Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №320/13693/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2026 року м. Київ №320/13693/25

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження з 01.01.2025 максимального розміру пенсії ОСОБА_1 та застосування до його пенсії коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», а також коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», та виплати пенсії у неповному розмірі;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 01.01.2025 виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та без застосування до його пенсії коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025 та постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025, з урахуванням проведених раніше виплат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є військовим пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. Рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/4529/23 відповідача було зобов`язано перерахувати пенсію позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

Позивач вказує, що сума його пенсійної виплати станом на 2024 рік відповідно до розрахунків пенсії становила 61 323,51 грн. Разом з тим, з 01.01.2025 відповідач застосував до пенсійної виплати коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025, унаслідок чого розмір пенсії до виплати становив 32 575,55 грн.

Не погоджуючись з виплатою пенсії у неповному розмірі, позивач через представника звернувся до відповідача з вимогою здійснювати виплату пенсії без застосування вказаних коефіцієнтів. Листом від 13.02.2025 № 6878-3646/C-02/8-2600/25 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило, що розрахунок та виплата пенсії здійснюються з урахуванням коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025.

У подальшому, у зв`язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025, якою у 2026 році запроваджено аналогічний механізм застосування коефіцієнтів до сум перевищення пенсійної виплати, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог та просив поширити обраний спосіб захисту також на правовідносини, що виникли з 01.01.2026.

Ухвалою суду від 31.03.2025 відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є військовим пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону № 2262-XII. Рішенням Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/4529/23 позовні вимоги позивача було задоволено та зобов`язано відповідача провести перерахунок його пенсії на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що розмір пенсійної виплати позивача станом на 2024 рік становив 61 323,51 грн, однак з 01.01.2025 при виплаті пенсії відповідач застосував коефіцієнти, передбачені постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025. Листом від 13.02.2025 № 6878-3646/C-02/8-2600/25 відповідач підтвердив застосування зазначеного порядку виплати.

23.01.2026 представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позовні вимоги викладено в новій редакції та додатково оскаржено застосування до пенсії позивача з 01.01.2026 коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб визначено Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII).

Відповідно до статті 11 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, якими встановлювалося обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Конституційний Суд України виходив з того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 у справі № 3-102/2021 визнано неконституційними приписи статті 2 Закону України № 3668-VI у частині їх поширення на Закон № 2262-XII, оскільки вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу відповідної категорії осіб.

Таким чином, Закон № 2262-XII, який є спеціальним законом у сфері пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, не містить чинної норми, яка б дозволяла обмежувати максимальний розмір пенсії позивача десятьма прожитковими мінімумами.

Статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено, що у 2025 році у період дії воєнного стану пенсії, призначені (перераховані), зокрема, відповідно до Закону № 2262-XII, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, виплачуються із застосуванням до суми перевищення коефіцієнтів у розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначеної норми Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», якою встановлено застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення пенсійної виплати понад десять прожиткових мінімумів.

Разом з тим, наведений механізм фактично призводить до зменшення суми призначеної та нарахованої пенсії до виплати та встановлює додаткове регулювання відносин, відмінне від того, що визначене спеціальним Законом № 2262-XII.

Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007, від 27.02.2020 № 3-р/2020 та від 28.08.2020 № 10-р/2020 неодноразово наголошував, що законом про Державний бюджет України не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяг прав і гарантій, передбачених іншими законами, а також не може встановлюватися інше законодавче регулювання відносин, які є предметом спеціального регулювання іншими законами.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За таких обставин при вирішенні спірних правовідносин пріоритетному застосуванню підлягають положення Конституції України та спеціального Закону № 2262-XII, а застосування до пенсії позивача коефіцієнтів, установлених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025, не може призводити до звуження обсягу пенсійних прав позивача та фактичного обмеження виплати призначеної йому пенсії.

Стосовно правовідносин, що виникли з 01.01.2026, суд зазначає таке.

Статтею 30 Закону України № 4695-IX та постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» на 2026 рік запроваджено аналогічне застосування коефіцієнтів до сум пенсійних виплат, які перевищують десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 1778 передбачено випадки, коли зазначені коефіцієнти не застосовуються, зокрема до пенсій осіб, які брали безпосередню участь у визначених законом заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, за умови підтвердження відповідних відомостей.

Однак незалежно від наявності чи відсутності у конкретної особи передбачених пунктом 2 постанови № 1778 винятків, застосування до пенсії, призначеної за Законом № 2262-XII, механізму коефіцієнтів, який фактично зменшує розмір пенсії до виплати, становить додаткове регулювання спеціальних пенсійних правовідносин, не передбачене Законом № 2262-XII.

Тому суд доходить висновку, що правовий підхід, наведений щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025, є застосовним і до постанови Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025, оскільки обидва акти передбачають аналогічний за правовими наслідками механізм зменшення фактичного розміру виплати пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-XII.

Отже, дії відповідача щодо виплати позивачу пенсії з 01.01.2025 із застосуванням коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2025, а з 01.01.2026 - із застосуванням коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 1778 від 30.12.2025, є протиправними.

Крім того, суд враховує, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).

Верховний Суд України у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Враховуючи вищевикладене, з`ясувавши та перевіривши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши наявні докази та беручи до уваги необхідність ефективного відновлення порушеного права позивача, суд вважає, що позовні вимоги у редакції заяви про їх уточнення підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача здійснювати виплату призначеної пенсії без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами та без застосування спірних коефіцієнтів з урахуванням сум, які були фактично виплачені.

Оскільки позивач відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, питання про його стягнення з відповідача судом не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження з 01.01.2025 максимального розміру пенсії ОСОБА_1 , застосування до його пенсії коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», а також застосування з 01.01.2026 коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану», та виплати пенсії у неповному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2025 виплату призначеної пенсії без обмеження її розміру десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1, а з 01.01.2026 - також без застосування коефіцієнтів, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, з урахуванням проведених раніше виплат.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.