Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №380/15218/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/15218/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.06.2026 №134650044566 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.05.2026 на підставі п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 07.08.1995 по даний час працює у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» на посаді сестри медичної, а з 01.02.2024 – на посаді сестри медичної старшої 7-го відділення, де повний робочий день безпосередньо обслуговує інфекційних хворих. 29.05.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.06.2026 №134650044566 у призначенні пенсії відмовлено з підстав недосягнення позивачем 55-річного віку. Позивач вважає, що відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин п.2 ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» замість п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у редакції, яка діяла до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020. Зазначає, що працювала до 01.04.2015 на посаді, передбаченій Списком №2, а тому має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 після досягнення 50 років за наявності 20 років страхового стажу, з них 10 років на зазначених роботах. Просить позов задовольнити повністю.

У встановлений судом строк від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує. Посилається на те, що з 01.01.2004 питання призначення пенсій за віком на пільгових умовах регулюється Законом України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до п.2 ч.2 ст.114 якого пенсія за віком за Списком №2 призначається жінкам після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Зазначає, що згідно з п.16 розділу XV «Прикінцеві положення» цього Закону положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років, а тому п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до спірних правовідносин не застосовується. Вказує, що Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 стосується виключно Закону України «Про пенсійне забезпечення», який не застосовувався, тоді як норми ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є чинними та неконституційними не визнавалися. Крім того, посилається на те, що проведення атестації робочих місць та зайнятість повний робочий день є обов`язковими умовами зарахування пільгового стажу, що вимога про зобов`язання призначити пенсію є втручанням у дискреційні повноваження органу, а стягнення судового збору за рахунок коштів Пенсійного фонду є неприпустимим. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Від відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує. Посилається на те, що заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуло та рішення прийняло Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Зазначає, що спірні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» як спеціальним, за п.2 ч.2 ст.114 якого пенсія за віком за Списком №2 призначається жінкам після досягнення 55 років, а положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 11.10.2017 застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за вислугу років. Вказує, що Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки норми ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» є чинними, а досягти віку, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення», для призначення пенсії необхідно було до 11.10.2017. Просить відмовити в задоволенні позову повністю.

Ухвалою судді від 28.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; на підставі п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 07.08.1995 по даний час працює повний робочий день у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» (яке в різні періоди мало найменування: Комунальна інфекційна клінічна лікарня м.Львова, Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня»), безпосередньо обслуговуючи інфекційних хворих в інфекційному відділенні, на посаді сестри медичної, а з 01.02.2024 – на посаді сестри медичної старшої 7-го відділення (наказ про прийом на роботу №78-к від 07.08.1995, наказ про переведення №45-к від 01.02.2024). Вказані обставини підтверджуються трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 15.08.1995, довідкою з місця праці від 21.04.2026 №242, а також довідкою про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 29.05.2026 №320.

Згідно з довідкою Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівська обласна інфекційна клінічна лікарня» від 29.05.2026 №320, посада сестри медичної (сестри медичної старшої 7-го відділення), зайнятої повний робочий день безпосереднім обслуговуванням інфекційних хворих в інфекційному відділенні (код КП 2230.2), передбачена Списком №2, розділ XXIV «Охорона здоров`я», і надає право на пільгове пенсійне забезпечення за періоди роботи з 07.08.1995 по 31.12.2003 (підстава – постанова Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162), з 01.01.2004 по 30.06.2016 (підстава – постанова Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36) та з 01.07.2016 по 21.04.2026 (підстава – постанова Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461).

Проведення атестації робочих місць за умовами праці у лікарні підтверджується наказами від 26.12.1996 №29, від 10.12.2001 №38, від 05.11.2004 №33, від 24.11.2009 №140, від 10.12.2014 №102, від 10.12.2019 №140, від 20.12.2024 №142 та висновками державної експертизи умов праці від 17.07.2007 №1718, від 29.02.2008 №1902, від 21.01.2010 №2412, від 31.12.2014 №3616.

29.05.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглядало Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

05.06.2026 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №134650044566, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. В оскаржуваному рішенні зазначено:

«...Дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дата звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України 29.05.2026. Вік заявника 50 років. ... За наданими документами та відомостями реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування страховий стаж склав 31 рік 06 місяців 29 днів (з урахуванням стажу згідно ст.60 – 35 років 01 місяць 06 днів), в тому числі стаж за Списком №2 – 32 роки 02 місяці 10 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви, до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди роботи згідно наданих документів. Заявник працює. ... Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №134650044566 від 05.06.2026 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 114 Закону у зв`язку з недосягненням пенсійного віку.».

Не погодившись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.06.2026 №134650044566, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Змістом спірних правовідносин є відповідність оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 КАС України.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі – Закон №1788-ХІІ) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058-ІV).

Відповідно до п.«б» ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України від 02.03.2015 №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі – Закон №213-VIII), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом №213-VIII, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений п.«б» ст.13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Крім того, ст.60 Закону №1788-ХІІ передбачено пільговий порядок обчислення стажу роботи, за яким окремі періоди роботи, зокрема пов`язані з обслуговуванням інфекційних хворих, зараховуються до стажу роботи у подвійному розмірі. Саме з урахуванням цієї норми відповідач в оскаржуваному рішенні визначив страховий стаж позивача з подвійним зарахуванням періодів обслуговування інфекційних хворих у розмірі 35 років 01 місяць 06 днів.

03.10.2017 Верховною Радою України ухвалено Закон України №2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (далі – Закон №2148-VIII), що доповнив Закон №1058-ІV розділом XIV-1, який містить п.2 ч.2 ст.114 такого змісту: на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Згідно зі ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п.20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, у розділі XXIV «Охорона здоров`я» передбачена молодша медична сестра (медична сестра). Аналогічно вказана категорія працівників, зайнятих у закладах охорони здоров`я обслуговуванням хворих, включена до розділу XXIV Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36, та до розділу XXIV Списку №2, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.

Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом №213-VIII. Згідно з п.3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20 дійшла наступного висновку:

«…Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, п.56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.».

Наведений правовий висновок Великої Палати Верховного Суду сформований у зразковій справі та в силу приписів ч.3 ст.291 та ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України враховується судом під час вирішення цієї справи.

Ключове питання, яке постало перед судом у цій справі: чи мала позивач, яка досягла 50-річного віку, є жінкою, працювала до 01.04.2015 на посаді, передбаченій Списком №2, та має необхідний страховий і пільговий стаж, право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.05.2026.

Суд відхиляє посилання відповідачів на те, що Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, а досягти передбаченого Законом №1788-ХІІ віку для призначення пенсії необхідно було до 11.10.2017, оскільки таке твердження суперечить наведеному вище правовому висновку Великої Палати Верховного Суду. За висновком Великої Палати Верховного Суду, за наявності колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 та Закону №1058-ІV застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ як більш сприятливі для особи. При цьому визначальним є те, що позивач працювала на посаді, передбаченій Списком №2, до 01.04.2015, тобто належить до кола осіб, для яких згідно з п.3 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 застосовується ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на предмет відповідності критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач на час звернення із заявою про призначення пенсії 29.05.2026 досягла віку 50 років, мала загальний страховий стаж 31 рік 06 місяців 29 днів (з урахуванням стажу згідно ст.60 Закону №1788-ХІІ – 35 років 01 місяць 06 днів), з них пільговий стаж за Списком №2 – 32 роки 02 місяці 10 днів (при необхідних 20 роках страхового стажу, з них 10 роках на зазначених роботах). Наведений страховий та пільговий стаж встановлений самим відповідачем в оскаржуваному рішенні, згідно з яким до страхового та пільгового стажу враховано усі періоди роботи позивача.

Отже, з установлених у цій справі обставин у взаємозв`язку з наведеними вище висновками щодо застосування п.«б» ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII слідує, що позивач, яка досягла 50-річного віку, має загальний страховий стаж понад 20 років та пільговий стаж за Списком №2 понад 10 років, набула право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.05.2026.

А, відтак, суд вважає, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.06.2026 №134650044566 не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже прийняте не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та законом України, та необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Тому таке слід скасувати як протиправне.

Водночас, вирішуючи питання про найбільш ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного.

Частиною 4 ст.245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 22.06.2023 у справі №480/4288/21.

Відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, виходив виключно з недосягнення позивачем 55-річного віку. Разом з тим, відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів для призначення пенсії, у тому числі заяви про призначення пенсії, чи подання додаткових документів; до страхового та пільгового стажу враховано усі періоди роботи позивача. Тобто позивачем, як суб`єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем виконано всі умови, визначені законом для призначення пенсії, відтак, в силу вимог ст.ст.5, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, з метою ефективного захисту її порушених прав, слід зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.05.2026 (з дня звернення за призначенням пенсії) на підставі п.«б» ст.13 Закону №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.

При цьому суд враховує, що згідно з п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У цій справі для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, рішенням якого відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Тож дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу вказаного виду пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за її заявою від 29.05.2026, яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області. З огляду на це вимога позивача про зобов`язання призначити пенсію підлягає задоволенню шляхом покладення відповідного обов`язку саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються судом під час вирішення цього спору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то згідно з ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України такий відшкодовується позивачу в повному обсязі за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень – Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, як особи, що приймала оскаржуване рішення.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 22, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 05.06.2026 №134650044566 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20987385) призначити ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 з 29.05.2026 на підставі п.«б» ст.13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIII.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65012; код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір, сплачений за подання цього позову, у сумі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.