Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №380/6423/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/6423/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому з урахуванням уточненого змісту позовної заяви просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не проведення позивачу з 01.01.2020 перерахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення (основні, додаткові та одноразові види грошового забезпечення) з 01.01.2020 по 25.11.2022, виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб»;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не врахування при обчисленні позивачу індексації грошового забезпечення з 28.05.2018 по 25.11.2022 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 28.05.2018 по 25.11.2022 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу одноразових виплат – грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020, 2021, 2022 роки; грошової компенсації за невикористані дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 2021, 2022 роки, одноразової грошової допомоги, відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2014 №460 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, та відповідного тарифного коефіцієнту;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразові виплати – грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2020, 2021, 2022 роки; грошової компенсації за невикористані дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2014 №460 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та відповідного тарифного коефіцієнту та з утриманням належних податків та зборів.

Посилається на те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв`язку із зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Зазначив, що станом на день виключення позивача із списків особового складу частини з ним не було у повному обсязі проведено розрахунків щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Зокрема, вказав, що у період з 28.05.2018 по 25.11.2022 індексація здійснена без урахування абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 (далі – Порядок №1078). Крім того, зазначив, що під час проходження військової служби у період з 01.01.2020 по 25.11.2022 відповідач нараховував йому грошове забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення) у заниженому розмірі, а саме виплачував посадовий оклад, оклад за військовим званням, інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові виплати, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01.01.2018 року замість прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2020 року, 01.01.2021 року, 01.01.2022 року). Вважаючи у зв`язку із цим свої конституційні права та гарантії на належний соціальний захист порушеними та такими, що потребують захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103), розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина – розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений Законом на 01.01.2018 року, що становить 1762,00 грн. Відтак, на думку відповідача, відсутні підстави для обчислення грошового забезпечення за спірний період з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Наголосив, що заборгованість з виплати грошового забезпечення відсутня, грошова допомога на оздоровлення нараховувалась та виплачувалась відповідно до наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 №260, а підстав для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік у позивача не виникало. Щодо індексації грошового забезпечення вказав, що така нараховувалась та виплачувалась у повному обсязі та у встановлені строки. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 13.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 24.07.2026 суд, у порядку частини 13 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, залишив позовну заяву без руху в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 25.11.2022 та надав позивачу строк для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою від 31.07.2026 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог за період з 19.07.2022 по 25.11.2022 та продовжено розгляд справи.

Крім того, з метою офіційного з`ясування всіх обставин у справі ухвалою суду від 24.07.2026 витребувано у Львівського територіального архівного відділу Міністерства оборони України належним чином засвідчені копії документів фінансового характеру щодо позивача за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 включно.

12.08.2026 від Львівського територіального архівного відділу Міністерства оборони України надійшли витребувані судом докази.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу у Збройних Силах України, зокрема, з 28.05.2018 був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (наказ від 29.05.2018 №108) у військовому званні «лейтенант» на посаду начальника відділення радіолокаційної розвідки радіотехнічної батареї 3 підрозділу, що підтверджується архівною довідкою Львівського територіального архівного відділу Міністерства оборони України від 05.08.2026 №179.

Згідно з витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.11.2022 №317, капітана ОСОБА_1 , начальника відділення радіолокаційної розвідки радіотехнічної батареї НОМЕР_2 зенітного ракетного дивізіону НОМЕР_3 військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом Командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 21.11.2022 №873 на посаду старшого помічника начальника напрямку відділу напрямків на ЗРВ військової частини НОМЕР_4 , з 25.11.2022 виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Як підтверджується архівною довідкою Львівського територіального архівного відділу Міністерства оборони України від 05.08.2026 №179 та довідкою військової частини НОМЕР_1 від 16.04.2026 №669/488/57/3837/пс, грошове забезпечення позивача, зокрема посадовий оклад та оклад за військовим званням, у період з січня 2020 року по листопад 2022 року нараховувалися із використанням розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом на 01.01.2018 (1762,00 грн). Так, посадовий оклад позивача становив 3440,00 грн і у межах спірного періоду не змінювався.

Крім того, вказав, що з ним не у повному обсязі проведені розрахунки по індексації грошового забезпечення, зокрема – за період з 28.05.2018 по 25.11.2022, з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Разом з тим, у період з 01.12.2018 по 25.11.2022 позивачу нараховувалась та виплачувалась поточна індексація, яка не є спірною між сторонами.

Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №2011-XII).

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина 2 статті 9 Закону №2011-XII).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина 3 статті 9 Закону №2011-XII).

За приписами абзацу 1 частини 4 статті 9 Закону №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

30.08.2017 Кабінет Міністрів України видав постанову №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018 (далі – Постанова №704).

Згідно з пунктом 2 Постанови №704, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до Постанови №704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 4 Постанови №704 (у первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21.02.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103), пунктом 6 якої внесено зміни до Постанови №704, зокрема, пункт 4 викладено в новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Постанова №103 набула чинності з 24.02.2018.

Тобто з 01.01.2018 пункт 4 Постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу застосовується така розрахункова величина, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018».

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 20.10.2022, визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким були внесені зміни до пункту 4 Постанови №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до пункту 4 Постанови №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якою розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін і в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується розрахункова величина «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», а не «прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018».

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №240/27296/21 та від 16.10.2025 у справі №120/10479/24, в яких сформовано висновок щодо застосування пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції від 29.01.2020. Разом з тим, практика Верховного Суду щодо застосування указаної норми права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною і суд не бачить підстав для відступу від цих висновків, вважає їх застосовними до обставин цієї справи.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що грошове забезпечення позивача з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням мало б визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, а не «на 01.01.2018».

При цьому, суд відхиляє посилання позивача на необхідність здійснення перерахунку грошового забезпечення з 01.01.2020, оскільки до 29.01.2020 (день ухвалення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови у справі №826/6453/18) пункт 4 Постанови №704 діяв у редакції, внесеній пунктом 6 Постанови №103, а саме передбачав застосування розрахункової величини – прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. Враховуючи приписи частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, відповідач у період з 01.01.2020 по 28.01.2020 (включно) правомірно керувався пунктом 4 Постанови №704 у редакції, чинній на цей час. За таких обставин, дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення у період з 01.01.2020 по 28.01.2020 не можна визнати протиправними, а позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.

Відтак, дії відповідача щодо обчислення та виплати позивачу за період з 29.01.2020 по 25.11.2022 (включно) грошового забезпечення у заниженому розмірі, а саме – без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 (2102,00 грн), Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 (2270,00 грн) та Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 (2481,00 грн), є протиправними.

Тому, похідні вимоги про спонукання відповідача до вчинення дій щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.11.2022, а також одноразових виплат, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог про нарахування та виплату одноразових виплат – грошової допомоги на оздоровлення; грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки; грошової компенсації за невикористані дні додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій, суд зазначає, що зазначені виплати є похідними від розміру грошового забезпечення, а їх обчислення залежить від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, тому підлягають перерахунку разом з основною вимогою про перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 25.11.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та відповідного тарифного коефіцієнту.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не врахування при обчисленні позивачу індексації грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок і виплату індексації грошового забезпечення з 28.05.2018 по 25.11.2022 відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд зазначає наступне.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення в умовах зростання цін визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078).

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 5 Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Згідно з абзацами 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. До чергового підвищення тарифних ставок (окладів) до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації (абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що Порядок №1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу: так званої «поточної» індексації, право на яку виникає у разі перевищення індексом споживчих цін, обчисленим наростаючим підсумком з місяця, наступного за місяцем підвищення доходу, порогу індексації у розмірі 103 відсотки; та «індексації-різниці», право на яку виникає лише тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір підвищення доходу є меншим за суму можливої індексації, що склалася у цьому місяці, та яка у такому разі розраховується як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу і виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів). Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №400/3826/21.

Визначальним для обчислення індексації-різниці є встановлення моменту останнього перегляду тарифної ставки (посадового окладу) за посадою, яку займає військовослужбовець, на нормативному рівні – тобто внаслідок законодавчих змін за рішенням Уряду, а не індивідуального збільшення посадового окладу працівника у зв`язку з прийняттям на службу або зростанням його доплат і надбавок. Цей висновок викладено у постанові Верховного Суду від 04.04.2024 у справі №160/2481/23.

За висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 23.03.2023 у справі №400/3826/21, від 29.03.2023 у справі №380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі №560/13302/21, від 20.04.2023 у справі №320/8554/21, від 03.05.2023 у справі №160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі №520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині (індексації-різниці) виникло саме у зв`язку зі зміною посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови №704, та виходячи з приписів абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078, з березня 2018 року військовослужбовці мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку №1078.

Натомість за обставин цієї справи посадовий оклад позивача, який був зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 з 28.05.2018, у межах спірного періоду внаслідок законодавчих змін не підвищувався та визначався Постановою №704, яка вже діяла на момент зарахування позивача на військову службу. Оскільки у лютому та у березні 2018 року, тобто на час набрання чинності Постанови №704, позивач не проходив військову службу, відтак не відбулось підвищення його посадового окладу.

Суд зауважує, що право на отримання індексації-різниці мали ті військовослужбовці, які проходили військову службу щонайменше у лютому 2018 року, отримували грошове забезпечення на підставі раніше чинного нормативного регулювання, і за наслідками набрання чинності Постанови №704 з 01.03.2018 року загальний грошовий дохід яких не збільшився.

Враховуючи, що у позивача відсутній розмір доходу за лютий 2018 і березень 2018 року на військовій службі, відсутня і можливість настання такої обставини, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Таким чином, суд приходить висновку, що у позивача не виникло права для нарахування й виплати йому індексації-різниці відповідно до приписів абзаців 4, 6 Порядку №1078.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.04.2024 у справі №160/2481/23.

Як наслідок, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не врахування при обчисленні позивачу індексації грошового забезпечення та зобов`язання здійснити її перерахунок і виплату задоволенню не підлягають.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно частини 1 статті 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії підлягає частковому задоволенню.

Щодо судового збору, то згідно з пунктом 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від його сплати, а відтак розподіл на підставі статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) щодо не проведення ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_6 ) перерахунку грошового забезпечення (основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки і додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій) за період з 29.01.2020 по 25.11.2022 (включно) з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних, щомісячних додаткових та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі грошової допомоги на оздоровлення та грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки і додаткової щорічної відпустки як учаснику бойових дій) за період з 29.01.2020 по 25.11.2022 (включно) з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, з урахуванням раніше проведених виплат та з утриманням належних податків і зборів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.