Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №320/6981/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ справа №320/6981/22

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до

ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 )

про визнання протиправними та скасування наказів, -

В С Т А Н О В И В:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) по особовому складу від 26 лютого 2022 р. №11 о/с;

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) по особовому складу від 26 лютого 2022 р. №49 в частині пп. 2.60 вказаного наказу.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позивач обґрунтовує позов тим, що укладений з ним 28.01.2021 контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України був строковим та, на його переконання, припинив свою дію 28.01.2022. Нового контракту він не укладав, а тому вважає, що станом на 26.02.2022 не перебував у правовідносинах військової служби, які могли бути підставою для його призначення на посаду у військовій частині НОМЕР_1 .

Також позивач зазначає, що 26.02.2022 до військової частини НОМЕР_1 фактично не прибував, рапорту про зарахування до списків особового складу не подавав та до виконання обов`язків за відповідною посадою не приступав. У цей період він перебував у АДРЕСА_1 , а до місця розташування військової частини прибув лише 17.06.2022.

У зв`язку з цим позивач вважає, що наказ начальника Міжнародного центру від 26.02.2022 № 11 о/с у частині призначення його на посаду інструктора навчального відділу підготовки підрозділів та пункт 2.60 наказу по стройовій частині від 26.02.2022 № 49 про зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і на всі види забезпечення прийняті без належних правових та фактичних підстав. Окремо наголошує на неправомірності зазначення у наказі № 49 відомостей про його прибуття до військової частини та приступання до виконання обов`язків з 26.02.2022, оскільки фактично цього дня він у частині не перебував.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що станом на 24– 26.02.2022 позивач продовжував мати статус військовослужбовця, оскільки у встановленому порядку зі списків особового складу виключений не був, а строк дії контракту було продовжено. Після введення воєнного стану та початку мобілізаційного розгортання особовий склад Спортивного клубу Національної гвардії України, у тому числі позивач, на підставі мобілізаційного розпорядження підлягав направленню для доукомплектування військової частини НОМЕР_1 , у зв`язку з чим і були видані оскаржувані накази.

На підтвердження своєї позиції відповідач також посилається на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2023, яким ОСОБА_1 визнано винуватим за частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України. Відповідач зазначає, що у межах кримінального провадження встановлено наявність у позивача статусу військовослужбовця, його обов`язок прибути 26.02.2022 до військової частини НОМЕР_1 та факт нез`явлення на службу без поважних причин. З огляду на це відповідач вважає накази від 26.02.2022 № 11 о/с та № 49 такими, що прийняті на законних підставах і в межах повноважень.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи, інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15.08.2022 (суддя Журавель В.О.) відкрито провадження в адміністративній справі №320/6981/22 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 10.10.2022.

Відповідно до протоколу судового засідання від 10.10.2022 у зв`язку з неявкою сторін суд відклав розгляд справи на 12.12.2022.

Відповідно до протоколу судового засідання від 12.12.2022 у зв`язку з неявкою сторін суд відклав розгляд справи на 20.02.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 витребувано докази від ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), які мають бути надані до суду у строк до 20 січня 2023 року, а саме: належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржувані накази від 26 лютого 2022 р. №11 та 49; документи, які підтверджують дати ознайомлення позивача із спірними наказами; належним чином засвідчену копію контракту від 28 січня 2022 р.

Відповідно до протоколу судового засідання від 20.02.2023 у зв`язку з неявкою сторін суд відклав розгляд справи на 17.04.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.02.2023 витребувано докази від ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), які мають бути надані до суду у строк до 24 березня 2023 року, а саме: належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржувані накази від 26 лютого 2022 р. №11 та 49; документи, які підтверджують дати ознайомлення позивача із спірними наказами; належним чином засвідчену копію контракту від 28 січня 2022 р.; належним чином засвідчену копію припису від 25 лютого 2022 р. №68, виданого головному сержанту ОСОБА_1 та обґрунтування підстав для видачі цього припису; належним чином засвідченні копії документів, які стали підставою для проходження позивачем військової служби після закінчення контракту.

Відповідно до протоколу судового засідання від 17.04.2023 у зв`язку з неявкою сторін суд відклав розгляд справи на 10.07.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.04.2023 витребувано докази від ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), які мають бути надані до суду у строк до 20 червня 2023 року, а саме: належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржувані накази від 26 лютого 2022 р. №11 та 49; документи, які підтверджують дати ознайомлення позивача із спірними наказами; належним чином засвідчену копію контракту від 28 січня 2022 р.; належним чином засвідчену копію припису від 25 лютого 2022 р. №68, виданого головному сержанту ОСОБА_1 та обґрунтування підстав для видачі цього припису; належним чином засвідченні копії документів, які стали підставою для проходження позивачем військової служби після закінчення контракту.

Відповідно до протоколу судового засідання від 10.07.2023 у зв`язку з неявкою сторін суд відклав розгляд справи на 01.11.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.07.2023 витребувано докази від ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), які мають бути надані до суду у строк до 25 вересня 2023 року, а саме: належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких було прийнято оскаржувані накази від 26 лютого 2022 р. №11 та 49; документи, які підтверджують дати ознайомлення позивача із спірними наказами; належним чином засвідчену копію контракту від 28 січня 2022 р.; належним чином засвідчену копію припису від 25 лютого 2022 р. №68, виданого головному сержанту ОСОБА_1 та обґрунтування підстав для видачі цього припису; належним чином засвідченні копії документів, які стали підставою для проходження позивачем військової служби після закінчення контракту.

На виконання ухвал Київського окружного адміністративного суду відповідач надав до суду копії документи.

За результатом повторного автоматизованого розподілу судових справ для розгляду справи №320/6981/22 було визначено суддю Жука Р.В.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2023 (суддя Жук Р.В.) прийнято адміністративну справу №320/6981/22 до провадження. Розгляд справи ухвалено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

27.12.2023 через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) надійшов відзив на позовну заяву.

03.01.2024 через підсистему «Електронний суд» до Київського окружного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) надійшло клопотання про долучення доказів, а саме: вироку Дарницького районного суду м.Києва від 20.11.2023.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 28.01.2021 між Міністерством внутрішніх справ України в особі командувача Національної гвардії України та ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на один рік. На підставі цього контракту позивач проходив військову службу у Спортивному клубі Національної гвардії України на посаді спортсмена-інструктора групи з неолімпійських видів спорту спортивної команди.

З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Спортивного клубу Національної гвардії України від 29.12.2021 № 112 позивача допущено до участі у навчально-тренувальних зборах на спортивній базі ФСТ «Динамо» у м. Запоріжжі. До 17.06.2022 ОСОБА_1 фактично перебував у м. Дніпрорудне Запорізької області за місцем свого проживання.

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, а Указом Президента України № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію. У зв`язку з проведенням мобілізаційного розгортання Національної гвардії України командуванням було прийнято рішення щодо доукомплектування військової частини НОМЕР_1 особовим складом, зокрема військовослужбовцями Спортивного клубу Національної гвардії України.

25.02.2022 на ім`я головного сержанта ОСОБА_1 оформлено припис, відповідно до якого йому запропоновано 25.02.2022 вибути до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_2 , для її доукомплектування, з терміном прибуття 26.02.2022.

Наказом начальника Міжнародного центру Національної гвардії України по особовому складу від 26.02.2022 № 11 о/с ОСОБА_1 призначено інструктором навчального відділу підготовки підрозділів Навчального центру підготовки підрозділів. Підставою для видання цього наказу зазначено мобілізаційне розпорядження командувача Національної гвардії України від 24.02.2022 №27/9/1/3/Н 289Т.

Того ж дня наказом начальника Міжнародного центру Національної гвардії України по стройовій частині від 26.02.2022 № 49, зокрема пунктом 2.60, ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення як такого, що прибув для проходження військової служби за контрактом зі Спортивного клубу Національної гвардії України та призначений наказом від 26.02.2022 № 11 о/с на посаду інструктора навчального відділу підготовки підрозділів. Цим же наказом визначено, що позивач приступив до виконання обов`язків за посадою з 26.02.2022.

Разом з тим із матеріалів справи та наданих сторонами доказів убачається, що фактично 26.02.2022 ОСОБА_1 до місця дислокації військової частини НОМЕР_1 не прибув. Фактичне прибуття позивача до військової частини відбулося 17.06.2022, після чого начальником відділення кадрів складено відповідний рапорт. Наказом начальника Міжнародного центру від 20.06.2022 № 54 о/с ОСОБА_1 призначено на посаду номера обслуги 1-го вогневого розрахунку мінометного взводу роти вогневої підтримки.

Матеріали справи також містять контракт позивача та відомості щодо продовження строку його дії. Зокрема, у відповідних документах міститься запис про продовження строку контракту до оголошення демобілізації, а наказом по стройовій частині від 30.03.2022 № 91 оформлено продовження строку проходження позивачем військової служби.

Водночас позивач заперечує наявність правових підстав для такого продовження та наполягає на тому, що строк укладеного ним контракту закінчився до видання оскаржуваних наказів.

Крім того, вироком Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2023 у справі № 753/6263/22 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України. Під час розгляду кримінального провадження судом, зокрема, досліджувалися обставини проходження ОСОБА_1 військової служби, його направлення до військової частини НОМЕР_1 та неприбуття до місця служби у визначений строк.

Отже, спірні правовідносини виникли у зв`язку з виданням відповідачем наказу від 26.02.2022 № 11 о/с у частині призначення ОСОБА_1 на посаду інструктора навчального відділу підготовки підрозділів та наказу по стройовій частині від 26.02.2022 № 49 у частині пункту 2.60 щодо зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 і на всі види забезпечення.

Не погоджуючись із зазначеними наказами та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон № 2232-XII; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до частини першої статті 2 якого військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною четвертою статті 2 Закону № 2232-XII встановлено, що порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами України, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною третьою статті 24 Закону № 2232-XII закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, військового навчального закладу, установи тощо у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Порядок проходження громадянами України військової служби визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі – Положення № 1153/2008; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Дія зазначеного Положення поширена, зокрема, на військовослужбовців Національної гвардії України.

Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Як установлено судом, між позивачем та Міністерством внутрішніх справ України в особі командувача Національної гвардії України укладено контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського та старшинського складу строком на один рік.

Разом з тим, досліджена судом копія контракту містить запис про те, що контракт набрав чинності з 28 лютого 2021 року.

Отже, твердження позивача про припинення строку дії контракту 28.01.2022 не відповідає змісту самого контракту, оскільки позивач фактично ототожнює дату його укладення з датою набрання ним чинності.

Таким чином, станом на 26.02.2022, тобто на дату прийняття оскаржуваних наказів, установлений контрактом річний строк його дії ще не закінчився.

Більше того, відповідно до пункту 2 частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-XII під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад установлені строки: з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону; з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Матеріалами справи також підтверджується, що наказом по стройовій частині від 30.03.2022 № 91 оформлено продовження дії контракту позивача до оголошення демобілізації, про що відповідний запис внесено і до примірника контракту.

При цьому таке продовження в умовах введеного воєнного стану випливає безпосередньо з приписів частини дев`ятої статті 23 Закону № 2232-XII, а відповідний наказ є способом оформлення продовження проходження військової служби.

Суд також враховує, що доказів видання до 26.02.2022 наказу про звільнення ОСОБА_1 з військової служби та виключення його зі списків особового складу Спортивного клубу Національної гвардії України матеріали справи не містять.

За наведених обставин суд визнає необґрунтованими доводи позивача про те, що на час прийняття оскаржуваних наказів він не мав статусу військовослужбовця та не перебував у правовідносинах з Національною гвардією України.

Відповідно до пункту 82 Положення № 1153/2008 призначення військовослужбовців на посади здійснюється, зокрема, у зв`язку зі звільненням або призначенням на посади, передбачені штатами воєнного часу, у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, оголошення рішення про проведення мобілізації та/або введення правового режиму воєнного стану.

Згідно з абзацом другим пункту 257 Положення № 1153/2008 для доукомплектування Збройних Сил України в особливий період просування військовослужбовців по службі здійснюється без дотримання вимог пунктів 85, 87 цього Положення, а призначення військовослужбовців на рівнозначні та нижчі посади здійснюється без згоди військовослужбовців, за винятком випадків, визначених пунктом 112 цього Положення.

Пунктом 112 Положення № 1153/2008 передбачено можливість переміщення на нове місце військової служби з однієї військової частини до іншої у випадках, визначених пунктом 82 цього Положення, а також якщо з урахуванням вчиненого правопорушення військовослужбовець, якому призначено покарання у виді службового обмеження для військовослужбовців, не може бути залишений на посаді, пов`язаній із керівництвом підлеглими особами.

Зазначене переміщення здійснюється без згоди військовослужбовця, крім таких випадків:

- неможливість проходження військовослужбовцем військової служби у місцевості, до якої його переміщують, відповідно до висновку (постанови) військово-лікарської комісії;

- неможливість проживання членів сім`ї військовослужбовця за станом здоров`я в місцевості, до якої його переміщують, відповідно до документів, які це підтверджують;

- потреба у догляді за непрацездатними чи хворими батьками, дружиною (чоловіком) або особами, які виховували його з дитинства замість батьків і були визнані опікунами та мешкають окремо від сім`ї військовослужбовця, відповідно до документів, які це підтверджують.

Військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом, переміщується у зв`язку із службовою необхідністю та за станом здоров`я на нове місце військової служби без його згоди.

Матеріали справи не містять доказів існування щодо позивача будь-якої з обставин, передбачених пунктом 112 Положення № 1153/2008, яка унеможливлювала б його переміщення без згоди на нове місце проходження військової служби.

Як установлено судом, наказом начальника Міжнародного центру Національної гвардії України від 26.02.2022 № 11 о/с ОСОБА_1 призначено інструктором навчального відділу підготовки підрозділів Навчального центру підготовки підрозділів.

Підставою для видання цього наказу зазначено мобілізаційне розпорядження командувача Національної гвардії України від 24.02.2022 № 27/9/1/3/Н 282Т.

Крім того, 25.02.2022 позивачу оформлено припис № 68, відповідно до якого йому належало вибути до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України для її доукомплектування з терміном прибуття 26.02.2022.

Наведене свідчить про те, що призначення позивача на посаду у військовій частині НОМЕР_1 здійснювалося не в межах звичайної кадрової процедури, а в межах заходів мобілізаційного розгортання Національної гвардії України після введення воєнного стану та оголошення загальної мобілізації.

За таких обставин відсутність згоди позивача на переміщення до іншої військової частини не свідчить про протиправність наказу від 26.02.2022 № 11 о/с, оскільки законодавство, чинне на час виникнення спірних правовідносин, допускало таке переміщення та призначення без згоди військовослужбовця.

Отже, суд не встановив обставин, які б свідчили, що наказ начальника Міжнародного центру від 26.02.2022 № 11 о/с у спірній частині прийнято за відсутності відповідних повноважень чи правових підстав.

Щодо доводів позивача в частині протиправності наказу по стройовій частині від 26.02.2022 № 49 суд зазначає таке.

Порядок організації обліку особового складу Національної гвардії України визначається Інструкцією з організації обліку особового складу Національної гвардії України, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.01.2017 № 73, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22.02.2017 за № 248/30116 (далі – Інструкція № 73; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 8 глави 2 розділу II Інструкції № 73 передбачено, що зарахування до списків військової частини прибулих військовослужбовців проводиться наказом по стройовій частині в день прибуття особового складу до військової частини.

Водночас розділом III Інструкції № 73 визначено особливості організації та ведення обліку особового складу саме в особливий період. Пунктом 1 цього розділу встановлено, що облік особового складу в особливий період ведеться у порядку, установленому на мирний час, з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом. Положення цього розділу окремо регламентують призначення та переміщення офіцерів, осіб рядового, сержантського і старшинського складу відповідно до їх мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом.

Отже, приписи пункту 8 глави 2 розділу II Інструкції № 73 мають оцінюватися судом у системному зв`язку з правилами проходження військової служби та особливостями обліку особового складу в умовах мобілізаційного розгортання.

Судом установлено та сторонами фактично не заперечується, що 26.02.2022 ОСОБА_1 фізично до місця розташування військової частини НОМЕР_1 не прибув.

Разом з тим сама по собі зазначена обставина не свідчить про відсутність правових підстав для переміщення позивача до військової частини НОМЕР_1 .

На момент видання наказу № 49 позивач був військовослужбовцем Національної гвардії України, наказом від 26.02.2022 № 11 о/с був призначений на посаду у військовій частині НОМЕР_1 , а приписом від 25.02.2022 № 68 направлений до цієї військової частини для проходження служби та був зобов`язаний прибути до неї 26.02.2022.

Таким чином, неприбуття позивача до нового місця проходження військової служби було наслідком невиконання ним обов`язку щодо прибуття до визначеного командуванням місця служби, а не наслідком відсутності відповідного рішення командування про його переміщення чи відсутності правових підстав для проходження служби у військовій частині НОМЕР_1 .

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили, є обов`язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено такий вирок, лише в питанні, чи мали місце відповідні дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд ураховує також обставини, встановлені вироком Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2023, яким ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 407 Кримінального кодексу України.

Зі змісту зазначеного вироку вбачається, що предметом дослідження кримінального суду були, серед іншого, обставини проходження позивачем військової служби, отримання командуванням розпорядження про прибуття особового складу Спортивного клубу НГУ до військової частини НОМЕР_1 , обов`язок ОСОБА_1 прибути до місця служби та його фактичне нез`явлення у визначений строк.

При цьому обвинувальний вирок суду не звільняє адміністративний суд від самостійної перевірки правомірності оскаржуваних актів суб`єкта владних повноважень. Разом з тим установлені вироком обставини щодо дій та бездіяльності позивача враховуються судом у межах, передбачених статтею 78 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд вважає необґрунтованим трактування позивачем факту свого неприбуття як обставини, яка сама по собі нівелює рішення командування про його переміщення та виключає можливість оформлення відповідних кадрових та облікових рішень.

Інший підхід фактично означав би, що невиконання військовослужбовцем обов`язку прибути до нового місця служби унеможливлює реалізацію законно прийнятого рішення про його переміщення та саме по собі створює підстави для скасування актів, на виконання яких він зобов`язаний був прибути.

Щодо зазначення в пункті 2.60 наказу № 49 відомостей про те, що позивач «прибув» та приступив до виконання обов`язків за посадою з 26.02.2022, суд зазначає, що матеріали справи дійсно підтверджують його фактичне прибуття до військової частини лише 17.06.2022. Водночас така невідповідність фактичної дати прибуття змісту окремого формулювання наказу за встановлених у справі обставин не спростовує наявності правової підстави для переміщення позивача до військової частини НОМЕР_1 , його призначення на посаду та виникнення в нього обов`язку прибути до визначеного місця проходження військової служби.

Суд виходить із того, що не кожне порушення процедури прийняття адміністративного акта є безумовною підставою для його скасування. Визначальним є характер такого порушення та те, чи вплинуло воно на зміст прийнятого рішення і чи було б за умови дотримання відповідної процедури прийняте інше рішення.

У цьому випадку встановлена невідповідність зазначеної в наказі фактичної дати прибуття не змінює того, що станом на 26.02.2022 позивач залишався військовослужбовцем, був у встановленому порядку призначений для подальшого проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , мав відповідний припис та був зобов`язаний прибути до цієї частини.

При цьому відсутність рапорту позивача про його зарахування до списків особового складу також не є самостійною підставою для визнання наказу протиправним, оскільки Інструкція № 73 не визначає рапорт військовослужбовця обов`язковою підставою для видання наказу про його зарахування до списків особового складу. Підставами такого наказу є передбачені Інструкцією облікові та розпорядчі документи.

Суд також бере до уваги, що фактичне неприбуття позивача до військової частини НОМЕР_1 не було наслідком скасування наказу про його призначення, зміни місця проходження ним військової служби чи звільнення з військової служби. Навпаки, 17.06.2022 позивач прибув до військової частини НОМЕР_1 , а 20.06.2022 наказом начальника Міжнародного центру № 54 о/с його призначено на іншу посаду у зв`язку з його фактичним поверненням, що додатково підтверджує безперервність правовідносин щодо проходження ним військової служби.

За сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що доводи позивача про відсутність правових підстав для прийняття наказів від 26.02.2022 № 11 о/с та № 49 ґрунтуються на помилковому розумінні моменту припинення його військової служби, порядку продовження дії контракту та особливостей переміщення військовослужбовців в умовах мобілізації і воєнного стану.

Матеріалами справи підтверджено, що на час виникнення спірних правовідносин позивач мав статус військовослужбовця, його контракт був чинним, переміщення здійснювалося в межах мобілізаційного розгортання Національної гвардії України на підставі відповідного мобілізаційного розпорядження, а законодавство не вимагало згоди позивача на таке переміщення за відсутності обставин, передбачених пунктом 112 Положення № 1153/2008.

Отже, оскаржувані накази в частині, що стосується ОСОБА_1 , прийняті відповідачем на підставі та на виконання рішень щодо мобілізаційного розгортання Національної гвардії України, у межах наданих відповідачу повноважень.

З урахуванням установлених обставин справи, досліджених доказів у їх сукупності та наведеного правового регулювання суд не встановив достатніх правових підстав для визнання протиправними та скасування наказу начальника Міжнародного центру від 26.02.2022 № 11 о/с у частині призначення позивача на посаду та пункту 2.60 наказу по стройовій частині від 26.02.2022 № 49.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

VI. Судові витрати.

Судові витрати не підлягають розподілу відповідно до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.