяву про надання відстрочки, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації відповідним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки не пізніше ніж протягом одного робочого дня з дня її отримання.
Відповідно до пунктів 60-62 Порядку комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки і зобов`язана розглянути отримані документи протягом семи днів з дати надходження, за результатами чого ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, яке оформлюється протоколом, а про прийняте рішення повідомляється заявнику.
Суд критично оцінює мотиви, з яких відповідач не розглянув заяви позивача по суті, а саме посилання на спосіб подання заяви (відсутність особистого прибуття до центру надання адміністративних послуг), з огляду на таке.
Використання у пункті 58 зазначеного Порядку та пункті 6 Порядку № 560 формулювання “особисто” спрямоване на визначення суб`єкта подання заяви, тобто на те, що волевиявлення має походити безпосередньо від військовозобов`язаного, а не від представника чи іншої особи. Зазначені норми не містять імперативної вимоги щодо обов`язкової фізичної присутності особи у приміщенні центру надання адміністративних послуг як єдиного можливого способу подання заяви. Обов`язок “особисто подати заяву” не є тотожним обов`язку “особисто прибути”, а надсилання заяви засобами поштового зв`язку, здійснене самим військовозобов`язаним, є формою особистого волевиявлення, що не змінює суб`єкта звернення.
Суд також враховує, що у цій справі заява позивача від 16.03.2026 про надання відстрочки разом із доданими до неї документами була прийнята Центром надання адміністративних послуг виконавчого комітету Шептицької міської ради та 18.03.2026 скерована ним до відповідача за належністю. При цьому відповідач отримав зазначені документи 20.03.2026 та зареєстрував їх за вх. №5195. За таких обставин посилання відповідача на те, що позивач не прибув особисто до ЦНАП для подання документів, не звільняло його від обов`язку належним чином розглянути отриману заяву та додані до неї документи і вирішити порушене позивачем питання по суті.
Таким чином, після надходження 20.03.2026 до відповідача заяви позивача від 16.03.2026 та доданих до неї документів у відповідача виник обов`язок розглянути порушене у заяві питання в межах наданих повноважень та повідомити позивача про результати її розгляду. Натомість відповідач не прийняв рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, обмежившись листом від 23.03.2026 №2958 щодо необхідності особистого подання заяви.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі № 342/158/17, протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих та обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Суд встановив, що відповідач, отримавши 20.03.2026 заяву позивача від 16.03.2026 та додані до неї документи, не здійснив їх розгляду по суті, не прийняв рішення щодо надання або відмови у наданні відстрочки, обмежившись наданням відповіді-роз`яснення про необхідність особистого подання заяви через ЦНАП, фактично залишивши звернення без розгляду. Така поведінка відповідача свідчить не про реалізацію дискреційних повноважень, а про протиправну бездіяльність, що полягає у невиконанні обов`язку розглянути заяву позивача та прийняти передбачене законом рішення.
Вказаний підхід узгоджується з усталеною практикою адміністративних судів, відповідно до якої подання заяви про надання відстрочки засобами поштового зв`язку не звільняє територіальний центр комплектування та соціальної підтримки від обов`язку її розглянути, а неприйняття рішення у встановлений законом строк свідчить про протиправну бездіяльність.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо не розгляду заяви позивача від 16.03.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Згідно з пунктом 10 частини другої цієї статті суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод та інтересів.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі “Олександр Волков проти України” (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Статтею 13 Конвенції передбачено право кожного на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.
Водночас суд зважає, що прийняття рішення про надання або відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за результатами оцінки поданих документів належить до виключної компетенції комісії територіального центру комплектування та соціальної підтримки (пункти 60, 63 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період). За усталеною практикою Верховного Суду суд, який розглядає справу, не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень та вирішувати замість нього питання, віднесене до дискреційних повноважень цього органу. Завданням адміністративного судочинства є не вирішення питання по суті замість компетентного органу, а перевірка правомірності його діяльності та, у разі встановлення протиправної бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, які цей орган зобов`язаний вчинити за законом.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що ефективним та достатнім способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути по суті заяву позивача від 16.03.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», з урахуванням поданих позивачем документів та правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, і за результатами такого розгляду прийняти мотивоване рішення.
При цьому лист відповідача від 23.03.2026 №2958, яким позивачу повідомлено про необхідність особистого подання заяви через ЦНАП, не є рішенням за результатами розгляду заяви по суті, оскільки ним не вирішено питання щодо наявності у позивача права на відстрочку та не прийнято рішення про її надання або відмову в її наданні.
Водночас позовна вимога в частині зобов`язання відповідача надати позивачу відстрочку задоволенню не підлягає, оскільки вирішення питання про наявність передбачених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» підстав для її надання належить до повноважень відповідача. Зобов`язання відповідача безпосередньо надати відстрочку означало б вирішення судом питання, яке має бути розглянуте уповноваженим органом за результатами оцінки поданих позивачем документів.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в и р і ш и в :
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нерозгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 16.03.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) від 16.03.2026 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті відповідно до вимог чинного законодавства, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 666 (шістсот шістдесят шість) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяМорська Галина Михайлівна
Оригінал: reyestr.court.gov.ua