Рішення від 27 вересня 2026 р. у справі №240/18334/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/18334/26

категорія 106020200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 19.01.2025 по 24.01.2025 та з 01.04.2025 по 11.04.2025;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 19.01.2025 по 24.01.2025 та з 01.04.2025 по 11.04.2025.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 . 21.05.2024, під час безпосередньої участі у бойових діях, пов`язаних із захистом Батьківщини, він отримав поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 13758 від 11.06.2024, виданою військовою частиною НОМЕР_1 . Внаслідок зазначеної травми та її наслідків, позивач довготривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується довідкою Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні № 61224\17-531\3-18-25 від 24.01.2025, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проходить лікування з 09.10.2024 по теперішній час в клініці хірургії нещасних випадків та ортопедичної хірургії м. Оффенбах-на-Майні, Федеративна Республіка Німеччина.

Відповідно до довідки, виданої Клінікою травматологічної хірургії у місті Франкфурт-на-Майні від 01.04.2025, а також сертифіката про відвідування від 11.04.2025, підтверджується, що ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 01.04.2025 по 11.04.2025. Для захисту своїх прав до військової частини НОМЕР_1 було надіслано заяву від 09.01.2026 про нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за періоди стаціонарного лікування з 19.01.2025 по 29.04.2025.

Листом від 05.04.2026 № 15877 відповідач повідомив, що ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у військовій частині НОМЕР_2 та згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 2465 від 18.09.2024 на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, графи - ТДВ потребує тривалого лікування (в цілому чотири місяці підряд). Відповідно до довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Центрального регіону № 2025-0429-1617-5227-0 від 29.04.2025, яка надійшла до військової частини НОМЕР_1 № 549/774/влк від 30.04.2025, ОСОБА_1 на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб Не потребує тривалого лікування. Враховуючи вищевикладене, відповідач повідомляє, що у командування військової частини НОМЕР_1 наразі немає законних підстав для включення ОСОБА_1 до наказу про виплату додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за періоди стаціонарного лікування з 19.01.2025 по 24.01.2025 та з 01.04.2025 по 29.04.2025.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання (у письмовому провадженні).

У зв`язку з ненаданням відзиву на позовну заяву суд ухвалою від 03.08.2026 витребував у військової частини НОМЕР_1 відзив на позовну заяву та докази виплати додаткової винагороди у збільшеному до 100000 грн розмірі, визначеної Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022, за періоди перебування позивача на стаціонарному лікуванні та у відпустках для лікування.

На виконання вищевказаної ухвали відповідач надіслав відзив, в якому зазначив, що відповідно до довідки військово-лікарської комісії від 18.09.2024 № 2465 позивачу визначено потребу у тривалому лікуванні строком на 4 місяці, тобто до 18.01.2025. Після надходження до військової частини виписки з клініки травматології і ортопедичної хірургії (Сана Клініка Оффенбах/П/с 10 19 64/63019 Оффенбах) та довідки № 61224/17-531/3-18-25 від 24.01.2025, виданої Генеральним консульством України у Франкфурті-на-Майні, щодо підтвердження лікування ОСОБА_1 у клініці хірургії нещасних випадків та ортопедичної хірургії м. Оффенбах-на-Майні, Республіка Німеччина, відповідачем було направлено телеграму від 29.01.2025 № 677/784 відповідно до пункту 11 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про проведення медичного огляду дистанційно позивачу щодо визначення потреби (відсутності потреби) у продовженні тривалого лікування за кордоном з направленням від 29.01.2025 № 55. 12.03.2025 відповідачем було направлено запит № 677/1997 про направлення довідки ВЛК щодо прийнятого рішення про потребу у продовженні тривалого лікування за кордоном позивачу. Відповідно до довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону № 2025-0429-1617-5227-0 від 29.04.2025, яка надійшла до військової частини НОМЕР_1 за вих. № 549/774/влк від 30.04.2025, позивач на підставі статті графи II розкладу хвороб не потребує тривалого лікування. Отже, у зв`язку з прийняттям ВЛК рішення про відсутність потреби у тривалому лікуванні позивача, були відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100000 грн. за спірний період з 19.01.2025 по 24.01.2025 та з 01.04.2025 по 11.04.2025.

У періоди з 13.07.2026 по 17.07.2026, з 24.07.2026 по 28.07.2026 та з 18.08.2026 по 31.08.2026 головуючий суддя перебував у щорічній відпустці, а у період з 21.09.2026 по 25.09.2026 - на курсах підтримання кваліфікації суддів.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) з особливостями, визначеними статтями 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_1 .

21.05.2024, під час безпосередньої участі у бойових діях, пов`язаних із захистом Батьківщини, отримав вогнепальне непроникаюче осколкове поранення тім`яної ділянки справа, забій головного мозку з формуванням контузійно-геморагічного вогнища у правій лобній ділянці, дірчастий перелом лобної кістки справа, вогнепальне осколкове сліпе та наскрізне поранення правого плеча з багатоуламковим переломом нижньої третини плечової кістки зі зміщенням, правого передпліччя з уламковим переломом середньої третини променевої кістки з незначним зміщенням, вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин на рівні лівого плечового суглобу, правого стегна та гомілки, вогнепальне осколкове сліпе поранення м`яких тканин задньої поверхні грудей справа, що підтверджується довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 13758 від 11.06.2024, виданою військовою частиною НОМЕР_1 .

Позивач тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, що підтверджується довідкою Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні № 61224\17-531\3-18-25 від 24.01.2025, в якій зазначено, що ОСОБА_1 проходить лікування з 09.10.2024 по теперішній час в клініці хірургії нещасних випадків та ортопедичної хірургії м. Оффенбах-на-Майні, Федеративна Республіка Німеччина.

Довідкою, виданою Клінікою травматологічної хірургії у місті Франкфурт-на-Майні від 01.04.2025, а також Сертифікатом про відвідування від 11.04.2025 підтверджується, що ОСОБА_1 також перебував на стаціонарному лікуванні в період з 01.04.2025 по 11.04.2025.

Факт виплати військовою частиною НОМЕР_1 додаткової грошової винагороди в розмірі 100000 гривень щомісячно пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення за вказані спірні періоди не підтверджений. Зокрема, за період перебування позивача на стаціонарному лікуванні після тяжкого поранення з 19.01.2025 по 24.01.2025 та з 01.04.2025 по 11.04.2025 нарахування та виплата такої винагороди відповідачем взагалі не здійснені.

У відповідь на звернення позивача до відповідача із заявою про виплату вказаної винагороди за спірні періоди останній повідомив, що ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у військовій частині НОМЕР_2 та згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 2465 від 18.09.2024 на підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, графи - ТДВ потребує тривалого лікування (в цілому чотири місяці підряд). Відповідно до довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії військово-медичного клінічного центру Центрального регіону № 2025-0429-1617-5227-0 від 29.04.2025, яка надійшла до військової частини НОМЕР_1 № 549/774/влк від 30.04.2025, ОСОБА_1 на підставі статті графи ІІ розкладу хвороб не потребує тривалого лікування, у зв`язку з чим підстави для виплати додаткової грошової винагороди відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).

Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку № 260 грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку № 260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - постанова № 168).

Пунктом 1 постанови № 168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 43 від 20.01.2023, яка набрала чинності 21.01.2023) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.

Пунктом 2-1 постанови № 168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 43 від 20.01.2023) установлено, що керівники відповідних міністерств та державних органів визначають порядок і умови виплати додаткової винагороди, одноразової грошової допомоги, розміри виплати додаткової винагороди в розмірі до 30000 гривень.

Відповідно до статті 9-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" № 3161-IX від 28.06.2023, який застосовується з 01.06.2023) під час дії воєнного стану військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань, пов`язаних із проходженням військової служби під час дії воєнного стану" № 3161-IX від 28.06.2023, установлено, що в період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX:

- військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, а також здійснюють бойові (спеціальні) завдання, у період здійснення зазначених заходів (завдань) щомісячно виплачується додаткова винагорода від 30000 до 100000 гривень на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

- військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення, а також військовослужбовцям, які захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон), безвісно відсутні, інтерновані в нейтральні держави або є заручниками, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

- військовослужбовцям, які загинули (померли) внаслідок отриманого поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, нараховується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень за місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер), на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

- військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6 - 12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

- військовослужбовцям строкової військової служби щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 6000 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

- курсантам вищих військових навчальних закладів, закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, а також закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, закладів фахової передвищої військової освіти, які перед зарахуванням на навчання не перебували на військовій службі або проходили строкову військову службу, щомісячно виплачується додаткова винагорода у розмірі 2350 гривень на умовах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

- військовослужбовцям, які обіймають посади керівного та інструкторсько-викладацького складу у навчальних військових частинах (навчальних центрах, навчальних підрозділах), щомісячно виплачується додаткова винагорода від 15000 до 30000 гривень з урахуванням їх рівня підготовки (кваліфікації) на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Наказом Міністерства оборони України № 44 від 25.01.2023 Порядок № 260 доповнено розділом XXXIV "Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану".

Пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 (у редакції, яка застосовувалася з 01.02.2023) було передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" виплачується в таких розмірах:

- 100000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

- 50000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

- 30000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30000 гривень.

Розділ XXXIV Порядку № 260 на час виникання спірних правовідносин містив також такі норми:

"4. Підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

5. Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби

8. Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

- командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

- керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин. 9. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

10. У період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які:

- загинули (померли внаслідок отриманих після введення воєнного стану в Україні поранень та травм, пов`язаних із захистом Батьківщини), - виплата здійснюється за весь місяць, у якому військовослужбовець загинув (помер);

- захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення), - за час перебування в полоні (заручниках) та до дня звільнення включно або за час перебування в інтернуванні та до дня повернення до України або за час безвісної відсутності;

- у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

11. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем.

12. Керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки".

Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди у такому випадку є довідка командира військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини, що видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем, за формою, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 (далі - Положення № 402).

Підставою для виплати додаткової винагороди за час перебування у відпустці є медичний висновок (постанова) військово-лікарської комісії, який надається одночасно з наданням рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, згідно з яким поранення є важким.

Визначення ступеня тяжкості поранення здійснюється відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 04.07.2007 № 370, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.08.2007 за № 902/14169.

Відповідно до статті 260 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва).

У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 21.7, 21.24 глави 21 розділу II Положення № 402 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) постанова ВЛК про причинний зв`язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок, у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров`я Збройних Сил України).

Прийняття ВЛК постанов про встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва) без наявності документів, передбачених пунктом 21.7 та абзацом першим пункту 21.8 цієї глави, забороняється.

Пунктами 6.11, 6.15, 6.35 глави 6 розділу II Положення № 402 передбачено, що постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у відпустці за станом здоров`я приймається після закінчення стаціонарного лікування в разі, коли для повного відновлення функції і працездатності необхідний термін - не менше 30 календарних днів. Постанова про потребу у відпустці за станом здоров`я оформлюється довідкою ВЛК, яка підлягає контролю штатною ВЛК (без затвердження).

Відпустка за станом здоров`я надається військовослужбовцю командиром військової частини (закладу), де він проходить службу, на підставі постанови ВЛК.

У воєнний час лікування військовослужбовців має бути закінчене у військовому лікувальному закладі (солдатів, матросів, сержантів і старшин - у батальйонах (командах) видужуючих). У виняткових випадках військовослужбовцям може бути надана відпустка за станом здоров`я на 30 календарних днів.

Згідно з пунктом 22.12 глави 22 розділу II Положення № 402 постанова ВЛК про потребу військовослужбовця у звільненні від службових обов`язків або у відпустці за станом здоров`я повинна бути реалізована негайно.

Суд зауважує, що норми Постанови № 168, Порядку № 260 визначають підставою для виплати додаткової винагороди за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я отримання одних із таких чотирьох проявів негативного впливу на організм військовослужбовця:

- поранення;

- контузія;

- травма;

- каліцтво.

Згідно з п. 21.5 глави 21 розділу II Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях:

а) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час захисту Батьківщини або виконання обов`язків військової служби під час служби у складі діючої армії і флоту у роки Громадянської війни, Великої Вітчизняної війни та війни з Японією (Другої світової війни), участі у бойових діях з розмінування боєприпасів часів Великої Вітчизняної війни (Другої світової війни), при безпосередній охороні державного кордону чи суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні у складі прикордонного наряду, екіпажу корабля (катера), екіпажу літака (вертольота) або під час проведення оперативно-розшукових заходів, або здійснення самостійно чи в складі підрозділу відбиття збройного нападу чи вторгнення на територію України військових груп і злочинних угруповань, а також під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

б) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов`язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії. При ураженнях, зумовлених дією ДІВ, КРП, джерел ЕМП, ЛВ, мікроорганізмів I-II груп патогенності, а також токсичних речовин, які виникають у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби, приймається постанова - "Травма (зазначити фактор), ТАК, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби". Військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, у випадках, передбачених частиною 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

в) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно одержане за обставин, не пов`язаних з виконанням обов`язків, або одержане внаслідок правопорушення.

г) "Захворювання, поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії" - якщо захворювання виникло, поранення (контузія, травма, каліцтво) одержане в період перебування в країнах, де велись бойові дії (Перелік країн затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.94 № 63 "Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами), далі - Перелік країн), і військовослужбовець визнаний учасником бойових дій. Зазначена постанова приймається також, коли наявне захворювання за зазначений період служби досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях.

ґ) "Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту. Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.

д) "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності. У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні

е) "Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби.

є) "Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо поранення (контузія, травма, каліцтво) отримане військовослужбовцем при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, і він визнаний учасником бойових дій.

ж) "Захворювання, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби під час участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій, за період служби у складі миротворчого контингенту досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності і він визнаний учасником бойових дій. Постанова в такому формулюванні приймається при хронічних, повільно прогресуючих захворюваннях, за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з країни, де велись бойові дії, або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період участі в бойових діях у складі Миротворчих Сил ООН.

з) "Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо захворювання виникло у військовослужбовця при виконанні миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії, або захворювання, що виникло до виконання миротворчих операцій Місії ООН, за період служби у складі миротворчого контингенту досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі і тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.

и) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане під час виконання обов`язків військової служби у складі миротворчого персоналу.

к) "Поранення (травма, контузія, каліцтво), ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби у складі Миротворчих Сил ООН" - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) отримано військовослужбовцем під час виконання миротворчих операцій Місії ООН на території інших держав, де не велись бойові дії.

Розглядаючи позовні вимоги по суті, суд повинен встановити, чи мав позивач право на отримання спірної додаткової винагороди у визначені ним періоди, та чи була бездіяльність відповідача щодо її невиплати протиправною.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 27.08.2025 у справі № 280/7364/23 та від 19.03.2026 у справі № 600/367/24 сформовано усталений підхід, за яким предметом доказування у справах про стягнення додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, є з`ясування в сукупності таких обставин: за який конкретний період позивач не отримав належні йому грошове забезпечення та додаткову винагороду; чи перебував він у цей період на лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних); з яких причин відбувалося таке лікування, зокрема чи було воно пов`язане з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим у зв`язку із захистом Батьківщини; чи проходив він саме стаціонарне лікування; чи перебував він після тяжкого поранення у відпустці за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії; та чим кожна з цих обставин підтверджується.

Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що для отримання виплати за час лікування або відпустки необхідна сукупність умов: по-перше, поранення має бути пов`язане із захистом Батьківщини, що підтверджується довідкою про обставини травми (Додаток 5 до Положення № 402); по-друге, для отримання виплати за час відпустки, поранення має бути визнано тяжким на підставі висновку військово-лікарської комісії (ВЛК).

Суд окремо звертає увагу на розмежування двох самостійних правових інститутів, на яких ґрунтуються відповідні аргументи сторін.

Стаття 10-1 Закону № 2011-XII (у редакціях, чинних у спірний період) регулює збереження грошового та матеріального забезпечення військовослужбовця на час його перебування на лікуванні у закладах охорони здоров`я або у відпустці для лікування, встановлюючи загальний граничний строк такого збереження (не більше чотирьох місяців підряд, а у разі лікування за кордоном - дванадцяти місяців підряд) та передбачаючи, що висновок військово-лікарської комісії про потребу в тривалому лікуванні є підставою для продовження цього строку.

Натомість додаткова винагорода у розмірі до 100000 гривень, передбачена постановою № 168 та деталізована пунктом 10 розділу XXXIV Порядку № 260, є окремим, спеціальним видом одноразового грошового забезпечення, право на яке виникає з дня отримання поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за самим фактом перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні у зв`язку з таким пораненням, і законодавцем не поставлене в залежність від наявності на кожен конкретний момент часу чинного висновку ВЛК про потребу в тривалому лікуванні; такий висновок є визначальним лише для виплати винагороди за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення.

Зазначений підхід узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема викладеною у постанові від 19.03.2026 у справі № 600/367/24, згідно з якою постанова № 168 не вимагає безперервного перебування на стаціонарному лікуванні безпосередньо з моменту отримання поранення, а дата ухвалення висновку (постанови) ВЛК не визначає момент виникнення права на додаткову винагороду, оскільки такий висновок лише підтверджує причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини, який існує з моменту отримання цього поранення.

За таких обставин посилання відповідача на пункт 11 статті 10-1 Закону № 2011-XII та на висновок Гарнізонної військово-лікарської комісії від 29.04.2025 № 2025-0429-1617-5227-0 про відсутність у позивача потреби в тривалому лікуванні як на самостійну підставу для відмови у виплаті додаткової винагороди за спірні періоди суд відхиляє, оскільки вказана норма регулює інші за змістом правовідносини - збереження грошового забезпечення на час відпустки, а не право на додаткову винагороду за постановою № 168 за час фактичного стаціонарного лікування.

Суд встановив, що позивач надав вичерпний пакет документів, який беззаперечно підтверджує його право на виплату. Причинний зв`язок поранення із захистом Батьківщини підтверджено довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 13758 від 11.06.2024, довідками ВЛК від 18.09.2024 № 2465 та від 29.04.2025 № 2025-0429-1617-5227-0, у яких чітко зазначено, що поранення є тяжким та пов`язаним із захистом Батьківщини (за формулюванням "ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини").

Щодо спірних періодів лікування тяжкого поранення за кордоном суд зазначає таке.

ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу ІІ Положення № 402 медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення, окрім іншого:

- необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я;

- потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);

- потреби у тривалому лікуванні.

Водночас суд зазначає, що відповідач підтвердив, що після надходження до військової частини виписки з клініки травматології і ортопедичної хірургії (Сана Клініка Оффенбах/П/с 101 64/63019 Оффенбах) та довідки № 61224/17-531/3-18-25 від 24.01.2025, виданої Генеральним консульством України у Франкфурті-на-Майні, щодо підтвердження лікування ОСОБА_1 у клініці хірургії нещасних випадків та ортопедичної хірургії м. Оффенбах-на-Майні, Республіка Німеччина, відповідачем було направлено телеграму від 29.01.2025 № 677/784 до Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону про проведення медичного огляду дистанційно позивачу щодо визначення потреби, або відсутності потреби у продовженні тривалого лікування за кордоном з направленням від 29.01.2025 № 55. Однак відповідно до довідки Гарнізонної військово-лікарської комісії Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону № 2025-0429-1617-5227-0 від 29.04.2025, позивач на підставі статті графи II розкладу хвороб не потребує тривалого лікування.

Суд звертає увагу, що відповідач діяв виключно в межах закону, вчасно відреагував на документи позивача з Німеччини та одразу ініціював дистанційну ВЛК.

Суд наголошує на тому що висновок Гарнізонної ВЛК від 29.04.2025 про те, що позивач "не потребує тривалого лікування", свідчить лише про стан здоров`я позивача на момент прийняття цього рішення (кінець квітня 2025 року), однак суд звертає увагу, що вказана довідка ВЛК не містить оцінки стану позивача за попередні місяці та не спростовує офіційні документи Генерального консульства України та (Сана Клініка Оффенбах/П/с 101 64/63019 Оффенбах), які підтверджують стаціонарне лікування позивача у період з 19.01.2025 по 24.01.2025 та з 01.04.2025 по 11.04.2025.

Суд також враховує, що дистанційний медичний огляд позивача, ініційований відповідачем 29.01.2025, фактично тривав понад три місяці та завершився отриманням довідки Гарнізонної ВЛК лише 29.04.2025, тобто вже після завершення обох спірних періодів стаціонарного лікування. До моменту отримання цього нового висновку чинною залишалася довідка військово-лікарської комісії від 18.09.2024 № 2465, якою позивачу було визначено потребу в тривалому лікуванні. Об`єктивна тривалість процедури дистанційного медичного огляду сама собою не може ставитися позивачу за провину та тягнути для нього негативні наслідки у вигляді позбавлення гарантованої державою виплати, оскільки саме позивач протягом усього спірного періоду документально підтверджував факт свого стаціонарного лікування, тоді як обов`язок організації та контролю за своєчасним проведенням військово-лікарської експертизи законодавством покладений на командування військової частини та заклади охорони здоров`я, а не на військовослужбовця.

Суд також акцентує увагу на тому що в довідці від 11.04.2025, виданій професійною клінікою травматології у Франкфурті-на-Майні, зазначається, що ОСОБА_2 отримав стаціонарне лікування в період з 01.04.2025 по 11.04.2025. Діагноз: стан після вогнепального перелому передпліччя з фіксатором та розпіркою Палакоса:

- ушкодження променевого та ліктьового нервів справа спереду, травень 2024 року;

- пневмонія Клебсіелла 4 MRGN рани;

- стан після вкорочуючої остеотомії та накладання зовнішнього фіксатора 21.10.2024 у клініці Сана Клінікум Оффенбах.

Суд наголошує, що вказаним медичним документом підтверджено діагноз позивача, який є прямим наслідком вогнепального поранення, отриманого під час захисту Батьківщини у травні 2024 року.

Суд також зазначає, що постанова № 168 не встановлює будь-яких обмежень щодо кількості чи безперервності періодів стаціонарного лікування, за які підлягає виплаті додаткова винагорода: якщо повторне перебування військовослужбовця на стаціонарному лікуванні зумовлене медичними показаннями, пов`язаними з раніше отриманим пораненням, таке лікування також дає право на виплату у розмірі до 100000 гривень (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2026 у справі № 600/367/24).

Оскільки період стаціонарного лікування позивача з 01.04.2025 по 11.04.2025 стосується того самого вогнепального поранення, отриманого 21.05.2024 під час захисту Батьківщини (зокрема, лікування наслідків перелому передпліччя з апаратом зовнішньої фіксації), наявність перерви між першим (з 19.01.2025 по 24.01.2025) та другим (з 01.04.2025 по 11.04.2025) спірними періодами сама по собі не є підставою для відмови у виплаті додаткової винагороди за другий період.

Разом із тим, згідно з пунктом 2 розділу XXXIV Порядку № 260 керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Окремо суд акцентує увагу, що не може не братись до уваги довідка Генерального консульства України у Франкфурті-на-Майні № 61224\17-531\3-18-25 від 24.01.2025, яка міститься в матеріалах справи. У даному офіційному документі дипломатичної установи чітко зазначено, що позивач ОСОБА_1 проходить лікування/реабілітацію з 09.10.2024 по теперішній час в клініці хірургії нещасних випадків та ортопедичної хірургії м. Оффенбах-на-Майні Федеративна Республіка Німеччина. Вказана довідка є офіційним документом, виданим уповноваженим органом державної влади України за кордоном, а тому має доказову силу та підтверджує безперервність та тривалість процесу лікування позивача в іноземній клініці.

Беручи до уваги ці докази, суд зазначає, що додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168, має бути виплачена позивачу за фактом перебування на стаціонарному лікуванні, незалежно від подальших чи попередніх рішень військово-лікарської комісії (ВЛК).

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Застосовуючи наведені критерії до обставин цієї справи, суд констатує, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за спірні періоди не відповідає критеріям обґрунтованості та своєчасності, встановленим пунктами 3 та 10 частини другої статті 2 КАС України, оскільки відповідач, маючи у розпорядженні документи, що підтверджують стаціонарне лікування позивача за кордоном у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, а також чинну на момент виникнення спірних правовідносин довідку військово-лікарської комісії про потребу в тривалому лікуванні, безпідставно поставив реалізацію права позивача на гарантовану державою виплату в залежність від результатів медичного огляду, проведення якого невиправдано затягнулося.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 19.01.2025 по 24.01.2025 та з 01.04.2025 по 11.04.2025.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, у розмірі, збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 19.01.2025 по 24.01.2025 та з 01.04.2025 по 11.04.2025.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 28 вересня 2026 р.

28.09.26