Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №320/48906/23 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2026 року м. Київ справа №320/48906/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Білоноженко М.А.,

розглянувши у приміщенні суду у м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

доБородянської селищної ради Бучанського району Київської області (07801, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Бородянка, вул. Центральна 331)

провизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області, у якому просив суд:

- визнати бездіяльність Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Київської області неправомірною;

- зобов?язати Виконавчий комітет Бородянської селищної ради Київської області надати достовірну, повну, точну відповідь на запит від 24.11.2023 року

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідь отримана від відповідача не містить усієї запитуваної інформації, а тому не може вважатись належним доказом розгляду його запиту від 24.11.2023.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відзив у встановлений судом строк відповідачем до суду не подано. Копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками отримано відповідачем 28.02.2024 в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою від 21.03.2024, тому з урахуванням ч. 6 ст. 162 КАС України, суд визначив достатніми наявні в матеріалах справи докази та за відсутності поданого відповідачем відзиву проти позову розглянути справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

24 листопада 2023 року позивач звернувся до Виконкому Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області і керівника Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області, користуючись запитом на інформацію, попросив розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Посилаючись на отримані раніше документи, я просив надати мені письмову інформацію, а саме: « 1. Розрахована в чек-листі сума компенсації ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого об`єкта нерухомого майна (житлового будинку АДРЕСА_2 ), з яким я ознайомлений і який мною підписаний, зазначено всі пошкодження або тільки на суму компенсації розміром 193 782 (сто дев`яносто три тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 71 коп.? 2. При прийнятті рішення від 04.09.2023 року № 272 про надання компенсації на відновлення пошкодженого об`єкту ОСОБА_1 за заявою ЗВ - 11.05.2023 - 3658 на підставі чек листа і Акту обстеження житла від 10.06.2023 року № 272/З для відновлення експлуатаційної придатності будинку по АДРЕСА_2 , чи було визначено обсяг пошкоджень цього будинку АДРЕСА_2 за даними акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ від 06.09.2022 року, затвердженого 09.09.2022 року № 15 на підставі заяви № К-3441 від 01.09.2022 року і на підставі звіту, складеного відповідно до вимог ДСТУ-Н Б В.1.2 18:2016?».

Відповідач у своєму листі від 05.122023 № 10 12-5403 на № 80 (з) від 27.11.2023 року вказав, що листом від 02.11.2023 року № 10/12/4924 вже надав мені копії документальних матеріалів, що стали підставою для нарахування грошової компенсації для відновлення пошкодженого будинку внаслідок бойових дій, терористичних актів, цього Порядку, Постанова, Порядок від 21.04.2023 № 381.

Не отримавши належної відповіді за результатами розгляду звернення, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст.34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст.10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст.19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права регламентовано Законом України Про звернення громадян та Законом України Про доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України Про звернення громадян громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 Закону України Про звернення громадян визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Статтею 5 Закону України Про звернення громадян визначено, що звернення адресуються органам державної влади і місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форм власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Згідно з ч.1, 3 ст.7 Закону України Про звернення громадян звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.

Статтею 1 Закону України «Про інформацію» визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Спеціальним законом, який визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, є Закон України Про доступ до публічної інформації.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Відповідно до статті 1 Закону України Про доступ до публічної інформації публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України Про доступ до публічної інформації доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Сфера дії цього Закону не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (ч.2 ст.2 Закону України Про доступ до публічної інформації).

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ч.1 ст.19 України Про доступ до публічної інформації).

Суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України Про доступ до публічної інформації, є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (п.1 ч.1 ст.13 Закону України Про доступ до публічної інформації).

Частиною 1 статті 14 Закону України Про доступ до публічної інформації встановлено, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Порядок розгляду і надання відповіді на запит визначено у ст.20 Закону України Про доступ до публічної інформації. Зокрема, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.1 ст.20 Закону); у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (ч.4 ст.20 Закону).

У частині 1 статті 22 Закону України Про доступ до публічної інформації наведений вичерпний перелік підстав, з яких розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту на її отримання.

Так розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України Про доступ до публічної інформації розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

Аналіз зазначених норм законодавства доводить, що визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Розглядаючи питання щодо реалізації права на доступ до інформації, слід розрізняти звернення за Законом України Про звернення громадян та Законом України Про доступ до публічної інформації.

Так, Закон України Про звернення громадян передбачає, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Закон України Про доступ до публічної інформації визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Під публічною інформацією мається на увазі відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб`єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб`єктом владних повноважень. Незалежно від наявності у розпорядника інформації статусу суб`єкта владних повноважень, спори з приводу оскарження його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовими і на них поширюється юрисдикція адміністративних судів, проте, за обов`язкової умови, що запитувана у нього інформація є публічною у розумінні Закону України Про доступ до публічної інформації.

Особливістю цього Закону є те, що він не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Варто відзначити, що право на звернення та право на доступ до публічної інформації тісно пов`язані між собою.

Право на звернення - це викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заява (клопотання) і скарги (ст.3 Закону України Про звернення громадян), до суб`єктів владних повноважень, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації.

Під запитом на інформацію розуміється прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (ст.19 Закону України Про доступ до публічної інформації).

Тобто, мова йде про раніше створену інформацію, якою володіє розпорядник. Для відповіді на інформаційний запит розпорядник інформації не повинен створювати нову інформацію, готувати аналітику, надавати роз`яснення тощо).

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов`язаний нею володіти (п.1 ч.1 ст.22 Закону України Про доступ до публічної інформації).

З матеріалів справи випливає те, що позивач 23.11.2023 звернувся до відповідча із запитом на публічну інформацію, у якому просив надати відповіді на питання, а саме:

- розрахована в чек-листі сума компенсації ремонтних робіт, необхідних для відновлення пошкодженого об`єкта нерухомого майна (житлового будинку АДРЕСА_2 ), з яким я ознайомлений і який мною підписаний, зазначено всі пошкодження або тільки на суму компенсації розміром 193 782 (сто дев`яносто три тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 71 коп.?

- При прийнятті рішення від 04.09.2023 року № 272 про надання компенсації на відновлення пошкодженого об`єкту ОСОБА_1 за заявою ЗВ - 11.05.2023 - 3658 на підставі чек листа і Акту обстеження житла від 10.06.2023 року № 272/З для відновлення експлуатаційної придатності будинку по АДРЕСА_1, чи було визначено обсяг пошкоджень цього будинку АДРЕСА_2 за даними акту комісійного обстеження об`єкта, пошкодженого внаслідок збройної агресії РФ від 06.09.2022 року, затвердженого 09.09.2022 року № 15 на підставі заяви № К-3441 від 01.09.2022 року і на підставі звіту, складеного відповідно до вимог ДСТУ-Н Б В.1.2 18:2016?.

Листом від 05.12.2023 № 10 12-5403 відповідач повідомив, що усю наявну інформацію позивачу було надано у відповіді на його запит листом від 02.11.2023 № 10/12/4924, а також усі необхідні документи.

Таким чином, дії відповідача під час розгляду запиту позивача повністю відповідають вимогам Закону України «Про доступ до публічної інформації» та здійснені у межах і спосіб, визначені чинним законодавством.

Більше того, суд звертає увагу, що поставленні запитання у запиті позивача не мають на меті отримання вже існуючої інформації, а є за своїм змістом проханням щодо проведення аналізу наданих документів та створення нової інформації з урахуванням запиту позивача, що суперечить вимогам статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Відтак відповідач не є належним розпорядником інформації, зазначеної у пункті 3 запиту, і не зобов`язана володіти такою інформацією.

Водночас надання відповіді у частині пунктах 1 та 2 запиту свідчить про добросовісність дій відповідача, належне виконання обов`язків розпорядника публічної інформації та відсутність будь-якого наміру обмежити право позивача на доступ до інформації.

Отже, відповідач діяв правомірно та виключно в межах визначеної законом компетенції, забезпечивши реалізацію права запитувача на доступ до публічної інформації у спосіб, прямо передбачений Законом України «Про доступ до публічної інформації». Підстави для визнання дій відповідача протиправними або такими, що порушують права та законні інтереси позивача, відсутні.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позов слід відмовити повністю.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

в и р і ш и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Бородянської селищної ради Бучанського району Київської області (07801, Київська обл., Бучанський р-н, смт. Бородянка, вул. Центральна 331) про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії залишите без задоволення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Білоноженко М.А.