Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №280/7087/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 вересня 2026 року Справа № 280/7087/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи Держпром, 3 під`їзд 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі – відповідач - 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – відповідач – 2) в якій (з урахуванням уточненого позову) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 923170141260 від 03 липня 2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з 25 червня 2026 року пенсію за віком ОСОБА_1 , а Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 25 червня 2026 року пенсію за віком в порядку, визначеному статтею 40 цього Закону з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2023-2025 роки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області у зв`язку з призначенням пенсії за вислугу років. У зв`язку з досягненням віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, який дає право на виплату пенсії за віком, 25 червня 2026 року звернулась до органів пенсійного фонду із відповідною заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням показників заробітної плати за 2023 – 2025 роки. Однак, пізніше позивачу стало відомо, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 923170141260 від 03 липня 2026 року позивача переведено із пенсії по вислузі років на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014 – 2016 роки, а не за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком (за 2023 - 2025 роки). Вказані дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області порушують законні права та інтереси позивача, оскільки воно ґрунтується на безпідставних мотивах і не відповідає критеріям правомірності, тому є протиправними. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 20 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам статті 160-161 КАС України.

21 липня 2026 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою судді від 27 липня 2026 року вищезазначену адміністративну справу прийнято до провадження суддею Запорізького окружного адміністративного суду Татариновим Д.В. в порядку статті 262 КАС України, витребувано докази по справі.

10 серпня 2026 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на адресу суду надійшли витребувані ухвалою судді докази, а також відзив на позов, який містить заперечення проти задоволення позову та в обґрунтування якого вказано, що нього були відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по України за 2023 – 2025 роки під час переведення позивача на пенсію за віком у 2026 році. В задоволенні позову просить відмовити.

Також, 10 серпня 2026 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на адресу суду надійшов відзив, у якому останній заперечує проти задоволення позову, оскільки позивачу у 2010 році призначена пенсія за вислугу, у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області були відсутні правові підстави для застосування показника середньої заробітної плати по України за 2023 – 2025 роки під час переведення позивача на пенсію за віком у 2026 році. Звертає увагу суду на те, що заявлений позивачем показник середньої заробітної плати застосовується лише при первинному призначенні пенсії у 2026 році. В задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 2010 року та отримувала пенсію за вислугою років згідно Закону України ”Про пенсійне забезпечення” № 1788-XII як працівник охорони здоров`я.

25 червня 2026 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням нового показника заробітної плати.

З урахуванням принципу екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 923170141260 від 03 липня 2026 року позивача з 25 червня 2026 року переведено із пенсії по вислузі років на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При розрахунку пенсії позивача відповідачем застосовано показник заробітної плати для обчислення розміру пенсії за віком за 2014-2016 роки.

Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком, з урахуванням яких обчислення розміру пенсії позивача проводиться без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023 – 2025 роки, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи нормативно правове обґрунтування спірним правовідносинам суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року" (далі за текстом - Закон № 1058-ІV), він визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

З 16 грудня 2010 року позивачу призначено пенсію за вислугу років з урахуванням статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров`я, за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058, що визнається відповідачем по справі.

З 25 червня 2026 року позивачу ГУ ПФУ в Харківській області призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на підставі її особистої заяви від 25 червня 2026 року.

Призначена позивачу пенсія за віком не була розрахована з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки перед призначенням пенсії за віком, тобто за 2023, 2024 та 2025 роки.

Частиною 3 статті 45 Закону №1058-ІV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз зазначених вище норм законодавства дає підстави вважати, що частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.

Зокрема, у постанові від 16 червня 2020 року (справа № 127/7522/17) Верховний Суд зазначив, що за змістом частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми частини 3 статті 45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Зазначені висновки Верховного Суду збігаються з правовою позицією Верховного Суду України, який у постанові від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15) обґрунтовано зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 1788-ХІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України була підтримана і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17.

Так, з 16 грудня 2010 року позивачу призначено пенсію за вислугу років з урахуванням статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV позивач звернулася вперше 25 червня 2026 року.

Отже, суд зазначає, що в даному випадку мало місце саме призначення іншої пенсії (за віком) за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.

Аналогічний висновок в подібних правовідносинах викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 876/5312/17, від 08 лютого 2024 року у справі № 500/1216/23, від 31 січня 2025 року у справі № 200/1478/24, від 20 лютого 2025 року у справі № 380/4842/24, від 27 лютого 2025 року у справі № 380/21644/23 та від 11 березня 2025 року у справі № 560/15252/23, від 25 березня 2025 року у справі № 380/3740/24.

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку, що, оскільки в даному випадку має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, позивач має право на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії (2026 рік), а саме: за 2023-2025 роки.

Отже, є обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності застосування під час обчислення її пенсії за віком показника середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2023-2025 роки, та необхідності здійснення перерахунку пенсії за віком з моменту її призначення, тобто з 25 червня 2026 року.

При цьому, суд враховує, що з урахуванням перебування позивача на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, виплата перерахованої пенсії має здійснюватись вказаним органом пенсійного фонду.

На підставі викладеного, з метою ефективного захисту прав позивача в спірних правовідносинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню наступним чином:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 923170141260 від 03 липня 2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023, 2024, 2025 роки з 25 червня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023, 2024, 2025 роки з 25 червня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Частинами першою, другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, як суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення у відношенні позивача, необхідно стягнути судовий збір у сумі 1064,96 грн.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 923170141260 від 03 липня 2026 року Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо переведення з одного виду пенсії на інший замість призначення пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 , пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023, 2024, 2025 роки з 25 червня 2026 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 , із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2023, 2024, 2025 роки з 25 червня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядок та строки, передбачені статтями 295, 297 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 вересня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов