Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №300/6418/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. справа № 300/6418/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рено Командор» до Івано-Франківської митниці Державної митної служби про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рено Командор» звернулось до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації № UA206050/2025/000134 від 04.06.2025 р. та рішення про коригування митної вартості № UA206050/2025/000020/1 від 04.06.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 03.06.2025 подав до митного оформлення електронну митну декларацію № 25UA206050005541U6 для розмитнення товару - трьохвісного вживаного напівпричепа-самоскида марки KEL-BERG (модель T40-3, 2018 року випуску). Задекларована митна вартість товару була визначена за основним методом - за ціною договору (контракту) у розмірі 8100,00 фунтів стерлінгів (GBP). Позивач стверджує, що разом із митною декларацією надано повний пакет документів, передбачений частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які містили об`єктивні та документально підтверджені дані щодо числового значення митної вартості. Позивач вважає, що відповідач безпідставно поставив під сумнів задекларовану вартість, висунув формальну вимогу про надання додаткових документів без зазначення конкретних розбіжностей, не провів належним чином консультацій та ухвалив спірні рішення з порушенням вимог митного законодавства.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.09.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Вказав, що під час контролю правильності визначення митної вартості за допомогою автоматизованої системи управління ризиками (АСАУР) та Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС) встановлено, що заявлена позивачем митна вартість товару є значно нижчою від рівня митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких здійснювалося раніше. Крім того, під час аналізу наданих документів виявлено суттєві розбіжності та недоліки. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

03.06.2025 року ТОВ «Рено Командор», за допомогою брокера, для здійснення митного оформлення товару подав митну декларацію (електронне декларування) № 25UA206050005541U6.

Однак, така декларація відповідними посадовими особами Івано-Франківської митниці була не прийнята та поставлена під сумнів.

04.06.2025 року Івано-Франківською було винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UA 206000/2025/000020/1, яким митну вартість товару було збільшено. Того ж дня було винесено картку відмови UA206050/2025/000134.

У зв`язку з вказаними вище обставинами, брокер для здійснення митного оформлення товару був змушений подати нову митну декларацію (електронне декларування) № 25UA206050005565U1 від 04.06.2025 р. та надати, разом з попередньо поданими документами, додатково для митниці раніше подану декларацію та рішення про її коригування для підтвердження митної вартості товарів та картку відмови.

Разом з першою декларацією № 25UA206050005541U6 від 03.06.2025 року для підтвердження митної вартості до митного посту позивачем було надано наступні документи:

- Рахунок-фактура (iнвойс) 2025019 від 02.05.2025;

- Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу H99901694024 від 12.01.2023;

- Банківський платіжний документ, що стосується товару № 23 від 09.05.2025;

- Рахунок–фактура про надання транспортно-експедиційних послуг 1/06/2025 від 03.06.2025 р.;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення № 1 від 02.05.2025 р.;

- Зовнішньоекономічний договір № 02-05/25 від 02.05.2025;

- Доповнення до ЗЕД № 1 від 02.05.2025 р.; Договір (контракт) про перевезення № 25-05/2025 від 25.05.2025;

- Інші некласифіковані документи (лист щодо ціни товару №65) 02.06.2025;

- Інші некласифіковані документи (технічний опис) 03.06.2025 р.;

- Інші некласифіковані документи (фото) 03.06.2025 ;

- Копія митної декларації країни відправлення 25GB5S8E4VVPW56AA7 від 26.05.2025р.

Первинною митною декларацією про визначення митної вартості товару № 25UA206050005541U6 від 03.06.2025 року, ТОВ «Рено Командор» було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості. Товар пропонувався до розмитнення за ціною, що була зазначена у рядку 12 митної декларації, а саме: 8100.00 фунтів стерлінгів.

З підвищенням митної вартості товару ТОВ «Рено Командор» не погоджується, вважаючи, що відповідач безпідставно поставив під сумнів задекларовану вартість, висунув формальну вимогу про надання додаткових документів без зазначення конкретних розбіжностей, не провів належним чином консультацій та ухвалив оскаржувані рішення з порушенням вимог митного законодавства звернулося до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Загальні засади визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, регулюються Розділом ІІІ Митного кодексу України.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою та другою статті 51 МК України встановено, що митна вартість товарів визначається декларантом або уповноваженою ним особою згідно з нормами цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів. Декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів здійснюється за такими методами: 1) основний — за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості; ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості є перший метод. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частини друга та третя статті 57 МК України).

Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи, транспортні (перевізні) документи тощо.

Частиною третьою статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини четвертої та частиною п`ятою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості здійснюється під час проведення митного контролю шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості та наявності у поданих документах усіх відомостей. Митний орган має право письмово запитувати додаткові документи, якщо виникли обґрунтовані сумніви у достовірності поданих відомостей.

Аналіз наведених норм свідчить, що витребування додаткових документів є правом митного органу у разі наявності обґрунтованих сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості або у разі виявлення розбіжностей у поданих документах.

Судом встановлено, що декларантом до митного оформлення за ЕМД № 25UA206050005541U6 від 03.06.2025 було подано комплект документів. Разом з тим, як правомірно зазначає відповідач у відзиві, подані документи містили розбіжності та не охоплювали всіх підтверджуючих відомостей у кількісному та грошовому виразі:

По-перше, відповідно до пунктів 4 та 6 частини другої статті 53 МК України та умов самого Контракту № 02-05/25 від 02.05.2025 (п. 4.5), продавець зобов`язаний надати покупцю експортну декларацію, рахунок-фактуру, пакувальний лист та товаро-транспортну накладну (CMR). CMR є основним міжнародним транспортним документом, що підтверджує факт перевезення, маршрут та умови доставки вантажу. Відсутність CMR у пакеті документів унеможливила перевірку правильності обчислення витрат на транспортування та їх включення до митної вартості.

По-друге, наданий позивачем лист № 65 від 02.06.2025 містив інформацію про те, що товар купувався продавцем на аукціоні Euro Auctions за ціною 6750 GBP, тоді як у рахунку-фактурі (інвойсі) № 2025019 від 02.05.2025 вказано ціну 8100 GBP. Зміст Контракту № 02-05/25 та додатків до нього не містив жодних посилань на порядок купівлі товару з аукціону та структуру ціноутворення щодо формування суми 8100 GBP, що обґрунтовано викликало у митного органу сумніви у достовірності заявленої ціни.

По-третє, за умовами поставки FCA у разі відвантаження товару поза приміщенням продавця витрати на завантаження покладаються на покупця, однак у поданій довідці про транспортні витрати відсутня деталізація щодо наявності чи відсутності витрат на завантажувально-розвантажувальні роботи.

Зазначені обставини свідчать про наявність у відповідача правових підстав для направлення позивачу вимоги про надання додаткових документів відповідно до частини другої статті 53 МК України.

Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій — четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутність у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, є підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю та прийняття рішення про коригування.

Оскільки позивач витребуваних додаткових документів (зокрема CMR, висновку експертної організації щодо вартісних характеристик) митному органу не надав, відповідач позбавлений був можливості підтвердити задекларовану митну вартість за основним методом.

Суд також перевірив дотримання відповідачем послідовності застосування методів визначення митної вартості відповідно до статей 58–64 МК України. У рішенні про коригування митної вартості № UA206050/2025/000020/1 від 04.06.2025 відповідачами належним чином обґрунтовано неможливість застосування методів 2а–2г через відсутність у митниці та декларанта інформації про ціни на ідентичні товари та відсутність об`єктивної вартісної основи для розрахунку.

Відповідно до частини першої статті 64 МК України митна вартість була визначена за резервним методом на основі інформації з МД від 21.04.2025 № 25UA100060510843U3 щодо аналогічного за характеристиками, маркою, типом та роком виготовлення напівпричепа-самоскида (Schmitz Cargobull, 2018 р.в.).

Таким чином, рішення про коригування митної вартості товарів № UA206050/2025/000020/1 від 04.06.2025 та картка відмови № UA206050/2025/000134 від 04.06.2025 прийняті Івано-Франківською митницею на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність прийняття оскаржуваних рішень, тоді як позивач висновки митного органу не спростував.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат здійснюється за правилами статті 139 КАС України. Оскільки у задоволенні позову відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.