Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №380/16523/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/16523/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ланкевича А.З., розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського державного університету внутрішніх справ до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у закладі вищої освіти, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь Львівського державного університету внутрішніх справ кошти в сумі 362089,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що наказом Львівського державного університету внутрішніх справ (далі ЛьвДУВС) від 29.08.2022 №883 о/с відповідача зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання. 29.08.2022 між ЛьвДУВС (Виконавцем), Головним управлінням Національної поліції у Львівській області (далі ГУНП у Львівській області) (Замовником) та відповідачем укладено контракт про здобуття освіти у закладах освіти, які здійснюють підготовку поліцейських. Відповідно до п.3 контракту відповідач зобов`язався у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням його в навчальному закладі. Зазначає, що наказом ГУНП у Львівській області від 23.07.2026 №441 о/с відповідача звільнено зі служби в поліції відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі Закон №580-VIII) за власним бажанням, про що ГУНП у Львівській області повідомило ЛьвДУВС листом від 27.07.2026 №263499-2026. Вказує, що згідно з проведеним розрахунком сума фактичних витрат, пов`язаних з утриманням відповідача у ЛьвДУВС у період з 29.08.2022 по 24.04.2026, становить 362089,70 грн. В якості досудового врегулювання спору відповідачу представлено під підпис повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням в навчальному закладі, на якому він розписався, однак кошти не сплатив. Просить позов задовольнити повністю.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він посилається на те, що не відмовлявся від відшкодування витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Зазначає, що долучений позивачем контракт №52/22 не відповідає п.2 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2017 №261 (далі Порядок №261), оскільки відомості про орган поліції відсутні як у найменуванні сторін, так і в реквізитах сторін, тобто контракт є двостороннім, а не тристороннім. Вказує, що право на звернення до суду у позивача виникає лише у разі відмови особи від добровільного відшкодування витрат, однак повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати датоване 27.07.2026, а позов поданий 07.08.2026, тобто до спливу 30-денного строку, встановленого п.5 Порядку №261, та без можливості скористатися правом на розстрочення платежу за п.6 цього Порядку. Заперечує отримання повідомлення від 27.07.2026 та проставлення на ньому свого підпису, звертає увагу, що копія повідомлення засвідчена представником позивача з відміткою про перебування оригіналу у відповідача, хоча документ позивачем не створювався. Крім того, у повідомленні не зазначено розміру витрат, що унеможливлює як їх добровільне відшкодування, так і укладення договору про розстрочення. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23.09.2021 у справі №520/11540/19, від 30.08.2022 у справі №480/8200/20, від 14.12.2022 у справі №520/5837/2020, від 14.09.2023 у справі №520/6175/19 та від 19.10.2023 у справі №520/1444/22. Просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначає, що відповідач не заперечує факти навчання за державним замовленням, отримання грошового, продовольчого, речового, медичного та іншого забезпечення за рахунок державних коштів, укладення контракту №52/22 від 29.08.2022 та звільнення зі служби до спливу трирічного строку. Вказує, що на контракті наявний підпис керівної посадової особи ГУНП у Львівській області та відбиток печатки цього органу, а контракт фактично виконувався сторонами. Відповідач після виникнення обов`язку щодо відшкодування витрат не здійснив оплати, не звернувся із заявою про розстрочення та не запропонував іншого способу врегулювання спору, а тому посилання на недотримання строку не може свідчити про відсутність у позивача права на судовий захист. Вважає, що правова позиція Верховного Суду у справі №520/1444/22 не може застосовуватися без зіставлення фактичних обставин справ. Стверджує, що саме відповідач як особа, яка заперечує свій підпис на повідомленні, повинен це довести, зокрема надати оригінал повідомлення, який згідно з розпискою перебуває в нього, а зміст відзиву свідчить про його обізнаність із вимогами позивача. Щодо відсутності у повідомленні розміру витрат зазначає, що розрахунок витрат та довідка про фактичні витрати долучені до позовної заяви і стали доступними відповідачу в межах судового провадження. Просить задовольнити позов у повному обсязі.

Від відповідача надійшли заперечення, в яких він зазначає, що позивачем не надано доказів вручення або надсилання йому повідомлення із зазначенням розміру витрат, а у долученій копії повідомлення графа «Сума» не заповнена, додатків чи посилань на довідку-розрахунок №302 від 01.06.2026 повідомлення не містить. Доказів надсилання чи вручення відповідачу довідки-розрахунку №302 від 01.06.2026 до звернення з позовом у матеріалах справи також немає, хоча така довідка була складена ще до дати повідомлення. Вказує, що обов`язок доведення обставин вручення повідомлення покладається на позивача, який на них посилається. Про розмір витрат відповідач дізнався лише 02.09.2026 в процесі судового розгляду, а не в позасудовому порядку, передбаченому Порядком №261. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою судді від 10.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

29.08.2022 між ЛьвДУВС (Виконавцем) в особі ректора полковника поліції Романа Благути та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Особою), укладено контракт №52/22 про здобуття освіти за спеціальністю «Право» у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі Контракт), форма якого затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.09.2019 №756. Предметом Контракту є підготовка за державним замовленням на денній формі навчання здобувача ступеня вищої освіти бакалавра за спеціальністю 081 «Право», строк навчання становить 4 роки.

У вступній частині Контракту та в розділі «Реквізити Сторін» найменування Головного управління Національної поліції України (Замовника), його місцезнаходження, реквізити, а також звання, прізвище, ім`я та по батькові його начальника не заповнені. Водночас у частині Контракту, відведеній для підписів сторін, під написом «Начальник головного управління Національної поліції в (у)» рукописно дописано «Львівській області», наявні підпис посадової особи з розшифровкою прізвища та ініціалів, а також відбиток печатки.

Розділом ІІІ Контракту передбачено, що Замовник зобов`язується, зокрема, «у місячний термін проінформувати Виконавця про звільнення Особи зі служби в Національній поліції України протягом трьох років після закінчення навчання та надіслати відповідні документи (копію рапорту про звільнення (висновок атестації), завірену копію наказу про призначення (переміщення по службі), завірену копію наказу про звільнення, копію паспорту, адресу проживання та контактний телефон), необхідні для примусового стягнення з Особи витрат, пов`язаних з її утриманням у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських». Особа зобов`язується, зокрема, «у разі дострокового розірвання Контракту (відрахування з закладу вищої освіти), а також звільнення зі служби в поліції в період навчання та протягом трьох років після закінчення навчання відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України (в особі закладу вищої освіти) витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до частини 4 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію».».

Відповідно до п.7 розділу V Контракту, Контракт складено в трьох примірниках, які зберігаються по одному в кожної зі Сторін і мають однакову юридичну силу.

Згідно з довідкою-розрахунком №302 від 01.06.2026, підписаною проректором ЛьвДУВС Юрієм Єрмаковим та заступником начальника ВФЗБО Яриною Шенгерою, витрати, пов`язані з навчанням відповідача у ЛьвДУВС за період з 29.08.2022 по 24.04.2026, становлять 362089,70 грн, з яких: грошове забезпечення 263726,55 грн, медичне забезпечення 414,00 грн, продовольче забезпечення 41967,64 грн, речове забезпечення 18479,72 грн, оплата комунальних послуг та спожитих енергоносіїв 37501,79 грн. Відмітки про ознайомлення відповідача з цією довідкою-розрахунком вона не містить.

Наказом ГУНП у Львівській області від 23.07.2026 №441 о/с лейтенанта поліції ОСОБА_1 , слідчого слідчого відділу Дрогобицького районного відділу поліції ГУНП, звільнено зі служби в поліції з 27.07.2026 за п.7 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII (за власним бажанням). Стаж служби в поліції при звільненні у календарному обчисленні становить 03 роки 10 місяців 28 днів. Підставою видання наказу зазначено рапорт відповідача від 27.04.2026.

Листом від 27.07.2026 №263499-2026 ГУНП у Львівській області повідомило ректора ЛьвДУВС про те, що у липні 2026 року з ГУНП у Львівській області звільнено, до відпрацювання трьох років після закінчення вищого навчального закладу, відповідача, та направило копію наказу про звільнення і повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі.

На підтвердження досудового врегулювання спору позивач надав копію повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, підписаного начальником ГУНП у Львівській області Олександром Шляховським, без дати та номера. У повідомленні зазначено, що відповідач зобов`язаний протягом 30 днів з моменту отримання цього повідомлення відшкодувати Міністерству внутрішніх справ України в особі ЛьвДУВС витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в повному розмірі за весь період навчання, наведено платіжні реквізити ЛьвДУВС, роз`яснено право на розстрочення платежу до одного року відповідно до п.6 Порядку №261 та наслідки відмови від добровільного відшкодування. Графа «Сума: ____ грн» у повідомленні не заповнена. Посилань на довідку-розрахунок №302 від 01.06.2026 чи інші додатки повідомлення не містить. У нижній частині повідомлення під написом «Повідомлення отримав(-ла)» зазначено дату 27.07.2026, проставлено підпис та вказано «Тарас Лопушанський», а також міститься рукописний запис про отримання оригіналу ОСОБА_1 27.07.2026.

Змістом спірних правовідносин є наявність правових підстав для стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з його утриманням у ЛьвДУВС, у сумі 362089,70 грн, у тому числі дотримання позивачем визначеної законодавством процедури, з якою пов`язано виникнення права на звернення до суду з таким позовом.

Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підготовка поліцейських у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання регламентована ст.74 Закону №580-VIII.

Згідно з ч.2 ст.74 Закону №580-VIII, підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

Відповідно до ч.4 ст.74 Закону №580-VIII, особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.5 ст.74 Закону №580-VIII, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Порядок №261 визначає механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням (далі - особи) у закладах вищої освіти із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - заклади вищої освіти), витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах (далі - витрати), у разі: дострокового розірвання контракту про здобуття освіти (далі - контракт) з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в Національній поліції (далі - поліція) через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; звільнення із служби в поліції протягом трьох років після закінчення закладу вищої освіти з будь-яких підстав, крім звільнення із служби в поліції через хворобу (за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів (п.1 Порядку №261).

Відповідно до абз.1 п.5 Порядку №261, після видання наказу про звільнення (відрахування із закладу вищої освіти) особи керівник органу поліції (закладу вищої освіти) або за його дорученням інша посадова особа видає зазначеній особі під підпис повідомлення із зобов`язанням протягом 30 діб з моменту отримання повідомлення відшкодувати МВС витрати із зазначенням їх розміру та реквізитів розрахункового рахунка для перерахування коштів.

Згідно з п.8 Порядку №261, у разі відмови від добровільного відшкодування витрат, а також у разі порушення особою умов договору, укладеного відповідно до пункту 6 цього Порядку, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку. Претензійно-позовну діяльність провадить заклад вищої освіти, у якому навчалася особа.

З аналізу змісту наведених норм випливає, що обов`язок особи, звільненої зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення закладу вищої освіти, відшкодувати витрати, пов`язані з її утриманням у такому закладі, реалізується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Цей порядок передбачає послідовні дії: видачу особі під підпис (або надсилання) повідомлення із зобов`язанням відшкодувати витрати, в якому зазначено їх розмір та реквізити рахунку; надання особі 30 діб з моменту отримання повідомлення для добровільного відшкодування або звернення щодо розстрочення платежу; і лише у разі відмови від добровільного відшкодування (чи порушення умов договору про розстрочення) - стягнення витрат у судовому порядку. Отже, законодавець пов`язав виникнення у закладу вищої освіти права на звернення до суду саме з відмовою особи від добровільного відшкодування витрат, розмір яких їй належним чином доведено.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі №520/1444/22 зазначив: «Разом із тим Верховний Суд неодноразово, в тому числі у постановах від 30 серпня 2022 року у справі №480/8200/20 та від 14 грудня 2022 року у справі №520/5837/2020, акцентував увагу на тому, що за правилами положень статті 74 Закону №580 та пункту 8 Порядку №261 право на звернення до суду у позивача (вищого навчального закладу) у цій категорії справ може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати».

У постанові від 13.01.2023 у справі №440/2692/20 Верховний Суд, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення витрат, врахував таке: « 83. В цьому аспекті судами попередніх інстанцій установлено та не є спірним те, що 07 квітня 2020 року ОСОБА_1 було під підпис вручене повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у навчальному закладі в розмірі 127 223,75 грн. 84. У свою чергу, з даним позовом Університет звернувся до адміністративного суду 20 травня 2020 року, тобто після спливу 30-денного строку, встановленого Порядком №261 для добровільного відшкодування відповідачем зазначених витрат».

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам сторін, суд зазначає таке.

Щодо аргументів відповідача про те, що Контракт є двостороннім і не відповідає вимогам законодавства, суд зазначає, що ч.2 ст.74 Закону №580-VIII вимагає укладення контракту між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається. Як вбачається з Контракту, він укладений за типовою формою, яка передбачає три сторони, у тому числі Замовника - головне управління Національної поліції. Незаповнення найменування Замовника у вступній частині та розділі «Реквізити Сторін» не спростовує того, що в частині Контракту, відведеній для підписів, дописано «Львівській області» та проставлено підпис посадової особи з відбитком печатки. Крім того, ГУНП у Львівській області фактично виконувало обов`язки Замовника за Контрактом, зокрема повідомило ЛьвДУВС про звільнення відповідача листом від 27.07.2026 №263499-2026. Відповідач факт підписання Контракту визнає, доказів визнання його недійсним не надав. До того ж, обов`язок відшкодувати витрати у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення навчання встановлений ч.4 ст.74 Закону №580-VIII. Відтак, недоліки оформлення Контракту, на які посилається відповідач, не виключають наявності в нього обов`язку відшкодувати витрати, пов`язані з утриманням у закладі вищої освіти.

Поряд з тим, ключовим питанням у цій справі є те, чи виникло у позивача на момент звернення до суду право вимагати стягнення витрат у судовому порядку.

Як підтверджується матеріалами справи, наказ про звільнення відповідача зі служби в поліції з 27.07.2026 видано 23.07.2026. Згідно з наданою самим позивачем копією повідомлення, відповідач отримав повідомлення про зобов`язання відшкодувати витрати 27.07.2026. Отже, навіть якщо виходити з дати отримання повідомлення, на яку посилається позивач, 30-денний строк для добровільного відшкодування витрат, встановлений абз.1 п.5 Порядку №261, спливав 26.08.2026. Позовна заява датована 05.08.2026 і надійшла до суду 07.08.2026, тобто на одинадцятий день після отримання повідомлення, до закінчення строку, наданого відповідачу для добровільного відшкодування витрат чи звернення щодо розстрочення платежу.

Крім того, у повідомленні не зазначено розміру витрат, які відповідач зобов`язаний відшкодувати. Графа «Сума» не заповнена, а посилання на довідку-розрахунок №302 від 01.06.2026 чи інший документ, з якого відповідач міг би дізнатися розмір витрат, у повідомленні відсутнє. Доказів вручення чи надсилання відповідачу довідки-розрахунку до звернення з позовом позивач не надав. При цьому суд зауважує, що без відомостей про суму особа позбавлена можливості як добровільно відшкодувати витрати, так і укласти договір про розстрочення платежу із зазначенням строків та розмірів платежів.

За таких обставин відмова відповідача від добровільного відшкодування витрат, з якою ч.5 ст.74 Закону №580-VIII та п.8 Порядку №261 пов`язують можливість стягнення витрат у судовому порядку, на момент звернення позивача до суду не настала і матеріалами справи не підтверджується.

Необґрунтованими є посилання представника позивача на те, що відповідач не здійснив оплати, не звернувся щодо розстрочення платежу та не запропонував іншого способу врегулювання спору. Невчинення таких дій у межах строку, який на момент подання позову ще не сплив, не є відмовою від добровільного відшкодування витрат. Крім того, розмір витрат у повідомленні відповідачу доведено не було.

Суд відхиляє посилання позивача на те, що розмір витрат став відомим відповідачу з позовної заяви та доданих до неї документів у межах судового провадження. Порядок №261 передбачає доведення розміру витрат до особи у позасудовому порядку до звернення до суду, а наявність у позивача права на звернення до суду оцінюється станом на момент подання позову. Ознайомлення відповідача з розрахунком після відкриття провадження у справі не усуває недотримання позивачем процедури, визначеної абз.1 п.5 Порядку №261, і не свідчить про відмову відповідача від добровільного відшкодування. З тих самих підстав не мають значення для вирішення спору доводи позивача про можливість врегулювання питання відшкодування під час розгляду справи.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що на момент звернення до суду у позивача не виникло права на стягнення з відповідача витрат, пов`язаних з його утриманням у закладі вищої освіти, у судовому порядку, а тому позовні вимоги є передчасними.

Будь-яких інших обставин, які б вимагали детальної відповіді або спростування, сторонами у заявах по суті справи не зазначено та з матеріалів справи судом не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. А, згідно з ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, а доказів понесення відповідачем судових витрат матеріали справи не містять, підстави для їх розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

у задоволенні позову – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ланкевич А.З.