Рішення від 31 серпня 2026 р. у справі №320/3493/25 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 вересня 2026 року справа №320/3493/25

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації у відмові видачі ОСОБА_1 , 1967 року народження посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2);

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації видати ОСОБА_1 , 1967 року народження, посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2).

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що 19.11.2024 позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про встановлення статусу, видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії А.

Управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації листом від 05.12.2024 №01-13/7197 зазначило, що відповідно до протоколу засідання Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян від 22.11.2024 позивачу відмовлено у визначенні статусу та видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році категорії 2 серії А, оскільки документи не відповідають вимогам Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян затвердженого постановою Міністрів України від 11.07.2018 №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (зі змінами). В матеріалах особової справи відсутня довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження.

Позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що порушує право позивача на соціальний захист.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого проти заявлених позовних вимог заперечив.

Також, відповідачем вказано, що відповідно до розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 11.09.2024 № 88-к «Про внесення змін до структури та чисельності Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації» найменування управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з 01.11.2024 змінено на управління соціальної та ветеранської політики Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. Ухвалою суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд назначає наступне.

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 .

Позивачка у період часу з 29.07.1985 року по 08.06.2001 року перебувала у трудових відносинах з «Головкиївміськбуд» та працювала на посаді маляра 4 розряду спеціалізованого будівельного управління №30 тресту «Київміськбуд-1» Головкиївміськбуд (надалі - СБУ №30 тресту «Київміськбуд-1», що підтверджено копією трудової книжки та копіями наказів).

У період часу в 1986-1987 роках, позивачка, працюючи на посаді маляра в складі робочої бригади СБУ №30 тресту «Київміськбуд-І», неодноразово перебувала в зоні відчуження та виконувала роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а саме:

- у період часу з 05 травня по 30 травня 1986 року і червень 1986 року, перебуваючи в зоні відчуження, приймала участь в будівництві банно-прального комбінату у селі Ковшилівка Поліського району Київської області, що підтверджено копією списку співробітників із зазначенням виконання робіт та періоду роботи);

- у період часу з 02 лютого 1987 року по 30 квітня 1987 року, перебуваючи в зоні відчуження, приймала участь на будівництві банно-прального комбінату у смт. Поліське Поліського району Київської області та в благоустрою території залишеної відпрацьованої техніки, що була задіяна на ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (могильники) у селі Буряківка та селі Розсоха Чорнобильського району Київської області.

В 1991 році ОСОБА_1 (дівоче прізвище ОСОБА_2 ), видано посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 1987 році» серії НОМЕР_1 від 22.02.1991 р.

Таким чином, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка у період з 05.05.1986 по 30.05.1986 та з 02.02.1987 по 30.04.1987 приймала участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

19.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до Управління соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації з заявою про встановлення статусу, видачі посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2 серії А.

Відповідач листом від 05.12.2024 №01-13/7197 зазначив, що відповідно до протоколу засідання Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян від 22.11.2024 позивачу відмовлено у визначенні статусу та видачі посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році категорії 2 серії А, оскільки документи не відповідають вимогам Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян затвердженого постановою Міністрів України від 11.07.2018 №551 «Деякі питання видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (зі змінами). В матеріалах особової справи відсутня довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження.

Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи; 3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт; 4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

За змістом статті 10 Закону, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 15 цього Закону підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Відповідно до частин першої та третьої-четвертої статті 65 Закону учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України. Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Процедура видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульована Порядком видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 551 від 11.07.2018 (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадян, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих, дружин (чоловіків) померлих громадян з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих), смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, а також опікунам дітей (на час опікунства) померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон), іншими актами законодавства.

Абзацом першим пункту 4 Порядку встановлено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали в зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 р. - незалежно від кількості робочих днів, з 1 липня 1986 р. по 31 грудня 1986 р. - не менше п`яти, а в 1987 році - не менше 14 календарних днів, віднесеним до категорії 2, видаються посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 19__ році" (категорія 2) серії А синього кольору.

Пунктом 11 Порядку визначено, що посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

Учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС посвідчення видаються на підставі одного з таких документів, зокрема:

- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження;

- довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження.

У абзацах сімнадцятому-вісімнадцятому пункту 11 Порядку зазначено, що у разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами. Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.

З аналізу наведених норм можна зробити висновок про те, що посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС видається, зокрема, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, зокрема, на підставі довідки архівної установи про участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження із зазначенням періоду служби (виконання робіт), днів виїзду на об`єкти або в населені пункти зони відчуження.

Як вже зазначалося судом раніше, ОСОБА_1 разом із заявою про видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС надала відповідачу наступні документи: копію паспорта громадянина України; копію картки фізичної особи - платника податків; копію свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові; копію списку працівників, які були залучені до роботи в зоні відчуження (с. Ковшилівка Поліського району Київської області); копію наказу від 29.07.1985 № 49-к про прийняття на роботу до СБУ № 30 Треста Київміськбуд № 1; копію наказу (розпорядження від 08.06.2001 № 83 про припинення трудового договору; копію трудової книжки; копію листа архівного відділу м. Прилуки від 21.03.2024 р. № 07-08/Уст-120; копію листа Державного архіву м. Києва від 08.04.2024 р. № 068/05-12/762; копію архівної довідки архівного відділу м. Прилуки від 19.04.2024 р. № 07-06/У ст-339; копію листа ПАТ «Холдинг компанія «Київміськбуд» від 10.04.2024 р. №955/0/2-24; копію листа арбітражного керуючого Демчина О.І. від 05.03.2024 р. №02-66/516; копію посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 рр. від 22.02.1991 р. серія НОМЕР_1 .

При цьому, вказані вище архівні довідки не містять інформацію, що позивачка не брала участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році.

Таким чином, факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС підтверджується належними та допустимими доказами.

Суд звертає увагу на приписи ст.8 Конституції України та ст.6 КАС України, за змістом яких одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності.

Окремо суд зважає, що у силу правових висновків постанови Верховного Суду від 19.01.2023р. по справі №520/6006/21: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію «поза розумним сумнівом»; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14 листопада 2019 року у справі № 822/863/16, від 21 листопада 2019 року у справі № 826/5857/16, від 11 лютого 2020 року у справі № 816/502/16, від 16 червня 2020 року у справі № 756/6984/16-а та від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Розглядаючи справу, суд зауважує, що у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).

Згідно з ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як то вказано у ч.1 ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.

Застосовуючи окреслені вище стандарти доказування до обставин спірних правовідносин, суд доходить до переконання про те, що позивач, не ухиляючись від виконання громадянського обов`язку у період часу з 05.05.1986 по 30.05.1986 та з 02.02.1987 по 30.04.1987, поза власною волею виконував роботи, визначені тодішнім керівництвом країни як необхідні для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, унаслідок є особою - учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році.

З огляду на викладене, позивач не може бути позбавлений відповідного рівня соціального захисту лише на підставі рішення відповідача у справі.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

Тому відповідність закону рішення чи діяння (управлінського волевиявлення) суб`єкта владних повноважень як у спорі про набуття приватною особою додаткового блага чи активу, так і у спорі про спростування новоствореного публічного обов`язку, зокрема, за критеріями дотримання компетенції, меж повноважень, способу дій, приводу реалізації функції контролю, обґрунтованості, безсторонності (неупередженості), добросовісності, розсудливості, рівності перед законом, унеможливлення дискримінації, пропорційності, своєчасності, права особи на участь у процесі прийняття рішення, має доводитись, насамперед, відповідачем - суб`єктом владних повноважень.

При цьому, із положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст. 242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності у спорі за стандартом доказування - "поза будь-яким розумним сумнівом" (тобто запропоноване сприйняття ситуації повинно виключати реальну ймовірність існування у дійсності будь-якого іншого варіанту), у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - "баланс вірогідностей" (тобто запропоноване сприйняття ситуації не повинно суперечити умовам реальної дійсності і бути можливим до настання).

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не доведеного документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не спричиняє виникнення безумовних та беззаперечних підстав для висновку про реальне існування такої обставини у дійсності.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд наголошує, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19, де вказано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Окрім того, саме таке тлумачення стандартів доказування є цілком релевантним правовому висновку постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21.

У розумінні ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, згідно з ч.1 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, а у силу запроваджених частинами 1 і 2 ст.74 КАС України застережень суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням встановленого законом порядку або не підтверджені визначеними законом певними засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст.75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а за правилом ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019 по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав (інтересів) та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

У межах даного спору суд вважає за можливе керуватись правовою позицією, сформульованою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, де вказано, що: 1) покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були; 2) суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування.

Тому перевіряючи наведені учасниками спору аргументи приєднаними до справи доказами, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.ст.72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить до переконання про те, що згідно з правовими висновками постанови Верховного Суду від 02.07.2019 по справі №140/2160/18 (адміністративне провадження №К/9901/13662/19) загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

У пункті 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18) міститься правовий висновок, у силу якого адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

Суд зазначає, що відомостями згаданих вище документів підтверджено роботу позивача у зоні відчуження в 1986-1987 роках та прийняття участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - незалежно від кількості робочих днів відповідно до статті 14 Закону №796-XII.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про протиправність дій Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, які полягають у відмові видачі ОСОБА_1 посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2).

Разом з тим, задля повного та всебічного захисту прав та законних інтересів позивача, суд вважає за необхідне керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, які полягають у відмові видачі ОСОБА_1 , 1967 року народження посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2) оформленій витягом з протоколу від 22.11.2024 №11 комісії Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) з визначення статусу осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, яким вирішено на підставі представлених документів відмовити заявнику в установленні статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2, оскільки посилання на відсутність в матеріалах особової справи довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження із зазначенням кількості днів і населеного пункту, підтвердженої первинними документами (наказ чи розпорядження про відрядження до зони відчуження із зазначенням періоду роботи (служби) в зоні відчуження, оскільки вказана відмова не відповідає "принципу належного урядування", сформованого в рішеннях Європейського суду з прав людини, адже позбавляє статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС особу, яка працювала у зоні відчуження в 1986 році та зобов`язати Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2) та подати її на повторний розгляд Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Суд також зауважує, що Конституція України містить кілька статей, які прямо або опосередковано тлумачать поняття гідності людини та її важливість для українського суспільства. Зокрема, стаття 3 Основного Закону передбачає, що Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Вказані положення, на думку суду чітко проголошують, що гідність людини є фундаментальною цінністю, захист якої є одним з основних завдань держави. Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах Зазначене підкреслює рівність усіх людей у їхній гідності, незалежно від будь-яких інших ознак. Крім того статтею 28 Основного Закону прямо заборонено будь-які дії, які можуть принизити людську гідність і встановлено, що кожен має право на повагу до його гідності.

Судом встановлено, що у спірних правовідносинах відсутні докази дослідження, оцінювання та висловлювання жодних суджень відповідачем з приводу юридично значимих факторів участі заявника у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на підставі тих документів, котрі входили до обсягу звернення громадянина.

Нереалізація управлінської функції адміністративним органом у даному конкретному випадку не дозволяє суду перебрати на себе виконання повноваження публічної адміністрації.

Саме тому суд і зобов`язує відповідача повторно розглянути звернення позивача з приводу надання заявнику статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з урахуванням висновків суду по цій справі і з наданням належної правової оцінки поданим заявником документам у складі звернення від 19.11.2024.

Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Suominen v. Finland» (№37801/97, п.36) вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні у справі «Серявін та інші проти України» ЄСПЛ вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Подібний правовий підхід застосовано у постанови Верховного Суду від 23.09.2024 по справі №520/26975/24.

З огляду на викладене та з огляду на приписи ч.2 ст.5 та ч.2 ст.9 КАС України суд вважає за необхідне надати захист праву позивача у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі діючі механізми з`ясування об`єктивної істини; надав оцінку усім юридично значимим факторам та нормам закону, котрі здатні вплинути на правильне вирішення спору; дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін; повно та детально виклав власні висновки та міркування як з приводу тлумачення належних норм права, так і з приводу усіх слушних доводів поданих учасниками спору процесуальних документів.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.72-77, 90, 211, 241-244, 246, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, які полягають у відмові видачі ОСОБА_1 , 1967 року народження посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2) оформленій витягом з протоколу від 22.11.2024 №11 комісії Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) з визначення статусу осіб, які постраждати внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987 році (категорія 2) та подати її на повторний розгляд Комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок Управління соціального захисту населення Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.