Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №320/17690/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року справа №320/17690/25

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 року по 04.03.2025 року відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 року по 04.03.2025 року, виходячи з щомісячної фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації на березень 2018 року, а саме 4463,15 грн. і розміром підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року (розмір підвищення доходу в березні 2018 року ОСОБА_1 визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року) відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням виплаченої індексації.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що відповідач протиправно не здійснив нарахування та виплату їй індексації грошового забезпечення за період проходження нею служби з 01.03.2018 по 04.03.2025 у повному обсязі.

Так, позивачка зауважила, що розрахунок індексації грошового забезпечення за період проходження служби цивільного захисту з 01.03.2018 по 04.03.2025 мав бути визначений як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Поряд з цим позивачка вказує, що оскільки відповідач протиправно не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, вказане призвело до неврахування цієї виплати до суми грошового забезпечення, з якого проводився розрахунок одноразових видів грошового забезпечення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду заяву позивача про збільшення позовних вимог повернуто без розгляду.

Відповідач подав до суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд назначає наступне.

ОСОБА_1 у період з серпня 2006 року по дату звернення до суду з даним позовом проходить дійсну військову службу у Збройних Силах України. Позивачка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_2 з серпня 2008 року по січень 2025 року на посаді офіцера відділення морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , та с січня 2025 року по теперішній час проходить службу на посаді офіцера відділення підготовки військової частини НОМЕР_3 (військова частина НОМЕР_3 перебуває на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 , власний казначейський рахунок у військовій частині НОМЕР_3 відсутній, нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_4 здійснюється через фінансово-економічну службу військової частини НОМЕР_1 ).

У березні 2025 року позивачка дізналась, що протягом 2020 - 2025 років їй не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення в повному обсязі, а також взагалі не нараховувалась та не виплачувалася індексація грошового забезпечення з 01.02.2023 по 01.09.2024, що суперечить вимогам Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписів Порядку № 1078.

04.03.2025 ОСОБА_1 звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 щодо виплати грошового забезпечення у належному розмірі, однак із відповіді відповідача від 17.03.2025 №350/208/219/52-115пс вбачається, що їй було відмовлено у здійсненні перерахунку за відсутності для цього підстав.

Нездійснення відповідачем нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період стало підставою для звернення позивача до суду з позовом у цій справі, з приводу чого суд зазначає таке.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Відповідно до частин 1 - 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Водночас правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".

Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення (стаття 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення").

Отже, основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Статтею 6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому в силу вимог статей 18 та 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" індексація доходів населення відноситься до державних соціальних гарантій, які є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17 липня 2003 року затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства (абзац 8 пункту 4 Порядку).

Отже індексація доходів громадян, зокрема грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних соціальних гарантій, а проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Визначаючись із вимогою про визнання бездіяльності відповідача протиправною щодо ненарахування та невиплати позивачеві індексації грошового забезпечення за період 01.03.2018 по 04.03.2025 з врахуванням вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, суд зважає на таке.

Позовні вимоги стосовно необхідності врахування вимог абзаців 3, 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, під час нарахування індексації грошового забезпечення з 01.03.2018 по 24.09.2023 обґрунтовані тим, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року був меншим за суму індексації грошового забезпечення, яка склалася в тому місяці, тож в силу абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення відповідач повинен був із 1 березня 2018 року виплачувати позивачеві фіксовану індексацію грошового забезпечення щомісяця як різницю між сумою індексації і розміром підвищення доходу, однак цього обов`язку не виконав.

Варто зауважити, що з 1 грудня 2015 року початком для визначення місяця підвищення доходу позивача та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку він займав.

Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці».

Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної.

У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір.

Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078).

Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).

Разом із тим, у позові йдеться про неврахування відповідачем вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, тобто йдеться про невиплати "індексації-різниці".

Щодо "фіксованої" суми індексації, то слід зазначити, що Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" і Порядок № 1078 такого поняття не містять.

Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13 червня 2012 року № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

Проте постановою Уряду № 1013 від 9 грудня 2015 року цей Додаток був викладений у новій редакції і з 1 грудня 2015 року у цьому Додатку, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме:

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави дійти висновку, що нарахування та виплата суми індексації-різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 1 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, а тому з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23 березня 2023 року у справі № 400/3826/21, від 29 березня 2023 року у справі № 380/5493/21, від 6 квітня 2023 року у справі № 420/11424/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21 та ряду інших.

Стосовно щомісячної фіксованої індексації у розмірі 4463,15 грн. за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, то суд зазначає наступне.

З матеріалів справи слідує, що правовідносини щодо нарахування й виплати позивачу поточної індексації з 01.03.2018 по 04.03.2025 року не є спірними, а лише оспорює щодо незастосування відповідачем при нарахуванні індексації приписів абзаців 3, 4, 6 п.5 Порядку №1078.

Суд зазначає, щодо поняття фіксованої суми індексації, у період існування спірних правовідносин Закон №1282-XII і Порядок №1078 такого поняття не містили. Вказаний термін фігурував у Додатку 4 до Порядку №1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 №526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте Постановою №1013 цей Додаток був викладений у новій редакції і з 01.12.2015 у ньому, як і в цілому Порядку №1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується.

Між тим, з 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації - різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.

Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 01.12.2015 до 01.04.2021, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);

сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково вказує, що ця сума індексації - різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації - різниці мають щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова №704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Системний і цільовий способи тлумачення абзаців 3, 4 Порядку №1078 дають підстави для висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу позивачу, відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 по справі №380/5493/21, від 06.04.2023 по справі №420/11424/21, від 12.04.2023 по справі №420/6982/21, від 03.05.2023 по справі №160/10790/22, від 11.05.2023 року по справі №260/6386/21, від 07.09.2023 року по справі №480/5766/22 з подібними правовідносинами.

Суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року.

Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для визначення розміру індексації-різниці відповідач повинен був застосувати абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року.

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру.

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Як уже було зазначено, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року.

При цьому, щодо виплати індексації позивачу за період з 01.01.2023 по 24.09.2023, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 33 Закону України "Про оплату праці", в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотки.

Водночас, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" зупинена на 2023 рік дія Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Як вже вказувалось судом, проведення індексації регулюють Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та "Порядок проведення індексації грошових доходів населення", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, який розроблено Кабінетом Міністрів України на виконання вимог частини 2 статті 6 вказаного Закону.

З огляду на зазначене слідує, що якщо дію Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" призупинено, то відповідно Порядок проведення індексації грошових доходів населення також не діє протягом 2023 року.

Положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у зазначеній частині не конституційними не визнавалися.

Таким чином, у 2023 році проведення індексації грошового забезпечення, в тому числі і військовослужбовців, не здійснюється з огляду на імперативні приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX.

Таким чином, позовні вимоги, які стосуються нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024 по 04.03.2025, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.

Водночас встановлення зазначеною нормою початку обчислення індексу споживчих цін з 01.01.2024 не змінює визначеного відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), місяця підвищення доходу (базового місяця), оскільки такий пов`язується виключно з підвищенням посадових окладів (тарифних ставок).

Щодо виплати позивачу індексації-різниці суд враховує, що у період з 01.01.2024 по 04.03.2025 позивачка продовжувала проходити військову службу та перебував на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 . Докази нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період у матеріалах справи відсутні.

Вказана правова позиція також узгоджується з висновками Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 24.12.2025 у справі №580/3981/25.

Водночас, повертаючись до предмета спору щодо бездіяльності відповідача стосовно ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 04.03.2025 із застосуванням базового місяця березня 2018 року, суд зазначає таке.

Порядок №1078 пов`язує обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації виключно зі зміною посадових окладів (тарифних ставок), у зв`язку з чим базовий місяць індексації грошового забезпечення змінюється лише у разі підвищення посадових окладів (тарифних ставок).

Так, відповідно до пунктів 2, 5 Порядку №1078 для визначення базового місяця необхідно встановити місяць, у якому заробітна плата (грошове забезпечення) зросла за рахунок її постійних складових. Саме місяць підвищення посадового окладу є початком відліку для обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком. Із цього місяця значення індексу споживчих цін приймається за 1 (100 відсотків), а обчислення приросту індексу здійснюється з наступного місяця.

Верховний Суд у постанові від 29.11.2023 у справі №260/2724/21 зазначив, що з 01.12.2015 відправною точкою для визначення місяця підвищення та початку обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком є місяць останнього підвищення тарифної ставки (окладу) за посадою, яку обіймає працівник.

Зміна тарифних ставок (посадових окладів) військовослужбовців відбулася з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців.

Отже, оскільки останнє підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося у березні 2018 року, саме цей місяць є базовим для проведення індексації грошового забезпечення позивача. Тому індексація грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2024 по 04.03.2025 підлягає нарахуванню із застосуванням базового місяця березня 2018 року.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновку, що слід зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 04.03.2025 відповідно до вимог абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

В той же час, судом встановлено, що сума індексації-різниці грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 04.03.2025 саме у фіксованій величині 4463,15 грн. в місяць, відповідачем ще не була розрахована та нарахована, а тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вимоги щодо нарахування та виплати позивачу індексації за вказаний період саме у фіксованій величині 4463,15 грн., з огляду ще й на те, що ні позивачем, ні його представником не доведено розмір індексації саме у такій сумі.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постанові від 09.07.2025 у справі №320/20666/24.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем строків звернення до суду, суд зазначає наступне.

У відзиві на позовну заяву ,відповідач зазначає, що під час звернення до суду з вказаним позовом, позивачем пропущено встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) строк звернення до суду. Для спорів, пов`язаних із проходженням публічної служби, встановлено спеціальний місячний строк звернення. Позивач не довела поважності причин пропуску такого строку та не надала належних доказів неможливості своєчасного звернення до суду.

Суд зазначає, що ч 1, 2 ст. 122 КАС передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116). Домашній працівник має право звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення в місячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Матеріали справи не містять жодних відомостей та доказів щодо звільнення позивача з публічної служби, зокрема відсутні дані про видання наказу про звільнення, вручення його копії позивачу чи проведення остаточного розрахунку при звільненні. Відтак спір не пов`язаний із питаннями звільнення або виплати сум, належних при звільненні, у розумінні ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України.

За таких обставин підстав для застосування спеціального місячного строку звернення до суду, передбаченого для спорів щодо звільнення, немає. Спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення під час проходження служби, а тому підлягають оцінці з урахуванням загальних правил обчислення строків звернення до суду, визначених законодавством.

Таким чином, суд вважає, що строк звернення до суду у цьому випадку позивачем не пропущений.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач від сплати судового збору звільнений, а відповідач доказів понесення судових витрат суду не надав, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14. 77-79, 243-246, 250 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 04.03.2025 року відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078.

Зобов`язати командира військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 04.03.2025 року, виходячи з щомісячної фіксованої величини, що розраховується як різниця між сумою індексації на березень 2018 року, і розміром підвищення доходу ОСОБА_1 в березні 2018 року (розмір підвищення доходу в березні 2018 року ОСОБА_1 визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення в лютому 2018 року) відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплаченої індексації.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.