Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №320/12422/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року справа №320/12422/25

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного бюро розслідувань про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Державного бюро розслідувань, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з обчислення та встановлення стажу служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро, оформлене протоколом від 23 січня 2025 року №1дск, про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 до служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 20.06.2009 по 15.07.2013;

- зобов?язати Державне бюро розслідувань зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 20.06.2009 по 15.07.2013.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що у періоди з 20.06.2009 по 15.07.2013 він проходив службу в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України.

Позивач пояснив, що 22.01.2025 звернувся до Державного бюро розслідувань із заявою про зарахування йому до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 20.06.2009 по 15.07.2013. Проте, відповідач протиправно, на думку позивача, відмовив у зарахуванні зазначеного стажу до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки з посиланням на те, що нормами статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено зарахування стажу служби в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України до стажу служби (роботи) в ДБР, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, внаслідок чого ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у цій справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, у відзиві на позов зазначив, що нормами статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено зарахування стажу служби в органах Міністерства надзвичайних ситуацій до стажу служби (роботи) в ДБР, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки. Просив суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав до суду додаткові пояснення у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 22.01.2025 звернувся із рапортом №8/10-10-01/76 до Державного бюро розслідувань щодо зарахування стажу служби в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 20.06.2009 по 15.07.2013 до стажу служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, який дає право на доплату за вислугу років та надання додаткової оплачуваної відпустки працівникам Державного бюро

розслідувань.

Відповідно до витягу з протоколу №1дск від 23.01.2025 засідання комісії з обчислення

та встановлення стажу служби особами рядового та начальницького складу

Державного бюро розслідувань четвертим питанням порядку денного розглянуто рапорт старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах Управління забезпечення особистої безпеки підполковника Державного бюро розслідувань Солодковського Дмитра Олександровича.

За результатом розгляду рапорту Позивача Комісією вирішено відсутніми підстави для зарахування підполковнику Державного бюро розслідувань ОСОБА_1 , старшому оперуповноваженому в особливо важливих справах Управління забезпечення особистої безпеки Державного бюро розслідувань до стажу служби період проходження ним служби в органах Міністерстві надзвичайних ситуацій України, а саме: з 20 червня 2009 року до 15 липня 2013 року.

Підставою для прийняття такого рішення Комісією зазначено відсутність служби в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України у статті 78 Закону України

«Про Національну поліцію».

Не погодившись із не зарахуванням до вислуги років наявної, на момент прийняття на службу у Державного бюро розслідувань вислуги років у органах Міністерства надзвичайних ситуацій України, позивач звернувся до суду з даним позовом, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правові основи організації та діяльності Державного бюро розслідувань визначає Закон України від 12.11.2015 №794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі по тексту також - Закон № 794-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №794-VIII Державне бюро розслідувань є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до його компетенції.

За приписами частин першої та другої статті 14 Закону №794-VIII до працівників Державного бюро розслідувань належать особи рядового і начальницького складу, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір (контракт) із Державним бюро розслідувань.

Служба в Державному бюро розслідувань є державною службою особливого характеру, що полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державному бюро розслідувань зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до частини п`ятої статті 14 Закону №794-VIII трудові відносини працівників Державного бюро розслідувань регулюються цим Законом (у частині переведення працівників Державного бюро розслідувань на нижчі або рівнозначні посади та звільнення осіб рядового та начальницького складу), законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами). На державних службовців Державного бюро розслідувань поширюється дія Закону України "Про державну службу". Посади державних службовців Державного бюро розслідувань відносяться до відповідних категорій посад державної служби в порядку, встановленому законодавством.

Порядок проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань визначається цим Законом, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань, що затверджується Кабінетом Міністрів України, а також іншими нормативно-правовими актами.

На осіб рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань поширюється Дисциплінарний статут Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців Державного бюро розслідувань здійснюється відповідно до Закону України «Про державну службу» з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

За змістом частини другої статті 19 Закону №794-VIII особи рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань користуються соціальними гарантіями відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та інших законів України з урахуванням положень, встановлених цим Законом.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі по тексту також - Закон №580-VIII).

Статтями 1-2 Закону №580-VIII визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону №580-VIII).

Відповідно до частини першої статті 78 Закону №580-VIII стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Під час обчислення стажу служби в поліції враховуються тільки повні роки вислуги років без округлення фактичного розміру вислуги років у бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років у поліції встановлює Кабінет Міністрів України.

Згідно п. 21 Положення про порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №629 (далі - Положення №629; яка була чинною на момент проходження позивачем служби в органах МНС України), особам, які прийняті на службу до органів і підрозділів цивільного захисту, присвоюється спеціальне звання і їх призначають на посади рядового і начальницького складу. Днем прийняття на службу вважається день присвоєння спеціального звання.

Відповідно до п. 56 Положення №629 особи рядового і начальницького складу можуть бути направлені для подальшого проходження служби з виключенням з кадрів МНС до військових формувань і правоохоронних органів.

Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв`язку дає підстави для висновку, що служба в органах цивільного захисту, до якого належала МНС України, має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, а тому повинна зараховуватись до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції на підставі ч. 2 ст. 78 Закону України «Про Національну поліцію».

Викладеним спростовується висновок суду першої інстанції про неможливість поширення на спірні правовідносини приписів ч. 2 ст. 78 Закону.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до ст. 40 Закону України «Про правові засади цивільного захисту», який набрав чинності 21.07.2004 року визначалося, що особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту (спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту, територіальних органів управління. Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. Державної авіаційної пошуково-рятувальної служби, урядового органу державного нагляду у сфері цивільного захисту, навчальних закладів, науково-дослідних та інших установ, підрозділів забезпечення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань цивільного захисту) становлять особи рядового та начальницького складу, слухачі і курсанти.

Статтею 42 цього Закону визначалося, що на особовий склад органів і підрозділів цивільного захисту поширюється Дисциплінарний статут, який затверджується законом.

Разом з цим до моменту затвердження Дисциплінарного статуту органів цивільного захисту на ці органи та підрозділи було поширено дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Окрім цього, відповідно до статті 1 Закону України «Про Цивільну оборону України» № 2974-ХІІ від 03 лютого 1993 року, який був чинний у період проходження позивачем служби в ГУ МНС України в Київській області, систему цивільної оборони складали:

- органи виконавчої влади всіх рівнів, до компетенції яких віднесено функції, пов`язані з безпекою і захистом населення, попередженням, реагуванням і діями у надзвичайних ситуаціях;

- органи повсякденного управління процесами захисту населення у складі міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих державних адміністрацій, керівництва підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності і підпорядкування;

- сили і засоби, призначені для виконання завдань цивільної оборони;

- фонди фінансових, медичних та матеріально-технічних ресурсів, передбачені на випадок надзвичайних ситуацій;

- системи зв`язку, оповіщення та інформаційного забезпечення;

- спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади, до повноважень якого віднесено питання цивільної оборони;

- курси та навчальні заклади підготовки і перепідготовки фахівців та населення з питань цивільної оборони;

- служби цивільної оборони.

Статтею 2 Закону України «Про правові засади цивільного захисту» № 1859-ІV від 24 червня 2004 року, правовою основою цивільного захисту визнавались Конституція України, цей Закон, закони України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», «Про Цивільну оборону України», «Про правовий режим надзвичайного стану», «Про правовий режим воєнного стану», «Про аварійно-рятувальні служби», «Про пожежну безпеку», «Про об`єкти підвищеної небезпеки», «Про використання ядерної енергії та радіаційну Безпеку», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та інші акти законодавства.

Разом з цим пунктами 2-3 Розділ XIV «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону було встановлено, що органи і підрозділи цивільного захисту є правонаступниками органів і підрозділів державної пожежної охорони та військ Цивільної оборони України та утворюються на їх базі, а Кабінету Міністрів України було доручено забезпечити реалізацію Державної програми перетворення військ Цивільної оборони України органів і підрозділів державної пожежної охорони в Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на період до 2005 року.

Відповідно до Положення про Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, затвердженого Указом Президента України від 10 жовтня 2005 року № 1430/2005 (яке було чинне під час мого проходження служби в ГУ МНС України в Київській області) Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (МНС України) визнавалось центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, і на той час МНС України визнавалось головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, поводження з радіоактивними відходами та вибуховими матеріалами промислового призначення, рятувальної справи, техногенної, пожежної і промислової безпеки, охорони праці, державного гірничого нагляду, створення та функціонування системи страхового фонду документації, а також гідрометеорологічної діяльності.

Пунктом 6 вказаного Положення було встановлено, що МНС України здійснює свої функції та повноваження відповідно до законодавства безпосередньо та через урядові органи державного управління, утворені у складі Міністерства, територіальні органи, підрозділи та спеціальні формування, навчальні заклади, а також підприємства, установи та організації, що належать до сфери його управління.

Відповідно до пункту 2 Положення про Головне управління (управління) Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом МНС України від 24 жовтня 2006 року № 686 - Головне управління (управління) є головним (провідним) органом у системі територіальних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері цивільного захисту населення і територій від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного та військового характеру, техногенної, а також пожежної безпеки у відповідному регіоні.

Вказане свідчить, що органи цивільного захисту населення, у тому числі підрозділи МНС України, на які покладались функції із забезпечення цивільного захисту населення і територій від надзвичайних ситуації, у той час входили до системи органів Цивільної оборони України та є правонаступниками підрозділів державної пожежної охорони та військ Цивільної оборони України.

Відповідно до вимог частини 2 статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» до стажу служби в поліції зараховуються:

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, суд вважає, що період роботи позивача в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України є військовою службою в органах цивільного захисту, а тому має такий же правовий статус, як і служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу, та повинна зараховуватися до служби в органах внутрішніх справ, а в подальшому до стажу служби в поліції.

Отже, позивач має право на зарахування до стажу служби в поліції вислуги років в органах пожежної охорони, коли такі органи підпорядковувалися Міністерству надзвичайних ситуацій України.

Слід зазначити, що подібна позиція викладена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.06.2024 по справі №620/13712/23, яка є остаточною та не скасованою.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що стаж служби позивача у органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 20.06.2009 по 15.07.2013 підлягає зарахуванню до стажу проходження служби в поліції, відповідно, як наслідок, і до стажу служби в ДБР, який дає право на встановлення доплати за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства (Stretch v. the United Kingdom №44277/98).

У межах вироблених Європейським Судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності» (пункт 74 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Фон Мальтцан та інші проти Німеччини). Таким чином, певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність (Maltzan (Freiherr Von) and others v. Germany №71916/01, №71917/01 та №10260/02).

Таким чином, позов слід задовольнити повністю.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», отже питання розподілу судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 77-79, 90, 243-246, 250 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з обчислення та встановлення стажу служби особами рядового та начальницького складу Державного бюро, оформлене протоколом від 23 січня 2025 року №1дск, про відмову в зарахуванні ОСОБА_1 до служби (роботи) в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 20.06.2009 по 15.07.2013.

Зобов`язати Державне бюро розслідувань зарахувати до стажу служби (роботи) ОСОБА_1 в Державному бюро розслідувань, що дає право на встановлення доплати за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж його служби в органах Міністерства надзвичайних ситуацій України з 20.06.2009 по 15.07.2013.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.