Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №380/15436/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15436/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.02.2026 №103650018233 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно з трудовою книжкою від 02.08.1993 НОМЕР_1 та призначити пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 18.02.2026.

Посилається на те, що 18.02.2026 звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-XII). За принципом екстериторіальності заяву та додані до неї документи розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке рішенням від 25.02.2026 №103650018233 відмовило у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю страхового стажу необхідної тривалості. Єдиною причиною незарахування до страхового стажу періодів роботи стало те, що титульну сторінку трудової книжки від 02.08.1993 НОМЕР_1 не завірено печаткою установи, яка здійснювала перший запис. Вважає таку відмову протиправною, оскільки трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, відповідальність за організацію ведення, зберігання і видачу трудових книжок покладена на керівника підприємства, а недоліки оформлення трудової книжки, допущені роботодавцем, не можуть мати негативних наслідків для працівника. Зазначає, що на підтвердження періодів роботи додатково подала архівні довідки та довідку центру зайнятості, яких відповідач не врахував, а також що відповідач не вчинив передбачених законом дій для перевірки достовірності відомостей про періоди роботи. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідачанадійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позову. Посилається на те, що 18.02.2026 позивач звернулася із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, яка за принципом екстериторіальності, запровадженим постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1, розглядалася Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Зазначає, що наявність у позивача статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи не оспорюється, посвідчення є чинним, а факт проживання в зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 тривалістю 06 років 08 місяців 06 днів підтверджено документами і враховано в повному обсязі. Водночас умовою призначення пенсії за ст.55 Закону №796-XII є наявність страхового стажу необхідної тривалості: у 2026 році особи набувають право на пенсію за віком після досягнення 60 років за наявності не менше 33 років страхового стажу, а з урахуванням зменшення на 9 років такий стаж має становити не менше 24 років. Страховий стаж позивача становить 11 років 06 місяців 24 дні і обчислений з 01.03.2011 за даними системи персоніфікованого обліку; періоди роботи за записами трудової книжки від 02.08.1993 НОМЕР_1 не зараховано, оскільки титульну сторінку не завірено печаткою установи, яка здійснювала перший запис, а для зарахування необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів, та за потреби довідки про реорганізацію (перейменування) підприємств. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 03.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України та з урахуванням клопотання позивача справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_2 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт.Поліське Поліського району Київської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та свідоцтвом про укладення шлюбу від 18.07.1997 серії НОМЕР_3 . З 27.12.1996 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади від 14.01.2026 №2026/000622829.

Позивач має посвідчення серії НОМЕР_4 , видане Київською обласною Радою 17.08.1995, яким посвідчено статус громадянки, яка постійно проживала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення з моменту аварії до прийняття рішення про відселення (розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28.06.1989 №224), категорія 2.

18.02.2026 позивач звернулася до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII. За принципом екстериторіальності заява та додані документи розглядались, а рішення приймалось Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

За результатами розгляду заяви та поданих документів відповідач прийняв рішення від 25.02.2026 №103650018233 про відмову у призначенні пенсії за віком. В оскаржуваному рішенні зазначено, що:

«Відмова про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 . Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 18.02.2026.

Зниження пенсійного віку визначене ст.55 Закону України від 28.02.1991 №796 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796) для осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють в зоні безумовного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 роки становить 4 роки* та додатково 1 рік за 1 рік проживання, роботи, але не більше 9 років.

*Початкова величина зниження пенсійного віку поширюється лише на тих громадян, які постійно проживали або працювали чи навчалися в зазначених зонах з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 по 31.07.1986, незалежно від тривалості роботи чи проживання в цей період та які мають статус потерпілої особи.

Вік заявниці 51 рік 01 місяць 21 день.

Страховий стаж особи становить 11 років 06 місяців 24 дні.

Документами підтверджено факт проживання в зоні безумовного відселення станом на 01.01.1993 – 06 років 08 місяців 06 днів. Враховано всі періоди.

Умовою для призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796 є наявність страхового стажу необхідної тривалості. Так, згідно абз.1 ч.1 ст.55 Закону №796 особам, які працювали або проживали на територіях радіологічного контролю, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058 «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058), за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років. Згідно ст.26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2018 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 01 січня 2026 по 31 грудня 2026 – не менше 33 року. Відтак, у 2026 році право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796 матимуть особи за наявності страхового стажу не менше 24 років (33-9).

Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи з згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки титульну сторінку не завірено печаткою установи яка здійснювала перший запис. Для зарахування необхідно надати уточнюючи довідки про періоди роботи, видані на підставі первинних документів та при необхідності довідки про реорганізацію (перейменування) підприємств.

Страховий стаж з 01.03.2011 зараховано згідно даних СПОВ. Згідно п.2 ст.24 Закону №1058 страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно поданих документів право на пенсію згідно ст.55 Закону №796 у особи відсутнє, оскільки відсутній страховий стаж необхідної тривалості.».

Дослідженням записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 02.08.1993 встановлено, що вона містить такі записи:

- записом №1 від 17.05.1991 засвідчено прийняття до Поліського райпобуткомбінату учнем перукаря жіночого залу на підставі наказу №21-к від 14.05.1991;

- записом №2 від 17.07.1991 – переведення перукарем жіночого залу на підставі наказу №33-к від 17.07.1991;

- записом №3 від 23.04.1993 – звільнення з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП УРСР на підставі наказу №26-к від 23.04.1993;

- записом №4 від 11.10.1993 – звільнення з роботи за власним бажанням на підставі наказу №44-к від 05.10.1993;

- записом №5 від 19.10.1993 засвідчено прийняття на роботу до радгоспу «Поліський» на підставі наказу №41-к від 19.10.1993;

- записом №6 від 04.07.1994 – звільнення з роботи за власним бажанням за ст.38 КЗпП УРСР на підставі наказу №54-к від 05.07.1994;

- записи №7-№10, внесені Броварським міськрайонним центром зайнятості, засвідчують призначення допомоги по безробіттю з 30.06.1997 та припинення її виплати з 30.12.1997, а також призначення допомоги по безробіттю з 09.03.1998 та припинення її виплати з 31.08.1998;

- записом №11 від 01.03.2011 засвідчено прийняття на посаду заступника директора з загальних питань Приватного підприємства «Охоронно-колекторська агенція «Логан» на підставі наказу №54 від 01.03.2011;

- записом №12 від 24.10.2018 – звільнення з посади за власним бажанням згідно зі ст.38 КЗпП України на підставі наказу №164 від 22.10.2018.

Вищевказані записи скріплені печатками відповідних підприємств та підписами уповноважених осіб. Титульна сторінка трудової книжки містить відомості про прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, освіту та професію позивача, дату заповнення і підпис особи, відповідальної за видачу трудових книжок, проте не містить відтиску печатки.

Періоди роботи позивача у Поліському райпобуткомбінаті та в радгоспі «Поліський» підтверджені також архівними документами. Зокрема, архівною довідкою комунальної установи Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» від 06.02.2026 №06-06/017 засвідчено, що в документах архівного фонду №Р-9 «Поліський райпобуткомбінат» смт Поліське Київської області в книгах обліку рахунків по заробітній платі за 1991-1993 роки містяться відомості про заробітну плату ОСОБА_3 за період з червня 1991 року по грудень 1991 року, за всі місяці 1992 року та за період з січня 1993 року по травень 1993 року. Листом цієї ж установи від 06.02.2026 №06-06/016-017 позивачу надано копію відомостей про заробітну плату з книги обліку розрахунків по оплаті праці архівного фонду №35 «Радгосп «Поліський» за 1993-1994 роки.

Періоди перебування позивача на обліку як безробітної та одержання допомоги по безробіттю підтверджені довідкою Броварської філії Київського обласного центру зайнятості від 04.02.2026 №116, згідно з якою позивач одержувала допомогу по безробіттю з 30.06.1997 по 30.12.1997 (накази №1316 від 03.07.1997 та №2246 від 31.12.1997) та з 09.03.1998 по 31.08.1998 (накази №236 від 10.03.1998 та №4447 від 02.09.1998).

Листом архівного відділу Вишгородської районної державної адміністрації від 29.12.2025 №05-07/1122 позивачу надано копії адресних листків прибуття ОСОБА_3 від 02.04.1991 та від 13.05.1992 і адресного листка вибуття від 28.08.1996, що зберігаються у складі архівного фонду «Архівна адресно-довідкова картотека ліквідованих населених пунктів Поліського та Чорнобильського районів Київської області». Повідомлено, що адресні листки прибуття та вибуття за інші періоди у складі згаданого фонду не зберігаються.

Відомості про страховий стаж позивача, набутий після 01.01.2011, відображені в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 від 18.02.2026 (№ОК ЗО 1291707422).

Вважаючи рішення відповідача від 25.02.2026 №103650018233 протиправним, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з ч.2 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч.4 ст.24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Відповідно до ч.2 ст.26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років. Згідно з ч.3 ст.26 цього Закону у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.

За змістом ч.4 ст.26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно з ч.3 ст.44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до ч.1 ст.45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відносини щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовані Законом №796-XII.

Згідно з ч.3 ст.15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796-XII посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Згідно зі ст.49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Абзацом 1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII встановлено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII для потерпілих від Чорнобильської катастрофи, зокрема для осіб, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні безумовного (обов`язкового) відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років, встановлено зменшення віку на 4 роки та додатково 1 рік за кожний рік проживання, роботи, але не більше 9 років. Згідно з приміткою до цієї норми початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 ст.55 Закону №796-XII визначено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Відповідно до ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Нормами ст.62 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХII «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788-ХII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст.56 Закону №1788-ХII визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до п.п.1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За змістом п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 2.12 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58), передбачено, що після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Спір у цій справі зводиться до двох питань: чи правомірно відповідач не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи, підтверджені записами трудової книжки від 02.08.1993 НОМЕР_1 , та чи набула позивач станом на 18.02.2026 право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку за ст.55 Закону №796-XII.

Наявність у позивача статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, і тривалість її проживання у зоні безумовного (обов`язкового) відселення станом на 01.01.1993 (06 років 08 місяців 06 днів) відповідач не заперечує та врахував при прийнятті оскаржуваного рішення. Виходячи з розрахунку необхідного страхового стажу, наведеного в оскаржуваному рішенні (33-9), відповідач визнав, що пенсійний вік позивача підлягає зменшенню на 9 років, тобто становить 51 рік. Ці обставини не є спірними між сторонами.

Стосовно підстави, з якої відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи за трудовою книжкою, суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту оскаржуваного рішення, єдиною причиною незарахування всіх періодів роботи, відображених у трудовій книжці від 02.08.1993 НОМЕР_1 , стало те, що титульну сторінку цієї книжки не завірено печаткою установи, яка здійснювала перший запис. Жодних інших зауважень до змісту записів, до їх послідовності, до наявності підписів та печаток підприємств при внесенні записів про прийняття, переведення і звільнення відповідач не навів ані в оскаржуваному рішенні, ані у відзиві.

Суд звертає увагу на те, що обов`язок підписати та скріпити печаткою титульний аркуш трудової книжки покладений п.2.12 Інструкції №58 на особу, відповідальну за видачу трудових книжок, тобто на роботодавця, а не на працівника. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, і не може впливати на її особисті права.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відсутність відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки не спростовує ані належності цієї книжки позивачу, ані достовірності внесених до неї записів про роботу. Персональні дані позивача, зазначені на титульному аркуші, узгоджуються з даними свідоцтва про народження, паспорта та витягу з реєстру територіальної громади, а зміна прізвища з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 підтверджена свідоцтвом про укладення шлюбу від 18.07.1997.

Крім того, записи трудової книжки про роботу в Поліському райпобуткомбінаті та в радгоспі «Поліський» підтверджені незалежними від позивача документами - архівною довідкою комунальної установи Поліської селищної ради «Поліський трудовий архів» від 06.02.2026 №06-06/017 про нарахування заробітної плати ОСОБА_3 за 1991-1993 роки та відомостями з книги обліку розрахунків по оплаті праці радгоспу «Поліський» за 1993-1994 роки, наданими листом від 06.02.2026 №06-06/016-017. Періоди одержання допомоги по безробіттю підтверджені довідкою Броварської філії Київського обласного центру зайнятості від 04.02.2026 №116. Однак зазначені докази залишені поза увагою відповідача.

Суд враховує, що запис у трудовій книжці не є беззаперечним доказом за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності відповідних відомостей. Проте таких сумнівів відповідач не заявив: він не стверджував, що позивач у спірні періоди не працювала, що записи внесені неповноважною особою, що періоди накладаються один на одний або що відомості трудової книжки суперечать іншим документам. Відмова ґрунтується виключно на формальному недоліку оформлення титульного аркуша.

Необґрунтованими є посилання відповідача на необхідність подання уточнюючих довідок про періоди роботи та довідок про реорганізацію (перейменування) підприємств, оскільки за змістом ст.62 Закону №1788-ХII і п.п.1, 3 Порядку №637 такі документи вимагаються за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній чи у разі, коли записи є неправильними або неточними. У цій справі трудова книжка наявна, записи про періоди роботи в ній є, а їх правильності або точності відповідач не спростував.

Разом з тим суд вважає за необхідне зазначити, що у разі виникнення сумнівів відповідач у силу ч.3 ст.44 Закону №1058-IV наділений правом вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб та перевіряти достовірність поданих відомостей. Доказів вчинення таких дій для встановлення періодів роботи позивача відповідач суду не подав.

Аналогічний підхід до правозастосування при вирішенні близьких за змістом правовідносин застосовано Верховним Судом. Так, у постанові від 07.02.2018 у справі №275/615/17 Верховний Суд виснував, що відсутність відтиску печатки на титульній сторінці трудової книжки не є тим недоліком трудової книжки чи записів у ній, за наявності якого трудовий стаж не може вважатися підтвердженим. У постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 викладено висновок про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист. У постановах від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а та від 04.09.2018 у справі №423/1881/17 Верховний Суд зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. У постанові від 12.09.2022 у справі №580/4885/20 Верховний Суд вказав, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами, при цьому позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених до неї записах. У постанові від 20.01.2021 у справі №588/647/17 сформульовано висновок про те, що формальні неточності у документах за загальним правилом не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України обмежувати особу у реалізації її конституційного права на соціальний захист.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд вважає, що відповідач визначив тривалість страхового стажу позивача без урахування усіх обставин, що мають значення, виключивши з нього періоди роботи з формальних мотивів, які не спростовують факту роботи. У цій частині оскаржуване рішення не відповідає критеріям, визначеним ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити пенсію за віком з 18.02.2026 суд зазначає наступне.

З аналізу змісту абз.1 ч.1 ст.55 Закону №796-XII випливає, що ця норма не встановлює самостійної, відмінної від ст.26 Закону №1058-IV, тривалості страхового стажу. Необхідна тривалість страхового стажу визначається за ст.26 Закону №1058-IV і зменшується на ту саму кількість років, на яку зменшується пенсійний вік. Застереження «але не менше 15 років страхового стажу» встановлює нижню межу такого зменшення, а не окрему умову, за якої для призначення пенсії достатньо самої лише наявності 15 років страхового стажу. Норми Закону №796-XII як спеціального закону застосовуються субсидіарно з нормами Закону №1058-IV, доповнюють і конкретизують їх, на що вказав Верховний Суд у постанові від 18.03.2025 у справі №460/27065/23.

У 2026 році право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 33 років (ч.1 ст.26 Закону №1058-IV). Оскільки пенсійний вік позивача зменшується на 9 років, необхідна тривалість страхового стажу для призначення їй пенсії у 2026 році після досягнення віку 51 рік становить 24 роки.

Станом на дату звернення із заявою, 18.02.2026, позивач досягла віку 51 рік 01 місяць 21 день, тобто вікова умова дотримана. Водночас страховий стаж позивача за даними системи персоніфікованого обліку становить 11 років 06 місяців 24 дні та обчислений з 01.03.2011.

Спірні періоди, які позивач просить зарахувати до страхового стажу, охоплюють часовий проміжок з 17.05.1991 по 04.07.1994, а також періоди одержання допомоги по безробіттю з 30.06.1997 по 30.12.1997 та з 09.03.1998 по 31.08.1998, тобто у сукупності не перевищують чотирьох років. Відтак навіть за умови зарахування всіх цих періодів загальна тривалість страхового стажу позивача не досягає 24 років.

У зв`язку з чим суд доходить висновку, що станом на 18.02.2026 право на призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону №796-XII у позивача не виникло, а позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити таку пенсію з 18.02.2026 задоволенню не підлягає. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, оскільки умови, визначені законом для прийняття такого рішення, не виконано (ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає, що обчислення страхового стажу та призначення пенсії належать до повноважень пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених законодавцем повноважень суду.

Відповідно до ч.1 та п.4 ч.2 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково; у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень та про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. Якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на наведене та зважаючи на те, що завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення (вчинення дій) суб`єктом владних повноважень, порушене право позивача у даному випадку підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.02.2026 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796-XII з урахуванням наданої судом правової оцінки та зарахувати до страхового стажу періоди роботи, що підтверджуються записами трудової книжки від 02.08.1993 НОМЕР_1 . Вказаний спосіб захисту відповідає змісту та суті порушеного права позивача і забезпечує ефективний захист її прав та інтересів від порушень з боку відповідача.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо судового збору, то такий позивачем не сплачувався, оскільки відповідно до п.10 ст.5 Закону України «Про судовий збір» остання звільнена від його сплати.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.02.2026 №103650018233 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_5 ) від 18.02.2026 про призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням наданої у цьому рішенні правової оцінки суду, та зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, що підтверджуються записами трудової книжки від 02.08.1993 НОМЕР_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.