Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №280/5753/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 вересня 2026 року (16:00)Справа № 280/5753/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів,

ВСТАНОВИВ:

09.06.2026 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2026 №592 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного обліку медичного майна військової частини НОМЕР_2 » в частині притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності;

визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.05.2026 №2637 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутність контролю за належною організацією обліку, видачі та зберігання військового медичного майна, що призвело до створення нестач» в частині притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2026 №592 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного обліку медичного майна військової частини НОМЕР_2 » притягнуто до матеріальної відповідальності та запропоновано майору ОСОБА_1 , начальнику відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 в добровільному порядку протягом 5 робочих днів з моменту ознайомлення з цим наказом та актом службового розслідування відшкодувати нанесену матеріальну шкоду – 209617,66 грн – 1/2 частини нестач медичного майна, спричиненої з його вини та головного сержанта ОСОБА_2 . Окрім того, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.05.2026 №2637 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутність контролю за належною організацією обліку, видачі та зберігання військового медичного майна, що призвело до створення нестач» за порушення вимог статей 11, 15, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до вимог наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2026 №592 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного обліку медичного майна військової частини НОМЕР_2 » майора ОСОБА_1 , заступника начальника командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, передбачене п. «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України – «ДОГАНА». Позивач вважає, що службове розслідування, за наслідками якого було прийнято спірні накази, було проведено із суттєвими порушеннями, поверхнево, не з`ясовані всі обставини справи, а також не встановлені причини і умови, що сприяли вчиненню правопорушення, можливі ступені вини осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення. Зокрема звертає увагу, що службове розслідування з одного і того ж самого факту призначалося 4 рази, з яких три рази не могло бути закінчено без поважних причин, що є суттєвим порушенням порядку призначення та проведення службових розслідувань. Вказує, що у спірному наказі та акті службового розслідування не наведено жодного з обов`язкових елементів складу правопорушення, а саме не встановлено конкретної протиправної поведінки та причинно-наслідкового зв`язку між діями позивача чи бездіяльністю і шкодою. Висновки щодо неправомірних дій/бездіяльності позивача, зводяться до загальних формулювань. За змістом ч. 2 ст. 3 Закону №160-IX, обов`язковими умовами для покладення на особу грошового зобов`язання є: наявність прямої дійсної шкоди, протиправна поведінка, причинний зв`язок та вина. Жодна з цих умов стосовно майора ОСОБА_1 матеріалами розслідування не підтверджена. Покладена на позивача матеріальна відповідальність не ґрунтується на вимогах закону, оскільки матеріальна відповідальність має індивідуальний характер та передбачає встановлення ступеня вини кожної особи і конкретного розміру шкоди, завданої її діями/бездіяльністю. Посилання на так званий «принцип розподіленої відповідальності» не може бути прийняте до уваги, оскільки такий принцип не передбачений законом. Фактично була застосована колективна відповідальність, яка прямо суперечить вимогам закону. Зазначене, на думку позивача, свідчить про протиправність оскаржуваних наказів. Зокрема звертає увагу, що відповідно до п.1, 3 розділу ХХІ Інструкції облік медичного майна ведеться в підрозділах (аптеці, клініці, відділенні, кабінеті, лабораторії тощо) медичного пункту (медичної роти) військової частини, госпіталю, військово-медичного клінічного центру регіону та інших закладах охорони здоров`я Збройних Сил та у фінансово-економічних органах військових частин та закладів охорони здоров`я Збройних Сил відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров`я України та цієї Інструкції. У військовій частині, де медичний пункт (медична рота) не має аптеки, ведення обліку медичного майна в ньому наказом командира військової частини покладається на посадову (службову) особу, яка має медичну освіту та пройшла фармацевтичне стажування у військово-медичному клінічному центрі регіону. Відтак, позивач (майор ОСОБА_1 ) виконував обов`язки командира батальйону, що передбачає загальне керівництво, а не прямий матеріальний облік. Натомість, комісія під час службового розслідування взагалі не дослідила посадові обов`язки позивача, не проаналізувала внутрішній розподіл обов`язків між командиром батальйону та його заступниками, а також не опитала осіб, які є безпосередньо матеріально відповідальними за здійснення обліку та збереження спірного військового майна. Відтак, військовою частиною НОМЕР_2 не було вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин, з приводу яких призначалось службове розслідування, оскільки такі обставини не досліджені у повній мірі під час проведення службового розслідування, що призвело до неправомірного притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності Просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 23.06.2026 поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду із позовом. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/5753/26.

28.08.2026 засобами підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№49356), в якому він заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування відзиву посилається на те, що своєю бездіяльністю та безконтрольністю, неналежним виконанням своїх обов`язків щодо належного обліку, видачі, зберігання військового медичного майна майор ОСОБА_1 як ТВО командира НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 допустив утворення нестач медичного майна на загальну суму 419235,31 грн. Тобто, майор ОСОБА_1 в умовах воєнного стану допустив недбале ставлення до військової служби, чим заподіяли істотну шкоду, яка полягає у спричиненні матеріальної шкоди (збитків) державі в особі військової частини НОМЕР_2 на вказану суму, яка більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, а також суспільно-небезпечні наслідки, які полягають у неможливості використання вищевказаного майна за призначенням, підриву авторитету та престижу Збройних Сил України, падінні авторитету командування в очах підлеглих, створенні обстановки й умов, що ускладнюють та взагалі унеможливлюють виконання завдань за призначенням військовою частиною через відсутність необхідної кількості військового майна, підривають бойову готовність військової частини та обороноздатність держави в цілому під час запровадженого воєнного стану. Неналежне виконання обов`язків майором ОСОБА_1 , як ТВО командира НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 та порушення вимог Статутів Збройних Сил України, а саме відсутність контролю за належною організацією обліку, видачи та зберігання військового медичного майна, що призвело до створення нестач. Зазначає, що вчинення позивачем правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування. Виходячи з матеріалів службового розслідування, вина майора ОСОБА_1 виражається у формі недбалості, що виражається у відсутності контролю за належною організацією обліку, зберігання та видачі військового медичного майна. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 у період з 26.12.2024 по 31.07.2025 проходив військову службу на посаді начальника штабу – заступника командира 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , у період з 14.01.2025 по 31.07.2025 тимчасово виконував обов`язки за посадою командира 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , з 31.07.2025 – начальник відділення бойового управління командного пункту штабу військової частин НОМЕР_2 , що не заперечується сторонами.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2026 №592 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного обліку медичного майна військової частини НОМЕР_2 » притягнуто до матеріальної відповідальності та запропоновано майору ОСОБА_1 , начальнику відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 в добровільному порядку протягом 5 робочих днів з моменту ознайомлення з цим наказом та актом службового розслідування відшкодувати нанесену матеріальну шкоду – 209617,66 грн – 1/2 частини нестач медичного майна, спричиненої з його вини та головного сержанта ОСОБА_2 . Згідно п. 4.1 вказаного наказу майора ОСОБА_1 , начальника відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 , протягом 5 робочих днів з моменту ознайомлення з цим наказом, в добровільному порядку відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в розмірі зазначеному у п.2 цього наказу, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовці та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» утримувати з місячного грошового забезпечення майора ОСОБА_1 , начальника відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування завданої шкоди.

З даним наказом позивач ознайомлений 07.04.2026.

Не погоджуючись з вказаним наказом ОСОБА_1 в порядку передбаченому ст. 14 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» 05.05.2026 оскаржив його до вищого штабу, а саме до військової частини НОМЕР_5 .

Листом від 21.05.2026 за вих. №1542/6645 військовою частиною НОМЕР_5 відмовлено у скасуванні рішення про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.05.2026 №2637 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутність контролю за належною організацією обліку, видачі та зберігання військового медичного майна, що призвело до створення нестач» за порушення вимог статей 11, 15, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до вимог наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2026 №592 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного обліку медичного майна військової частини НОМЕР_2 » майора ОСОБА_1 , заступника начальника командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення, передбачене п. «б» статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України – «ДОГАНА». Відповідно до вимог пункт 4 розділу XIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, включити в проєкт наказу про преміювання за травень 2026 року у відповідних розмірах щомісячної премії за тарифним розрядом, з урахуванням накладеного стягнення.

Не погоджуючись з наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2026 №592 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного обліку медичного майна військової частини НОМЕР_2 » та наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.05.2026 №2637 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутність контролю за належною організацією обліку, видачі та зберігання військового медичного майна, що призвело до створення нестач» в частині притягнення майора ОСОБА_1 , начальника відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 до матеріальної та дисциплінарної відповідальності позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд застосовує такі правові положення.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд для вирішення цього спору застосовує до спірних правовідносин такі норми права: відносини між державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, які складаються з приводу проходження військової служби унормовані, зокрема, приписами Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 №548-XIV; далі за текстом - Статут внутрішньої служби), Дисциплінарним статутом Збройних Сил України (затверджений Законом України від 24.03.1999 №551-XIV; далі за текстом - Дисциплінарний статут), Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 03.10.2019 №160-IX, Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, який затверджено наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 та іншими.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 2 Закону № 2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Законом України від 24 березня 1999 року №548-XI затверджений Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, який визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах (далі - Статут внутрішньої служби).

Відповідно до статті 11 Статуту внутрішньої служби (тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

- свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

- бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

- беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини;

- постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

- знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно;

- дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України;

- поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини;

- бути пильним, суворо зберігати державну таємницю;

- вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання;

- виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

- додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно зі статтею 16 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статті 30 Статуту внутрішньої служби, начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.

Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (стаття 31 Статуту внутрішньої служби).

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України №551-XIV від 24 березня 1999 року (далі - Дисциплінарний статут).

Відповідно до статей 1, 2 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі. Положеннями наведених правових норм встановлено, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені, сумлінному і чесному виконанню військового обов`язку, службових обов`язків, доручених за посадою, а також визначеними статутами Збройних Сил України, відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Військова дисципліна досягається, у тому числі, шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України (стаття 3 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до статті 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця, поміж іншим, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів.

Згідно зі статтею 5 Дисциплінарного статуту, за стан військової дисципліни у з`єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України".

Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту, право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк.

Згідно зі статтею 7 Дисциплінарного статуту, застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту. Дисциплінарну владу, яка надана молодшим командирам, завжди мають і старші командири.

Так, частиною 1 статті 45 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

За приписами статті 48 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Частиною 1 статті 84 Дисциплінарного статуту передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Відповідно до статті 85 Дисциплінарного статуту, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Відповідно до частини 7 статті 85 Дисциплінарного статуту, порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби (стаття 86 Дисциплінарного статуту).

З аналізу норм Дисциплінарного статуту вбачається, що вирішальним при накладенні дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов`язків. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини військовослужбовця, з`ясовуються відповідним командиром самостійно або під час службового розслідування, і повинні бути відображені у відповідному наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або висновку службового розслідування (постанова Верховного Суду від 30.04.2024 у справі №420/17256/22).

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовозобов`язаних та резервістів, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби визначаються Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженим наказом Міністерства оборони України 21 листопада 2017 року №608, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13 грудня 2017 року за №103/31371 (далі - Порядок №608).

Пунктом 1 розділу І Порядку №608 встановлено, що цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.

Згідно абз.4 п пункту 2 розділу І вказаного Порядку №608, службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №608, службове розслідування може призначатися у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.

Пунктом 3 розділу ІІ Порядку №608 встановлено, що службове розслідування проводиться для встановлення:

неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення;

причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби;

ступеня вини військовослужбовця;

порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства;

причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення;

причин виникнення матеріальної шкоди, її розміру та винних осіб (у разі виявлення факту її заподіяння).

Відповідно до пункту 1 та пункту 2 розділу ІІІ Порядку №608, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Міністр оборони України, Головнокомандувач Збройних Сил України, начальник Генерального штабу Збройних Сил України, командувачі видів (сил), окремих родів військ Збройних Сил України, інших органів військового управління можуть призначати службові розслідування безпосередньо або доручати їх проведення (призначення) підпорядкованим посадовим (службовим) особам.

Згідно з п. 13 розділу ІІІ Порядку №608, службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Розділом V Порядку №608 встановлено, що за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

У вступній частині акта службового розслідування зазначаються підстави призначення та проведення службового розслідування.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються:

посада, військове звання, прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, освіта, термін військової служби та термін перебування на останній посаді військовослужбовця, стосовно якого проведено службове розслідування;

неправомірні дії військовослужбовця;

зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є);

вина військовослужбовця;

причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась;

вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено;

причини та умови, що сприяли правопорушенню;

заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються:

висновки службового розслідування;

пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності;

інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. У разі виявлення суперечностей та незгоди з результатами службового розслідування кожна така особа має право висловити свою окрему думку, яка викладається на окремому аркуші (від руки або у друкованому вигляді) та долучається до акта службового розслідування.

Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Згідно з пунктами 1 та 2 розділу VІ Порядку №608 за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Також, пунктом 7 розділу І Порядку №608 визначено, що службове розслідування за фактами завданої шкоди державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, проводиться з дотриманням вимог даного Порядку та положень Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, визначає Закон України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» від 3 жовтня 2019 року №160-IX (далі - Закон №160-IX).

Пункти 4, 5 частини першої статті 1 Закону №160-IX установлюють, що матеріальна відповідальність - це вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - це збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.

Відповідно до вимог частини 1 статті 3 Закону №160-ІХ, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Частиною 2 статті 3 Закону №160-ІХ визначено, що умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Згідно з частиною 1 статті 6 Закону №160-ІХ, особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Частинами 2, 6 та 8 статті 8 Закону №160-ІХ встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Суд звертає увагу на строки проведення службового розслідування, що передбачені ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» відповідно до якої передбачено, що посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Аналіз вищезазначених норм права дає підстави для висновку, що притягнення військовослужбовця до дисциплінарної та матеріальної відповідальності можливо лише за наявності:

- протиправної (неправомірної) поведінка військовослужбовця (дій чи бездіяльності) у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

- причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась в тому числі і завданою шкодою;

- вина військовослужбовця в тому числі і щодо завданої шкоди.

При цьому, у разі завданні матеріальної шкоди декількома особами необхідний розрахунок завданої шкоди по кожній особі, з урахуванням вищезазначених умов притягнення до матеріальної відповідальності.

Надаючи оцінку аргументам сторін суд при прийнятті рішення керується такими мотивами:

Як слідує з позовної заяви позивач вказує на допущення відповідачем порядку призначення та строків проведення службового розслідування.

Як слідує з матеріалів службового розслідування, а саме з Акту службового розслідування обліку військового медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 проведенню службового розслідуванню передували наступні накази:

1. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.10.2025 №1822 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного обліку військового медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 ;

2. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 01.11.2025 №2242 «Про продовження строку проведення службового розслідування»;

3. Наказ командир військової частини НОМЕР_2 від 05.11.2025 №2266 «Про продовження строку проведення службового розслідування»;

4. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.12.2025 №2956 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного обліку медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 ;

5. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 21.12.2025 №3108 «Про внесення змін до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.12.2025 №2956 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного обліку військового майна НОМЕР_4 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 ;

6. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.01.2026 №373 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного обліку військового медичного майна НОМЕР_4 стрілецького батальйону (до 01ю08.2025) військової частини НОМЕР_2 »;

7. Наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2026 №953 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного обліку військового медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 ».

Судом досліджено вказані накази та встановлено наступне.

Так, на підставі рапорту начальника відділу медичного постачання медичної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_3 від 10.09.2025 №11187/р відповідно до вимог ст. 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку №608 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.10.2025 №1822 призначено службове розслідування з метою з`ясування причин та умов неналежного обліку та можливої відсутності військового медичного майні 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини та, як наслідок можливого завдання матеріальної шкоди, а саме аптечка загальновійськова АМЗІ – 50 шт, рюкзак медичний «КН» - 1 шт., засіб зупинки кровотечі механічний турнікет – 100 шт. Встановлено строк проведення службового розслідування до 01.11.2025.

На підставі рапорту офіцера групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 28.10.2025 №16976/р наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 01.11.2025 №2242 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.10.2025 №1822 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного обліку військового медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 » строком до 05.11.2025.

У зв`язку з потребою додаткового часу на збір потрібних матеріалів, з метою якісного проведення службового розслідування на підставі рапорту офіцера групи з`ясування обставин, причин та умов вчинення правопорушень військової частини НОМЕР_2 , старшого лейтенанта ОСОБА_4 від 03.11.2025 №20457/р наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 05.11.2025 №2266 продовжено строк проведення службового розслідування, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.10.2025 №1822 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного обліку військового медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 » строком до 20.11.2025.

При цьому, суд звертає увагу, що командиром військової частини НОМЕР_2 було порушено строк призначення службового розслідування, оскільки відповідний рапорт був зареєстрований 10.09.2025, при цьому службове розслідування призначено лише 03.10.2025, що перевищує строк встановлений ст. 8 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» для прийняття рішення щодо проведення службового розслідування.

У строк до 20.11.2025 службове розслідування закінчено не було, жодне рішення за результатами призначеного службового розслідування не прийнято.

Всупереч встановленому порядку командиром військової частини НОМЕР_2 13.12.2025 видано наказ (з адміністративно-господарської діяльності) №2956, відповідно до якого на підставі того ж самого рапорту начальника відділу медичного постачання медичної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_3 від 10.09.2025 №11187/р відповідно до вимог ст. 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку №608 наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 03.10.2025 №1822 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного обліку військового медичного майна і стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 » скасовано. Призначено нове службове розслідування з метою з`ясування причин та умов неналежного обліку та можливості відсутності військового медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 та як наслідок можливого завдання матеріальної шкоди, а саме: аптечка медична загальновійськова індивідуальна АМЗ1 – 50 шт., рюкзак медичний «КН» - 1 шт., засіб зупинки кровотечі механічний турнікет – 100 шт. Строк проведення службового розслідування встановлено до 11.01.2026.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 21.12.2025 №3108 внесено зміни до пункту 2 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.12.2025 №2956 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного обліку військового медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 , а саме внесено зміни в частині складу комісії.

Вдруге службове розслідування у встановлений строк також не закінчено.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.01.2026 №373 на підставі того ж самого рапорту начальника відділу медичного постачання медичної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_3 від 10.09.2025 №11187/р відповідно до вимог ст. 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку №608 пункти 2, 3, 4, 5, 6, 8 наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 13.12.2025 №2956 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного обліку військового медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 » скасовано. Призначено нове службове розслідування з метою з`ясування причин та умов неналежного обліку та можливої відсутності військового медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 та, як наслідок, можливого завдання матеріальної шкоди, а саме аптечка медична загальновійськова індивідуальна АМЗ1 – 50 шт., рюкзак медичний «КН» - 1 шт., засіб зупинки кровотечі механічний турнікет – 100 шт. Строк проведення службового розслідування до 27.02.2026.

Втретє службове розслідування у встановлений строк не закінчено.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 06.03.2026 №953 на підставі знову того ж самого рапорту начальника відділу медичного постачання медичної роти військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта медичної служби ОСОБА_3 від 10.09.2025 №11187/р відповідно до вимог ст. 84, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та Порядку №608, пункти наказу 2, 3, 4, 5, 6, 8 командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30.01.2026 №373 «Про призначення службового розслідування щодо неналежного обліку військового медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 » скасовано. Призначено нове службове розслідування з метою з`ясування причин та умов неналежного обліку та можливої відсутності військового медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 та, як наслідок, можливого завдання матеріальної шкоди, а саме аптечка медична загальновійськова індивідуальна АМЗ1 – 50 шт., рюкзак медичний «КН» - 1 шт., засіб зупинки кровотечі механічний турнікет – 100 шт. Строк проведення службового розслідування до 03.04.2026.

Таким чином, як слідує з опису вказаних вище наказів, службове розслідування з одного і того ж самого факту призначалося 4 рази, з яких три рази не могло бути закінчено без поважних причин.

Лише 30.03.2026 командиром військової частини НОМЕР_2 затверджено Акт службового розслідування щодо неналежного обліку військового медичного майна 1 стрілецького батальйону (до 01.08.2025) військової частини НОМЕР_2 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2026 №592 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного обліку медичного майна військової частини НОМЕР_2 » притягнуто до матеріальної відповідальності та запропоновано майору ОСОБА_1 , начальнику відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 в добровільному порядку протягом 5 робочих днів з моменту ознайомлення з цим наказом та актом службового розслідування відшкодувати нанесену матеріальну шкоду – 209617,66 грн – 1/2 частини нестач медичного майна, спричиненої з його вини та головного сержанта ОСОБА_2 . Згідно п. 4.1 вказаного наказу майора ОСОБА_1 , начальника відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 , протягом 5 робочих днів з моменту ознайомлення з цим наказом, в добровільному порядку відшкодувати нанесену матеріальну шкоду в розмірі зазначеному у п.2 цього наказу, відповідно до ч.2 ст.5 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовці та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» утримувати з місячного грошового забезпечення майора ОСОБА_1 , начальника відділення бойового управління командного пункту штабу військової частини НОМЕР_2 , в рахунок відшкодування завданої шкоди.

Таким чином, фактичний строк розслідування тривав понад 6 місяців, що грубо порушує граничний двомісячний строк, встановлений нормами Порядку №608.

З даного приводу відповідачем не надано жодних пояснень та спростувань.

Таким чином, суд погоджується з позивачем, що при проведенні службового розслідування відповідачем було грубо порушено строки його проведення без належного обґрунтування.

Щодо фактичних обставин, що стали підставою для притягнення позивача до матеріальної та дисциплінарної відповідальності, суд зазначає наступне.

Зі змісту Акту службового розслідування зокрема п. 2.2 – 2.14 судом встановлено, що облік медичного майна здійснювався у 1 стрілецькому батальйоні військової частини НОМЕР_2 . При цьому, такий облік здійснювався з порушенням, проте відповідальним за такий облік був не позивач, виходячи з наступного.

Так, під час службового розслідування встановлено наступне:

«П.2.2 Відповідно до накладеної №6 від 09.03.2025 начальник медичного пункту 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 , капітан медичної служби ОСОБА_5 отримав з медичної роти військової частини НОМЕР_2 медичне майно: аптечка медична загальновійськова індивідуального АМЗІ – 50 шт., рюкзак медичний «КН» - 1 шт., засіб зупинки кровотечі механічний турнікет – 100 шт.

П.2.7 з пояснень майора медичної служби ОСОБА_6 встановлено

…. «щодо отримання та роздавання медичного майна по накладній №6 від 09.03.2025 пояснити нічого не може не дивлячись на те, що він розписувався в накладній, фактично вказане майно він не отримував, нікому не роздавав і куди воно поділося – сказати не може. Просить прийняти заходи щодо місця встановлення вказаного майна. Після відпустки до військової частини НОМЕР_2 не повертався

П.2.8 до матеріалів службового розслідування долучені документи, надані майором медичної служби ОСОБА_7 та зібрані особами, що проводили службове розслідування, які стосуються останнього, а саме

… 2.8.5 рапорт начальника медичної служби військової частини НОМЕР_2 капітана медичної служби ОСОБА_8 №10013 від 12.03.2025 щодо виконання своїх обов`язків майором медичної служби ОСОБА_7 не в повному обсязі, в тому числі було зазначено відсутність обліку військового майна

НОМЕР_6 доповідна записка по зазначеному в п.2.8.6 окремому дорученню, відповідно до якої встановлена повна відсутність обліку медичного майна у 1 стрілецькому батальйоні військової частини НОМЕР_2

2.8.8 наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 27.03.2025 №370 про притягнення майора медичної служби ОСОБА_9 до дисциплінарної відповідальності у вигляді «догана».

П.2.9. Відповідно до пояснень лейтенанта медичної служби ОСОБА_3 , начальника відділу медичного постачання медичної роти військової частини НОМЕР_2 встановлено

…. По накладній №6 від 09.03.2025 він видав майно особисто ОСОБА_6 за що останній розписався в накладній, майно видавав за місцем розташування медичної роти. ОСОБА_6 переглянув рюкзак медичний та аптечки, кровоспинні турнікети він не передивлявся. Вони були запаковані в одну коробку – на коробці були напис, що там 100 штук турнікетів і підпис того, хто перераховував. Вказане майно завантажували військовослужбовці 1 стрілецького батальйону.

П.2.10…..Обліком медичного майна, прийомом та видачою повинен був займатися за своєю посадою ОСОБА_6 …

П.2.11 відповідно до пояснень молодшого сержанта ОСОБА_10 ....в середині травня 2025 року вона за вказівкою командира НОМЕР_4 стрілецького батальйону ОСОБА_1 займалася роздачою медичних аптечок та турнікетів військовослужбовцям батальйону. При цьому, вона особисто заповнювала журнал видачі медичного майна, кожний військовослужбовець розписувався в журналі про отримання медичних аптечок.

Про наявність аптечок, турнікетів та рюкзака також у своїх поясненнях підтвердили ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_2 ..

2.14. відповідно до пояснень головного сержанта ОСОБА_2

… Журнал видачі медичного майна вела Горгуля Н., там розписувалися про отримання майна, аптечки видала ОСОБА_13 зберігався разом з медичним майном. Потім обліком майна займалася ОСОБА_14 . Він її возив на звірку майна, вона надавала документи, а він просто розписувався за звірку. Також ОСОБА_15 приймала участь в інвентаризації.

При цьому, комісією не надано жодної оцінки поясненням позивача, що були надані під час проведення службового розслідування.

П.2.16 відповідно до пояснень майора ОСОБА_1

… начальник медичної служби ОСОБА_6 , який був відповідальний за військове медичне майно в 1 стрілецькому батальйоні військової частини НОМЕР_2 , відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 15.07.2025 №773 не з`явився 19.06.2025 до військової частини НОМЕР_2 та по теперішній час не повернувся.

Військове медичне майно майор медичної служби ОСОБА_6 нікому не передавав.

Необхідно зазначити, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 27.03.2025 №370 майор медичної служби ОСОБА_6 , начальник медичного пункту 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 за недбале виконання службових обов`язків та порушення вимог статті 110-1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України притягувався до дисциплінарної відповідальності та отримав догану. Недбале відношення майора медичної служби до обліку військового майна було систематичним.

Після скоєння СЗЧ майором медичної служби ОСОБА_6 , ним була надана усна доповідь майору медичної служби ОСОБА_16 , начальнику медичної служби військової частини НОМЕР_2 про відсутність медичного рюкзака «КН».

Роздавальні відомості були втрачені після скоєння СЗЧ майором медичної служби ОСОБА_6

…

Здійснював видачу медичного майна майор медичної служби ОСОБА_6 до СЗЧ, журнали та роздатки встановленим порядком не передав, де вони – не відомо.

За даним фактом втрати військового майна окремим дорученням від 13.03.2025 №1559/4001 була призначена службова перевірка «Про призначення службової перевірки з метою перевірки діяльності начальника медичного пункту НОМЕР_4 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_2 ».

Вказав, що так як військовослужбовці переводилися між підрозділами в середині військової частини НОМЕР_2 медичне майно не здавалося.

П.4.3. вина військовослужбовця: виходячи з матеріалів службового розслідування вина майора ОСОБА_1 виражається у формі недбалості, що виражається у відсутності контролю за належною організацією обліку, зберігання та видачі військового майна.

Суд звертає увагу, що під час службового розслідування комісією, жодним чином не зазначено, які саме дії позивача призвели до виникнення нестачі військового майна. Також, службовим розслідуванням не встановлено можливих мети та мотиву вчиненого позивачем (на думку відповідача) правопорушень, внаслідок яких державі було завдано шкоди.

За змістом ч. 2 ст. 3 Закону №160-IX, обов`язковими умовами для покладення на особу грошового зобов`язання є: наявність прямої дійсної шкоди, протиправна поведінка, причинний зв`язок та вина. Жодна з цих умов стосовно майора ОСОБА_1 матеріалами розслідування не підтверджена.

У п. 4.3 Акта комісія зазначила, що вина майора ОСОБА_1 виражається у формі «недбалості щодо контролю». Проте, в адміністративному та військовому праві «контроль» не є безмежним і абстрактним поняттям. Командир батальйону не може нести персональну (у тому числі солідарну) матеріальну відповідальність за протиправні дії чи злочинні наміри своїх підлеглих, які мають статус підзвітних осіб, якщо в межах його компетенції не було допущено явних порушень.

Так, п. 66 розділу 3 Статуту внутрішньої служби ЗСУ командир батальйону зобов`язаний:

забезпечувати збереження озброєння, боєприпасів та інших матеріальних засобів бригади, їх своєчасне поповнення до визначених норм;

організувати бухгалтерський облік військового майна (у тому числі непорушного запасу) та знати вартість утримання військової частини;

При цьому, відповідно до п. 71 Статуту внутрішньої служби ЗСУ заступник командира батальйону зобов`язаний:

вести облік матеріальних засобів і коштів, виділених на бойову підготовку, та забезпечувати їх витрачання за прямим призначенням;

своєчасно забезпечувати підрозділи бригади (полку, окремого батальйону) матеріальними засобами й наочними посібниками з бойової підготовки; стежити за їх обліком і утриманням;

Згідно п. 77 розділу 3 Статуту внутрішньої служби ЗСУ заступник командира батальйону з тилу зобов`язаний:

перевіряти не менше ніж двічі на рік наявність і стан матеріальних засобів у підрозділах бригади (полку, окремого батальйону) і безпосередньо підпорядкованих складах з оформленням відповідних актів; організовувати щорічне проведення інвентаризації всього майна і техніки у службах.

Окремо слід звернути увагу на вимоги Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 17.08.2017 №440 (далі – Інструкція 440).

Згідно розділу 1 Інструкції №440, матеріально-відповідальна особа - посадова (службова) особа, на яку за характером її посади (роботи) покладено матеріальну відповідальність за збереження військового майна на підставі наказу командира військової частини (договору про матеріальну відповідальність працівника, укладеного відповідно до вимог трудового законодавства) і якій передано під звіт або в інший документально оформлений спосіб на зберігання, у тимчасове користування військове майно.

Згідно п.п.11-13 розділу 1 Інструкції №440, керівництво організацією обліку військового майна у Збройних Силах здійснюють:

в органах військового управління - керівники органів військового управління;

у військових частинах (центрах забезпечення) - командири військових частин (начальники центрів забезпечення).

Посадові (службові) особи організовують та здійснюють ведення обліку військового майна відповідно до обов`язків, визначених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі - Статут внутрішньої служби Збройних Сил України), Положенням про військове (корабельне) господарство, положеннями про органи військового управління, функціональними (посадовими, службовими) обов`язками з урахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та цієї Інструкції.

У військових частинах, де посади начальників служб забезпечення не передбачені штатом, ведення обліку військового майна покладається на посадових (службових) осіб, визначених наказом командира військової частини.

Відповідно до п.1, 3 розділу ХХІ Інструкції, облік медичного майна ведеться в підрозділах (аптеці, клініці, відділенні, кабінеті, лабораторії тощо) медичного пункту (медичної роти) військової частини, госпіталю, військово-медичного клінічного центру регіону та інших закладах охорони здоров`я Збройних Сил та у фінансово-економічних органах військових частин та закладів охорони здоров`я Збройних Сил відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров`я України та цієї Інструкції.

У військовій частині, де медичний пункт (медична рота) не має аптеки, ведення обліку медичного майна в ньому наказом командира військової частини покладається на посадову (службову) особу, яка має медичну освіту та пройшла фармацевтичне стажування у військово-медичному клінічному центрі регіону.

Відтак, позивач виконував обов`язки командира батальйону, що передбачає загальне керівництво, а не прямий матеріальний облік. Натомість, комісія під час службового розслідування взагалі не дослідила посадові обов`язки позивача, не проаналізувала внутрішній розподіл обов`язків між командиром батальйону та його заступниками, а також не опитала осіб, які є безпосередньо матеріально відповідальними за здійснення обліку та збереження спірного військового майна.

Водночас, у спірному наказі, жодним чином не зазначено, які саме дії позивача призвели до виникнення нестачі військового майна. Також, службовим розслідуванням не встановлено можливих мети та мотиву вчиненого позивачем (на думку відповідача) правопорушень, внаслідок яких державі було завдано шкоди.

Оскільки мова йде про застосування юридичної відповідальності, то відповідач повинен довести склад правопорушення.

Натомість, у спірних правовідносинах відповідачем не доведена ні протиправна поведінка позивача, ні наявність причинного зв`язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, вина саме позивача у заподіянні шкоди, які згідно вимог Закону №160-ІХ є обов`язковими і необхідними умовами притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.

Службовим розслідуванням не встановлено прямого причинного зв`язку між діями/бездіяльністю позивача та виконанням позивачем обов`язків військової служби, а формальне посилання відповідача лише на факт виявлення відсутності належного обліку медичного майна, не може бути належним та допустимим доказом притягнення позивача до повної матеріальної відповідальності.

Відтак, необхідно зробити висновок, що військовою частиною НОМЕР_2 не було вжито всіх заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин, з приводу яких призначалось службове розслідування, оскільки такі обставини не досліджені у повній мірі під час проведення службового розслідування, що призвело до неправомірного притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Враховуючи вищевикладене, подальше видання спірних наказів є такими, що ґрунтуються на хибних висновках службового розслідування, відтак є такими, що підлягають скасуванню.

Додатково слід звернути увагу, що відповідно до вимоги статті 5 Закону №160-IX особа за завдану з необережності шкоду несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, крім випадків, коли цим Законом передбачено повну чи підвищену матеріальну відповідальність.

Командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

В порушення вказаної норми, командиром військової частини НОМЕР_2 притягнуто позивача до матеріальної відповідальності у повному обсязі, що жодним чином не передбачено відповідними вимогами Закону №160-IX.

Враховуючи, що оспорювані накази в частині притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, накладення на нього стягнення прийняті на підставі акту службового розслідування, який, в свою чергу, містить висновки без підтвердження будь-якими належними доказами, а відтак, такі накази підлягають визнанню протиправними та підлягають скасування.

З огляду на викладене суд зазначає, що спірні накази є актами індивідуальної дії, головною рисою якого є його конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктом адміністративного права, який видає такий акт; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Також загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень «суб`єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі №819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Матеріали службового розслідування не дають змоги встановити підстави та причини, з яких відповідач дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення (в даному випадку наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2026 №592 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного обліку медичного майна військової частини НОМЕР_2 » в частині притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності та наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.05.2026 №2637 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутність контролю за належною організацією обліку, видачі та зберігання військового медичного майна, що призвело до створення нестач» в частині притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності).

Зазначене в сукупності свідчить, що спірне рішення прийняте не у спосіб, визначений Законом, без дотримання принципів, з якими законодавець пов`язує обов`язок суб`єкта владних повноважень прийняти рішення.

Також, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30 квітня 2024 року у справі №420/17256/22 відзначив, що вирішальним під час накладення дисциплінарної відповідальності за скоєний військовослужбовцем проступок є характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, ступінь вини, попередня поведінка порушника, а однією із обставин, які потрібно довести, є вина особи в невиконанні або неналежному виконанні покладених на нього обов`язків.

Крім того, суб`єкт владних повноважень, своєю чергою, повинен довести суду правомірність свого рішення належними, допустимими та достатніми доказами, зокрема, матеріалами службового розслідування тощо.

Вказана правова позиція узгоджується з постановою Верховного Суду від 15 квітня 2020 року по справі №822/1120/17.

Викладені вище міркування суду також є цілком релевантними правовій позиції постанови Верховного Суду від 19.01.2023 у справі №520/6006/21, де указано, що: 1) у праві існують три основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt) та у справах, де суб`єкт владних повноважень доводить правомірність своїх рішень, що передбачають втручання у власність або діяльність суб`єкта приватного права (зокрема, притягнення його до відповідальності), подані таким суб`єктом владних повноважень докази, за загальним правилом, повинні відповідати критерію "поза розумним сумнівом"; 3) Цей висновок сформульований Верховним Судом, зокрема у постановах від 14.11.2019 у справі №822/863/16, від 21.11.2019 у справі №826/5857/16, від 11.02.2020 у справі №816/502/16, від 16.06.2020 у справі №756/6984/16-а та від 18.11.2022 у справі №560/3734/22.

На думку суду, спірні наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2026 №592 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного обліку медичного майна військової частини НОМЕР_2 » в частині притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності та наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.05.2026 №2637 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутність контролю за належною організацією обліку, видачі та зберігання військового медичного майна, що призвело до створення нестач» в частині притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, не містять чіткого переліку умов та підстав необхідних для притягнення позивача до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, а отже не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню, в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Згідно з положеннями статті 9 Конституції України та статті 17, частини 5 статті 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року №3477-ІV, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року (далі -Конвенція), застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень згаданої Конвенції.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи.

Загальною Декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний судовий захист закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права 1966 року (стаття 2) та в Конвенції (стаття 13), відповідно до якої кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб`єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

В даному випадку належним способом захисту прав позивача є:

визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2026 №592 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного обліку медичного майна військової частини НОМЕР_2 » в частині притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності;

визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.05.2026 №2637 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутність контролю за належною організацією обліку, видачі та зберігання військового медичного майна, що призвело до створення нестач» в частині притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» №33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» №10373/05).

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У ч. 4 ст. 143 КАС України передбачено, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Враховуючи те, що позивачем при пред`явлення позову заявлено вимогу про стягнення витрат на правничу допомогу, при цьому справа розглядається в порядку письмового провадження, відтак позивач має право подати відповідну заяву із доказами щодо стягнення витрат на правничу допомогу на протязі п`яти днів після ухвалення судового рішення.

У зв`язку з тим, що позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п. 13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», питання щодо його розподілу судом не вирішувалось.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними та скасування наказів, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2026 №592 «Про результати службового розслідування за фактом неналежного обліку медичного майна військової частини НОМЕР_2 » в частині притягнення майора ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 09.05.2026 №2637 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності за відсутність контролю за належною організацією обліку, видачі та зберігання військового медичного майна, що призвело до створення нестач» в частині притягнення майора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.09.2026.

Суддя Ю.В. Калашник