Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №300/4543/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2026 р. справа № 300/4543/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд із позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 04.06.2021 проходив строкову військову службу. Надалі, 07.06.2023 уклав контракт про проходження військової служби. При цьому, на момент укладення контракту йому виповнилось 20 років. Під час дії воєнного стану брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області. Під час виконання бойового завдання 18.07.2025 отримав поранення внаслідок мінометного обстрілу по групі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , з боку окупаційної армії російської федерації. Абзацом 1 пунктом 4 Постанови КМУ №153 встановлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень. Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі. Таким чином, позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ №153. Вказує, що неодноразово звертався до військової частини НОМЕР_1 із рапортами про нарахування та виплату винагороди, однак її виплату не здійснено. Вважає таку бездіяльність протиправною та просить зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виплатити одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень, відповідно до Постанови КМУ від №153, з урахуванням усіх обставин служби, участі у бойових діях та отриманих поранень.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач військова частина НОМЕР_1 скористався правом подання відзиву на позовну заяву відповідно до якого проти позову заперечив. Зазначив, що в період з 03.11.2024 по 14.02.2026 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Вказав, що ОСОБА_1 дійсно в періоди з 22.03.2025 по 27.03.2025; з 01.04.2025 по 07.04.2025; з 01.05.2025 по 07.05.2025; з 20.06.2025 по 26.06.2025; з 09.07.2025 по 19.07.2025 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій перебуваючи в Донецькій області. При цьому, позивач брав безпосередню участь в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій в період вже після дати набрання чинності Постанови КМУ №153, що не відповідає умові за якою виникає право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 1 млн. гривень, яка чітко визначає, що таке право виникає в разі безпосередньої участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою (13.02.2025). Відтак, військова частина НОМЕР_1 вважає, що позивачем не доведено наявність права на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 1000000 гривень військовослужбовцям які добровільно уклали контракт у віці від 18 до 25 років у відповідності до Постанови КМУ №153.

У відповіді на відзив представник позивача зазначив, що в позивача наявні всі умови для отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 1000000 грн. у відповідності до Постанови КМУ №153. При цьому, ОСОБА_1 не притягувався за час військової служби до кримінальної, дисциплінарної, адміністративної відповідальності.

У запереченні на відповідь на відзив відповідач військова частина НОМЕР_1 вказав, що на виконання Інструкції про порядок здійснення перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військових частин безпосереднього підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 направила на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 для перевірки документи, на підставі яких виникає підстава для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження військової служби в бойових умовах, із списком військовослужбовців до якого включений, зокрема ОСОБА_1 Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснено перевірку таких документів, на підставі якої складено відповідний акт, згідно з яким відмовлено ОСОБА_1 у виплаті одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у зв`язку із невідповідністю вимогам абзацу 2 пункту 4 Постанови КМУ № 153, а саме приймав безпосередню участь у бойових діях після 13.02.2025. Таким чином, військова частина НОМЕР_1 здійснила всі необхідні дії спрямовані на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відносно позивача, проте комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено у виплаті позивачу одноразової грошової винагороди.

У додаткових пояснення від 14.07.2026 представник позивача зазначив, що відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ №153 військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі. Згідно з довідкою від 14.02.2026 №5188, позивач брав безпосередню участь у заходах (і зокрема в бойових діях) необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 03.11.2024 по 02.12.2024; з 14.01.2025 по 23.02.2025, з 10.03.2025 по 19.07.2025 перебуваючи в Донецькій області. При цьому, така довідка видана на підставі журналу бойових дій. Тобто, в журналі бойових дій військової частини НОМЕР_1 зафіксовано, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях до набрання чинності Постанови КМУ № 153.

У додаткових поясненнях від 20.07.2026 відповідач військова частина НОМЕР_1 вказав, що довідка від 14.02.2026 №5188 про участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, з захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією росії проти України, що видається згідно з Додатком 6, не є підставою для виплати винагороди передбаченої Постановою № 153, оскільки не охоплює всі аспекти, що впливають на виплату такої винагороди. Така довідка не є прямим доказом безпосередньої участі в бойових діях у районах ведення воєнних (бойових) дій.

Згідно з ухвалою суду від 11.08.2026 залучено до участі у справі в якості другого відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ).

Копію ухвали про відкриття провадження відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) отримав 11.08.2026, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с.166).

У встановлений судом строк відзиву на позовну заяву від цього відповідача до суду не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Частиною 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У підсумку, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних у матеріалах справи доказів.

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними матеріалами справи, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_3 від 03.06.2021 ОСОБА_1 з 03.06.2021 призваний на строкову військову службу (а.с.13-23).

Надалі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 07.06.2023 уклав з Міністерством оборони України в особі командира військової частини НОМЕР_4 контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу до оголошення демобілізації, які вислужили не менше 24 місяців (а.с.86-87).

Довідкою військової частини НОМЕР_1 від 12.08.2025 №2726од підтверджено перебування позивача з 03.11.2024 на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 (а.с.29).

Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2026 №518д ОСОБА_1 у періоди з 03.11.2024 по 09.12.2024, з 14.01.2025 по 23.02.2025, з 10.03.2025 по 19.07.2025 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв?язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій області. Вказана довідка видана на підставі відповідних записів у журналі бойових дій (а.с.27).

Як слідує з довідки відповідача від 13.12.2025 №4205д позивач у періоди з 22.03.2025 по 27.03.2025, з 01.04.2025 по 07.04.2025, з 01.05.2025 по 07.05.2025, з 20.06.2025 по 26.06.2025, з 09.07.2025 по 19.07.2025 брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення бойових дій, перебуваючи в Донецькій області. Загальна тривалість безпосередньої участі в бойових діях становить 38 днів. Станом на 19 липня 2025 року за позивачем не обліковано випадків притягнення до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни та строк дії яких не закінчився (а.с.78).

Під час виконання бойового завдання у складі військової частини НОМЕР_1 , при виконанні бойового наказу з утримання позицій та рубежів оборони АДРЕСА_1 , внаслідок мінометного обстрілу по групі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , з боку окупаційної армії російської федерації, позивач 18.07.2025 отримав вибухову травму (АБТ, перфорація барабанних перетинок, дрібна ВОСП обличчя, стороннє тіло лівого ока, ВОНП лівого передпліччя, ВОДП лівого стегна), що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_1 про обставини травми №418мд від 31.08.2025. Поранення відбулося під час виконання позивачем обов?язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов?язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп?яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Під час бойових дій був у засобах індивідуального захисту. Поранення спричинене діями противника та не потребувало проведення службового розслідування відповідно до абзацу 5 статті 260 Статуту внутрішньої служби ЗСУ (а.с.28).

Вищевказана травма пов`язана із захистом Батьківщини, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №2025-1226-1013-3514-0 від 26.12.2025, довідкою ВЛК №2025-1226-1009-1196-7 від 26.12.2025, витягом з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи №254/26/2002/Р від 12.03.2026 (а.с.42-43, 44, 30-34).

Позивач є учасником бойових дій, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_5 від 10.04.2025 (а.с.25). Окрім цього, згідно з посвідченням серії НОМЕР_6 від 16.03.2026 позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок війни (а.с.24).

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 14.02.2026 №47, позивача, який проходить військову службу за контрактом, звільненого наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №109-РС від 07.02.2026 з військової служби у запас за підпунктом «б» пункту 3 частини 5 статті 26 Закопу України «Про військовий обов?язок і військову службу» за станом здоров`я (на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про тимчасову непридатність до військової служби з переоглялом через 6-12 місяців), з 14.02.2026 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с.26).

Представник позивача 05.05.2026 звернувся до Генерального Штабу ЗСУ про забезпечення виплати ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1000000 грн., як військовослужбовцю до 25 років (а.с.7).

На вказану скаргу, відповідач у листі від 23.05.2026 №2068/3733 повідомив, що командуванням військової частини НОМЕР_1 13.12.2025 підготовлено та направлено на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріали, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди для попередньої перевірки. До відповідача 24.02.2026 надійшов Акт перевірки документів, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовців. Відповідно до пункту 2 розділу 3 вказаного Акту за результатами перевірки ОСОБА_1 відмовлено у зв?язку із невідповідністю вимогам абзацу 2 пункту 4 Постанови КМУ № 153, а саме він приймав безпосередню участь у бойових діях після 13.02.2025. У зв?язку з викладеним, у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для видачі наказу про виплату позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №153 (а.с.9).

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо виплати одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 153, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

При вирішенні даного спору судом застосовані нормативно - правові акти в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжено станом і на теперішній час.

Крім того, Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (надалі Закон №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

За приписами частини 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (ч.4 ст.9 Закону №2011-XII).

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (надалі Постанова КМУ №153), яка набрала чинності 13.02.2025, визначено механізм реалізації такого експериментального проекту та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Пунктом 3 цієї Постанови встановлено, що учасникам експериментального проекту є, зокрема: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу.

Відповідно до п.4 Постанови КМУ №153 установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та: були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу; проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу «молодший лейтенант»; проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, слідує висновок, що п.4 Постанови КМУ №153 пов`язує право на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах із сукупністю таких юридичних фактів: у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Збройних Сил, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою.

Разом з цим, у разі поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, винагорода виплачується в повному обсязі у разі, якщо військовослужбовець брав безпосередню участь у бойових діях строком менше шести місяців.

Варто зауважити, що така винагорода виплачується військовослужбовцям за умови, якщо вони не були притягнуті до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення.

Досліджуючи зміст Постанови КМУ №153, суд дійшов висновку, що пункт 4 цієї постанови покликаний вирівняти становище військовослужбовців, які брали участь у бойових діях не менше шести місяців та мають право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 1000000 грн., з тими військовослужбовцями, які фізично не змогли, через отримані поранення, приймати участь у бойових діях протягом шести місяців.

Як уже встановлено судом, позивач прийнятий на військову службу за контрактом 07.06.2023 у віці 20 років. Станом на 13.02.2025, тобто на дату набрання чинності Постановою КМУ №153 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

За позивачем не обліковано випадків притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності за військові адміністративні правопорушення, дисциплінарних стягнень за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії яких не закінчився.

Беручи до уваги викладені вище обставини, суд вважає, що позивачем дотримані визначені Постановою КМУ №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн грн. оскільки ОСОБА_1 : 1) прийнятий на військову службу у віці до 25 років; 2) проходив військову службу за контрактом станом на дату набрання чинності Постановою КМУ № 153; 3) брав безпосередню участь у бойових діях сукупно менше шести місяців; 4) отримав поранення під час захисту Батьківщини; 5) не притягнутий до кримінальної відповідальності чи адміністративної відповідальності за вчинення військового правопорушення, та дисциплінарної відповідальності.

Суд зазначає, що в даному випадку, позивач брав безпосередню участь у бойових діях сукупно менше шести місяців. Разом з тим отримав поранення під час захисту Вітчизни, що передбачає виплату винагороди у повному обсязі.

Отже, у позивача наявні всі, визначені Постановою КМУ №153 умови для виплати одноразової грошової винагороди.

Суд наголошує на положеннях ст. 65 Конституції України про те, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Цьому громадянському обов`язку кореспондує обов`язок Держави виплачувати гідне грошове забезпечення військовослужбовцю, а в умовах воєнного стану вага виконання обома сторонами (громадянами/державою) власних обов`язків невимовно зростає адже ціною виконання таких обов`язків для обох сторін стає життя/збереження державності нашої Батьківщини.

Суд зазначає, що тлумачення абзацу 4 пункту 4 Постанови КМУ №153 у вузькому значенні, тобто лише відносно осіб, у яких наявне поранення (травма, контузія, каліцтво), одержаних під час захисту Вітчизни, але за умови наявності участі в бойових діях до 13.02.2025, буде дискримінаційним відносно осіб, які отримали поранення (травму, контузію, каліцтво), пов`язану із захистом Батьківщини, у яких наявна участь в бойових діях після 13.02.2025.

Частинами 1, 2 статті 24 Конституції України визначено загальний стандарт рівності та заборони дискримінації, що є важливим елементом забезпечення верховенства права. Так, цими нормами визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

За практикою Європейського суду з прав людини дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях (див. рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства», заява №36042/97). Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю (див. рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21.02.1997) (п.п. 48-49 рішення у справі «Пічкур проти України» від 07.11.2013, заява №10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У противному разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац 7 пункту 4.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 №14-рп/2004).

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні» пряма дискримінація - ситуація, за якої з особою та/або групою осіб за їх певними ознаками поводяться менш прихильно, ніж з іншою особою та/або групою осіб в аналогічній ситуації, крім випадків, коли таке поводження має правомірну, об`єктивну, обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належним та необхідним. Таке поводження за змістом пункту 2 частини першої статті 1 цього ж Закону може полягати, в тому числі, в обмеженні у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами у будь-якій формі.

Таким чином, виплата грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн. гривень, передбаченої Постановою КМУ №153 лише особам, у яких наявне поранення (травма, контузія, каліцтво), одержаних під час захисту Вітчизни, але за умови наявності участі в бойових діях до 13.02.2025 - на момент набрання чинності Постановою КМУ №153, буде дискримінаційним відносно осіб, які отримали поранення (травма, контузія, каліцтво), пов`язану із захистом Батьківщини та у яких наявна участь в бойових діях після цієї дати.

Стаття 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплює захист від дискримінації при користуванні правами, визнаними у Конвенції. Відповідно до практики Суду принцип заборони дискримінації носить «фундаментальний» характер та покладений в основу Конвенції разом з верховенством права, цінностями толерантності та суспільного миру («S.A.S. проти Франції» (S.A.S. v. France) [ВП], 2014, § 149; «Стрейн та інші проти Румунії» (Strгin and Others v. Romania), 2005, § 59).

Крім того, такий захист доповнюється статтею 1 Протоколу №12 до Конвенції, яка загалом забороняє дискримінацію при користуванні будь-яким правом, передбаченим законом.

У спірних правовідносинах Кабінет Міністрів України з метою підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану прийняв Постанову №153, якою встановив додаткові права для громадян України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, на які, на переконання суду, має право і позивач.

Стаття 1 Протоколу №12 поширює обсяг захисту не лише на «будь-яке передбачене законом право», а й навіть ширше («Союз церков «Слово життя» та інші проти Хорватії»). Це походить з частини 2 вказаного положення, де також зазначено, що ніхто не може бути дискримінований будь-яким органом державної влади.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що у позивача наявні всі підстави для отримання одноразової грошової винагороди відповідно пункту 4 Постанови КМУ № 153.

На переконання суду, інше тлумачення норм Постанови КМУ № 153 не відповідатиме меті прийняття цієї постанови – підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану та матиме ознаки дискримінації.

Разом з цим, як слідує з матеріалів справи, військовою частиною НОМЕР_1 на виконання Постанови КМУ №153 та окремого дорученння Міністра оборони України від 26.09.2025 № 5601/уд фактично вчинено передбачені цими актами дії, спрямовані на реалізацію права позивача на винагороду, а саме: проведено роботу зі встановлення сумарної кількості днів безпосередньої участі позивача у бойових діях; з`ясовано наявність (відсутність) у нього поранень (травм, контузій, каліцтва), одержаних під час захисту Вітчизни; перевірено відсутність випадків притягнення до відповідальності; оформлено довідку про безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях від 13.12.2025 № 4205д; здійснено розрахунок потреби в коштах для виплати винагороди; направлено документи до ІНФОРМАЦІЯ_1 для проведення попередньої перевірки законності нарахування (а.с.77).

Таким чином, обов`язок організувати роботу зі збору та перевірки необхідних документів і подати узагальнену інформацію за підпорядкованістю, покладений на відповідача Постановою КМУ №153 та окремими дорученнями Міністра оборони України, відповідачем виконано. Відповідач не ухилявся від вчинення дій, що входять до кола його повноважень, а навпаки вчинив юридично значущі та обов`язкові дії на користь позивача. За таких обставин відсутня визначальна ознака протиправної бездіяльності невчинення дій, які були об`єктивно необхідними та реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд окремо враховує, що згідно з пунктом 4 Постанови КМУ №153 та окремим дорученнями Міністра оборони України виплата винагороди здійснюється не безпосередньо за наслідками оформлення довідки командиром військової частини, а за результатами вчинення низки послідовних юридично значущих дій, які потребують певних затрат часу: складання поіменних списків військовослужбовців; направлення за потреби запитів до інших військових частин; отримання та перевірки інформації про сумарну кількість днів безпосередньої участі у бойових діях, відсутність випадків притягнення до відповідальності, наявність захворювань (поранень), перебування у полоні; оформлення довідок за встановленою формою; складання та затвердження акта за результатами проведеної роботи; надсилання документів для здійснення попередньої перевірки законності нарахування; подання заявки-розрахунку на фінансування виплати до відповідного фінансово-економічного управління. Виплата винагороди здійснюється за наявності відповідного бюджетного фінансування.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що сам факт неотримання позивачем винагороди станом на час звернення до суду, за умови вчинення відповідачем передбачених нормативними актами дій, не може автоматично свідчити про протиправну бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо включення позивача до списку на виплату одноразової грошової винагороди відповідно до Постанови КМУ №153. Як неодноразово наголошував Верховний Суд, для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного вчинення обов`язкових дій; необхідним є встановлення сукупності обставин, які вказують на ухилення суб`єкта владних повноважень від виконання покладених на нього обов`язків.

Водночас, згідно з пунктом 2 розділу 3 акту перевірки документів, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , який затверджено ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ), попереджено про переплату на суму 1000000 грн., зокрема по ОСОБА_1 , якому відмовлено у зв?язку із невідповідністю вимогам абзацу 2 пункту 4 Постанови КМУ №153, а саме він приймав безпосередню участь у бойових діях після 13.02.2025 (а.с.131-132).

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 31.03.2025 №304/нод створено комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 для здійснення перевірки документів, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах та Затверджено Інструкцію про порядок здійснення перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військових частин безпосереднього підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (надалі Інструкція) (а.с.133-137).

Така Інструкція визначає порядок здійснення перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військовослужбовцям військових частин безпосереднього підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (п.1.1 Інструкції).

Положеннями п.1.2 Інструкції передбачено, що Інструкція розроблена з метою виконання вимог Постанови КМУ 153, рішення Міністра оборони України від 20.02.2025 №999/уд.

Згідно з пунктами 2.1-2.2 Інструкції командири військових частин (установ) безпосереднього підпорядкування забезпечують підготовку та направлення на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 через систему електронного документообігу матеріали, які є підставою для видання наказу про виплату винагороди у форматі PDF з відповідним супроводом для попередньої перевірки. Перевірку документів здійснює комісія, яка призначена наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України.

Відповідно до п.2.6 Інструкції за результатами проведеної перевірки наданих військовими частинами (установами) матеріалів складається акт попередньої перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, в якому зазначаються: поіменний список військовослужбовців, надані матеріали яких, відповідають нормам чинного законодавства та є підставою для видання наказу командира військової частини (установи) про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах; поіменний список військовослужбовців, документи яких, були не прийняті із зазначенням виявлених порушень (за наявності); поіменний список військовослужбовців, за результатами перевірки наданих військовими частинами (установами) матеріалів яких, попереджено переплату; поіменний список військовослужбовців, за результатами перевірки наданих військовими частинами (установами) матеріалів яких, попереджено недоплату.

За змістом пунктів 2.7-2.9 акт комісії подається для затвердження начальнику штабу - заступнику командувача Сухопутних військ Збройних Сил України, або посадовій особі, що тимчасово виконує його обов?язки. У разі виявлення порушень, що впливають на правомірність видання наказу командира військової частини (установи) на виплату винагороди командир військової частини (установи), що направив документи на перевірку, після отримання акту вживає заходів щодо усунення таких порушень. Після затвердження акту комісії, адміністративне управління штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 забезпечує його доведення до військової частини (установи) засобами системи електронного документообігу протягом 1 дня.

З огляду на наведене, суд вважає, що саме ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатом попередньої перевірки документів на відповідність нормам чинного законодавства, які є підставою для видання наказу про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, протиправно не включено позивача до списку військовослужбовців, надані матеріали яких, відповідають нормам чинного законодавства та є підставою для видання наказу командира військової частини НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах.

Враховуючи висновок суду про наявність у позивача підстав для отримання одноразової грошової винагороди відповідно пункту 4 Постанови КМУ № 153, з метою усунення порушення права позивача на належну йому винагороду та виходячи з принципу ефективності захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав, суд вважає необхідним зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову винагороду у розмірі 1000000 гривень, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Решта аргументів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто, мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи (рішення по справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року), «Руїс Торіха проти Іспанії» (від 9 грудня 1994 року №18390/91)).

Про це також йдеться у пункті 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, де обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Підсумовуючи наведене вище суд вважає, що позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії підлягає до часткового задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_2 ) щодо включення ОСОБА_1 до списку військовослужбовців, надані матеріали яких є підставою для видання наказу командиром військової частини НОМЕР_1 про виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року №153.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_7 , АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_8 , АДРЕСА_2 ) одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 гривень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року №153.

У задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя /підпис/ Могила А.Б.