Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №300/6586/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. справа № 300/6586/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Івано-Франківської митниці Державної митної служби України, в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA206060/2025/000102 від 26.06.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2025/000076/2 від 26.06.2025;

Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.06.2025 позивач придбав у Польщі автомобіль марки OPEL VIVARO (2017 року випуску, VIN: НОМЕР_1 ) за ціною 30 500 PLN, що підтверджується рахунком-фактурою № F0014/06/25. Під час митного оформлення за електронною митною декларацією № 25UA206060003466U9 від 25.06.2025 декларантом було заявлено митну вартість товару за основним (першим) методом. На підтвердження заявленої митної вартості було надано необхідний пакет документів. Позивач вважає, що надані документи містили всі необхідні дані для підтвердження числового значення митної вартості, а підстави для витребування додаткових документів та застосування резервного методу коригування були відсутні. Крім того, на думку позивача, митний орган не врахував значний пробіг транспортного засобу (понад 884 тис. км) та наявні пошкодження.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.09.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

07.10.2025 року від Івано-Франківської митниці Державної митної служби України до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що за результатами опрацювання ЕМД № 25UA206050003466U9 та поданих документів АСАУР було згенеровано форми митного контролю через виявлені ризики. Також у ЄАІС було встановлено, що рівень заявленої митної вартості є значно нижчим за рівень митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Під час перевірки поданих документів відповідачем виявлено суттєві розбіжності та відсутність підтвердження складових митної вартості. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

23.06.2025 позивач, ОСОБА_1 , придбав у фірми Jacek Pasternak Przedsiebiorstwo Uslugowo Handlowe (Польща) автомобіль OPEL VIVARO (2017 року випуску, номер кузова: НОМЕР_1 ). На підтвердження купівлі видано рахунок-фактуру № F0014/06/25 на суму 30 500 PLN.

25.06.2025 через уповноважену особу (митне оформлення) до Івано-Франківської митниці подано електронну митну декларацію № 25UA206050003466U9 (також вказано № 25UA206060003466U9) для митного оформлення вказаного транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості (за ціною договору).

Разом із декларацією декларантом подано наступні документи: рахунок-фактуру № F0014/06/25 від 23.06.2025; свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 від 23.06.2025; документ про вартість перевезення («інформація транспортних витрат») від 25.06.2025; копію митної декларації країни відправлення № 25PL381010000JO1B5 від 23.06.2025; сертифікат відповідності; децизію KT.5410.5927.2025.MS; акт огляду та історію пробігу.

Під час здійснення митного контролю АСАУР згенеровано обов`язкові форми митного контролю. Крім того, за даними ЄАІС Держмитслужби було встановлено, що рівень задекларованої митної вартості (30 500 PLN + 300 євро транспортні витрати) є значно нижчим за рівень митної вартості подібних транспортних засобів, митне оформлення яких здійснювалося раніше.

Посадовою особою митного органу під час аналізу поданих документів встановлено, що:

- документ про транспортування від 25.06.2025 не містить нормативно визначених параметрів (протяжність маршруту, тарифна ставка за 1 км) і не є фінансово-бухгалтерським документом, що унеможливлює перевірку числового значення складової митної вартості відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України.

- документ країни відправлення (декларація № 25PL381010000JO1B5 від 23.06.2025) містить відомості про статистичну вартість товару у розмірі 30 800 PLN, що суперечить задекларованій у фактурі ціні в 30 500 PLN.

- декларантом не додано жодних платіжних чи банківських документів, що підтверджують реальний факт та суму здійсненої оплати за ТЗ.

На підставі ч. 3 ст. 53 МК України митний орган направив вимогу про надання додаткових документів. Додаткові документи декларантом надані не були.

26.06.2025 Івано-Франківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2025/000076/2, яким митну вартість скориговано із застосуванням резервного (шостого) методу (ст. 64 МК України) до рівня 35 552 PLN на підставі інформації про митне оформлення подібного автомобіля за МД № 25UA209180004471704 від 17.06.2025.

У зв`язку з неприйняттям задекларованої митної вартості 26.06.2025 митним органом видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № UA206060/2025/000102.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів є вартість, що використовується для митних цілей і базується на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Суд зазначає, що вказана норма покладає в основу визначення митної вартості саме реальну ціну угоди, проте ця ціна має бути підтверджена належними та беззаперечними документами.

Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України декларант зобов`язаний надавати митному органу документи, що підтверджують задекларовану митну вартість та числові значення її складових. У разі якщо надані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей про складові митної вартості чи ціну товару, частина третя статті 53 Митного кодексу України надає митному органу право та покладає на нього обов`язок письмово вимагати додаткові документи. У контексті застосування цих норм суд зазначає, що виявлена розбіжність між сумою 30 800 PLN у польській експортній декларації та сумою 30 500 PLN у рахунку-фактурі є прямим свідченням суперечливості даних про ціну товару, а відсутність платіжних документів не дає змоги встановити факт реальної оплати задекларованої суми.

Оцінюючи задекларовані витрати на транспортування в розмірі 300 євро, суд застосовує пункт 5 частини десятої статті 58 Митного кодексу України, відповідно до якого при визначенні митної вартості до ціни товару додаються витрати на його транспортування до місця ввезення на митну територію України. Ця норма застосовується у системному зв`язку з Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, якими визначено, що для підтвердження витрат на транспортування мають подаватися калькуляція транспортних витрат із зазначенням маршруту, протяжності у кілометрах і тарифної ставки за один кілометр, або відповідний рахунок-фактура чи акт виконаних робіт разом із банківськими платіжними документами. Суд дійшов висновку, що надана позивачем «інформація транспортних витрат» не є фінансово-бухгалтерським документом і не містить розрахункових параметрів маршруту, що робить числове значення цієї складової митної вартості документально непідтвердженим та кількісно невизначеним.

При цьому суд враховує приписи частини другої статті 58 Митного кодексу України, яка чітко встановлювала, що метод визначення митної вартості за ціною договору не може бути застосований, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно. Оскільки позивачем не було подано додаткових документів на вимогу митниці та не усунуто виявлених розбіжностей, митний орган діяв у чіткій відповідності до закону, відмовившись від застосування основного методу.

Правомірність дій відповідача підтверджується також релевантною правовою позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною у постановах від 12.07.2022 у справі № 808/865/18 та від 13.07.2021 у справі № 200/6521/20-а. Верховний Суд сформував висновок, що наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності задекларованої митної вартості, зумовлених неповнотою наданих відомостей, розбіжностями у задекларованій ціні в різних документах або відсутністю підтвердження складових митної вартості, зокрема витрат на транспортування, зобов`язує митний орган витребувати додаткові документи, а у разі їх ненадання або неусунення розбіжностей надає законні підстави для відмови у застосуванні основного методу та переходу до наступних методів. Додатково суд зважає на висновки Верховного Суду у постанові від 21.05.2020 у справі № 804/16010/14 про те, що відсутність у транспортних документах відомостей про протяжність маршруту та вартість перевезення за один кілометр унеможливлює формування митної вартості за першим методом, а також на висновки у постанові від 19.02.2019 у справі № 815/4379/17, де зазначено, що розбіжність між вартістю товару в інвойсі та у митній декларації країни відправлення позбавляє задекларовану вартість ознак достовірності.

За таких обставин суд визнає правомірним застосування відповідачем резервного методу згідно зі статтею 64 Митного кодексу України. Оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2025/000076/2 від 26.06.2025 містить належне обґрунтування неможливості застосування попередніх методів через відсутність необхідної інформаційної бази та містить чіткий розрахунок вартості на основі митної декларації № 25UA209180004471704 від 17.06.2025 щодо подібного автомобіля. У свою чергу, картка відмови № UA206060/2025/000102 від 26.06.2025 прийнята у суворій відповідності до статті 256 Митного кодексу України як законний похідний документ, виданий за наслідками коригування митної вартості.

Частиною 1 статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.