Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №280/8608/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 вересня 2026 року Справа № 280/8608/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощенного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 )

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), що полягає у не внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) привести відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідність, шляхом заміни недостовірних відомостей на достовірні відомості та внести запис «визнано непридатним до військової служби»;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та внести до Реєстру відомості про таке виключення.

Ухвалою судді від 24 серпня 2026 року позовну заяву залишено без руху.

Вказаною ухвалою позивача зобов`язано надати до суду у десятиденний строк, з дня її отримання: документ про сплату позивачем судового збору у сумі 1 064,96 грн.

02 вересня 2026 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви, у строк визначений судом.

02 вересня 2026 року Запорізький окружний адміністративний суд по справі №280/8608/26 постановив ухвалу про відкриття спрощеного провадження в адміністративній справі без виклику сторін.

Позовна заява обґрунтована тим, що за результатами медичного огляду 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби, що підтверджується довідкою ВЛК № 39 та відповідним записом у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 . Як зазначає позивач, ці документи не містять застережень про непридатність виключно в мирний час або обмежену придатність у воєнний час, проте саме такий статус відповідач відобразив у реєстрі «Оберіг». Позивач наголошує, що визначення ступеня придатності належить до компетенції ВЛК, тоді як ТЦК зобов`язаний забезпечувати достовірність військово-облікових відомостей і не вправі самостійно змінювати зміст медичного висновку. Відомості реєстру мають похідний характер та повинні відповідати документам, на підставі яких їх внесено.

02 вересня 2026 року від представника відповідача через систему електронний суд надано відзив (вх. № 50528) на позовну заяву, відповідно до якої зазначає, що умовою для виключення з військового обліку є наявність остаточного висновку ВЛК про повну непридатність із таким виключенням, тоді як довідка позивача від 03 квітня 2019 року містить лише статус «непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час» (термін дії якого вже сплив), а самі поняття «непридатний» та «непридатний з виключенням з обліку» не є тотожними. Крім того, ТЦК наголошує на відсутності порушених прав позивача та недопустимості внесення до реєстру «Оберіг» недостовірної інформації поза межами чинних висновків ВЛК.

09 вересня 2026 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 52109), яка обґрунтована тим, що твердження ТЦК про обмежену придатність ОСОБА_1 суперечить довідці ВЛК №39 від 03 квітня 2019 року та тимчасовому посвідченню, які містять висновок про непридатність без додаткових застережень. Позивач наголошує, що запис у реєстрі «Оберіг» повинен ґрунтуватися на первинних документах, а відповідач не підтвердив документально правомірність іншого формулювання та не спростував достовірності наданих доказів. Визначення придатності належить до компетенції ВЛК, тому ТЦК не вправі самостійно переоцінювати її висновок. Посилання на обов`язковий повторний огляд позивач відхиляє, оскільки відповідна вимога стосується осіб, визнаних обмежено придатними, а вимогу про виключення з обліку обґрунтовує пунктом 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Додатково зазначає, що за статтею 77 КАС України саме відповідач повинен довести правомірність оскаржуваної бездіяльності.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

17 червня 2013 року ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ; далі — Позивач) було прийнято на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_5 (далі — ІНФОРМАЦІЯ_6 ), правонаступником якого, згідно з реформою системи військового обліку, є ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі — Відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_7 ).

22 березня 2019 року ЦОРВК м. Запоріжжя видав Позивачу Тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 , у якому зафіксовано: військове звання - «молодший лейтенант», військово-облікова спеціальність – «850300», категорія - «І», профіль - «юридичний».

03 квітня 2019 року Позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка за результатами огляду позивача прийняла рішення, оформлене Довідкою №39 про визнання ОСОБА_1 непридатним до проходження військової служби за станом здоров`я.

На підставі довідки військово-лікарської комісії № 39 від 03 квітня 2019 року до пункту 7 «Придатність до проходження військової служби за станом здоров`я» тимчасового посвідчення військовозобов`язаного ОСОБА_1 № 3/0412 внесено запис: «непридатний».

24 квітня 2026 року на адресу Начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 представником Позивача - адвокатом Тєтєрєвою К.О. — подано адвокатський запит за вих. №10 від 24 квітня 2026 року, у якому, керуючись статтею 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», просили надати:

- інформацію про включення (невключення) ОСОБА_1 до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів; — завірену належним чином копію висновку військово-лікарської комісії ЦОРВК м. Запоріжжя від 03 квітня 2019 року, якою Позивача визнано непридатним за графою ІІІ Наказу МОУ № 402;

- витяг з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 з відомостями про перебування на військовому обліку, придатність до військової служби (із зазначенням дати та підстави), висновок ВЛК, військово-облікову спеціальність, військове звання, дати та підстави внесення (зміни) відповідних відомостей до Реєстру.

29 квітня 2026 року ІНФОРМАЦІЯ_7 за підписом ТВО начальника майора ОСОБА_2 надав відповідь за вих. № Ю/2723 від 29.04.2026 на адвокатський запит, у якій підтвердив факти перебування Позивача на військовому обліку, видачі тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 22 березня 2019 року, наявності у нього військового звання молодшого лейтенанта, ВОС 850300 та посадової кваліфікації «юрисконсультська робота».

Разом з тим, зазначив, що військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_7 03 квітня 2019 року Позивача «визнано непридатним у мирний час, обмежено придатним у воєнний час» та одночасно констатував, що інформація про непридатність до військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_7 – відсутня.

З огляду на встановлені факти внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів недостовірних відомостей щодо Позивача, ОСОБА_1 07 травня 2026 року через засоби поштового зв`язку подав до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву б/н у якій просив відповідача внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про непридатність та виключення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку із непридатністю до військової служби за станом здоров`я з 03 квітня 2019 року.

Станом на день звернення до суду у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів міститься інформація, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) має статус «непридатний у мирний час, обмежено придатним у воєнний час», а відповіді/рішення на заяву ОСОБА_1 від 07 травня 2026 року позивачу не надано.

Вважаючи, що дії відповідача щодо внесення та подальшого збереження в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про позивача, які не відповідають відомостям, зафіксованим у довідці військово-лікарської комісії № 39 від 03 квітня 2019 року та тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_3 від 22 березня 2019 року, є протиправними, а недостовірні відомості Реєстру підлягають виправленню, звернувся до суду з позовною заявою.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону №2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 7 статті 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Пунктом 2 вказаного Указу військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування доручено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Станом на час розгляду справи строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб визначає Закон України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (далі - Закон № 389-VIII).

Згідно із статтею 1 Закону № 389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, згідно пункту 4 якого встановлено призов військовозобов`язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.

За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначає Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII.

Частина 1 статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначає, що єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними засадами ведення Реєстру зокрема є обов`язковість та своєчасність внесення до Реєстру передбачених цим Законом відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів та повнота та актуалізація відомостей Реєстру про призовників, військовозобов`язаних та резервістів (підпункти 1,2 частини 1 статті 3 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Відповідно до частини 9 статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Зокрема відповідно до пунктів 1, 2 частини 1 статті 6 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів та службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

В свою чергу до персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать зокрема відомості про результати медичних оглядів, що проводяться з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку (пункт 17-1 частини 1 статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Пунктом 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» визначено, що до службових даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать відомості про результати проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи.

Разом з тим, пунктом 2 частини 1 статті 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» встановлено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відомості про громадян України, які не є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами, знищуються суб`єктами Реєстру відповідно до Порядку ведення Реєстру, затвердженого держателем Реєстру. До Реєстру вносяться відомості, визначені статтею 6 цього Закону, одержані від призовників, військовозобов`язаних та резервістів або шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 цього Закону.

Згідно статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» ведення Реєстру включає: 1) внесення запису про призовників, військовозобов`язаних та резервістів до бази даних Реєстру для взяття на облік або при відновленні на військовому обліку з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів існуючим обліковим даним; 2) внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних, резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними, резервістами; 3) знищення повторного запису Реєстру в разі його виявлення. Актуалізація бази даних Реєстру здійснюється на підставі відомостей, що вносяться органами ведення Реєстру, а також шляхом електронної інформаційної взаємодії (обміну відомостями) між Реєстром та інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, передбачені цією частиною.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487), відповідно до пункту 2 якого військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пунктом 20 Порядку № 1487 визначено, що військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Згідно пункту 79 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: «здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством»; «організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них»; «виключають з військового обліку на підставі відповідних підтвердних документів осіб, які померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими, визнані непридатними до військової служби, досягли граничного віку перебування в запасі, припинили громадянство України»; «виконують архівно-довідкову роботу з питань військового обліку»; «виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів».

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 559 затверджено Порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до п.п. 3, 4 Порядку № 559 відомості, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку Збройних Сил, СБУ, розвідувального органу, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі коли відомості, зазначені у графах 1-5, 13 та 14 військово-облікового документа на бланку, не відповідають відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, він вважається недійсним (крім військово-облікових документів військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів). Відповідність відомостей, зазначених у військово-обліковому документі на бланку, відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, перевіряється через: електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ (орган СБУ, розвідувальний орган).

У разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Таким чином, з аналізу положень вищевказаного законодавства вбачається, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів має відображатись повна та дійсна інформація щодо призовників, військовозобов`язаних і резервістів, для забезпечення ведення військового обліку громадян України. Органи адміністрування Реєстру, зокрема, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зобов`язані вносити до Реєстру інформацію щодо призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі і інформацію про проходження медичного огляду (військово-лікарської експертизи), а також проводити актуалізацію цієї інформації у разі її зміни.

Центральний об`єднаний районний у місті ІНФОРМАЦІЯ_8 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, в тому числі відомостей, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який перебуває або був виключений з військового обліку, після отримання заяви позивача, за наслідком її розгляду, повинен прийняти рішення про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або ж надати мотивовану відмову у внесенні змін до відповідного Реєстру.

Наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі — Положення №402).

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу I Положення № 402, це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу, та поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також військовослужбовців Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України та членів їх сімей, громадян, які добровільно вступають на військову службу (навчання) за контрактом у Державну службу спеціального зв`язку та захисту інформації України, та осіб, звільнених з військової служби в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, для яких військово-лікарська експертиза проводиться військово-лікарськими комісіями, утвореними в закладах охорони здоров`я Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України та при закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Пункт 1.2 Глава 1 розділу I Положення № 402 визначає, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби.

Отже, нормативно закріплено, що визначати ступінь придатності особи до військової служби за станом здоров`я уповноважена виключно військово-лікарська комісія. Її постанова, оформлена відповідною довідкою, є первинним документом, з яким закон пов`язує правові наслідки для військово-облікового статусу особи.

Судом встановлено, що 03 квітня 2019 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_6 . За його результатами ВЛК прийняла постанову про непридатність позивача до військової служби, оформлену довідкою від 03 квітня 2019 року № 39.

На підставі цієї довідки до пункту 7 «Придатність до проходження військової служби за станом здоров`я» тимчасового посвідчення військовозобов`язаного ОСОБА_1 від 22 березня 2019 року № 3/0412 внесено запис «непридатний».

Суд погоджується з твердженням представника позивача, що ні довідка ВЛК №39, ні тимчасове посвідчення № НОМЕР_3 не містять іншого формулювання щодо ступеня придатності позивача до військової служби. Зокрема, у них відсутній висновок про те, що позивач є «непридатним до військової служби у мирний час, обмежено придатним у воєнний час».

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Центральний об`єднаний районний у місті ІНФОРМАЦІЯ_8 не надав суду первинного документа, який містив би щодо ОСОБА_1 формулювання «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час». За таких обставин суд вважає твердження відповідача про обмежену придатність позивача недоведеним. Сам лише запис у Реєстрі чи відтворення відповідачем певного формулювання на власний розсуд не може заміняти рішення ВЛК і не набуває юридичної сили первинного документа, яким визначається ступінь придатності особи до військової служби.

Суд також зауважує, що саме довідкою ВЛК від 03 квітня 2019 року № 39 позивача визнано непридатним до військової служби без будь-яких додаткових уточнень.

Системний аналіз положень Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» дає підстави для висновку, що основоположними засадами ведення Реєстру є: повнота та актуальність відомостей; обов`язок органів ведення Реєстру забезпечувати ведення й актуалізацію бази даних, а також достовірність її відомостей; право військовозобов`язаного вимагати виправлення недостовірних відомостей; внесення змін до персональних і службових даних лише на підставі відомостей, отриманих від визначених законом суб`єктів, та документально підтверджених відомостей, поданих самою особою.

З огляду на це суд зазначає, що Реєстр не є самостійним джерелом виникнення юридичних фактів. Він лише відображає відомості, які повинні ґрунтуватися на належних первинних документах. Запис у Реєстрі має похідний характер і є правомірним лише за умови його відповідності первинному документу. Електронний запис не може слугувати доказом самого себе. У разі спору орган ведення Реєстру зобов`язаний вказати документальну підставу внесення такого запису та довести його відповідність первинному рішенню ВЛК.

У спірних правовідносинах позивач має офіційний військово-обліковий документ із належно засвідченим записом про непридатність, справжність якого відповідач не спростував. Водночас відповідач без належних доказів посилається на інший висновок — «непридатний у мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Цей висновок не відповідає буквальному змісту ні запису в пункті 7 тимчасового посвідчення №3/0412, ні довідки ВЛК від 03 квітня 2019 року № 39, якою позивача визнано непридатним до військової служби без будь-яких уточнень і застережень.

Таким чином, відповідач протиставляє довідці ВЛК №39 та тимчасовому посвідченню №3/0412 власні суперечливі дані, що виникли внаслідок неналежної роботи з обліковими документами. Суд вважає неприпустимим перекладання на громадянина негативних наслідків помилок, допущених суб`єктом владних повноважень.

Зміст тимчасового посвідчення повністю узгоджується зі змістом довідки ВЛК №39. Це підтверджує, що офіційно зафіксованим результатом медичного огляду позивача є саме висновок про його непридатність до військової служби. Відповідно, відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у частині ступеня придатності позивача є недостовірними.

Пунктом 4 Порядку № 559 по суті декларується те, що у разі виявлення розбіжностей між відомостями, зазначеними у військово-обліковому документі, зокрема тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, та відомостями Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачено звернення громадянина засобами Порталу або особисто до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, його відділу для внесення відповідних змін. Такі зміни вносяться протягом п`яти робочих днів із дня реєстрації заяви. При цьому зміни до паперового військово-облікового документа не вносяться, а документ, відомості в якому не відповідають даним Реєстру, вважається недійсним, у зв`язку із чим особа повинна сформувати військово-обліковий документ в електронній формі. Зазначене регулювання застосовується з урахуванням установлених цим пунктом винятків щодо військовозобов`язаних та резервістів СБУ, розвідувальних органів і громадян України, звільнених у відставку із зазначених органів.

До компетенції відповідача як суб`єкта владних повноважень належить внесення змін до персональних і службових даних військовозобов`язаних у Реєстрі. Отже, після отримання заяви позивача та доданих до неї документів він був зобов`язаний розглянути її по суті та внести до Реєстру відповідні зміни.

Судом встановлено, що позивач звернувся до органу ведення Реєстру в порядку, визначеному законодавством. 07 травня 2026 року він надіслав поштою до ІНФОРМАЦІЯ_7 заяву б/н. У ній він просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про його непридатність до військової служби та виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку з непридатністю до військової служби за станом здоров`я з 03 квітня 2019 року.

Відповідач отримав заяву 12 травня 2026 року, що підтверджується підписом його уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Проте станом на день звернення позивача до суду відповідач заяву по суті не розглянув, письмової відповіді не надав, відповідного рішення не прийняв і змін до Реєстру не вніс. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

Статтею 9 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та п.п. 3, 4 Порядку № 559 чітко визначено, що виправленню недостовірних відомостей в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів передує звернення особи з відповідною заявою до органу ведення Реєстру.

Суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 09.06.2026 у справі № 320/29761/25. Відповідно до неї, для визначення облікового статусу особи вирішальне значення має не формулювання облікового запису саме по собі, а фактична та правова підстава, яка його зумовила. Такою підставою в цій справі є постанова ВЛК від 03.04.2019 про непридатність позивача до військової служби. Отже, саме з цим документом має узгоджуватися запис у Реєстрі, а не навпаки.

Отже, Відповідач, до компетенції якого належить вирішення питання щодо внесення відповідних змін до Реєстру, зокрема, внесення відомостей, що зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який був визнаний непридатним до військової служби, після отримання відповідної заяви особи повинен прийняти рішення про внесення/невнесення змін до Реєстру.

Невиконання суб`єктом владних повноважень покладеного на нього законом обов`язку щодо розгляду заяви та вчинення відповідних дій суд кваліфікує як протиправну бездіяльність відповідача та вважає за можливе, як результат зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) привести відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідність, шляхом заміни недостовірних відомостей на достовірні відомості та внести запис «визнано непридатним до військової служби».

Разом з тим, перевіряючи заперечення проти позову викладені у відзиві, суд зазанчає, що посилання Відповідача на постанови Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 та від 12 червня 2020 року у справі № 810/5009/18 не спростовують позицію Позивача, а, навпаки, виявляють суперечність у правовому обґрунтуванні самого відзиву.

У зазначених постановах Верховний Суд розмежував правову перевірку документів ВЛК та оцінку медичних питань, що потребують спеціальних знань. Зокрема, висновок, викладений у пункті 70 постанови у справі № 810/5009/18, стосується неприпустимості самостійної оцінки судом діагнозу на предмет його відповідності статтям Розкладу хвороб. При цьому пункт 64 цієї постанови підтверджує можливість перевірки належного оформлення документа та його юридичного значення.

Натомість Відповідач, посилаючись на неприпустимість втручання суду в медичні питання, самостійно стверджує, що зазначені в довідці ВЛК №39 від 03 квітня 2019 року статті Розкладу хвороб не дозволяли прийняти висновок про непридатність із виключенням з військового обліку. Фактично Відповідач ставить під сумнів обґрунтованість висновку, сформульованого уповноваженою військово-лікарською комісією, та пропонує надати йому іншого змісту — про непридатність у мирний час та обмежену придатність у воєнний час.

Отже, Відповідач підміняє питання про те, яке рішення ВЛК фактично прийняла, власними міркуваннями про те, яке рішення вона, на його думку, мала прийняти. Такий підхід не підтверджує достовірності реєстрового запису. Для обґрунтування відомостей про обмежену придатність необхідно надати відповідну постанову ВЛК або рішення про перегляд первинної постанови, а не лише альтернативне тлумачення Розкладу хвороб.

Позивач, своєю чергою, не просить суд установити діагноз чи самостійно визначити категорію придатності. Він наполягає на дослідженні вже оформленого висновку ВЛК та перевірці відповідності йому відомостей Реєстру. Тому наведена Відповідачем практика Верховного Суду не обґрунтовує відмову в позові: вона підтверджує необхідність відмежувати належну правову оцінку документів від самостійної медичної переоцінки, на якій фактично побудовано відповідну частину заперечень Відповідача.

У справі ОСОБА_1 суду належить встановити, яке рішення документально зафіксоване, чи відповідає йому запис у Реєстрі та чи належно Відповідач розглянув заяву про виправлення відомостей. Вирішення цих питань не потребує встановлення судом нового діагнозу.

Водночас Позивач також не просить суд самостійно обрати іншу медичну категорію за Розкладом хвороб. Предметом перевірки є правомірність облікових дій та бездіяльності Відповідача.

Посилання Відповідача на обов`язок Позивача пройти повторний медичний огляд до 05 червня 2025 року є необґрунтованим, оскільки Відповідач не довів наявності передбаченої законом передумови виникнення такого обов`язку — визнання ОСОБА_1 обмежено придатним до військової служби.

Пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3621-IX, у редакції Закону України № 4235-IX від 12 лютого 2025 року, поширює зазначений обов`язок на громадян віком від 25 до 60 років, які до набрання чинності Законом № 3621-IX були визнані обмежено придатними до військової служби, за винятком осіб, визнаних у встановленому порядку особами з інвалідністю. Отже, ця норма не встановлює загального обов`язку повторного огляду до зазначеної дати для всіх осіб, які раніше проходили ВЛК.

Натомість довідка ВЛК від 03 квітня 2019 року № 39 та запис у пункті 7 тимчасового посвідчення Позивача містять висновок про непридатність, без формулювання про обмежену придатність

Таким чином статусу, обмежено придатний, позивач не має, а відтак не має обов`язку проходити ВЛК з підстав пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3621-IX, у редакції Закону України № 4235-IX від 12 лютого 2025 року.

Щодо виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» то позивач зазначає про наступне.

Згідно частини 1 статті 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які, зокрема, визнані непридатними до військової служби.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що встановлення стану здоров`я особи та визначення ступеня її придатності до військової служби є виключною компетенцією військово-лікарських комісій. Відповідно до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі – Положення № 402), саме ВЛК проводить медичний огляд, оцінює виявлені захворювання за Розкладом хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток до Положення № 402), і за результатами огляду приймає постанову, яка оформлюється письмово. Жоден інший суб`єкт владних повноважень, включно з територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, не наділений правом самостійно визначати чи змінювати ступінь придатності особи до військової служби.

Судом у мотивувальній частині цього рішення вже встановлено, що 03 квітня 2019 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_9 . За його результатами ВЛК визнала ОСОБА_1 непридатним до військової служби за станом здоров`я, що підтверджується довідкою ВЛК від 03 квітня 2019 року № 39 та відповідним записом у військово-обліковому документі позивача.

Саме по собі посилання Відповідача на сплив одного року з дня проведення медичного огляду не є достатнім обґрунтуванням обов`язку Позивача повторно пройти ВЛК. Передбачений абзацом четвертим пункту 3.8 глави 3 розділу II Положення № 402 річний строк стосується постанови про придатність військовозобов`язаного до військової служби та не встановлює автоматичного припинення правових наслідків раніше прийнятої постанови про непридатність.

Суд звертає увагу на зміст зазначеного висновку. ВЛК визначила ступінь непридатності позивача без будь-яких обмежень чи застережень: у висновку відсутні вказівки на те, що непридатність стосується лише мирного часу, позивача не визнано обмежено придатним на воєнний час, тимчасово непридатним чи таким, що потребує подальшого обстеження або повторного огляду в певний строк. При цьому на момент проведення огляду Положення №402 передбачало окремий, відмінний за змістом висновок – «непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Та обставина, що компетентна ВЛК такий висновок не застосувала, а сформулювала постанову як безумовну непридатність, свідчить про свідомий вибір комісією саме цього ступеня придатності з урахуванням виявлених у позивача захворювань. Суд не вправі тлумачити такий висновок розширено або надавати йому зміст, якого комісія в нього не вкладала.

Відповідач не надав доказів того, що постанову ВЛК від 03 квітня 2019 року було скасовано, переглянуто вищестоящою військово-лікарською комісією або що позивач після цього проходив новий медичний огляд, за результатами якого ступінь його придатності змінився. За таких обставин зазначена постанова ВЛК залишається чинною і в силу презумпції правомірності індивідуального акта суб`єкта владних повноважень підлягає врахуванню всіма органами, що здійснюють військовий облік.

Суд відхиляє доводи про те, що позивач залишається на військовому обліку до проходження нового медичного огляду. Необхідність повторного огляду виникає з приписів законодавства щодо осіб, яких раніше визнано обмежено придатними, та щодо висновків ВЛК, які мали умовний або строковий характер. Позивача до цієї категорії не віднесено: він ніколи не визнавався обмежено придатним, а висновок ВЛК від 03 квітня 2019 року є остаточним, безумовним і не обмежений строком. Покладення на позивача обов`язку проходити повторний огляд лише через невідповідність запису в Реєстрі, внесеного без правової підстави, фактично означало б перекладення на особу наслідків неналежного ведення обліку відповідачем. Це не узгоджується з принципом належного урядування.

Статтею 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» окремо врегульовано взяття на військовий облік, зняття з нього та виключення з нього. Частина п`ята цієї статті визначає підстави зняття з військового обліку, а частина шоста визначає підстави виключення, серед яких пункт 3 передбачає визнання особи непридатною до військової служби.

Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року у справі № 280/2880/24 зазначив, що зняття і виключення з військового обліку мають різні підстави та різні правові наслідки. Особа, знята з обліку, зберігає статус військовозобов`язаного і може бути повторно взята на облік. Особа, виключена з обліку, цей статус втрачає.

Розвиваючи цей підхід, Верховний Суд у постанові від 09 червня 2026 року у справі №320/29761/25 виходив з того, що кожна фактична обставина, з якою закон пов`язує зміну облікового статусу особи, відповідає конкретній правовій підставі для певної облікової дії. Визнання особи непридатною до військової служби за своїм правовим змістом є підставою саме для виключення з військового обліку, а не для зняття з нього. Суб`єкт владних повноважень не має дискреції на власний розсуд обирати між цими діями, якщо підстава одна й та сама, оскільки їхні правові наслідки різні.

У спірних правовідносинах ключовим є те, що довідка ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 № 39 від 03.04.2019 містить чіткий, категоричний та безумовний висновок — «непридатні до військової служби». Цей первинний медичний документ: не містить жодних розмитих формулювань, умовних застережень чи подвійних трактувань (зокрема, щодо диференціації на мирний чи воєнний час); є самостійним юридичним фактом, який має вищу юридичну силу порівняно з будь-якими обліковими даними чи написами в електронних реєстрах.

Оскільки в матеріалах справи наявна виключно одна беззаперечна та чинна постанова ВЛК Центрального ОРВК м. Запоріжжя № 39 від 03 квітня 2019 року про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби, у відповідача була відсутня будь-яка правова дискреція. Наявність офіційної постанови ВЛК про непридатність прямо зумовлювала обов`язок відповідача виключити позивача з військового обліку. Будь-яке інше відображення його облікового статусу, зокрема подальше збереження в Реєстрі як військовозобов`язаного, є протиправним і не відповідає фактичним та юридичним підставам, установленим законом.

З огляду на викладене, суд визнає за необхідне зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та внести відповідні відомості про виключення до Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що, з урахуванням положень статті 139 КАС України, понесені позивачем судові витрати на оплату судового збору в розмірі 1 064,96 грн підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

У позові заявлено про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду (постанови від 17.03.2021 у справі № 280/1266/19, від 25.03.2021 у справі № 645/3044/17, від 09.03.2021 у справі № 200/10535/19-а тощо), при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

В обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії таких документів:

-рахунок №1 від 04 вересня 2026 року з детальним описом робіт виконаних адвокатом а також детальним описом таких робіт на суму 6 000,00 грн;

-акт приймання передачі виконаних робіт № 1 від 04 вересня 2026 року відповідно до я кого визначено кількість витрачених годин на роботи та детальний опис робіт на суму 6 000,00 грн;

- довідку про рух коштів по рахунку адвоката, відповідно до якої на рахунок Тєтєрєвої К.О. від ОСОБА_3 надійшли кошти у сумі 6 000,00 грн.

-платіжна інструкція від 04 вересня 2026 року з призначенням платежу: «оплата за договором 6 від 23.04.2026».

- договір про надання правничої допомоги від 23 квітня 2026 року №6.

Суд зазначає, що предмет укладеного сторонами Договору про надання правничої допомоги носить загальний характер, однак інші надані до матеріалів справи письмові докази дозволяють ідентифікувати надані послуги за предметом спору, особою позивача та часом надання послуг як такі, що надані у зв`язку з розглядом даної справи.

Разом із тим, проаналізувавши зміст наданих послуг, суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 наголосила на тому, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає що витрати на надання правничої допомоги є співмірними та такими що повністю підтверджуються первинними документами. Заперечень щодо заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу відповідачем до суду не подано.

Таким чином, враховуючи критерії співмірності та розумності понесених витрат, а також враховуючи конкретні обставини даної справи, її складність та фактичний об`єм наданих адвокатом послуг, суд вважає розумним та справедливим відшкодування на користь позивача витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги при розгляді даної справи, у розмірі 6 000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), що полягає у не внесенні відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) привести відомості Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відповідність, шляхом заміни недостовірних відомостей на достовірні відомості та внести запис «визнано непридатним до військової служби».

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та внести до Реєстру відомості про таке виключення.

Стягнути на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_3 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 064,96 грн (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 29 вересня 2026 року.

Суддя Р.В. Сацький