Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №380/14786/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/14786/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.07.2026 №133650012282 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з 02.07.2026 перевести ОСОБА_1 на пенсію відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, з урахуванням заробітку, зазначеного у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.07.2026 №120 та у довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.07.2026 №121, зарахувавши при цьому до стажу державної служби періоди роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 01.02.2003 по 23.11.2015, з 13.01.2016 по 01.01.2019, з 02.01.2019 по 01.07.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 02.07.2026 позивач звернулася до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком на пенсію відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» та п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу». Рішенням від 08.07.2026 №133650012282 відповідач відмовив у задоволенні заяви, мотивуючи тим, що станом на 01.05.2016 позивач не перебувала на посаді державного службовця та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Позивач із таким рішенням не погоджується, вказує, що починаючи з 23.03.1992 і дотепер безперервно працює як в органах державної служби, так і в органах місцевого самоврядування на посадах спеціаліста, які віднесені до сьомої категорії посад в органах місцевого самоврядування, а тому час роботи на цих посадах підлягає зарахуванню до стажу державної служби. Зазначає, що станом на 01.05.2016 мала понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, а відтак за нею збережено право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень зазначає, що органи Пенсійного фонду діють у межах наданих повноважень та чинних нормативно-правових актів з питань пенсійного забезпечення. Вказує, що з 01.05.2016 набув чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», згідно з п.2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень якого втратив чинність Закон України від 16.12.1993 №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. На переконання відповідача, право на пенсію за ст.37 Закону №3723-ХІІ зберігається лише за державними службовцями, які станом на 01.05.2016 обіймали посади державної служби та мали не менш як 10 років відповідного стажу, або за особами, які станом на цю дату мали не менш як 20 років такого стажу. Час роботи в органах місцевого самоврядування, за позицією відповідача, зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, лише до 04.07.2001 – по дату набуття чинності Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Крім того, відповідач посилається на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823, якою внесено зміни до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, а також на те, що з 15.12.2015 чинним законодавством не визначено суб`єктивного права на перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону №3723-ХІІ. Оскільки станом на 01.05.2016 позивач не перебувала на посаді державного службовця та не має 20 років стажу на відповідних посадах, відповідач вважає, що право на перерахунок (переведення) пенсії відсутнє. Просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Дослідженням записів трудової книжки серії НОМЕР_1 судом встановлено, що позивач працювала на посадах, зокрема:

- з 23.03.1992 по 20.05.1996 – інженер-землевпорядник Великобілинської сільської ради (присвоєно 14 ранг, прийнято присягу державного службовця);

- з 21.05.1996 по 01.02.2003 – спеціаліст ІІ категорії Відділу земельних ресурсів Самбірського району (31.03.1998 присвоєно 13 ранг державного службовця);

- з 01.02.2003 по 23.11.2015 – спеціаліст землевпорядник ІІ категорії Великобілинської сільської ради;

- з 13.01.2016 по 01.01.2019 – спеціаліст землевпорядник відділу природних ресурсів та екології Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області;

- з 02.01.2019 по 31.03.2025 – спеціаліст І категорії відділу природних ресурсів та екології Новокалинівської міської ради;

- з 01.04.2025 і дотепер – провідний спеціаліст відділу природних ресурсів та екології Новокалинівської міської ради.

02.07.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу» та п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу».

За результатами розгляду заяви та наданих позивачем документів відповідач прийняв рішення від 08.07.2026 №133650012282, яким відмовив позивачу у переведенні на пенсію державного службовця. В обґрунтування відмови відповідач зазначив, що «Час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, до 04 липня 2001 року, по дату набуття чинності Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». (…) До стажу державного службовця можливо зарахувати період роботи ОСОБА_1 з 23.03.1992 по 01.02.2003, тобто 10 років 10 місяців 09 днів. Оскільки, станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не перебував на посаді державного службовця та не має 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, право на перерахунок пенсії відсутнє.».

Не погоджуючись із таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі – Закон №1058-IV).

Згідно зі ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Положеннями ст.10 Закону №1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.

Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі – Закон №3723-XII). Зокрема, відповідно до ч.1 цієї статті, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

До 01 травня 2016 року (дата набрання чинності Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які: а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж; б) мали стаж державної служби не менш як 10 років та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01 травня 2016 року, відповідно до ст.90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі – Закон №889-VIII), пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Пунктом 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що Закон №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Так, відповідно до п.10 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 попереднього Закону та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з п.12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, після 01 травня 2016 року зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.п.10, 12 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права викладена у рішенні Верховного Суду від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №676/4235/17.

Статтею 46 Закону №889-VIII визначені особливості стажу державної служби, зокрема у п.4 ч.2 зазначено, що до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України від 07.06.2001 №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі – Закон №2493-III).

Відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі – Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом №889-VIII обчислюється відповідно до п.8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Згідно з п.8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Отже, у частині періодів роботи до 01.05.2016 слід керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі – Порядок №283; діяв до 01.05.2016). Відповідно до п.2 Порядку №283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону №2493-III, а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно з п.4 Порядку №229 (чинний з 01.05.2016), до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом №2493-III.

Статтею 14 Закону №2493-III встановлено категорії посад в органах місцевого самоврядування. До сьомої категорії, зокрема, віднесено посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчого апарату районних рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад, посадових осіб місцевого самоврядування, яким присвоюються ранги в межах цієї категорії.

Як підтверджується записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , у спірний період позивач працювала на посадах спеціаліста землевпорядника ІІ категорії, спеціаліста землевпорядника відділу природних ресурсів та екології, спеціаліста І категорії та провідного спеціаліста виконавчих органів сільської та міської рад, тобто на посадах, віднесених до сьомої категорії посад в органах місцевого самоврядування, робота на яких зараховується при обчисленні стажу державної служби.

Таким чином, посади, на яких перебувала позивач в органах місцевого самоврядування, відповідно до статті 14 Закону №2493-III, п.2 Порядку №283 та п.4 Порядку №229 входять до переліку посад, які зараховуються до стажу державної служби.

А тому, суд вважає, що періоди роботи позивача на посадах в органах місцевого самоврядування з 01.02.2003 по 23.11.2015, з 13.01.2016 по 01.01.2019 та з 02.01.2019 по 01.07.2026 підлягають зарахуванню до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Подібне правозастосування викладено Верховним Судом у постановах від 26.06.2018 у справі №735/939/17 та від 19.03.2019 у справі №357/1457/17.

Оскільки на час звернення до відповідача із заявою про перехід на пенсію державного службовця позивач досягла пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на день набрання чинності Законом №889-VIII мала понад 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, та мала необхідний страховий стаж, суд приходить висновку, що позивач набула право на призначення пенсії відповідно до положень ст.37 Закону №3723-ХІІ та п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

А тому, суд вважає, що спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.07.2026 №133650012282 про відмову у переведенні на інший вид пенсії ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимог зобов`язального характеру.

Питання щодо порядку переведення (переходу) з одного виду пенсії на інший та питання призначення пенсії неодноразово було проаналізовано у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-612а14, постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №317/4184/16-а, від 17.05.2019 у справі №511/777/17, від 11.07.2019 у справі №264/6292/16-а, від 10.10.2019 у справі №520/7533/17, від 13.02.2020 у справі №263/3478/17, від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а, в яких суди дійшли висновку, що, якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом, зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону – Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.

Станом на дату виникнення спірних правовідносин позивач отримує пенсію за віком, яка обчислюється відповідно до Закону №1058-IV. При цьому позивач має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ. Правовідносини щодо переходу позивача з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію державного службовця за Законом №3723-ХІІ розцінюються відповідно до положень чинного законодавства та усталеної судової практики як призначення нового виду пенсії.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №380/19908/24.

Згідно з ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Позиція Верховного Суду щодо застосування ч.4 ст.245 КАС України, а саме щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, була висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі №320/5007/20, від 23.12.2021 у справі №480/4737/19 та від 22.06.2023 у справі №480/4288/21.

Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, відмовляючи позивачеві у переведенні на пенсію державного службовця, виходив з того, що у неї відсутній необхідний стаж державної служби, передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII.

Разом з тим, відповідачем, як органом, що призначає пенсії, не вимагалось дооформлення поданих позивачем документів для призначення пенсії, у тому числі заяви про призначення пенсії, чи подання додаткових документів. Тобто позивачем, як суб`єктом звернення, було дотримано всіх визначених законом умов для призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ та п.п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII.

Відповідно до п.4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі – Порядок №622), пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства, з метою ефективного захисту порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст.37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», пп.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», з 02.07.2026.

Щодо позовної вимоги про призначення позивачу пенсії у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.07.2026 №120 та у довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.07.2026 №121, суд зазначає таке.

За змістом ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, – у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до п.5 Порядку №622, для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII видаються довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6. Крім того, постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 встановлені вимоги до форми довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям.

Як вбачається з матеріалів справи, довідки Виконавчого комітету Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області від 01.07.2026 №120 та №121 складені за встановленими формами (додатки 4, 5 до Порядку №622), містять дані про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, а також вказівку на те, що на всі види оплати праці, включені до довідок, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Жодних зауважень до змісту цих довідок оскаржуване рішення відповідача не містить.

Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово вирішував питання про належний спосіб захисту порушених прав позивачів. Так, у постанові від 01.04.2026 у справі №280/6785/25 Верховний Суд зазначив: «Верховний Суд у подібних правовідносинах неодноразово вирішував питання про належний спосіб захисту порушених прав позивачів, зазначаючи, що у таких випадках слід зобов`язати відповідача (пенсійний орган) з дати звернення позивача із заявою про переведення на пенсію державного службовця призначити та здійснити нарахування й виплату йому пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках.».

При цьому Верховний Суд у зазначеній постанові вказав, що «Такі висновки Верховний Суд викладав, зокрема у постановах від 12.02.2025 у справі №580/6600/24, від 28.01.2025 у справі №560/2123/24 та від 27.01.2023 у справі №340/4184/21, на які покликається представниця позивачки у касаційній скарзі, і вони узгоджуються з висновками, які сформулювала Велика Палата Верховного Суду у подібних правовідносинах у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18.», а також, що «Підстав для відступу від такої усталеної правової позиції під час розгляду цієї справи Верховний Суд не знаходить.».

Щодо доводів про дискреційність повноважень пенсійного органу Верховний Суд у постанові від 01.04.2026 у справі №280/6785/25 зазначив, що «Верховний Суд послідовно дотримується підходу, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.».

Відтак, враховуючи наведене та наявність у пенсійній справі належно оформлених довідок про заробітну плату, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є зобов`язання відповідача призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідках від 01.07.2026 №120 та №121, з дати звернення – з 02.07.2026.

Необґрунтованими є посилання відповідача на передчасність зазначеної позовної вимоги з мотивів дискреційності його повноважень, оскільки такі доводи спростовуються наведеною вище усталеною правовою позицією Верховного Суду.

Посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 №823 та на перегляд раніше призначених пенсій за зверненнями, що надійшли після 01.01.2024, суд відхиляє, оскільки ці положення стосуються перегляду вже призначених пенсій державних службовців, тоді як у цій справі спірні правовідносини виникли з приводу первинного призначення (переведення) позивачу пенсії державного службовця, якого відповідач не здійснив.

Доводи відповідача про те, що з 15.12.2015 чинним законодавством не визначено суб`єктивного права на перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону №3723-ХІІ, суд також відхиляє, оскільки такі стосуються перерахунку раніше призначених пенсій державних службовців у зв`язку зі зміною розміру заробітної плати, а не призначення позивачу нового виду пенсії, про що йдеться у цій справі.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Щодо судового збору, то ураховуючи, що суд ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, а також зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат у вигляді судового збору на суму 1331,20 грн, наявні підстави для їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 139, 72-77, 90, 241-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.07.2026 №133650012282 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) до стажу державної служби періоди її роботи на посадах в органах місцевого самоврядування, а саме: з 01.02.2003 по 23.11.2015, з 13.01.2016 по 01.01.2019 та з 02.01.2019 по 01.07.2026 (включно), згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) призначити та здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у довідці про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.07.2026 №120 та у довідці про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 01.07.2026 №121, з 02.07.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: вул.Митрополита Андрея, 10, м.Львів, 79016; код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.