Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №300/3280/26 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2026 р. справа № 300/3280/26

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії при 2 відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 , військової частини НОМЕР_1 в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок/довідку ВЛК №2026-0403-1832-4624-0 від 03.04.2026 року стосовно ОСОБА_1 .

- визнати незаконною мобілізацію (порушення процедури) ОСОБА_1 ;

- скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 про призов (мобілізацію) ОСОБА_1 ;

- скасувати відправлення у військову частину НОМЕР_2 військовозобов`язаного ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 №1427/639 від 03.04.2026

- скасувати наказ про зарахування ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 .

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу з дати 03.04.2026.

Позовні вимоги мотивовані тим, що довідка ВЛК №2026-0403-1832-4624-0 від 03.04.2026 року на підставі якої винесено рішення про мобілізацію позивача містила запис про те, що постанова перебуває в процесі опрацювання (проміжний статус) та не набула остаточного характеру, а сам процес в ЕСОЗ було відкрито лише 06.04.2026, тобто після мобілізації.

15.05.2026 року від ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення адміністративного позову.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року Заяву позивача про забезпечення позову – задоволено частково. Заборонено військовій частині НОМЕР_1 вчиняти будь-які дії щодо подальшого проходження ОСОБА_3 військової служби, в частині зокрема: направляти (переміщувати) в інші підрозділи поза межі військової частини НОМЕР_1 , залучати до бойових чергувань, стрільб, нарядів та участі у бойових діях до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. В задоволенні решти заяви про забезпечення позову - відмовлено.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

26.05.2026 від військової частини НОМЕР_1 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач зазначає, що видаючи наказ про зарахування позивача до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 , командир військової частин виходив з того, що направляючи особу до ВЧ НОМЕР_1 територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив всі передбачені законом заходи, спрямовані на встановлення наявності/відсутності законних підстав, звільняючих позивача від призову на військову службу та вказує на незворотність процедури мобілізації після зарахування до списків особового складу та посилався на факти самовільного залишення частини (СЗЧ) позивачем від 15.05.2026.

28.05.2026 року від позивача до суду надійшло доповнення до адміністративного позову.

16.06.2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, згідно якої викладено пояснення, міркування та аргументи щодо наведених у відзиві заперечень та мотиви їх відхилення, позовні вимоги просить задоволити в повному обсязі.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у письмовому провадженні), дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

03.04.2026 щодо ОСОБА_1 оформлено довідку ВЛК про придатність до військової служби.

Згідно з матеріалами справи та відомостями електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ), процедуру/процес ВЛК в ЕСОЗ було відкрито лише 06.04.2026. Довідка ВЛК від 03.04.2026 мала примітку про проміжний/незавершений статус рішення («перебуває в процесі опрацювання»).

На підставі даного документа 03.04.2026 ТЦК та СП прийняв рішення про мобілізацію ОСОБА_1 , і наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 98 його було зараховано до списків особового складу.

Довідка ВЛК від 03.04.2026 видана без завершення належного медичного обстеження (після чого позивача неодноразово направляли на додаткові обстеження, які реалізовані не були). Ухвалою слідчого судді зобов`язано внести відомості до ЄРДР за № 42026092080000027 щодо дій службових осіб.

Вважаючи, що такі дії відповідачів протиправними позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організація та порядок проведення військово-лікарської експертизи врегульовані Законом України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі — Положення № 402).

Згідно з приписами Положення № 402, медичний огляд військовозобов`язаних проводиться ВЛК з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби. Підсумковим процесуальним та медичним документом ВЛК, що засвідчує стан здоров`я особи та визначає її ступінь придатності, є постанова (довідка) ВЛК. Така постанова може бути прийнята виключно за результатами повністю завершеного медичного огляду, проведення усіх передбачених лабораторних та інструментальних досліджень, а також належного встановлення та фіксації відповідних діагнозів.

Як встановлено судом під час розгляду справи, щодо позивача ОСОБА_1 03 квітня 2026 року було оформлено довідку ВЛК про його придатність до військової служби. Разом з тим, зазначений документ містив офіційний примітковий запис про те, що відповідне рішення «перебуває в процесі опрацювання». Крім того, з матеріалів справи та відомостей Електронної системи охорони здоров`я (ЕСОЗ) вбачається, що процес ВЛК в ЕСОЗ був відкритий та зареєстрований лише 06 квітня 2026 року, тобто через три дні після видачі оскаржуваної довідки та фактичної мобілізації позивача.

Суд зазначає, що статус рішення «перебуває в процесі опрацювання» за своєю юридичною природою є проміжним (неостаточним) процедурним станом і засвідчує незавершеність процесу медичного огляду. Видання підсумкового документа (довідки ВЛК) за відсутності сформованої та зареєстрованої в установленому порядку постанови є грубим порушенням процедури військово-лікарської експертизи.

Отже, станом на 03 квітня 2026 року належним чином оформленого, юридично завершеного та чинного висновку (постанови) ВЛК про придатність ОСОБА_1 до військової служби не існувало, а дії ВЛК щодо видачі довідки за незавершеної процедури є протиправними

Щодо вимоги про скасування відправлення у в/ч НОМЕР_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 № 1427/639 від 03.04.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154, та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 № 560, відправлення військовозобов`язаних у складі команд до військових частин здійснюється на підставі відповідних розпоряджень ТЦК та СП та іменних списків (приписів).

За своєю правовою природою розпорядження (іменний список/припис) про відправлення особи у складі команди до військової частини є акт процесуально-організаційного та технічного характеру, який слугує засобом фактичної реалізації рішення про призов (мобілізацію).

Такий документ є дією (актом) одноразового виконання, який вичерпує свою чинність у момент фактичної доставки (прибуття) військовозобов`язаного до місця призначення (військової частини) та прийняття його командуванням.

Як встановлено судом, 03 квітня 2026 року позивач був фактично доставлений до військової частини та прийнятий її командуванням. Отже, розпорядження/припис ІНФОРМАЦІЯ_3 № 1427/639 від 03.04.2026 станом на момент звернення до суду є повістю реалізованим і вичерпало свою дію.

Згідно з постійною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови від 18.04.2018 у справі № 813/1908/16 та від 08.09.2021 у справі № 9901/276/19), а також Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, скасування акта суб`єкта владних повноважень одноразового застосування, який вичерпав свою дію фактичним виконанням, не призводить до відновлення порушених прав особи, оскільки такий акт вже реалізований i не породжує триваючих правових наслідків.

Оскільки рішення про призов (мобілізацію) позивача визнано протиправним та скасовано судом у межах даної позовної вимоги, саме це рішення повністю забезпечує відновлення правового стану позивача, тоді як скасування вже реалізованого процедурного розпорядження про відправлення є юридично некоректним та неефективним способом захисту права.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру.

Порядок зарахування особового складу до списків військової частини регламентовано Інструкцією з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженою наказом МОУ від 15.09.2022 № 280. Згідно з пунктом 14 Розділу II Інструкції № 280, зарахування прибулого особового складу до списків військової частини здійснюється наказом по стройовій частині в день їх прибуття на підставі іменних списків команд, приписів та документів, що посвідчують особу.

Військова частина НОМЕР_1 не є органом, який здійснює призов громадянина на військову службу, та не наділена повноваженнями перевіряти законність чи процедурну бездоганність рішень ТЦК та СП або висновків ВЛК. Отримавши призові документи від ТЦК та СП, командир в/ч НОМЕР_1 діяв у межах своїх імперативних обов`язків, передбачених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України та Інструкцією № 280, та був зобов`язаний видати наказ про зарахування прибулої особи до списків особового складу.

З дня видання такого наказу особа фактично та юридично набуває статусу військовослужбовця і підпадає під дію спеціального законодавства про проходження військової служби.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2025 року у справі № 160/2592/23 сформулював чіткий правовий висновок: «Визнання процедури призову протиправною не спричиняє автоматичного скасування наказу про зарахування військовозобов`язаного до списків особового складу військової частини та не призводить до його звільнення з військової служби. Процедура призову (мобілізації) після реального зарахування особи до особового складу військової частини та набуття нею статусу військовослужбовця є незворотною у вимірі адміністративно-штатних наказів частини».

Оскільки позивач був зарахований до військової частини та фактично вступив у виконання обов`язків військової служби, наказ по стройовій частині про його зарахування реалізував правовий стан набуття статусу військовослужбовця. Скасування цього наказу суперечитиме публічному порядку та спеціальному порядку припинення військово-службових відносин, передбаченому Законом № 2232-XII.

Розглядаючи вимогу про зобов`язання виключити Позивача зі списків особового складу з дати призову (03.04.2026), суд наголошує на наступному.

Законодавство України про проходження військової служби містить вичерпний та чітко регламентований порядок виключення військовослужбовця зі списків особового складу.

Відповідно до Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (пп. 10, 34–37, 77, 230, 247), виключення зі списків особового складу військової частини є похідною процедурою, яка здійснюється виключно у разі:

1. звільнення з військової служби (на підставах, визначених ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»);

2. направлення для проходження служби до інших військових формувань чи підрозділів;

3. набрання законної сили вироком суду про призначення покарання у вигляді позбавлення волі чи позбавлення військового звання;

4. гибелі (смерті) або визнання особи безвісно відсутньою чи оголошення померлою рішенням суду.

Жодної такої юридичної підстави, як «виключення зі списків військової частини за рішенням адміністративного суду у зв`язку з визнанням протиправним призову» чи «скасування зарахування з минулої дати», Закон № 2232-XII та Положення № 1153/2008 не містять.

Крім того, задоволення вимоги про виключення зі списків з 03.04.2026 фактично означало б анулювання юридичного факту перебування особи на військовій службі «заднім числом» (з дати призову). Проте статус військовослужбовця передбачає виконання публічно-правових обов`язків, отримання грошового та речового забезпечення, перебування під дією Дисциплінарного статуту ЗСУ та Кримінального кодексу України (зокрема ст. 407 КК України щодо проходження служби). Судове рішення не може штучно «стирати» фактичний період перебування особи на військовій службі.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 19.05.2020 у справі № 9901/223/19 та від 15.12.2021 у справі № 9901/215/20 зазначала, що адміністративний суд не може підміняти військове командування та видавати розпорядчі накази по стройовій частині, оскільки прийняття рішень про звільнення та виключення зі списків належить до виключних дискреційних повноважень посадових осіб Збройних Сил України.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (постанова від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23) підтвердив: скасування судом рішення ТЦК та СП про мобілізацію є підставою для порушення військовослужбовцем клопотання (подання рапорту) про звільнення з військової служби у встановленому законом порядку, однак не є підставою для автоматичного зобов`язання військової частини виключити особу зі списків особового складу судовим рішенням.

Припинення військово-службових відносин позивача має відбуватися шляхом проходження встановленої ст. 26 Закону № 2232-XII та Положенням № 1153/2008 процедури звільнення за рапортом особи з урахуванням ухваленого рішення суду про протиправність мобілізації, а не шляхом прямого судового зобов`язання виключити зі списків частину з минулої дати.

За таких обставин, з огляду на вичерпання дії розпорядження про відправлення № 1427/639 від 03.04.2026 його фактичним виконанням; незворотність наказу про зарахування до списків військової частини після набуття особою статусу військовослужбовця (відповідно до правового висновку ВС у справі № 160/2592/23); відсутність у законодавстві процесуального механізму виключення зі списків частини «з дати призову» та належність питань звільнення до дискреційних повноважень командування, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині є юридично необґрунтованими, передчасними та не узгоджуються із встановленими законом способами захисту прав у сфері проходження військової служби, а тому в їх задоволенні слід відмовити.

Розглядаючи даний спір, суд враховує, що основним завданням адміністративного судочинства відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі — КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Разом з тим, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Шляхом застосування вказаної норми законодавець надав адміністративному суду правову можливість та обов`язок не обмежуватися лише буквальним текстом позовних вимог, якщо їх задоволення у сформульованому позивачем вигляді не забезпечить повного відновлення порушеного права або залишить правову невизначеність у відносинах між сторонами.

Суд наголошує, що визначення стану придатності особи до військової служби за станом здоров`я належить до виключної медико-експертної компетенції військово-лікарських комісій.

Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, встановлення діагнозів, застосування статей Розкладу хвороб та прийняття постанови про придатність або непридатність до військової служби здійснюється виключно спеціалізованими лікарями-експертами ВЛК за результатами фізикального, лабораторного та інструментального обстеження.

Суд не є спеціалізованим медичним органом і не володіє спеціальними знаннями у галузі медицини. З огляду на це, суд не може самостійно зробити висновок про непридатність або обмежену придатність позивача ОСОБА_1 до військової служби лише на підставі наданих до матеріалів справи консультативних висновків цивільних лікарів чи медичних довідок.

Водночас, встановлений судом факт протиправності довідки ВЛК від 03.04.2026, яка була видана за незавершеної процедури медичного огляду та з наявністю запису про її проміжний статус, призвів до того, що реальний стан придатності ОСОБА_1 до військової служби на момент призову визначений не був.

Під час розгляду справи судом встановлено, що після 03.04.2026 позивач та його представник неодноразово зверталися зі скаргами на різке погіршення стану здоров`я, подавали рапорти та заяви про направлення на медичний огляд.

Більше того, 29 квітня 2026 року 16 Регіональна військово-лікарська комісія прийняла рішення № 1190/5678 про направлення ОСОБА_1 на контрольний (повторний) медичний огляд до госпітальної ВЛК. Проте дане рішення вищого органу військово-лікарської експертизи відповідачі належним чином не виконали, обмежившись формальним амбулаторним оглядом без внесення скарг до ЕСОЗ та проведення належних діагностичних процедур.

Суд зважає на подані до матеріалів справи медичні документи (висновки невролога, отоларинголога, стоматолога та клінічного психолога від травня 2026 року), якими у ОСОБА_1 зафіксовано наявність тяжкого посттравматичного стресового розладу (F43.1 ПТСР), ускладненого полісегментарного остеохондрозу, неврологічної патології та двобічної приглухуватості.

За наявності таких обставин залишення питання про придатність позивача без належного медичного обстеження створює безпосередню загрозу його життю та здоров`ю, що суперечить статтям 3, 27 та 49 Конституції України.

Просте скасування довідки ВЛК від 03.04.2026 та рішення про мобілізацію анулює протиправні акти суб`єкта владних повноважень, однак не вирішує головної суті публічно-правового конфлікту — невизначеності фактичного стану придатності громадянина ОСОБА_1 до виконання військового обов`язку з урахуванням наявних у нього тяжких захворювань.

Оскільки позивач формулював вимоги про «скасування» та «визнання дій протиправними», однак процедура встановлення його придатності була перервана та спотворена органом владних повноважень, відновлення порушеного права позивача вимагає примусового повернення відповідачів у правове поле.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що єдиним належним, повним та ефективним способом захисту порушених конституційних прав позивача на охорону здоров`я та належну медичну експертизу є вихід за межі позовних вимог на підставі ч. 2 ст. 9 КАС України та зобов`язання уповноваженого органу на проведення ВЛК повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 у встановленому Положенням № 402 порядку.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином з урахування задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 1321,20 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати висновок (довідку) військово-лікарської комісії при 2 відділі ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) від 03 квітня 2026 року № 2026-0403-1832-4624-0 стосовно ОСОБА_1 .

Визнати протиправною та незаконною мобілізацію (призов на військову службу під час загальної мобілізації) ОСОБА_1 , проведену ІНФОРМАЦІЯ_5 03 квітня 2026 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення (наказ) ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03 квітня 2026 року про призов (мобілізацію) ОСОБА_1 на військову службу.

Зобов`язати уповноважений орган провести стосовно ОСОБА_1 повторний медичний огляд військово-лікарською комісією відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом МОУ від 14.08.2008 № 402, із залученням відповідних лікарів-спеціалістів та повним і належним дослідженням усіх наявних медичних документів щодо стану його здоров`я.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1321,20 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.