Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №380/10327/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/10327/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбаченої для учасників бойових дій, за 2015-2019 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №380/694/25;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, виплаченої у 2019 році, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбаченої для учасників бойових дій, за 2015-2019 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №380/694/25.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач проходив військову службу в Державній прикордонній службі України та у період з січня 2018 року до звільнення у серпні 2019 року перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ). Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.07.2019 року №176-ос припинено (розірвано) контракт та звільнено позивача з військової служби у запас на підставі підп.«а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 05.08.2019 року, а наказом від 05.08.2019 року №207-ос позивача виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення. Вказав, що під час проходження військової служби індексація грошового забезпечення позивачу належним чином не виплачувалась. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року у справі №380/694/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2025 року, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 05.08.2019 року включно та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити таку індексацію. На виконання зазначеного рішення 27.02.2026 року відповідачем виплачено позивачу заборгованість з індексації грошового забезпечення. Зазначив, що під час проходження військової служби позивачу було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у 2019 році, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у 2019 році, а також грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену для учасників бойових дій, за 2015-2019 роки, які обчислені виходячи з місячного грошового забезпечення без урахування індексації грошового забезпечення. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача проти позову заперечив. Посилається на те, що на день виключення позивача зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення спору між сторонами щодо заявлених вимог не було, а розрахунок індексації грошового забезпечення позивача проведено правильно, з дотриманням вимог ст.58 Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі. Вказав, що визначення та нарахування суми індексації належить до дискреційних повноважень відповідача як органу, в якому позивач проходив службу, а завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення. Зазначив, що військова частина НОМЕР_1 є установою, яка фінансується з Державного бюджету України, та як розпорядник бюджетних коштів може провадити видатки лише в межах бюджетних асигнувань. Крім того, послався на відсутність підстав для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. За таких обставин вважає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 25.05.2026 року відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив військову службу в Державній прикордонній службі України та перебував на грошовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 08.07.2019 року №176-ос припинено (розірвано) контракт та звільнено старшого прапорщика ОСОБА_1 з військової служби у запас на підставі підп.«а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 05.08.2019 року.

Наказом від 05.08.2019 року №207-ос ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу загону та всіх видів забезпечення.

Під час проходження військової служби позивачу належним чином не проводилось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим останній був змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року у справі №380/694/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.12.2025 року, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) задоволено. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 05.08.2019 року включно та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за вказаний період.

На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року у справі №380/694/25 відповідачем 27.02.2026 року нараховано та виплачено ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення у розмірі 71907,33 грн, що підтверджується довідкою про виплачені суми від 06.03.2026 року та випискою по надходженнях по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Під час проходження військової служби позивачу було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у березні 2019 року у розмірі 11860,65 грн та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у серпні 2019 року у розмірі 125535,27 грн, що підтверджується особистою карткою грошового забезпечення та архівною відомістю за 2019 рік.

Крім того, позивачу було виплачено грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену для учасників бойових дій, за 2015-2019 роки загальним терміном 70 календарних днів двома платежами: 27.12.2019 року у сумі 22464,88 грн та 17.01.2020 року у сумі 5013,44 грн, що разом становить 27478,32 грн.

Оскільки нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення проведені відповідачем із затримкою, а саме – 27.02.2026 року, розрахунок вищевказаних грошової допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку здійснено виходячи з не проіндексованого грошового забезпечення. Зазначене, на думку позивача, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ст.17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 12.12.1991 року (далі – Закон №2011-XII; в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом ч.ч.1-3 ст.9 цього Закону, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч.1 ст.10-1 Закону №2011-XII, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до абз.3 п.14 ст.10-1 Закону №2011-XII, у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Пунктом 2 ст.15 Закону №2011-XII визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Пунктом 12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року (далі – Закон №3551-XII) учасникам бойових дій надано право на одержання додаткової відпустки із збереженням грошового забезпечення строком 14 календарних днів на рік.

Аналіз наведених норм права вказує, що розрахунковою величиною для обрахунку розміру грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні відпустки та одноразової грошової допомоги при звільненні є місячне грошове забезпечення.

Водночас правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України від 03.07.1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).

Згідно з аб.2 ст.1 цього Закону, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до ч.ч.1, 6 ст.2 Закону №1282-XII, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з ч.ч.1, 2, 6 ст.5 Закону №1282-XII, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст.6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Згідно з абз.5 п.2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

У ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000 року №2017-ІІІ (далі Закон №2017-ІІІ) визначено право громадян на соціальні гарантії.

Відповідно до вказаної статті, з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Згідно зі ст.19 Закону №2017-ІІІ, державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

При вирішенні питання щодо індексації слід субсидіарно застосовувати положення спеціальних законів щодо механізму проведення індексації, її мети та правової природи (суті), зокрема: Закону №2017-ІІІ, Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078.

Субсидіарне застосування зазначених норм права дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі місячного грошового забезпечення, як розрахункової величини при нарахуванні та виплаті допомоги на оздоровлення, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації за невикористані дні відпустки.

У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі №9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення ч.2 ст.233 КЗпП України вказано, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Так, Верховний Суд у постановах від 19.06.2019 року у справі №825/1987/17, від 20.11.2019 року у справі №620/1892/19, від 05.02.2020 року у справі №825/565/17 зазначив, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Оскільки індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, то механізм індексації має універсальний характер.

Матеріалами справи підтверджується, що під час проходження позивачем військової служби нарахування та виплата індексації грошового забезпечення відповідачем не здійснювались, а заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 05.08.2019 року включно виплачена позивачу із затримкою – лише 27.02.2026 року у розмірі 71907,33 грн, що підтверджується довідкою про виплачені суми та випискою по картці/рахунку АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Поряд з тим, під час проходження військової служби позивачеві було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення у березні 2019 року у розмірі 11860,65 грн, одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у серпні 2019 року у розмірі 125535,27 грн, а також грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбачену для учасників бойових дій, за 2015-2019 роки у загальному розмірі 27478,32 грн.

З урахуванням того, що під час проходження військової служби та звільнення з неї позивачеві не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення, відтак нарахування та виплата вищевказаних грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні, які нараховуються з місячного грошового забезпечення, проведено без урахування індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування заперечень на позов представником відповідача було зазначено, що на день виключення позивача зі списків особового складу спору між сторонами не було, розрахунок індексації грошового забезпечення проведено правильно, а визначення суми індексації належить до дискреційних повноважень відповідача та здійснюється в межах бюджетних асигнувань; крім того, відповідач послався на відсутність підстав для компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Суд відхиляє наведені доводи, оскільки предметом цього спору є не правильність обчислення індексації-різниці грошового забезпечення, що вирішено рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року у справі №380/694/25, яке набрало законної сили, та не компенсація втрати частини доходів у порядку Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», а перерахунок грошової допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку та одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання зазначеного судового рішення. Посилання відповідача на дискреційний характер його повноважень та на обмеженість бюджетних асигнувань не спростовує обов`язку врахувати індексацію у складі місячного грошового забезпечення як розрахункової величини при обчисленні вказаних виплат, позаяк індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці військовослужбовців та підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті.

Таким чином, зважаючи на встановлену законодавством правову регламентацію спірних правовідносин та з урахуванням фактичних обставин справи, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо проведення перерахунку та виплати позивачеві грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбаченої для учасників бойових дій, за 2015-2019 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 року у справі №380/694/25, є протиправною.

Як наслідок, похідні позовні вимоги про спонукання до вчинення дій відповідача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Подібне правозастосування викладено у постанові Верховного Суду від 21.12.2021 року у справі №820/3423/18.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» останній звільнений від його сплати.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо проведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбаченої для учасників бойових дій, за 2015-2019 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №380/694/25.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) провести перерахунок і виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) грошової допомоги на оздоровлення за 2019 рік, грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, передбаченої для учасників бойових дій, за 2015-2019 роки та одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення індексації грошового забезпечення, нарахованої та виплаченої на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 25.02.2025 у справі №380/694/25, виплату здійснити з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.