Рішення від 28 вересня 2026 р. у справі №240/22598/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/22598/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 063350041990 від 20.05.2026 про відмову в проведенні перерахунку пенсії .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 по 25.05,1983 у Романівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації на підставі Довідки № 2026.03.07/71 та Свідоцтва серії НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та здійснити виплату недоотриманої суми пенсії ОСОБА_1 з 08.04.2026.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено зарахуванні до стажу період навчання з 01.09.1981 по 25.05.1983 у Романівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації на підставі Довідки № 2026.03.07/71. та Свідоцтва серії НОМЕР_1 .

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідачі у відзивах просять у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою від 27.08.2026 справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом учасників справи.

В судове засідання сторони не з"явилися, повідомлені про розгляд справи належним чином. Надіслали заяви про розгляд справи без їх участі.

Враховуючи неявку сторін, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

З 08.04.2026 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV.

Не погоджуючись з не зарахуванням до стажу роботи для призначення пенсії періоду навчання з 01.09.1981 по 25.05.1983 в Романівському навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації (далі - Романівський МНВК) позивачем було подано до ГУ ПФУ в Житомирській області заяву № 6388/2567 від 14.05.2026 про перерахунок пенсії, до якої було долучено довідку № 2026.03.07/71 від 07.03.2026 про навчання в Романівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації та отримання робітничої спеціальності "Водій автотранспортних засобів".

Листом ГУ ПФУ в Житомирській області № 0600-0208-8/52104 віл 26.06.2026 р. позивача повідомлено, що заява № 6388/2567 від 14.05.2026 про перерахунок пенсії за принципом екстериторіальності розглядалась ГУ ПФУ у Київській області, яким 20.05.2026 прийнято рішення № 063350041990 про відмову у проведенні перерахунку пенсії в зв`язку з відсутністю правових підстав.

Як вбачається зі змісту рішення ГУ ПФУ у Київській області №063350041990 від 20.05.2026 підставою для відмови є відсутність міжшкільних-виробничих комбінатів в переліку типів закладів професійно-технічної освіти, визначеному ст. 18 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту".

Позивач вважає таке рішення протиправним , тому звернувся з позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно із статтею 24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Суть спору зведена до того чи підлягає зарахуванню період навчання позивача з 01.09.1981 по 25.05.1983 в Романівському навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації до страхового стажу, що надає право на призначення пенсії.

Як вбачається зі змісту рішення ГУ ПФУ у Київській області №063350041990 від 20.05.2026 підставою для відмови у зарахуванні такого навчання є відсутність міжшкільних-виробничих комбінатів в переліку типів закладів професійно-технічної освіти, визначеному ст. 18 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту".

Суд не погоджується з таким рішенням, з огляду на таке.

Відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, окрім іншого, зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Так, у період навчання позивача в Романівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті діяли норми "Положення про порядок призначення та виплати державний пенсії" (затв. постановою Ради міністрів СРСР від 03.08.1972 №590).

Підпунктом "з" п. 109 Постанови передбачалося, що в загальний стаж роботи зараховуються також навчання в училищах та школах системи державних трудових резервів та системи професійно-технічної освіти (у ремеслених, залізничних училищах, гірничопромислових школах та училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах тощо) та в інших училищах, школах та на курсах по підготовці кадрів, по підвищенню кваліфікації та перекваліфікації.

Згідно з п.8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання.

Водночас, відповідно до пункту 19 Статуту середньої загальноосвітньої школи, ухваленого постановою Ради міністрів СРСР від 08.09.1970 № 749, особам, що закінчили середню школу з виробничим навчанням, видається також свідоцтво про присвоєння спеціальності, з зазначенням присвоєного кваліфікаційною комісією розряду.

Постановою Ради міністрів СРСР від 24.08.1974 № 662 "Про організацію міжшкільних навчально-виробничих комбінатів трудового навчання і професійної орієнтації учнів" регламентувалася організація і діяльність міжшкільних навчально-виробничих комбінатів трудового навчання і професійної орієнтації учнів, зокрема передбачалося обладнання на базі підприємств, установ і організацій навчальних кабінетів, майстерень і цехів для підготовки учнів робітничих спеціальностей з виділенням кваліфікованих робітників та інженерно - технічних працівників для підготовки учнів.

Так, на момент проходження позивачем навчання, діяв Закон Української радянської соціалістичної республіки "Про народну освіту", який регулював суспільні відносини в галузі народної освіти з метою найповнішого задоволення запитів радянських громадян і потреб розвинутого соціалістичного суспільства в освіті, забезпечення народного господарства робітниками і спеціалістами відповідної кваліфікації.

Зокрема, абз.2 ст.39 цього Закону передбачено, що особам, які закінчили середню загальноосвітню школу з виробничим навчанням, видається атестат про середню освіту і свідоцтво про здобуту спеціальність із зазначенням присвоєного кваліфікаційною комісією розряду.

Як вбачається із наданих свідоцтва серії НОМЕР_1 , а також архівної довідки №2026.03.07/71 від 07.03.2026, позивач в період з 01.09.1981 по 25.05.1983 навчався на денній формі навчання в Романівському МНВК за програмою "Водій автотранспортних засобів", та по закінченні навчання отримав свідоцтво про присвоєння кваліфікації "Водій транспортних засобів категорії "С".

Відповідно до даних ЄДР, Романівський МНВК (код ЄДРПОУ 20412673) є діючим закладом, а основним видом його діяльності є "85.32 Професійно-технічна освіта".

Cуд наголошує на тому, що навчальний заклад, заклад освіти (освітній заклад) - це організація, що на постійній та безперервній основі здійснює освітній процес з метою навчання, виховання, розвитку та самовдосконалення особистості. Навчальний заклад є ланкою системи освіти та інституційною основою педагогіки. Навчальні заклади засновуються на державній, комунальній чи приватній формі власності. Вони є юридичними особами і діють на підставі статуту. Створення навчального закладу визначається, з однієї сторони, потребою в освітній діяльності на певній території, а з іншої наявністю необхідної матеріально-технічної, науково-методичної бази, педагогічних кадрів. Завдання навчальних закладів різняться в залежності від їх рівня. В цілому, вони полягають у всебічному розвитку людини, розвитку її розумових і фізичних здібностей, вихованні високих моральних якостей, забезпеченні народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Відповідно до вимог ч.3 ст.9 Закону України "Про освіту", здобуття загальної середньої освіти також можуть забезпечувати заклади професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти та інші заклади освіти, зокрема міжшкільні ресурсні центри (міжшкільні навчально-виробничі комбінати), що мають ліцензію на провадження освітньої діяльності у сфері загальної середньої освіти.

Таким чином, суд відхиляє доводи відповідача про неврахування до страхового стажу періоду навчання позивача в Романівському МНВК через відсутність міжшкільних-виробничих комбінатів в переліку типів закладів професійно-технічної освіти, визначеному ст. 18 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту".

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період навчання позивача з 01.09.1981 по 25.05.1983 в Романівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації підлягає зарахуванню до стажу роботи позивача і відповідно до страхового стажу, що надає право на пенсію.

Наведене дає підстави суду зробити висновок, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 063350041990 від 20.05.2026 про відмову в проведенні перерахунку пенсії є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується обрання способу захисту порушеного права.

За приписами частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що у випадку, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача.

Так, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії за віком визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про призначення пенсії. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - призначити або відмовити в такому призначенні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом у спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-ІV звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Вимогами пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №1058-ІV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, встановлено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У даній справі, органом призначення пенсії за принципом екстериторіальності визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності. Така позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 08.02.2024 по справі №500/1216/23 (провадження №К/990/37966/23).

Відтак, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає необхідним зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області прийняти рішення про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 по 25.05,1983 у Романівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації на підставі довідки № 2026.03.07/71 та свідоцтва серії НОМЕР_1 .

Що стосується вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, суд зазначає, що оскільки із заявою про перерахунок пенсії з наданням довідки № 2026.03.07/71 та свідоцтва серії ВС № 556128 позивач звернувся 14.05.2026, суд дійшов висновку, що позов у цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов"язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та здійснити виплату недоотриманої суми пенсії ОСОБА_1 з 14.05.2026, а не з 08.04.2026 з урахуванням зарахованого ГУПФУ в Київській області до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 по 25.05,1983 у Романівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації на підставі довідки № 2026.03.07/71 та свідоцтва серії НОМЕР_1 .

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Сплачений судовий збір підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 242-246,295 КАСУ,

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, (вул. Ярославська, 40,м. Київ,04071. РНОКПП/ЄДРПОУ: 22933548), Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області № 063350041990 від 20.05.2026 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку пенсії .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області прийняти рішення про зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 по 25.05.1983 у Романівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації на підставі довідки №2026.03.07/71 та свідоцтва серії НОМЕР_1 .

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок та здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 з 14.05.2026 з урахуванням зарахованого Головним управлінням в Київській області до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 01.09.1981 по 25.05,1983 у Романівському міжшкільному навчально-виробничому комбінаті трудового навчання і професійної орієнтації на підставі довідки № 2026.03.07/71 та свідоцтва серії НОМЕР_1 .

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 332,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 332,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос

29.09.26