Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №320/11202/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 вересня 2026 року справа №320/11202/25

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і не виплати в повній мірі ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди: травень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року всього на загальну суму: 104 258 грн. (сто чотири тисячі двісті п`ятдесят вісім гривень);

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати в повній мірі ОСОБА_1 грошове забезпечення за періоди: травень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року всього на загальну суму: 104 258 грн. (сто чотири тисячі двісті п`ятдесят вісім гривень).

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що станом на день звільнення з військової служби із позивачем не проведено повний розрахунок виплати грошового забезпечення, а саме за період з листопада 2024 року по травень 2024 року.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем до суду подано заяву про забезпечення реєстрацію, сканування та завантаження (направлення) до Електронного кабінету (персонального кабінету у підсистемі Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи) військової частини НОМЕР_1 позовної заяви ОСОБА_1 з додатками.

Стосовно заяви відповідача про відсутність в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд" позовної заяви з додатками, суд зауважує, що відсутність позовної заяви з додатками в електронному форматі в підсистемі "Електронний суд" обумовлена тим, що позовна заява надійшла до суду не за допомогою даної підсистеми, а у паперовому вигляді. У свою чергу, у Київському окружному адміністративному суді відсутня можливість для сканування всіх матеріалів справ, які надходять до суду у паперовому вигляді задля переведення їх в електронний формат та завантаження у підсистему "Електронний суд".

Таким чином, суд констатує, що неподання відповідачем відзиву по справі пов`язано виключно з його власною бездіяльністю у вигляді неприбуття до суду для отримання копії позовної заяви з додатками.

Відповідно до частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з частиною другою статті 175 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до витягу з Наказу від 24.02.2022 року № 41, на виконання Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/068-54 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_1 призвано до проходження служби у Збройних Силах України.

Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 13.12.2024 року №469 молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено на підставі, підпункту «б» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за станом здоров`я - на підставі висновку ВЛК про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.12.2024 року №227-РС.

Позивачем, на підставі виписки з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» від 20.02.2025 року встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 не здійснено в повному розмірі нарахування та виплату грошового забезпечення за період з листопада 2024 року по травень 2024 року.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч.1-3 ст.9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Частиною 4 ст.9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам врегульовано правовими нормами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі - Наказ №260).

Відповідно до Порядку № 260 додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців нараховуються та виплачуються з врахуванням розміру посадового окладу та (або) окладу за військовим званням за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про їх надання, зокрема:

щомісячні основні види грошового забезпечення, у тому числі, надбавка за вислугу років (розділу IV Порядку № 260);

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу (розділ V Порядку № 260), надбавка за особливості проходження служби (розділ VІ), надбавка за кваліфікацію (розділ VІІІ), надбавка за кваліфікаційну категорію військовослужбовцям медичного і фармацевтичного складу (розділ ІХ), надбавка за виконання функцій державного експерта з питань таємниць і фахівців, які залучаються до підготовки рішень і висновків державних експертів з питань таємниць (розділ Х), надбавка військовослужбовцям, які працюють в умовах режимних обмежень (розділ ХІ), надбавка за безперервний стаж на шифрувальній роботі (розділ ХІІ), надбавка за почесні звання (розділ ХІІІ), надбавка за спортивні звання (розділ ХІV), доплата за науковий ступінь та за вчене звання (розділ ХV), премія (розділ ХVI), морська винагорода (розділ ХVІІ) тощо);

одноразові додаткові види грошового забезпечення, у тому числі, грошова допомога для оздоровлення (розділ ХХІІІ Порядку № 260), виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (розділ ХХIV Порядку № 260).

Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Суд звертає увагу, що згідно з положеннями КАС України, наявність порушеного права є основною передумовою для звернення до суду. Тому у вказаній справі перш за все необхідно встановити факт здійснення виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у неналежному розмірі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд звертає увагу, що наведене положення не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, зокрема обставини, з якими він пов`язує виникнення у відповідача обов`язку вчинити певні дії.

У цій справі позивач пов`язує протиправність бездіяльності відповідача з невиплатою в повній мірі ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди: травень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року, всього на загальну суму: 104 258 грн.

Отже, необхідною передумовою для висновку про наявність у відповідача обов`язку здійснення донарахування сум грошового забезпечення є встановлення факту нарахування та виплати Військовою частиною НОМЕР_1 грошового забезпечення у спірний період.

Так, судом встановлено, що разом з позовною заявою позивачем надано копію витягу з АТ КБ «ПриватБанк» про надходження коштів 20.02.2025 року по картці/рахунку ОСОБА_1 за період з 01.09.2023 по 20.02.2025, відповідно до якого Позивачем зроблено висновок про не донарахування грошового забезпечення за травень 2024 року - 7708,00 грн.; за липень 2024 року - 9810 грн.; за серпень 2024 року - 21685,00 грн.; за вересень року - 21685,00 грн.; за жовтень 2024 року - 21685,00 грн.; за листопад 2024 року - 21685,00 грн.

Однак, суд зазначає, що встановлення лише розміру сум виплаченої на картковий рахунок позивача заробітної плати не може вважатися належним доказом, яким можна кваліфікувати порушення зі сторони відповідача виплати грошового забезпечення, оскільки в допустимих доказах мають бути наявні складові нарахованого у спірний період грошового забезпечення на підставі яких визначено розмір нарахування і виплати заробітної плати.

Таким доказом, на переконання суду, є «довідка про розміри щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовця відповідної військової частини». Водночас, матеріали справи зазначених доказів не містять, як і не містять доказів факту звернення Позивача із заявою до військової частини, щодо надання останньому вказаної довідки.

Таким чином, матеріалами справи не підтверджується факт не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення в належному розмірі, при цьому, уся позовна заява побудована на твердженнях про бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і не виплати в повній мірі ОСОБА_1 грошового забезпечення за періоди: травень 2024 року, липень 2024 року, серпень 2024 року, вересень 2024 року, жовтень 2024 року, листопад 2024 року.

Отже, за відсутності належних доказів щодо здійснення обрахунку відповідачем сум грошового забезпечення, суд позбавлений можливості встановити обставину, з якою позивач пов`язує виникнення у відповідача обов`язку щодо їх нарахування та виплати.

Оскільки, позовні вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплати в повній мірі ОСОБА_1 грошове забезпечення є похідними, вони також не підлягають задоволенню.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Так, за результатами системного аналізу норм чинного законодавства та оцінки доказів, наявних у матеріалах справи, у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, у зв`язку з чим у їх задоволенні доцільно відмовити.

Враховуючи положення статті 139 КАС України у суду відсутні підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені позивачем витрати зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 9, 14, 77-79, 243-246, 250 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.