Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №320/49226/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року справа №320/49226/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 та зобов`язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 , відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою КМУ від 28.05.1993 №379;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо видачі їй посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою КМУ від 28.05.1993 №379, та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати ОСОБА_1 , матері загиблого військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , посвідчення відповідного зразка члена сім?ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначила, що 19.05.2022 її син, ОСОБА_3 , під час проходження військової служби загинув внаслідок ДТП. Вказала, що відповідач протиправно відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги та у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою КМУ від 28.05.1993 №379.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та витребувано від відповідача докази по справі.

Вказана ухвала суду, разом із позовною заявою та додатками до неї, отримані представником відповідача, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

У той же час, на час прийняття рішення у даній справі відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є матір`ю військовослужбовця ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 під час проходження військової служби.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України та території Донецької та Луганської областей від 09.10.2019 №170 підполковник ОСОБА_3 в період з 26.11.2014 по 28.01.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України в районах проведення антитерористичної операції а території Донецької та Луганської областей.

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 30.04.2015, виданого управлінням особового складу штабу командування сухопутних військ, ОСОБА_3 ветеран війни - учасник бойових дій.

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 загинув внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть №010-3141 від 20.05.2022 Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи, свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 21.05.2022 Київського відділу державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

30.06.2022 Слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві винесено постанову про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_3 .

Відповідно до Акту проведення спеціального розслідування смерті підполковника ОСОБА_3 від 02.07.2022, смерть ОСОБА_3 настала у момент слідування ним до місця проходження ним військової служби і є пов`язаною з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 18.07.2022 №659, травма підполковника ОСОБА_3 одержана в результаті нещасного випадку та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

Крім того, відповідач листом 07.02.2024 №13/3482 повідомив позивача про відсутність підстав для видачі посвідчення «Члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження служби», посилаючись на те, що Акт проведення спеціального розслідування смерті підполковника ОСОБА_3 від 02.07.2022 та Акт про нещасний випадок, пов`язаний зі смертю підполковника ОСОБА_3 від 02.07.2022, на думку відповідача, підтверджують факт вчинення ним адміністративного правопорушення, що відповідно до положень Порядку та статті 18 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» виключає можливість видачі такого посвідчення.

13.06.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою КМУ від 28.05.1993 №379.

27.06.2024 відповідачем листом №13/6171/с повідомлено про відсутність підстав для видачі позивачці вказаного посвідченні.

21.11.2024 представником позивача подано адвокатський запит до Управління патрульної поліції у м. Києві.

02.12.2024 Управління патрульної поліції у м. Києві листом №2284-аз/41/18/4/02-2024 повідомило, що матеріали щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 на реєстрацію не надходили.

09.12.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із загибеллю сина ОСОБА_3

10.12.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою щодо видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою КМУ від 28.05.1993 №379.

Відповідач надав відповідь на заяву від 09.12.2024, у якій зазначив, що рішення про наявність підстав для призначення одноразової грошової допомоги та визначення її розміру приймається Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Водночас повідомив, що 27.08.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 направив до Комісії через Департамент соціального забезпечення МОУ висновок та комплект документів заявника, за результатами розгляду яких, відповідно до протоколу, затвердженого Міністром оборони України 15.02.2024, Комісією прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Крім того, 06.01.2025 відповідач розглянув заяву позивача від 10.12.2024 та надав відповідь листом №15/50/с. В якому зазначив, що причиною виникнення ДТП є невідповідність дій водія автомобіля підполковника ОСОБА_4 вимогам пункту 11.4 Правил дорожнього руху України, що є адміністративним правопорушенням.

Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах, сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає та регулює відносини у цій галузі Закон України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 1 Закону №2011-XII соціальний захист військовослужбовців - захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону №2011-XII встановлено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Згідно зі ст. 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється, зокрема, військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей.

Статтею 10 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать сім`ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.

До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать: батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв`язку з цим виплачується пенсія.

Відповідно до п. 13 ст. 14 Закону №2011-XII особам, які мають право на пільги, гарантії та компенсації, передбачені цим Законом, видаються посвідчення. Форма і порядок видачі посвідчень встановлюються Кабінетом Міністрів України.

28.05.1993 Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову №379 «Про посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби» (надалі - Постанова №379, в редакції чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку №379 визначено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, на підставі якого надаються пільги, гарантії та компенсації, встановлені для таких осіб Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до п. 3 Порядку №379 підставою для видачі посвідчення є:

- витяг із наказу про виключення військовослужбовця із списків особового складу у зв`язку із смертю, визнанням його судом безвісно відсутнім чи оголошення померлим або копія такого наказу;

- свідоцтво про смерть військовослужбовця або рішення суду про визнання його безвісно відсутнім;

- документ про причини та обставини смерті військовослужбовця (відповідний наказ (витяг із наказу), акт проведення розслідування, довідка про обставини травми (поранення, контузія, каліцтво) тощо), який підтверджує, що військовослужбовець загинув (помер) не внаслідок вчинення ним кримінального чи адміністративного правопорушення або що загибель (смерть) сталася не внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп`яніння чи навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження;

- постанова військово-лікарської комісії (крім випадків, коли військовослужбовець пропав безвісти).

Пунктом 5 цього Порядку №379 встановлено, що для отримання посвідчення особа із числа зазначених у пункті 4 цього Порядку (далі - заявник) звертається особисто або через свого представника із заявою (в довільній формі) до територіального центру комплектування та соціальної підтримки - про видачу посвідчення члена сім`ї військовослужбовця Збройних Сил або Держспецтрансслужби, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби.

З аналізу вищевикладеного слідує, що в разі смерті військовослужбовця під час проходження військової служби, члени сімей військовослужбовців мають право на пільги, гарантії та компенсації, а також на отримання посвідчення на право користування пільгами членів сімей військовослужбовців.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Акту проведення спеціального розслідування смерті підполковника ОСОБА_3 від 02.07.2022, Акту про нещасний випадок, пов`язаний зі смертю підполковника ОСОБА_3 від 02.07.2022, Витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центрольної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 18.07.2022 №659, травма підполковника ОСОБА_3 одержана в результаті нещасного випадку та причина смерті, так, пов`язані з проходженням військової служби.

Судом встановлено, що підставою для відмови позивачці у видачі їй посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідачем визначено ймовірне вчинення ОСОБА_3 адміністративного правопорушення, внаслідок чого останній загинув (помер).

Однак необхідно зазначити, що відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, не пізніш як через три місяці з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Як встановлено судом із листа Управління патрульної поліції у м. Києві від 02.02.2024 №2284-аз/41/18/4/02-2024, ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності не притягувався.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно та за відсутності на те правових підстав відмовив позивачу у видачі посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою КМУ від 28.05.1993 року №379, оскільки додані нею документи підтверджують її право на отримання відповідного посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час проходження військової служби.

Таким чином, оскільки при вирішенні питання про встановлення статусу члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) під час військової служби та видачі посвідчення про пільги не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача в цій частині є зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2024 щодо видачі їй посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою КМУ від 28.05.1993 №379, та прийняти рішення з урахуванням встановлених судом обставин.

Щодо вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з положеннями підпункту 2 пункту 2 ст.16 Закону №2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті - п.1 статті 16-1 Закону №2011-ХІІ.

Згідно пункту 4 статті 16-1 згаданого Закону №2011-ХІІ визначено, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать, зокрема, батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті).

А у відповідності до вимог абзацу 2 підпункту «а» пункту 1 ст. 16-2 Закону №2011-ХІІ передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

За приписами п. 6 ст. 16-3 Закону №2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.

Аналогічні приписи містить і п.п.2 п.4 та абзац 2 п.11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975 (далі - Порядок №975, в редакції, на момент виникнення спірних правовідносин).

За приписами п. 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Абз. 2 п. 11 Порядку №975 встановлено, що одноразова грошова допомога у зв`язку із загибеллю (смертю) призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби у випадку, передбаченому підпунктом 2 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть.

В той же час, пунктом 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ встановлено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста є наслідком:

а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;

б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння;

в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров`ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);

г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Аналогічні положення містяться в пункті 19 Порядку №975.

Отже, із аналізу вище згаданих приписів пункту 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ, слід дійти висновку, що одноразова грошова допомога не призначається та не виплачується, зокрема у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення.

Матеріалами справи не підтверджено, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення. Відповідачем таких доказів суду також не надано.

Натомість відповідно до висновку Центральної військово-лікарської комісії причина смерті та отримання травми пов`язані з проходженням військової служби

Отже, оскільки причина смерті ОСОБА_3 не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку про відсутність підстав, встановлених статтею 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», для відмови позивачу у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) її сина.

Тобто, позивач має право на отримання відповідної грошової допомоги.

Таким чином, суд дійшов висновку, про протиправність дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо відмови ОСОБА_1 у призначені та виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Отже, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.12.2024 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , як матері загиблого військовослужбовця, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Розгляд заяв щодо призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як матері загиблого військовослужбовця та прийняття відповідного рішення належить до повноважень відповідача.

Суд повинен уникати безпідставних втручань у дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень. Натомість, суд наділений повноваженнями здійснювати перевірку правильності таких рішень у контексті застосування нормативно - правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо видачі ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.12.2024 щодо видачі їй посвідчення члена сім`ї військовослужбовця, який загинув (помер) чи пропав безвісти під час проходження військової служби, відповідно до Порядку видачі посвідчень членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли) чи пропали безвісти під час проходження військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.1993 №379, та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

4. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

5. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Щавінський В.Р.