Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №240/25402/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/25402/26

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.04.2026 № 918150193049 щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку та виплаті пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії із її збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років, відповідно до положень пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 09.01.2025, з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком та має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, а загальний страховий стаж становить 31 рік. Позивач зазначає, що має право на призначення та перерахунок пенсії згідно з положеннями статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на один відсоток заробітку за кожний рік роботи понад установлений стаж. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі № 240/5784/25 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути заяву позивача від 09.01.2025. На виконання судового рішення відповідач 23.04.2026 прийняв рішення № 918150193049, яким здійснив перерахунок пенсії, проте фактично відмовив у правильному перерахунку без застосування частини 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки зміни до законодавства, внесені Законом України № 2148-VIII, не повинні звужувати існуючі обсяги прав та гарантій, набутих до 11.10.2017. Також заявник посилається на правові висновки Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 25.06.2024 у справі № 300/3335/21. У зв`язку з порушенням прав та законних інтересів позивач змушений звернутися до суду для захисту своїх соціальних прав.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.07.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

Відзив від відповідача на адресу суду в строки, передбачені статтею 162 КАС України, не надходив.

Частина 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до положень ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України.

У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці, а у період з 21.09.2026 по 25.09.2026 - на курсах підтримання кваліфікації суддів.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, має відповідне посвідчення та страховий стаж 31 рік, отримуючи пенсію за віком.

Пенсія призначена до 01.10.2017.

09.01.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про перерахунок пенсії. Оскільки орган Пенсійного фонду не здійснив перерахунок у добровільному порядку, позивач звернулася до суду із позовом.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі № 240/5784/25 позовну заяву було задоволено та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 відповідно до вимог законодавства.

На виконання вказаного судового рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 23.04.2026 прийняло рішення № 918150193049, яким здійснило перерахунок пенсії з 09.01.2025 із збільшенням розміру пенсії за понаднормовий стаж за пунктом 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Водночас відповідач встановив, що обчислений розмір пенсії є меншим порівняно з раніше встановленим розміром пенсії, у зв`язку з чим залишено виплату пенсії у попередньому розмірі 6482,59 грн.

Позивач вважає прийняте рішення та дії відповідача щодо порядку обчислення пенсії протиправними, оскільки перерахунок мав бути проведений без застосування двоскладової формули за частиною 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції до 01.10.2017.

Вважаючи рішення та дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Передусім, суд вважає за необхідне вирішити ключове процесуальне питання, на яке слід звернути особливу увагу при розгляді даної категорії справ, а саме розмежування підстав для звернення з новим адміністративним позовом та процедури судового контролю за виконанням судового рішення в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.05.2025 у справі № 240/5784/25 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 у відповідності до вимог Порядку подання та оформлення документів для призначення або перерахунку пенсій.

На виконання зазначеного судового рішення відповідач прийняв рішення від 23.04.2026 № 918150193049, яким здійснив перерахунок пенсії позивачки, проте дійшов висновку про недоцільність виплати перерахованого розміру через його математичне зменшення, застосувавши при цьому норми права, з якими позивачка не погоджується.

У цьому контексті суд наголошує, що механізм судового контролю застосовується у випадках, коли суб`єкт владних повноважень ухиляється від виконання судового рішення, діє пасивно або вчиняє дії, які прямо суперечать резолютивній частині рішення. У справі № 240/5784/25 резолютивна частина містила процесуальний обов`язок відповідача розглянути заяву. Відповідач цей обов`язок виконав, розглянув заяву і прийняв відповідне владне управлінське рішення по суті порушеного питання. Той факт, що результат цього розгляду та прийняте рішення не задовольняють позивачку та, на її думку, порушують її матеріальні права через неправильне застосування норм матеріального права, не свідчить про невиконання попереднього судового рішення, а породжує новий публічно-правовий спір.

Прийняття відповідачем індивідуального акта від 23.04.2026 № 918150193049 вичерпало дію попереднього судового рішення в частині зобов`язання розглянути заяву, і цей новий акт став самостійним предметом оскарження.

Отже, обрання позивачкою способу захисту своїх прав шляхом подання нового адміністративного позову є єдино правильним, законним та обґрунтованим процесуальним кроком, який гарантує їй право на доступ до правосуддя та розгляд спору по суті заявлених матеріальних вимог.

Переходячи до аналізу норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд бере до уваги що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ця норма зобов`язує суб`єкта владних повноважень неухильно дотримуватися законодавчо встановленого алгоритму дій та виключає можливість довільного тлумачення нормативних приписів на шкоду особі. Стаття 22 Конституції України встановлює імперативну заборону звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Ця конституційна гарантія є фундаментальною для системи соціального захисту, оскільки забороняє державі погіршувати становище особи, яка вже набула певне право за попереднім законодавством. Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд також враховує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтю 1 Першого протоколу, яка гарантує кожній фізичній або юридичній особі право мирно володіти своїм майном. Європейський суд з прав людини у своїй практиці, яка є джерелом права в Україні, неодноразово зазначав, що право на пенсію та соціальні виплати підпадає під поняття майна в розумінні цієї статті, якщо особа відповідає вимогам національного законодавства для їх отримання. Концепція законних очікувань означає, що особа, яка виконала всі умови, передбачені законодавством для отримання соціальної виплати, має право розраховувати на стабільне і безперешкодне отримання цієї виплати у визначеному розмірі, і держава не може свавільно позбавити її цього права або зменшити його обсяг шляхом ретроспективного застосування нових правових норм.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" цей Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним, до категорій, 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 56 Закону № 796-ХІІ передбачено пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) осіб, які підпадають під його дію.

Згідно з частиною 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

У зв`язку із набранням 11.10.2017 чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII частину 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ доповнено словами і цифрами: "у разі призначення пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону України від "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною 1 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено формулу розрахунку розміру пенсії за віком, а частиною 2 цієї статті передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до чинного раніше законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону. При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за чинним раніше законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом. Розмір пенсії за віком, обчислений за чинним раніше законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Згідно з абзацом другим частини 1 статті 28 Закону № 1058-IV за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більше як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини. Наявний в особи понаднормовий страховий стаж не може бути обмежений.

Водночас для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Аналізуючи взаємозв`язок наведених законодавчих норм, суд підкреслює, що Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є спеціальним законом у сфері соціального захисту відповідної категорії громадян. У випадках колізії норм загального та спеціального законів застосуванню підлягають норми спеціального закону, якщо інше прямо не передбачено законодавством. Держава, гарантуючи чорнобильцям особливі умови пенсійного забезпечення як компенсацію за втрачене здоров`я, обмеження в реалізації своїх можливостей та моральні страждання, взяла на себе обов`язок зберігати ці гарантії. Зміна нормативно-правового регулювання, зокрема прийняття Закону України № 2148-VIII, не може мати ретроактивної дії та звужувати права тих осіб, які вже вийшли на пенсію та набули право на конкретні умови її обчислення відповідно до законодавства, що діяло на момент призначення їм пенсії.

Переходячи до аналізу конкретних обставин справи у безпосередньому взаємозв`язку з наведеним вище законодавством, суд встановив, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до категорії 3, та є пенсіонеркою, яка отримує пенсію за віком.

Матеріалами справи підтверджується, і відповідачем не заперечується, що страховий стаж позивачки становить понад 31 повний рік. Судовим рішенням у справі № 240/5784/25 було встановлено обов`язок відповідача розглянути заяву позивачки про перерахунок пенсії від 09.01.2025.

Виконуючи це судове рішення, відповідач прийняв рішення від 23.04.2026 № 918150193049, у якому зазначив, що здійснив перерахунок пенсії позивачки з 09.01.2025 в частині доплати за понаднормовий стаж відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" шляхом збільшення розміру пенсії на 1 процент заробітку за кожен рік роботи понад 15 років.

Однак відповідач застосував при цьому двоскладову формулу обчислення пенсії, керуючись вимогами частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV.

Внаслідок такого застосування норм відповідач розрахував розмір пенсії, який склав 6277 гривень 24 копійки. Оскільки розмір пенсії позивачки до проведення цього перерахунку становив 6482 гривні 59 копійок, відповідач дійшов висновку про недоцільність виплати пенсії у зменшеному розмірі та прийняв рішення продовжувати виплату пенсії у попередньому розмірі, фактично відмовивши позивачці у здійсненні ефективного та реального перерахунку, який би призвів до збільшення її пенсійних виплат.

Суд вважає такий підхід суб`єкта владних повноважень вкрай формалістичним, нормативно необґрунтованим та таким, що прямо суперечить суті правових гарантій, наданих позивачці спеціальним законом.

Суд звертає увагу, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, отже на нього розповсюджується дія статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому перерахунок пенсії позивача повинен здійснюватись за кожен повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.

За наведених обставин позивач має право на перерахунок пенсії із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, згідно з пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ.

У свою чергу доводи відповідача про неможливість застосування до позивача частини 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ у зв`язку з непризначенням пенсії на умовах частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV (двоскладова формула) суд оцінює критично з огляду на таке.

Пенсія позивачу призначена до внесення до закону змін, які передбачили дану умову (тобто до 11.10.2017), а попередня редакція вказаної статті передбачала пільгове обчислення понаднормативного стажу без умови призначення пенсії на підставі частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV. Зазначені зміни стосуються тих пенсій, які були призначені вперше та після внесення зазначених змін.

Оскільки у спірних правовідносинах пенсія позивачу не призначається вперше, а належить до перерахунку, то на неї не поширюється вказана умова.

Аналогічний правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 25.06.2024 у справі № 300/3435/21 (стосується подібних правовідносин) та їх суд при розгляді цієї справи враховує відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

У цій постанові судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, зокрема від 23.10.2019 у справі № 809/627/18, від 29.08.2022 у справі № 300/1390/19, від 06.09.2023 у постановах у справі № 300/2091/21, у яких викладено правовий висновок про розповсюдження пункту 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ в редакції змін, внесених Законом № 2148-VIII, на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності, та відповідно про те, що згідно з пунктом 2 статті 56 Закону № 796-ХІІ (у редакції, що діяла на час її реалізації за заявою пенсіонера) умовою призначення надбавки за понаднормативний стаж є призначення пенсії на умовах частини другої статі 27 Закону № 1058-IV; пенсіонер, щодо якого не дотримано цієї умови, не має права на отримання надбавки за понаднормовий стаж.

За результатом розгляду цієї адміністративної справи суд дійшов висновку про те, що оскільки пенсія за віком призначена позивачці до внесення змін до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII, то в силу вимог статті 58 Конституції України, такі зміни не позбавляють позивачку права на пенсію в повному розмірі із доплатою за понаднормовий стаж, оскільки таке право вона набула значно раніше, ніж набрав чинності Закон № 2148-VIII, яким було внесено зміни до пункту 2 статті 56 Закону № 796-XII.

Висновок відповідача про те, що розмір пенсії, обчислений за новою методикою, є меншим за існуючий, і тому пенсія виплачується у попередньому розмірі, жодним чином не усуває порушення прав позивачки. Позивачка звернулася за перерахунком саме з метою збільшення розміру своєї пенсії на підставі прямої норми спеціального закону. Завданням органу влади було здійснити цей перерахунок правильно, тобто без застосування обмежувальних норм частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV. Якби розрахунок був здійснений без застосування двоскладової формули, як того вимагає закон та судова практика, розмір пенсії позивачки об`єктивно збільшився б відповідно до її стажу. Натомість, відповідач обрав шлях застосування несприятливої норми, отримав математично менший результат і використав це як підставу для відмови у фактичному збільшенні пенсії. Такі дії є проявом правового пуризму, спрямованого на економію бюджетних коштів за рахунок соціально вразливої категорії громадян, що є несумісним із принципами соціальної держави та верховенства права.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про протиправність рішення відповідача та, як наслідок, наявність підстав для зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок пенсії відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" без застосування двоскладової формули, передбаченої частиною 2 статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Враховуючи дату звернення позивача до пенсійного органу, а також положення частини 4 статті 45 Закону № 1058-IV, виходячи з положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, які передбачають, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, суд приходить до висновку, що датою, з якої пенсія позивача підлягає перерахунку, є 09.01.2025.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною другою статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина перша статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідачем не доведено правомірності свого рішення, а тому позовні вимоги необхідно задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивачка звільнена від сплати судового збору як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Оскільки позовні вимоги задовольняються повністю, а позивачка не несла витрат на сплату судового збору, питання про стягнення судових витрат на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судом не вирішується. Інших доказів понесення сторонами витрат, пов`язаних з розглядом справи, до суду не надано.

Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл., 10003, ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.04.2026 № 918150193049.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із її збільшенням на 1 % заробітку за кожен рік роботи понад стаж 15 років у відповідності до положень п. 2 ст. 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в редакції, чинній до 01.10.2017, а саме без застосування ч. 2 ст. 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (двоскладової формули при її обчисленні), починаючи з 09.01.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 28 вересня 2026 р.

28.09.26